Рішення

від 23.04.2025 по справі 344/22737/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/22737/24

Провадження № 2/344/1605/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Польської М.В.,

секретаря c/з: Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Белей Оксана Богданівна, до Приватного підприємства «М Груп Хоткевича», третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення коштів в порядку реституції, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, інтереси якого представляє адвокат, звернулася в грудні 2024р. в суд із позовною заявою до Приватного підприємства «М Груп Хоткевича», третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу майна, що буде створене у майбутньому №3-15/06/2020 від 15.06.2020р. недійсним, стягнення коштів в порядку реституції коштів у сумі 9533.44 доларів США, що еквівалентно станом на 20.12.2024р. сумі 395 637.76 грн, стягнення судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 15.06.2020р. було укладено між чоловіком позивача ОСОБА_3 , з яким позивач перебуває у шлюбі з 23.02.2005 року, та відповідачем Договір купівлі-продажу майна, що буде створене у майбутньому №3-15/06/2020, за умовами якого буде набуто у власність у ІІ півріччі 2023р. об`єкт нерухомого майна за будівельною адресою АДРЕСА_1 , а саме: квартира на 7-у поверсі, 4 підїзд, площею 64 м.кв., вартістю 19066.88 доларів США, за курсом на день оплати. На виконання умов договору ОСОБА_3 оплатив 15.06.2020р. 19066.88 доларів США, що становило 504 318.98грн. зі спільних коштів подружжя. Чоловік позивача 13.03.2022р. загинув на війні, спадкоємцем за законом є спільна дочка подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, відповідач при укладенні договору приховав від ОСОБА_3 інформацію про те, що він не являється власником земельної ділянки на якій планувалось будівництво, натомість умовами договору підтвердив відсутність прав третіх осіб на об`єкт. На запит адвоката отримано інформацію, що замовником будівництва є не відповідач, а ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО». У судовій справі №909/83/22, яка розглядалася Господарським судом Івано-Франківської області було розірвано договір про участь у будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 06.06.2019р. укладеного між ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та ПП «М Груп Хоткевича» та встановлено порушення умов договору зі сторони ПП «М Груп Хоткевича» щодо неотримання дозволу на будівництво, нездійснення будівництва в строк до 4-го кварталу 2021р. з передачею приміщень ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО». Отже, при укладенні договору було застосовано обман зі сторони відповідача та прихована інформація, а самий договір не був спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним. Окрім того, умови договору суперечать закону про захист прав споживачів, оскільки не обумовлено у розділі відповідальність сторін умов повернення коштів при порушенні зобов`язання. Звідси слід визнати недійсним договір та повернути позивачу 50% вкладених померлим чоловіком як спільних коштів подружжя, що становить 9533.44 доларів США, що еквівалентно станом на 20.12.2024р. сумі 395 637.76 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2025р. закрито підготовче провадження.

Представник позивача вимоги поданої позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи, причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Третя особа просила позов задовольнити.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2020р. було укладено між чоловіком позивача ОСОБА_3 , як покупцем, з яким позивач перебуває у шлюбі з 23.02.2005 року, та відповідачем як продавцем Договір купівлі-продажу майна, що буде створене у майбутньому №3-15/06/2020, за умовами якого буде набуто у власність у ІІ півріччі 2023р. об`єкт нерухомого майна за будівельною адресою АДРЕСА_1 , а саме: квартира на 7-му поверсі, 4 підїзд, площею 64 м.кв., вартістю 19066.88 доларів США, за курсом на день оплати.

На виконання умов договору покупець ОСОБА_3 оплатив 15.06.2020р. кошти в сумі 19066.88 доларів США, що становило 504 318.98грн., що підтверджується квитанціями. Дані кошти оплачені покупцем зі спільних коштів подружжя, на спростування іншого матеріали справи не містять.

Чоловік позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув на війні, єдиним спадкоємцем є спільна дочка подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 29.11.2024р.

Однак, як доводила сторона позивача, відповідач при укладенні договору приховав від покупця ОСОБА_3 та відповідно і позивача як дружини інформацію про те, що він не являється власником земельної ділянки на якій планувалось будівництво, натомість умовами договору підтвердив відсутність прав третіх осіб на об`єкт. На запит адвоката отримано інформацію, що замовником будівництва є не відповідач, а ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО».

У судовій справі №909/83/22, яка розглядалася Господарським судом Івано-Франківської області за позовом ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» до ПП «М Груп Хоткевича» про розірвання договору та стягнення коштів, було розірвано договір про участь у будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 06.06.2019р. укладеного між ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО» та ПП «М Груп Хоткевича». Рішенням суду встановлено порушення умов договору зі сторони ПП «М Груп Хоткевича» щодо в т.ч. неотримання дозволу на будівництво, нездійснення будівництва в строк до 4-го кварталу 2021р. з передачею приміщень ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО».

Отже, при укладенні оспорюваного договору позивач вважає, що було застосовано обман до покупця, а відповідно і до неї як дружини, зі сторони відповідача та прихована ним інформація, яка б впливала на можливість вибору житла саме у вказаному будинку, а самий оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, так як дозвіл на будівництво об`єктів так і не було отримано, жодних будівельних робіт відповідачем не розпочато.

Як доводив позивач у позові, відповідач при укладенні оспорюваних договорів приховав від позивача інформацію і про те, що продавець не являється власником земельної ділянки на якій планувалось будівництво, натомість договір укладений між сторонами підтверджував відсутність прав третіх осіб на об`єкт будівництва. При цьому, за чинним законодавством будівництво може бути запланованим на відведеній земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, а дана земельна ділянка належить на праві постійного користування ГО «Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО», що встановлено судовим рішенням.

За вимогами ст.11, 204, 190 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є в т.ч. договори та інші правочини. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).

Інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).

За ч.1 ст.626, ч.1 ст.655 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, заява N 12742/87) від 29 листопада 1991 року та "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року (заява N 25921/02) ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, це поняття охоплює як "наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення ЄСПЛ від 02 березня 2005 року у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" (Von Maltzan and Others v. Germany), заяви N 71916/01, 71917/01 та 10260/02). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом".

В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary) у рішенні від 14 травня 2013 року (скарга N 66529/11) ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Отже, укладаючи оспорюваний договір чоловік позивача та позивач мали очікування щодо свого отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно ч.2 ст. 372 ЦК у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За ст.203,204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину за ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обман та правові наслідки правочину вчиненого під впливом обману, на який посилався представник позивача в позові як на підставу визнання оспорюваних правочинів недійсними, визначено ст.230 ЦК України.

Так, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

А за ч.1 ст.229 кодексу, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона позивача довела перед судом те, що зазначаючи про наявність у відповідача необхідної документації щодо об`єкту будівництва, який розміщений на земельній ділянці, що відведена під таке будівництво у встановленому порядку, продавець замовчував перед покупцем існування обставин, які могли перешкодити покупцю в укладенні вказаних договорів, а саме відсутність дозвільної документації, наявності прав третіх осбі на земельну ділянку та об`єкт будівництва (частина приміщень мала перейти ГО) , що не спростовано стороною відповідача, іншого матеріали справи не місять. Тому, такі правочини слід визнати недійсними, також і з врахуванням наступного.

Окрім того, сторона позивача зазначила у позові, що умови договору суперечать закону про захист прав споживачів, оскільки не обумовлено у розділі відповідальність сторін умов повернення коштів при порушенні зобов`язання.

Щодо цього слід зазначити, що за ст.18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про в т.ч. виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про в т.ч. основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману в т.ч. пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукці, тощо.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб`єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Як слідує з матеріалів справи, оспорюваним договором не обумовлено умов повернення коштів при порушенні зобов`язання зі сторони продавця.

Отже, з врахуванням цього, судом встановлені підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з дня їх укладення.

Щодо повернення коштів, які внесені позивачем разом з померлим чоловіком (покупцем) відповідачу на виконання взятих на себе зобов`язань, то за ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Оскільки суд прийшов до висновку, що вимога позову про визнання правочинів недійсними підлягає до задоволення, то слід повернути позивачу 50% вкладених померлим чоловіком, як спільних коштів подружжя, тобто її рівну частку, що становить 9533.44 доларів США, що еквівалентно станом на 20.12.2024р. сумі 395 637.76 грн.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Вимога ефективності судового захисту перекликається з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач внесла кошти по оплаті судового збору в розмірі 1211.20грн та 3956.38грн, що разом складає 5167.58грн.

На підставі наведеного, ст. 11, 12-20, 177, 190, 203, 204, 215, 216, 230, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу майна, що буде створене у майбутньому №3-15/06/2020 від 15.06.2020р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М Груп Хоткевича» код ЄДРПОУ 42468037, місцезнаходження:вул.Вовчинецька, буд. 207 в м.Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , кошти у сумі 9533.44 доларів США, що еквівалентно станом на 20.12.2024р. сумі 395 637.76 грн (триста дев`яносто п`ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 76 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М Груп Хоткевича» код ЄДРПОУ 42468037, місцезнаходження:вул.Вовчинецька, буд. 207 в м.Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 5167.58грн ( п`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 58 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2025р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА