Рішення

від 16.04.2025 по справі 353/827/24

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/827/24

Провадження № 2/353/24/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю секретаря судового засідання - Гаврилів Х.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Зварич Ю.А.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача органу опіки та піклування виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - Микитин Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки та піклування виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що він проживав з відповідачем у цивільному шлюбі і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Він з його цивільною дружиною та дочкою проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 . На даний час за цією адресою він проживає з дочкою. Під час їхнього спільного проживання відповідач зловживала спиртними напоями. Крім їхньої спільної дочки, у відповідача було ще восьмеро малолітніх дітей. ОСОБА_2 не здійснювала належного догляду за дітьми, не створювала їм належні умови проживання, не займалася вихованням, у зв`язку з чим рішеннями Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11.06.2009 року та 06.07.2012 року у неї відібрано восьмеро дітей, без позбавлення батьківських прав та передано на повне державне утримання в Долинський та Надвірнянський дитячі будинки. Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2013 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав. Коли дочці ОСОБА_3 виповнилося 7 років, відповідач виїхала у невідомому напрямку, залишивши дитину. Кілька років після цього вона інколи телефонувала дитині, перебуваючи у нетверезому стані, кожного разу з іншого номеру телефону. Казала, що свого телефону немає і зв`язатися з нею неможливо. Протягом останнього року вона не спілкується з дитиною навіть по телефону. До нього вона також не телефонує, не цікавиться життям дитини. Місце перебування відповідача йому невідоме. За час відсутності відповідач не надавала жодної матеріальної допомоги на утримання дочки. Дитина перебуває на його матеріальному забезпеченні. Він самостійно займається її лікуванням, вихованням та навчанням, забезпеченням необхідних умов проживання. А тому вважає, що є всі підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітньої дочки.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 28.08.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки та піклування виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі. Крім цього, даною ухвалою було встановлено: відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву, а позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання письмових пояснень щодо позову.Також встановлено третій особі десятидненний строк для подання письмових пояснень щодо відзиву. Роз`яснено учасникам справи, що вони мають право надати відповідь на такі пояснення до закінчення підготовчого провадження.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2024 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Викликано для допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вирішено заслухати в судовому засіданні в присутності батька ОСОБА_1 думку неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для з`ясування її думки з приводу вирішення спору. Закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зварич Ю.А. позов підтримали з підстав, зазначених в ньому, просили його задовольнити, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача органу опіки та піклування виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - Микитин Н.Я. підтримала письмовий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з підстав, зазначених в ньому. Не заперечила проти задоволення позову та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що на засідання комісії при розгляді питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав був тільки позивач, дитина не викликалася. Відповідач не з`явилася, місце її перебування не було встановлено. Комісія виїжджала по місцю проживання ОСОБА_2 . Інформацію про відповідача вони брали по місцю її проживання, а саме у Надорожнянському старостинському окрузі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 80, 97, 110, 124, 149).

Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні висловила свою думку щодо спору, вказавши що свою маму добре не пам`ятає, оскільки її бачила сім років тому, коли була в першому класі. Зараз вона навчається в дев`ятому класі філії Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області с. Надорожна та проживає з татом ОСОБА_1 . Десь пів року тому мати ОСОБА_2 до неї зателефонувала, мати була п`яна, нічого суттєвого не говорила. Вона не хотіла спілкуватися з п`яною матір`ю. Мама сказала, що живе в м. Києві, з ким живе не говорила. Жодного подарунка чи коштів за час відсутності мама їй не передавала. Її батько завжди піклується про неї, допомагає з уроками, питає за навчання, купує все, що їй потрібно, забезпечує необхідним. Вона від знайомої знає, що мати не працює, живе з якимось чоловіком. Старші брати і сестри до неї приїжджають дуже рідко.

Свідок ОСОБА_5 , який є старостою Надорожнянського старостинського округу Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, суду пояснив, що знає позивача ОСОБА_1 та його цивільну дружину ОСОБА_2 . Відповідач поїхала з дому десь у 2017 році, ніхто про неї немає жодної інформації. Чи підтримує відповідач зв`язок з дитиною сказати не може. За час проживання в селі відповідач вела розгульний спосіб життя, зловживала алкоголем, постійної роботи не мала, дочку не доглядала. Знає, що відповідача було позбавлено батьківських прав відносно її старших дітей.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживає з позивачем по сусідству та знає його цивільну дружину ОСОБА_2 . Відповідач поїхала з дому десь у 2017 році, ніхто не знає де вона. Вона не з`являється ні в дома, ні в селі, ніхто її не бачив, жодної інформації про її місце перебування немає. Позивач піклується про свою доньку, готує їй їсти, завжди купує продукти харчування, пере одяг, тримає чистоту вдома. Відповідач дитині не передає гостинці, з дитиною не спілкується, не телефонує. ОСОБА_2 , коли проживала у селі, любила вживати алкогольні напої, часто зникала з дому, за дитиною не доглядала.

Вислухавши думку позивача, його представника, третьої особи, свідків та думку неповнолітної дитини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/007489530 від 26.06.2024 року (а.с. 8) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.2010 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Надорожнянського старостинського округу Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 233 від 26.07.2024 року (а.с. 9) ОСОБА_1 (позивач) зареєстрований по АДРЕСА_2 , однак проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 . В склад його сім`ї входить дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2013 року (а.с. 10-12) позбавлено ОСОБА_2 (відповідач) батьківських прав стосовно її малолітніх дітей: ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Стягнуто з ОСОБА_2 (відповідач) на користь Долинського дитячого будинку «Теплий дім» та Надвірнянського будинку дитини аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), з наступним їх зарахуванням на особисті рахунки дітей, в розмірі по 100 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання заяви до суду і продовжувати стягнення до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до харктеристик Надорожнянського старостинського округу Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №№ 231, 232 від 26.07.2024 року (а.с. 13, 14), за час проживання в с. Надорожна ОСОБА_2 зарекомендувала себе з негативної сторони. У 2008 році відбувала покарання 80 год. громадських робіт за рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05.11.2008 року. У 2009 та 2012 роках рішеннями Тлумацького районного суду Івано-Франківської області у ОСОБА_2 відібрано восьмеро її дітей без позбавлення батьківських прав і передано на повне державне утримання у Долинський і Надвірнянський дитячі будинки за неналежне їх утримання, байдуже ставлення до їх здоров`я. Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2013 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно її семи малолітніх дітей. На даний час ОСОБА_2 знаходиться за межами області більше шести років та не сприяє у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (позивач) проживає у с. Надорожна з 2001 року. За час проживання ОСОБА_1 (позивач) проявив себе з нейтральної сторони. Офіційно не працює, кошти отримує із тимчасових заробітків. Проживає в господарстві ОСОБА_2 як співжитель, спиртними напитками не зловживає, проявляє ініціативу до ведення домашнього господарства. ОСОБА_1 неодноразово сприяв благоустрою с. Надорожна, фізичною працею допомагає сусідам та односельчанам. Самостійно виховує дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно характеристики Тлумацького ліцею № 1 Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 15) ОСОБА_3 навчається у філії Тлумацькго ліцею з 01.09.2016 року і по даний час. Впродовж навчання програмовий матеріал засвоїла на середньому та достатньому рівні. Прагнення вчитися присутнє. На уроках спокійна, стримана. Загальний рівень пізнавальної сфери - достатній, рівень розвитку пам`яті - задовільний, уваги - достатній, уяви - достатній, мовленя - задовільний. Дівчина відповідальна, проявляє наполегливість, допитливість, працьовитість. Дружить з дітьми, уміє триматися в колективі, підкоряється його вимогам. Критично ставиться до власних вчинків. Доброзичлива, поважає старших, любить читати книжки, співати, малювати, танцювати. Відкрита у своїх емоціях. Самооцінка на достатньому рівні. У конфліктній ситуації проявляє себе активно. Вихованням дитини займається батько, який постійно відвідує школу, цікавиться навчанням і інтересами дитини. Мати з 2018 року жодного разу не відвідала батьківські збори, не телефонувала класному керівнику і зовсім не цікавилася навчанням і вихованнм своєї дочки.

Відповідно до акту про встановлення факту проживання від 22.05.2024 року (а.с. 16) встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її батько ОСОБА_1 (позивач), який самостійно займається вихованням дитини більше 7 років. Мати дитина ОСОБА_2 (відповідач) зареєстрована, але протягом тривалого часу за даною адресою не проживає, інформація про її місце перебування відсутня.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При вирішенні даного спору суд враховує, насамперед, інтереси неповнолітньої дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками». Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)) вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Посилання позивача та його представника в судовому засіданні на те, що відповідач відповідно до рішення суду була позбавлена батьківських прав відносно її інших дітей, не є безумовною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 . Позбавлення батьківських прав стосується тільки дітей, щодо яких є рішення суду. Стосовно інших дітей батьківські права зберігаються.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь яких доказів наявності виключних обставин, які б давали підстави для позбавлення батьківських справ відповідача ОСОБА_2 суду не надано.

Позивачем та його представником не було надано до суду доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дочки, абсолютної байдужості матері до дитини, фактів заподіяння шкоди, даних про порушення відповідачем громадського порядку, зловживання спиртними та (або) наркотичними засобами, негативну характеристику її особистих якостей та способу життя.

За змістом частин четвертої та п`ятої ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно письмового висновку виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 51), беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування Тлумацької міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Нормами ч. 6 ст. 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин».

Так, даний висновок надається на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, який проводить відповідну перевірку щодо підстав для надання відповідного висновку. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з батьками, вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

У процесі підготовки висновку, органом опіки та піклування не з`ясовано ставлення відповідача до дочки, оскільки вона не була належним чином повідомленою про розгляд даного питання та не висловила свою думку стосовно вирішення спору (а.с. 112-113), висновок не містить переконливих даних про свідоме нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов`язками.

Також суд вважає, що наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не містить переконливих висновків щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, вважає його однобічним, так як за переконанням суду, наданий висновок ґрунтується лише на доводах однієї сторони - позивача та в цілому не відповідає праву дитини на спілкування з матір`ю, отже суперечить інтересам дитини.

Крім того, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.

Суд, також враховує і ту обставину, що із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 сприятиме захисту прав та інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, що вона навмисно, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Із наданих позивачем доказів випливає, що відповідач відсутня в місці проживання дитини, не відвідує навчальний заклад дочки, що не вказує на умисне ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків.

У справі відсутні докази застосування до відповідача ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження зі сторони органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бесіди, попередження зі сторони органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.

В судовому засіданні судом не встановлено злісного небажання ОСОБА_2 (відповідач) виконувати свої обов`язки по вихованню дочки, не встановлено того, що особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав.

Доводи позивача та його представника на те, що дитина проживає разом із батьком та не бачиться з матір`ю, бажання дитини проживати із батьком не є підставою для позбавлення матері батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та їхніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.

Суд вважає, що не активність або певна бездіяльність відповідача як матері, не може вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.

З урахуванням обставин справи, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання якої необхідна участь обох батьків, суд приходить до висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав.

Підсумовуючи викладене, виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, враховуючи відсутність доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дочки, відсутності доказів того, що вона не виконує своїх батьківських обов`язків, а також те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, яка застосовується лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача не відповідатиме інтересам дитини, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на - позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати понесені позивачем слід віднести на його рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 19, 150, 164, 166, 169 Сімейного кодексу України, п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ч. 2 ст. 11, ст.ст. 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки та піклування виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованим по АДРЕСА_2 , жителем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК

Повне судове рішення складено «23» квітня 2025 року.