Ухвала

від 24.04.2025 по справі 394/412/25

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

24.04.2025 394/412/25

2/394/231/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху

Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Краснопольська Л.П., розглянувшиматеріали позовноїзаяви ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачзвернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що зазначений позов підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Позовна заява повинна відповідати всім вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду,суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У разі порушення (невизнання,оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права,які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин(зобов`язань).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав,свобод та інтересів настільки,наскільки це можливо.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Позовну заяву подано через Електронний суд, проте не зазначено відомостей про наявність або відсутність як у позивача, так і у відповідача електронних кабінетів.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач повинен зазначити виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги; зазначити у позові докази, що підтверджують вказані обставини.

В позові повинно бути зазначено які саме права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача порушені, в чому вони полягають і які обмеження прав зазнає позивач, чим і якими діями відповідача їх порушено,та якими доказами підтверджується порушення прав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (ст. 176 ЦПК України). Вартість майна має бути визначена станом на момент звернення до суду.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Позивач зазначив ціну позову, проте він повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Суд звертає увагу позивача, що заявлені ним вимоги є вимогами майнового характеру, виходячи з того, що земельна частка (пай) має вартість,що вбачається з ряду нормативних актів,зокрема,Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року N 720/95,постановиКабінету Міністрів України №801 від 12 жовтня 1995 р. "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», а тому сума судового збору за даним позовом визначається відповідно до п.п.(1) п.1 ч.2ст.4 Закону України "Про судовий збір"

Тобто, згідно ст. 176 ЦПК України ціна позову в даному випадку визначається вартістю майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними доказами, разом з тим, до матеріалів справи не додано документів про нормативну оцінку землі, з якої і має сплачуватися судовий збір.

Згідно Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №20від 22грудня 1995року «Просудову практикуу справахза позовамипро захистправа приватноївласності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості. Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно статті 3 вказаного Закону України, незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Таким чином, позивачу слід надати висновок про ринкову вартість вищевказаного майна на день звернення до суду, на підставі якого буде визначено ціну позову.

Ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У заяві позивач вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого долучає до матеріалів справи копію посвідчення, згідно з якою позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

За приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року було прийнято постанову.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказаний позов не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій (прирівняних до них осіб).

З огляду на викладене, за подання заяви позивач не звільняється від сплати судового збору та повинен сплачувати його на загальних підставах у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Пунктом 8 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Проте цю вимогу позивач не виконав.

Разом з тим, до справи долучено копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про держану реєстрацію шлюбу, копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.04.2025 року, та інші документи видані на ім`я ОСОБА_2 , проте довіреність чи будь-який інший документ на підставі якого діяла ОСОБА_2 до матеріалів не долучено.

Також позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . У підтвердження родинних зв`язків надає копію свідоцтва про народження, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, де батьком ОСОБА_1 записаний ОСОБА_4 . Тобто, у по-батькові особи є відмінність, що унеможливлює суд ідентифікувати особу. При цьому, вимоги про встановлення факту родинних відносин позивачем не ставиться.

Крім того, необхідно конкретизувати позовні вимоги. Позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі що перебувала у колективній власності колишнього КСП «Дружба», як за членом зазначеного підприємства. До матеріалів позовної заяви не додано жодних документів, які б підтверджували членство саме позивача у КСП «Дружба».

Проте, згідно змісту позовної заяви спадкове майно складається не з земельної частки (паю), а з права на земельну частку (пай), згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай). Право на земельну частку (пай) має особа, яка була членом КСП на час одержання акта на право колективної власності на землю, яка пізніше стала об`єктом розпаювання. Відповідно до пункту 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Сертифікати на право на земельну частку ( пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17). Член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно пунктів 16, 17розділу Х « Перехідні положення» ЗК України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі ( на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на пай, отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки ( паю) в натурі ( на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку ( пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток у натурі ( на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, Сертифікат на право на земельну частку пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі ( на місцевості). Державним актом на право власності на земельну ділянку, який видається після виділення власником земельних часток (паїв), посвідчується право власності на вже виділену землю, як об`єкт матеріального світу.

За таких обставин, позивачу слід уточнити зміст своїх позовних вимог, а саме чи визнати за ним право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, чи визнати право власності на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку.

Також з матеріалів справи вбачається, що спадкова справа заведена після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для розгляду справи позивач просить витребувати цю спадкову справу у нотаріуса, однак разом з тим просить визнати право на земельну частку (пай) за собою, яка належала іншій особі не ОСОБА_5 .

Поряд з цим, позивачем не зазначено та не додано доказів того, що він дійсно є спадкоємцем ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), та що відсутні інші спадкоємці, зокрема які мають право на обов`язкову частку, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Так, в порушення зазначеної норми, позивач не зазначає причин пропуску строків позовної давності та їх поновлення. Позивач не зазначає та не обґрунтовує жодним чином коли йому стало відомо про наявність можливості оформити право на це спадкове майно та чому не зробив цього раніше. Отже, позивачем не надано суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що спадкодавець по справі померли до 2004 року (20 травня 1996 року), відповідно відносини спадкування регулюються нормами ЦК УРСР, а зміст позовної заяви містить посилання на ЦК України.

Також, суд зауважує, що деякі документи додані до позовної заяви зроблені в поганих копіях, що робить їх нечитабельними. А саме, рішення про підтвердження членства, Статут КСП «Дружба», лист Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин.

Суд, вважає за необхідне звернути увагу позивача на ту обставину, що відповідно до ч. 2ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, надання позивачу строку для усунення недоліків необхідно розглядати не як перешкоджання доступу до правосуддя, а як дотримання чинного законодавства України, адже практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи приписи п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху для виправлення недоліків з метою ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення згідно зі ст. 263 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А :

Позовну заяву ОСОБА_1 -залишити без руху.

Запропонувати позивачу виправити вказані недоліки, надавши 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення зазначених недоліків, а саме: - привести позовну заяву у відповідність до п. 2, 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України; -обґрунтувати ціну позову;- сплатити судовий збір; - надати відповідні документи про оцінку спірного нерухомого майна на момент звернення до суду відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; -конкретизувати резолютивнучастину позовноїзаяви; -надати документи,які підтверджують,що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 єоднією ітією жособою тає батькомпозивача івідповідно спадкодавцем;- зазначити відомостіпро колоспадкоємців; -вказати причини пропуску строків позовної давності та клопотати про їх поновлення; - надати читабельні копії документів, тобто привести позовну заяву відповідно до вимог, передбачених ст. 175-177 ЦПК України, виклавши її в новій редакції.

Роз`яснити, що в разі невиконання зазначених вимог у вказаний строк заява буде вважатися неподаною, і буде повернута.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: