Ухвала

від 24.04.2025 по справі 703/1876/25

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

703/1876/25

2/712/2674/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Смілатеплокомуненерго» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року матеріали цивільної справи №703/1876/25 за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передані до Соснівського районного суду м. Черкаси за підсудністю.

Після визначення системою автоматизованого розподілу справ головуючого судді у вказаній справі матеріали цивільної справи №703/1876/25 за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 23 квітня 2025 року передані судді Борєйко О.М.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно висновку Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 виснувала, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по вересень в 2024 рок в розмірі 4 300 гривень 24 копійки, втрати інфляційних в розмірі 630 гривень 97 копійок, 3% річних в розмірі 154 гривні 88 копійок, пень в розмірі 187 гривень 46 копійок, які надавались позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №322734665 від 14 лютого 2023 року, ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 60,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно виписки по рахунку за постачання теплової енергії о/р НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість відповідача за період з жовтня 2021 року по вересень 2024 року становить 4 300 гривень 24 копійки.

Згідно матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, дана справа не підсудна Соснівському районному суду м. Черкаси і підлягає розгляду за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно ст.378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

При цьому, відповідно до ч.ч.1-3 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз`яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.

Водночас, згідно п. п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 260, 261, 353, 378 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, П. Орлика, буд. 15) - за підсудністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду в порядку та строки, передбачені ст. 353 355 ЦПК України.

Суддя О.М. Борєйко