Постанова від 24.04.2025 по справі 916/4001/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4001/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" Півак О.А.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" Горобець В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал"

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2024, прийняте суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 25.12.2024,

у справі №916/4001/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал"

про стягнення 687 926,41 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 687926,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію податкових накладних за результатами виконання сторонами зобов`язань на підставі укладених між ними договорів, у зв`язку з чим позивач протиправно був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 687926,41 грн, яка фактично є збитками.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 30.09.2024 відкрито провадження у справі №916/4001/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.12.2024 у справі №916/4001/24 (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" грошові кошти у розмірі 687926,41 грн та судовий збір у розмірі 8255,12 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не зареєстрував податкові накладні за фактом здійснення господарських операцій на виконання укладених між сторонами договорів, внаслідок чого позивач поніс збитки, оскільки безпідставно був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, як наслідок, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на заявлену до стягнення суму.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2024 у справі №916/4001/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, апелянт наголошує на недоведеності позивачем наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, існування якого є передумовою для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" не порушувало жодних зобов`язань, взятих на себе на підставі укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" договорів, положення яких не містять обов`язку відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних, натомість передбачають те, що відповідач не несе відповідальності за збитки у зв`язку з упущеним прибутком/вигодою або іншими непрямими збитками, понесеними з будь-якої причини. Крім того, скаржник зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів звернення позивача до податкового органу зі скаргою на дії відповідача у зв`язку із несвоєчасним оформленням та реєстрацією податкових накладних, а також доказів (актів, довідок або інших рішень відповідного контролюючого органу), які б відображали результати здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал".

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 14.03.2025 (вх.№345/25/Д1 від 17.03.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, посилаючись на те, що подані до місцевого господарського суду докази підтверджують наявність складу цивільного (господарського) правопорушення, а умови укладених між сторонами договорів передбачають звільнення відповідача від відповідальності за завдання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" збитків, пов`язаних виключно з використанням орендованого майна, а не від відповідальності за нездійснення реєстрації податкових накладних. Поряд з цим, позивач звертає увагу на те, що складання та реєстрація податкових накладних не є договірним зобов`язанням та не потребує додаткового закріплення в умовах укладених між сторонами договорів, оскільки необхідність вчинення відповідачем таких дій виплаває безпосередньо зі змісту податкового законодавства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 03.03.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 20.03.2025 призначено справу №916/4001/24 до розгляду на 23.04.2025 о 10:30.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у судовому засіданні у справі №916/4001/24 було оголошено перерву до 10:15 год 24.04.2025.

У судовому засіданні 24.04.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" підтримав апеляційну скаргу; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2021 між сторонами було укладено низку договорів, а саме:

-договір оренди нерухомого майна №16/08-1, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" ("Орендодавець") передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" ("Орендар") приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване в будівлі за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова (Небесної Сотні), 2, на умовах і в порядку, передбачених цим договором. Під приміщенням розуміється частина (від площі ТРЦ) нежилого приміщення площею 1250 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі та зазначається в поверховому плані, який є додатком №1 до цього договору оренди. У розділі 2 цього договору узгоджені порядок передачі та повернення приміщення, у розділі 3 права та обов`язки сторін, у розділі 4 орендна плата, інші платежі та порядок розрахунків, у розділі 5 відповідальність сторін та особливі умови, у розділі 6 форс-мажорні обставини, у розділі 7 конфіденційність, у розділі 8 строк дії договору і порядок його дострокового розірвання;

-договір оренди №16/08-1Р, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" ("Орендодавець") зобов`язується передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" ("Орендар") зобов`язується прийняти у строкове платне користування місце для розміщення вивіски на фасаді ТРЦ (1 штука; висотою не більше 1,05 м; довжиною не більше 9 м; за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова (Небесної Сотні), 2; визначається у додатку №1 до даного договору), колони в атріумі ТРЦ (2 штуки; за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова (Небесної Сотні), 2; визначаються у додатку №2 до даного договору), навігаційний світловий лайтбокс (1 штука; висотою не більше 600 мм; довжиною не більше 1500 мм; за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова (Небесної Сотні), 2; визначається у додатку №3 до даного договору). У розділі 2 вказаного договору визначені умови передачі та повернення об`єкта оренди, у розділі 3 орендна плата, у розділі 4 обов`язки орендаря, у розділі 5 права орендаря, у розділі 6 обов`язки орендодавця, у розділі 7 права орендодавця, у розділі 8 відповідальність сторін, у розділі 9 обставини непереборної дії (форс-мажор), у розділі 10 строк дії та умови зміни/розірвання договору;

-договір оренди нерухомого майна №16/08-2, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" ("Орендодавець") передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" ("Орендар") приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване в будівлі за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова (Небесної Сотні), 2, на умовах і в порядку, передбачених цим договором. Під приміщенням розуміється частина (від площі ТРЦ) нежилого приміщення площею 1250 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі та зазначається в поверховому плані, який є додатком №1 до цього договору оренди. У розділі 2 зазначеного договору узгоджені порядок передачі та повернення приміщення, у розділі 3 права та обов`язки сторін, у розділі 4 орендна плата, інші платежі та порядок розрахунків, у розділі 5 відповідальність сторін та особливі умови, у розділі 6 форс-мажорні обставини, у розділі 7 конфіденційність, у розділі 8 строк дії договору і порядок його дострокового розірвання;

-договір про відшкодування експлуатаційних витрат №16/08-1, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" ("Виконавець") здійснює технічне обслуговування інженерних мереж і санітарне утримання ТРЦ "Сіті-Центр" за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова (Небесної Сотні), 2, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" ("Замовник") орендує нежитлове приміщення, а Замовник приймає на себе зобов`язання по відшкодуванню Виконавцю цих витрат. У розділі 2 даного договору передбачені обов`язки сторін, у розділі вартість послуг та порядок розрахунків, у розділі 4 відповідальність сторін, у розділі 5 термін дії договору.

На виконання вищенаведених договорів відповідачем надано послуги, які були прийняті позивачем, що підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

-№4787 від 31.07.2022 на загальну суму 55962,50 грн, з яких ПДВ 9327,08 грн;

-№4729 від 31.07.2022 на загальну суму 37320,91 грн, з яких ПДВ 6220,15 грн;

-№3892 від 30.06.2022 на загальну суму 54500 грн, з яких ПДВ 9083,33 грн;

-№4228 від 30.06.2022 на загальну суму 36883,26 грн, з яких ПДВ 6147,21 грн;

-№3508 від 31.05.2022 на загальну суму 29746,12 грн, з яких ПДВ 4957,69 грн;

-№2717 від 30.04.2022 на загальну суму 22324,50 грн, з яких ПДВ 3720,75 грн;

-№2207 від 31.03.2022 на загальну суму 20734,54 грн, з яких ПДВ 3455,76 грн;

-№2090 від 31.03.2022 на загальну суму 38412,50 грн, з яких ПДВ 6402,08 грн;

-№1491 від 28.02.2022 на загальну суму 45275 грн, з яких ПДВ 7545,83 грн;

-№1489 від 28.02.2022 на загальну суму 104308 грн, з яких ПДВ 17384,67 грн;

-№263 від 31.01.2022 на загальну суму 92622,80 грн, з яких ПДВ 15437,13 грн;

-№66 від 31.01.2022 на загальну суму 80112,50 грн, з яких ПДВ 13352,08 грн;

-№1127 від 28.02.2022 на загальну суму 33000 грн, з яких ПДВ 5500 грн;

-№3834 від 30.06.2022 на загальну суму 33000 грн, з яких ПДВ 5500 грн;

-№3507 від 30.04.2022 на загальну суму 33000 грн, з яких ПДВ 5500 грн;

-№1954 від 31.03.2022 на загальну суму 33000 грн, з яких ПДВ 5500 грн;

-№3579 від 31.05.2022 на загальну суму 33000 грн, з яких ПДВ 5500 грн;

-№4685 від 31.07.2022 на загальну суму 33000 грн, з яких ПДВ 5500 грн;

-№4531 від 31.07.2022 на загальну суму 219411,75 грн, з яких ПДВ 36568,63 грн;

-№4731 від 31.07.2022 на загальну суму 422202,72 грн, з яких ПДВ 70367,12 грн;

-№4371 від 04.06.2022 на загальну суму 344977,72 грн, з яких ПДВ 57496,29 грн;

-№3735 від 30.06.2022 на загальну суму 219411,75 грн, з яких ПДВ 36568,63 грн;

-№3580 від 31.05.2022 на загальну суму 279626,72 грн, з яких ПДВ 46604,45 грн;

-№2716 від 30.04.2022 на загальну суму 268355,68 грн, з яких ПДВ 44725,95 грн;

-№1734 від 31.03.2022 на загальну суму 291879,48 грн, з яких ПДВ 48646,58 грн;

-№814 від 28.02.2022 на загальну суму 210915 грн, з яких ПДВ 35152,50 грн;

-№813 від 28.02.2022 на загальну суму 1054575 грн, з яких ПДВ 175762,50 грн.

16.08.2023 між сторонами укладено договір про припинення договору оренди нерухомого майна №16/08-1 від 16.08.2021 та договір про припинення договору оренди нерухомого майна №16/08-2 від 16.08.2021.

31.08.2023 між сторонами укладено договір про припинення договору оренди №16/08-1Р від 16.08.2021.

В адресованій Товариству з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" претензії №22/08/24-1юр. від 22.08.2024 позивач, посилаючись на протиправне невиконання відповідачем свого обов`язку з реєстрації податкових накладних за фактами проведення господарських операцій, підтверджених вказаними вище первинними документами, просив відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" понесенні останнім внаслідок цього збитки у загальній сумі 687926,41 грн.

Зазначена претензія була надіслана відповідачеві 22.08.2024 засобами поштового зв`язку, про що свідчать фіскальний чек від 24.05.2023, поштова накладна №0209300004381 від 22.08.2024 та опис вкладення у цінний лист №0209300004381 від 22.08.2024.

У матеріалах справи також містяться копії актів приймання-передачі об`єктів оренди, численних додаткових угод до вищенаведених договорів оренди, актів повернення об`єктів оренди та низки платіжних доручень про проведення розрахунків на підставі зазначених договорів.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 687926,41 грн збитків у зв`язку з не проведенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" реєстрації податкових накладних.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідач в порушення вимог податкового законодавства не зареєстрував податкові накладні за фактом здійснення господарських операцій на виконання укладених між сторонами договорів, внаслідок чого позивач поніс збитки, оскільки безпідставно був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, як наслідок, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 687926,41 грн.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не повністю погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

В силу пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Загалом чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20.

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема, щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду. Тим більше не може бути обов`язковою така оцінка, надана контролюючим органом.

Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення.

Наведене свідчить про те, що у контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти від відповідальності за завдані майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема, ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності, у тому числі щодо порушення податкового законодавства.

Отже, обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних), можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо. Господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема, стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Аналогічний правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22.

Зазначеним спростовуються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" про те, що протиправність дій останнього, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних, має бути доведена актом (довідкою) перевірки або рішенням відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки, або за результатами звернення до податкового органу зі скаргою на дії відповідача, тим більше, що вищенаведені твердження апелянта ґрунтуються на постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19, в якій викладена правова позиція, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення вже не була актуальною.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження проведення ним реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій на виконання укладених між сторонами договорів.

Поряд з цим, як вбачається з наявних у матеріалах справи первинних документів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних без зауважень та скріплених печатками сторін, спірні правовідносини виникли у січні-липні 2022 року, тобто частково у період правового режиму воєнного стану, в якому були встановлені особливості адміністрування податку на додану вартість.

З метою реалізації необхідних заходів у зв`язку із введенням воєнного стану Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03.03.2022 №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі Закон України №2118-IX).

Законом України №2118-IX підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом України №2142-IX від 24.03.2022 внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців".

Законом України №2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України був доповнений пунктом 322, згідно з яким тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов`язані забезпечити реєстрацію в ЄРПН накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов`язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у ЄРПН.

В подальшому Законом України №2260-IX від 12.05.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі Закон №2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022, внесені зміни до розділу XX Податкового кодексу України, зокрема, пункт 322 підрозділу 2 викладено в редакції, згідно із якою тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку: включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; отримувачі послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі нарахування таким отримувачем послуг податку на додану вартість у складі податкових зобов`язань, визначених у податковій декларації за відповідний звітний (податковий) період, такі платники податку мають право на віднесення таких сум податку до податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання послуг, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також Законом України №2260-IX викладені у новій редакції абзац перший підпункту 69 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, згідно із якою тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті" (абзац перший пункту 69).

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

У разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Також пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.11 наступного змісту: "Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Отже, покупці (отримувачі) товарів (робіт, послуг) мають обов`язок уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, сформований на підставі первинних документів відповідно до пункту 322 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, у разі відсутності факту реєстрації їх контрагентами податкової накладної у зазначені строки. Норми пункту 322 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України не містять жодних додаткових умов чи обмежень щодо можливості формування платником податків податкового кредиту на підставі первинних документів по факту настання першої події.

На період дії воєнного стану законодавцем введено спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-травень 2022 року, що передбачає можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів за відсутності зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

Такий правовий висновок Верховного Суду наведений в постановах від 06.03.2024 у справі №160/1604/23 та від 22.05.2024 у справі №280/6669/22.

Як зазначалося вище, на позивача покладено доведення причинного зв`язку як обов`язкового елементу відповідальності за заподіяні збитки, що полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, тобто доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а відповідні збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Таким чином, беручи до уваги те, що у період лютого-травня місяців 2022 року позивач мав право самостійно звернутися до податкового органу для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі наявних первинних (розрахункових) документів, навіть за відсутності зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН, зазначене виключає наявність такого обов`язкового елементу деліктної відповідальності як причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься в постанові від 06.03.2025 у справі №917/2194/23.

Водночас Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ протягом будь-якого іншого періоду, у тому числі і решти спірного у даній справі періоду (січень, червень та липень 2022 року), механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. При цьому саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 01.01.2015 за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Покупець товарів/послуг не є стороною публічно-правових відносин між продавцем товарів/послуг і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Оскільки у період січня, червня та липня місяців 2022 року саме від продавця товарів/послуг, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Відтак у випадку, коли спірний період не охоплюється лютим-травнем місяцями 2022 року, сам факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН внаслідок нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22.

При цьому, хоча обов`язок продавця послуг зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдає покупцю збитків. Відтак належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Крім того, у випадку не проведення відповідачем реєстрації податкових накладних у період січня, червня та липня місяців 2022 року має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог виключно в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" збитків, завданих у зв`язку з не проведенням реєстрації податкових накладних у період січня, червня та липня місяців 2022 року, у розмірі 271567,65 грн (розраховано наступним чином: 9327,08 грн за актом №4787 від 31.07.2022 + 6220,15 грн за актом №4729 від 31.07.2022 + 9083,33 грн за актом №3892 від 30.06.2022 + 6147,21 грн за актом №4228 від 30.06.2022 + 15437,13 грн за актом №263 від 31.01.2022 + 13352,08 грн за актом №66 від 31.01.2022 + 5500 грн за актом №3834 від 30.06.2022 + 5500 грн за актом №4685 від 31.07.2022 + 36568,63 грн за актом №4531 від 31.07.2022 + 70367,12 грн за актом №4731 від 31.07.2022 + 57496,29 грн за актом №4371 від 04.06.2022 + 36568,63 грн за актом №3735 від 30.06.2022 = 271567,65 грн).

Твердження апелянта про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" не порушувало жодних зобов`язань, взятих на себе на підставі укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" договорів, що унеможливлює стягнення збитків, відхиляються колегією суддів, оскільки обов`язок відповідача зареєструвати податкові накладні є обов`язком останнього у публічно-правових відносинах, який не потребує додаткового закріплення в умовах договору для його трансформації у господарсько-договірне зобов`язання.

Посилання скаржника на положення договору оренди нерухомого майна №16/08-1 від 16.08.2021, якими визначено, що відповідач не несе відповідальності за збитки у зв`язку з упущеним прибутком/вигодою або іншими непрямими збитками, понесеними з будь-якої причини, є необґрунтованим, адже узгоджені сторонами умови передбачають звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" від відповідальності за завдання позивачу збитків, пов`язаних виключно з використанням орендованого майна, а не від відповідальності за нездійснення реєстрації податкових накладних.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2024 у справі №916/4001/24 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" 416358,76 грн збитків з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині та зміну розподілу судових витрат.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позову та апеляційної скарги (позов задоволено на 39,48%, а апеляційну скаргу на 60,52%) з урахуванням подання останніх в електронній формі, у зв`язку з чим до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2024 у справі №916/4001/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" 416358,76 грн збитків скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" 271567,65 грн збитків та 3259,12 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позову відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранс-термінал" 7494 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2025.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук