Постанова

від 23.04.2025 по справі 920/1491/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. Справа№ 920/1491/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Дігтярь М.М. (самопредставництво)

від відповідача: Сахнов Д.М., в режимі відеоконференції

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ"

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 (повне судове рішення складено 06.01.2025)

у справі № 920/1491/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики України

про стягнення 44 934 342,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" (відповідача) про стягнення 44 934 342,46 грн, з яких: 3 % річних у розмірі 8 095 786,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 36 838 556,14 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 8 095 786,32 грн 3 % річних, 36 838 556,14 грн інфляційних втрат, а також судові витрати у розмірі 539 212,12 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд: скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; у разі відмови у задоволенні вимог згідно пункту 1 прохальної частини апеляційної скарги - зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних до 1 гривні.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку відповідача, нормативно-правовими актами, які регулюють виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії, закріплено ланцюг оплат між учасниками ринку із врахуванням їх черговості. Внаслідок невиконання Державним підприємством "Гарантований покупець" своїх зобов`язань перед відповідачем, останній був позбавлений можливості здійснювати оплату за договором.

Разом з тим, на переконання відповідача, позивачем не доведено момент та факт виникнення заборгованості, а також розмір грошових зобов`язань на кожну дату оплати згідно договору та відповідних додаткових угод, а відповідно й правомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому, відповідач зауважує на тому, що у розрахунку позивача інфляційних втрат з березня 2022 по листопад 2023 кількість прострочки зазначена менше ніж повний календарний місяць, тому на думку відповідача розрахунок невірний.

Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не розглянув та не задовольнив усне клопотання представника відповідача, яке було заявлене у судовому засіданні 18.12.2024, про зменшення 3 % річних до 1 гривні.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що відповідачем не надано жодних доказів наявності залежності здійснення ним оплат за договором від дій інших учасників ринку електричної енергії, які також виконують спеціальні обов`язки.

Крім цього, позивач вказує, що для періоду з березня 2022 по жовтень 2023 до спірного договору не було укладено жодної додаткової угоди, якою було б змінено порядок здійснення оплати електричної енергії за договором, тому єдиним належним виконанням договірних зобов`язань у частині оплати є здійснення оплати у строки та у розмірі, закріплені у п. 6 додаткових угод.

Отже прострочення відповідачем виконання ним грошового зобов`язання, дає позивачеві законодавчо передбачене право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Також позивач зазначає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято клопотання представника відповідача про зменшення 3 % річних до 1 гривні, оскільки вказане клопотання було заявлено під час розгляду місцевим господарським судом по суті у судових дебатах.

Поряд з тим, на думку позивача, відповідач не обґрунтував винятковості обставин для зменшення 3 % річних та не надав суду відповідних доказів.

Окрім викладеного позивач вважає, що ним здійснено розрахунок 3 % річних з врахуванням умов договору стосовно етапів оплати та здійсненим фактичним платежам.

Разом з цим, позивач вказує, що призначення платежу, дата здійснення оплати та сума підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

За твердженням позивача, розрахунок інфляційних втрат ним здійснений з урахуванням актуальної судової практики (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19), в якій врегульовано питання розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць.

Короткий зміст відповіді відповідача на відзив позивача та узагальнення її доводів

У відповіді на відзив, відповідач повністю підтримує свої доводи, які викладені у апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1491/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 12.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 розгляд справи № 920/1491/23 відкладено в судовому засіданні на 16.04.2025.

На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025:

1) від відповідача надійшли пояснення, в яких останній зазначає про безпідставність стягнення судом першої інстанції з відповідача 3 % річних в сумі 24 095,24 грн та інфляційних втрат в сумі 902 316,20 грн, а загалом 926 411,44 грн, виходячи з наступного.

Згідно п. 6 додаткових угод до спірного договору, перший платіж здійснюється за два банківські дні до розрахункового місяця. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідних чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений у наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Зважаючи на вказане вище:

- останній день оплати першого платежу за розрахунковий період "лютий 2023" є 30.01.2023, а не 27.01.2023, як вбачається із розрахунку позивача. Таким чином на переконання відповідача, йому нараховано зайвих 7 393,81 грн 3 % річних;

- останній день оплати першого платежу за розрахунковий період "березень 2023" є 27.02.2023, а не 24.02.2023, як вбачається із розрахунку позивача. Таким чином на переконання відповідача, йому нараховано зайвих 7 093,47 грн 3 % річних;

- останній день першого платежу за розрахунковий період "серпень 2023" є 31.07.2023, а не 27.07.2023, як вбачається із розрахунку позивача. Таким чином на переконання відповідача, йому нараховано зайвих 7 081,97 грн 3 % річних;

- останній день першого платежу за розрахунковий період "жовтень 2023" є 28.09.2023, а не 27.09.2023, як вбачається із розрахунку позивача. Таким чином на переконання відповідача, йому нараховано зайвих 2 525,99 грн 3 % річних.

Окрім викладеного, відповідач вказує на те, що позивач у своєму розрахунку інфляційних втрат, за час прострочення менше півмісяця безпідставно нарахував інфляційні втрати, з огляду на наступне:

- у розрахунковому періоді "жовтень 2022", за прострочення оплати у розмірі 4 422 139,94 грн з 05.10.2022 по 17.10.2022, безпідставно нараховано 110 553,50 грн;

- у розрахунковому періоді "жовтень 2022", за прострочення оплати у розмірі 23 274 420,79 грн з 11.10.2022 по 17.10.2022, безпідставно нараховано 581 860,52 грн;

- у розрахунковому періоді "лютий 2023", за прострочення оплати у розмірі 29 986 025,71 грн з 07.02.2023 по 16.02.2023, безпідставно нараховано 209 902,18 грн.

2) від позивача надійшли пояснення, в яких останній погоджується з відповідачем в частині допущених описок при розрахунку розміру 3 % річних.

З урахуванням виправлення зазначених описок, правильний розмір трьох процентів річних складає - 8 071 691,07 грн.

При цьому, позивач не погоджується із запереченнями відповідача в частині визначення розміру інфляційних втрат, та вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають врахуванню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до проколу судового засідання 16.04.2025 оголошено перерву до 23.04.2025.

В судове засідання, яке відбулося 23.04.2025 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів в електронний кабінет Міністерства енергетики України в підсистемі "Електронний суд".

Враховуючи, що явка представника третьої особи в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між позивачем (продавцем) та відповідачем (постачальником універсальних послуг) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00424 від 24.09.2021 (надалі - договір) та додаткові угоди, а саме:

- додаткова угода № 6 від 15.02.2022 до договору;

- додаткова угода № 7 від 27.03.2022 до договору;

- додаткова угода № 8 від 29.04.2022 до договору;

- додаткова угода № 9 від 23.05.2022 до договору;

- додаткова угода № 10 від 23.06.2022 до договору;

- додаткова угода № 11 від 25.07.2022 до договору;

- додаткова угода № 12 від 05.08.2022 до договору;

- додаткова угода № 13 від 24.08.2022 до договору;

- додаткова угода № 14 від 29.09.2022 до договору;

- додаткова угода № 15 від 29.10.2022 до договору;

- додаткова угода № 16 від 22.11.2022 до договору;

- додаткова угода № 17 від 28.12.2022 до договору;

- додаткова угода № 18 від 25.01.2023 до договору;

- додаткова угода № 19 від 20.02.2023 до договору;

- додаткова угода № 20 від 29.03.2023 до договору;

- додаткова угода № 21 від 27.04.2023 до договору;

- додаткова угода № 22 від 31.05.2023 до договору;

- додаткова угода № 23 від 22.06.2023 до договору;

- додаткова угода № 24 від 25.07.2023 до договору;

- додаткова угода № 25 від 24.08.2023 до договору;

- додаткова угода № 26 від 26.09.2023 до договору (далі - додаткові угоди).

Договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами) та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець зобов`язаний продати, а постачальник універсальних послуг (надалі - ПУП) зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Згідно п. 2.2 договору обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП (універсальні послуги) електричної енергії.

Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору для цілей цього договору сторони під терміном розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та продавцем.

У період з березня 2022 - по жовтень 2023 включно купівля-продаж електричної енергії за Договором здійснювалась відповідно до додаткових угод для періодів постачання № 6-26 (далі - додаткові угоди).

Порядок оплати встановлений у розділі 4 договору та пунктах 5-6 ДУ № 6-26.

Так, відповідно до п. 4.3 договору оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.

Згідно з п. 6 додаткових угод для періодів постачання березень 2022 - жовтень 2023 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Відповідно до п. 1.3 договору для цілей цього договору сторони під терміном розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та продавцем.

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати електричної енергії за договором та ДУ № 6-26, що стало підставою для подання цього позову.

Періодом прострочення за вищевказаними додатковими угодами є період з березня 2022 року по жовтень 2023 року включно.

Відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов`язань визначена у п. 6 договору.

Згідно п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та законодавством України.

У випадку не здійснення (здійснення у неповному обсязі) ПУП будь-якого платежу за цим договором у строк, передбачений додатковою угодою до цього договору, ПУП сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення, від простроченої суми платежу, без врахування дня фактичної оплати.

Відповідно до п. 6.5 ДУ № 12 сторони домовилися доповнити розділ 6 договору новим п. 6.5 такого змісту: На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладання, а саме з 24.02.2022.

Тобто сторонами погоджено, що пеня, передбачена договором не застосовується до винної сторони за порушення зобов`язань у період дії воєнного стану, тому вимоги про стягнення пені позивач не заявляв.

Позивач зазначав, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості за березень 2022 - жовтень 2023 в межах загального періоду прострочення, тому за цей період стягуються лише 3 % річних та інфляційні втрати.

Дата здійснення та акт проведення оплат відповідачем за березень 2022 - жовтень 2023 підтверджуються виписками з банківського рахунку.

Факт купівлі-продажу електричної енергії між позивачем та відповідачем підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії за період березень 2022 - жовтень 2023, а саме: актом № 6 купівлі - продажу електричної енергії від 31.01.2023; актом № 146 купівлі - продажу електричної енергії від 28.02.2023; актом № 312 купівлі - продажу електричної енергії від 31.03.2023; актом № 469 купівлі - продажу електричної енергії від 30.04.2023; актом № 577 купівлі - продажу електричної енергії від 31.03.2023; актом № 627 купівлі - продажу електричної енергії від 31.05.2023; актом № 702 купівлі - продажу електричної енергії від 30.06.2023; актом № 721 купівлі - продажу електричної енергії від 30.04.2022; актом № 808 купівлі - продажу електричної енергії від 31.07.2023; актом № 887 купівлі - продажу електричної енергії від 31.05.2022; актом № 907 купівлі - продажу електричної енергії від 31.08.2023; актом № 985 купівлі - продажу електричної енергії від 30.09.2023; актом № 1051 купівлі - продажу електричної енергії від 31.06.2022; актом № 1173 купівлі - продажу електричної енергії від 31.10.2023; актом № 1233 купівлі - продажу електричної енергії від 31.07.2022; актом № 1429 купівлі - продажу електричної енергії від 31.08.2022; актом № 1659 купівлі - продажу електричної енергії від 30.09.2022; актом № 1818 купівлі - продажу електричної енергії від 31.10.2022; актом № 2106 купівлі - продажу електричної енергії від 30.11.2022; актом № 2243 купівлі - продажу електричної енергії від 31.12.2022.

Відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії між сторонами, за березень 2022 - жовтень 2023, продавець продав, а ПУП купив електричну енергію загальною вартістю 2 417 316 616,71 грн (з ПДВ), загальним обсягом 712 753,157 МВт*год.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 8 095 786,32 грн 3 % річних, 36 838 556,14 грн інфляційних втрат, а також судові витрати у розмірі 539 212,12 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що зобов`язань з оплати електричної енергії за договором, відповідач повинен використовувати лише ті кошти, які надійшли від виконання зобов`язань за договорами про надання послуг.

Таким, чином, з огляду на прострочення оплати електричної енергії відповідно до договору та ДУ № 6-26, позивач здійснив нарахування відповідачеві 3 % річних та інфляційних втрат.

Отже, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача, як постачальника універсальних послуг, трьох процентів річних та інфляційних втрат, на загальну суму 44 934 342,46 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати купленої електричної енергії за договором, який укладено на виконання постанови № 859, якою затверджено Положення про ПСО.

Доводи відповідача про те, що внаслідок невиконання Державним підприємством "Гарантований покупець" своїх зобов`язань перед відповідачем, останній був позбавлений можливості здійснити оплату за договором, колегією суддів оцінюються критично, з огляду на наступне.

Положення про ПСО встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі виробників електричної енергії (позивач), постачальників універсальних послуг (скаржник) та Державне підприємство "Гарантований покупець" шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин, а саме:

- позивач з Державним підприємством "Гарантований покупець" - договору про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (відповідно до примірного договору, що є додатком № 4 до Положення про ПСО);

- Державне підприємство "Гарантований покупець" з відповідачем - договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (згідно з примірним договором, що є додатком № 2 до Положення про ПСО);

- позивач з відповідачем - спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір відповідно до норм Положення про ПСО, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови № 483 у частині встановлених для них прав та обов`язків, зокрема обов`язку позивача, як виробника, продати електричну енергію та кореспондуючого обов`язку у відповідача купити її та оплатити.

Таким чином, ні вищеперелічені примірні договори, ані укладений договір, ні Положення про ПСО не містять договірних умов/норм щодо джерел коштів, які приймають участь у фінансових зобов`язаннях учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків. Тобто, не містять вказівки на те, що при виконанні використовувати лише ті кошти, які надійшли від виконання зобов`язань за договорами про надання послуг.

Отже, постанова № 483, якою затверджене Положення про покладання спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (надалі - Положення про ПСО), примірні договори та договір установлюють лише структуру організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для постачальників універсальних послуг, а тому ПУП зобов`язаний сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника системи відносин у межах спеціальних обов`язків.

У частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, скаржником не надано жодних доказів наявності залежності здійснення ним оплати за договором від дій інших учасників ринку електричної енергії, які також виконують спеціальні обов`язки.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відсутність залежності виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати електричної енергії за договором від виконання Державним підприємством "Гарантований покупець" своїх зобов`язань перед відповідачем, яке в свою чергу залежить від виконання зобов`язань позивача перед Державним підприємством "Гарантований покупець".

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не додано доказів реєстрації обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі (ОСП) та отримання від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в п. 1.3 договору зазначено, що: "для цілей цього договору під словосполученням "куплена електрична енергія" у всіх зворотах та словосполученнях сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані сторонами на електронній платформі оператора системи передачі (ОСП) відповідно до Правил ринку та щодо яких сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним. Для цілей цього договору сторони під терміном розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та продавцем".

Відповідно до п.п. 3.3, 4.2 договору, обсяг, що купується та продається за цим договором та його вартість, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання.

Так, обсяг і вартість для періодів постачання з березня 2022 по жовтень 2023, визначені за результатами електронних аукціонів, посилання на які зазначені в п. 1 додаткових угод та визначені в п.п. 3 та 4 додаткових угод.

Пунктами 3.5, 3.6 договору передбачена обов`язкова реєстрація сторонами обсягів електричної енергії до 10:00 за 2 (два) дні до кожного торгового дня (доби постачання) на електронній платформі ОСП та отримання від останнього сторонами автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним, є підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у торговий день (добу постачання).

Відповідно до п. 4.9 договору, після закінчення розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають акт купівлі-продажу електричної енергії.

Отже, з умов договору вбачається, що визначення обсягів і вартості електричної енергії періоду постачання, хоча і залежить від підтвердження ОСП на електронній платформі дійсності зареєстрованих сторонами обсягів електричної енергії до кожного торгового дня (доби постачання), згідно із графіками відпуску/відбору електричної енергії до додаткових угод, проте, після закінчення розрахункового місяця, остаточне визначення загального обсягу та вартості електричної енергії періоду постачання здійснюється сторонами в акті купівлі - продажу електричної енергії.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за період з березня 2022 - по жовтень 2023, в яких зазначено обсяг купленої електричної енергії, а також її вартість аргументи відповідача щодо непідтвердження обсягів купленої ним електричної енергії відхиляються.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув та не задовольнив клопотання про зменшення 3 % річних до 1 гривні, судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що клопотання було заявлено усно, без належного обґрунтування та заявлено під час розгляду справи по суті у судових дебатах, в зв`язку з цим, суд першої інстанції правомірно не прийняв до розгляду дане клопотання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, сформований на підставі фактичних обставин справи, які є відмінними від справи, що розглядається, оскільки в спірних правовідносинах відповідальність відповідача перед позивачем за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку, встановлена в розмірі 3 % річних, як це передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, а не залежить від процентів встановлених договором.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії за зобов`язаннями березня 2022 - жовтня 2023 по договору №65-150-SD-21-00424 не здійснив, чим порушив приписи як договірних умов, так і наведених положень законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія враховує позицію Верховного Суду, який неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

Порядок оплати купленої електричної енергії був єдиним для всіх додаткових угод до договору, за якими відбувалася купівля-продаж електричної енергії у спірному періоді (далі - додаткові угоди).

Так, у п. 6 додаткових угод закріплено, що оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Для цілей договору сторони під терміном розрахунковий місяць розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та продавцем (п. 1.3 договору).

Банківський день, відповідно до Порядку здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ № 514 від 03.12.2003, визначено як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до постанови правління НБУ №180 від 15.08.2022 система електронних платежів Національного банку України з 01.04.2023 функціонує в цілодобовому режимі та скасовано поняття "банківський день".

З огляду на прострочення відповідачем внесення оплати придбаної електричної енергії, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 8 095 786,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 36 838 556,14 грн.

У ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо нарахування інфляційних втрат виснує про те, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1.4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат у жовтні 2022, лютому 2023, судовою колегією до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Питання нарахування інфляційних втрат за період прострочення, що складає неповний місяць, неодноразово розглядалося Верховним Судом та, як наслідок, сформувалася усталена судова практика, відповідно до якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Така правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься, зокрема, у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у постанові від 10.02.2021 у справі № 910/14257/19, у постанові від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20, у постанові від 09.03.2023 у справі № 902/317/22.

Відповідно до умов додаткових угод до договору для періоду постачання оплата здійснюється у формі попередньої поетапної оплати - п`ять етапів для кожного періоду постачання.

Враховуючи такий порядок розрахунків, здійснення кожного з п`яти платежів у межах однієї додаткової угоди до договору для періоду постачання є окремим грошовим зобов`язанням у розумінні чинного законодавства.

Таким чином, при визначенні кількості календарних днів, що беруться до уваги при обрахуванні розміру інфляційних втрат, слід виходити з того, що першим днем прострочення є наступний день після дати платежу згідно з умовами відповідної додаткової угоди до договору, а останнім днем - день, що передує здійсненню у повному обсязі оплати вартості електричної енергії для відповідного етапу оплати.

Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для не нарахування інфляції за цей місяць відсутні.

Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання.

Наведені висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.07.2024 у справі № 910/7722/23.

Поряд з цим, позивач вказував, що здійснював розрахунок 3 % річних з врахуванням умов договору щодо етапів оплати та здійсненим відповідачем фактичним платежам.

Відповідач зазначив, що позивачем невірно визначені дати першого платежу (за 2 банківські дні до розрахункового місяця відповідно до умов договору), а саме:

- за лютий 2023 датою першого платежу є 30.01.2023, а не 27.01.2023;

- за березень 2023 датою першого платежу є 27.02.2023, а не 24.02.2023;

- за серпень 2023 датою першого платежу є 31.07.2023, а не 27.07.2023;

- за жовтень 2023 датою першого платежу є 28.09.2023, а не 27.09.2023.

Позивач в судовому засіданні погодився з відповідачем у частині допущених описок при розрахунку розміру трьох процентів річних для:

- першого етапу оплати електричної енергії, купленої у лютому 2023, у зв`язку з чим правильним розміром трьох процентів річних, що заявляються до стягнення за лютий 2023, є 281 122,74 грн замість зазначених у розрахунку 288 516,55 грн;

- першого етапу оплати електричної енергії, купленої у березні 2023, у зв`язку з чим правильним розміром трьох процентів річних, що заявляються до стягнення за березень 2023, є 517 380,23 грн замість зазначених у розрахунку 524 473,70 грн;

- першого етапу оплати електричної енергії, купленої у серпні 2023, у зв`язку з чим правильним розміром трьох процентів річних, що заявляються до стягнення за серпень 2023, є 201 451,26 грн замість зазначених у розрахунку 208 533,23 грн;

- першого етапу оплати електричної енергії, купленої у жовтні 2023, у зв`язку з чим правильним розміром трьох процентів річних, що заявляються до стягнення за жовтень 2023, є 85 744,70 грн замість зазначених у розрахунку 88 270,69 грн.

З урахуванням виправлення зазначених описок, правильний розмір трьох процентів річних, що заявляються до стягнення у даній справі складає - 8 071 691,07 грн, тобто суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення 8 095 786,32 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23 підлягає зміні в частині стягнення 3 % річних, в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно стягнув з відповідача на користь позивача розмір 3 % річних, тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні, а решті - залишенню без змін.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з частковим задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" задовольнити частково, рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1491/23 змінити в частині стягнення 3 % річних.

Виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" (вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код 41884537) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 42041573) 8 071 691,07 грн (вісім мільйонів сімдесят одна тисяча шістсот дев`яносто одна гривня 07 копійок) 3 % річних, 36 838 556,14 грн (тридцять шість мільйонів вісімсот тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень чотирнадцять копійок) інфляційних втрат, а також судовий збір за подання позову у розмірі 538 922,97 грн (п`ятсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 97 копійок)".

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 42041573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" (вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код 41884537) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 346,97 грн (триста сорок шість гривень 97 копійок).

Матеріали справи № 920/1491/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 23.04.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко