Постанова

від 10.03.2025 по справі 920/812/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа№ 920/812/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 10.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2024 (повний текст рішення підписано 05.08.2024)

у справі №920/812/23 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго Суми»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія «Сумипрестиж»

про стягнення 1 054 316 грн 99 коп.-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/812/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Коменерго Суми» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» про стягнення 1054316 грн 99 коп. заборгованості за договорами (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог) задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Коменерго Суми» 979665 грн 74 коп. основного боргу, 14220 грн 16 коп. - 3% річних, 53705 грн 09 коп. інфляційних втрат за договорами на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем від 01.09.2021 №№01/09/21-1, 01/09/21-2, 01/09-21-3; від 29.12.2021 №№ 28/12/21, 28/12/21-Л; від 04.01.2022 №04/01/22; від 13.04.2022 №№13/04/22, 13/04/22/2.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Коменерго Суми» 369 грн 14 коп. 3% річних, 2453 грн 68 коп. інфляційних втрат, 1390 грн 24 коп. пені за договором підряду від 01.11.2021 №01/11/21.

У позові у частині стягнення 18 грн 05 коп. 3% річних 141 грн 23 коп. інфляційних втрат, 487 грн 62 коп. пені за договором підряду від 01.11.2021 №01/11/21; 135 грн 97 коп. 3% річних, 927 грн 36 коп. інфляційних втрат, 802 грн 71 коп. пені за договором підряду від 11.02.2022 №11/02/22-Л відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Коменерго Суми» 15777 грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 грн 69 коп. покладено на позивача.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 14.08.2024 у справі №920/812/23 заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго Суми» про ухвалення додаткового рішення по справі №920/812/23 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Коменерго Суми» 5985 грн 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Коменерго Суми» про відшкодування 14 грн 30 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Задовольняючи заяву частково, суд виходив з того, що рішенням суду за результатами розгляду справи відмовлено у позові в частині стягнення 18 грн 05 коп. 3% річних 141 грн 23 коп. інфляційних втрат, 487 грн 62 коп. пені за договором підряду від 01.11.2021 №01/11/21; 135 грн 97 коп. 3% річних, 927 грн 36 коп. інфляційних втрат, 802 грн 71 коп. пені за договором підряду від 11.02.2022 №11/02/22-Л, тому розмір витрат на професійну правничу допомогу розраховується пропорційно сумі постановленого на користь позивача рішення та становить 5 985,70 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго Суми» про ухвалення додаткового рішення у справі №920/812/23.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає додаткове рішення необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- позивачем не подавалась до суду заява/клопотання про покладення судових витрат з попереднім (орієнтовним) документально підтвердженим розрахунком судових витрат на Відповідача та не направлялась на адресу Відповідача, а було лише надано платіжна інструкція № 437 від 13.07.2023 року про сплату юридичних та консультаційних послуг згідно рахунку - фактури № СФ-0000050 від 07.07.2023 року, але доказів надання цих юридичних та консультаційних послуг саме щодо цієї справи, надано не було ( тільки акт прийому-передачі послуг, а підстав виникнення, тобто договору на надання юридичних та консультаційних послуг надано суду не було), у зв`язку з чим відсутні підстави для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

- при подачі заяви 19.07.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат в розмірі 6000,00 грн. за юридичні і консультаційні послуги Адвокатського бюро, позивач надає в якості доказу, який підтверджує наявність договірних відносин щодо отримання консультаційних та юридичних послуг від Адвокатського бюро Павла Кравченка, угоду про надання правової допомоги від 07.07.2023, в якій зазначено, що Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Клієнту юридичні послуги щодо підготовки та складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ Керуюча компанія «Сумипрестиж» за договорами №01/09/21-1 від 01.09.2021, № 01/09/21-2 від 01.09.2021, № 01/09/21-3 від 01.09.2021, № 28/12/21 від 28.12.2021, тобто інші договори, які фігурують у рахунку-фактурі, за яким було сплачено Позивачем винагороду в 6000,00 грн., не фігурують в укладеній угоді між Адвокатським бюро та позивачем. Вважає, що подані позивачем докази про стягнення витрат на правову допомогу, є неналежними, несуть недостовірну інформацію і протирічать один одному.

- судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах №922/3812/19, № 826/1216/16 та №148/312/16-ц.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/812/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/812/23.

09.09.2024 матеріали справи №920/812/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2024 у справі №920/812/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням Керівника апарату від 26.11.2024 №09.1-08/4635/24 згідно рішення Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 №3195/0/15-24 про звільнення судді Північного апеляційного господарського суду Вовка І.В. у відставку, справу №920/812/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.11.2024 справу №920/812/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2024 у справі №920/812/23, розгляд справи №920/812/23 призначено на 02.12.2024.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошувались перерви, останній раз на 10.03.2025.

До матеріалів справи від представника позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній спростовує доводи відповідача та в частині додаткового рішення просить його залишити без змін, посилаючись на те, що в позовній заяві, яка була подана до суду 17.07.2023 було зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат ТОВ «КК «Коменерго Суми» становить 17 423,18 грн. та складається з судового збору в сумі 11423,18 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. При ухваленні рішення витрати на правову допомогу не були враховані, тому позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.03.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване додаткове рішення скасувати, прийняти нове про відмову у задоволенні заяви.

В судовому засіданні 10.03.2025 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прийняте у справі додаткове рішення суду просив залишити без змін.

В судовому засіданні 10.03.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2023 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Коменерго Суми» (клієнт) та Адвокатським бюро Павла Кравченка (виконавець) в особі в.о. керуючого Клочко С.В., яка діє на підставі наказу від 28.06.2022 №7 та Статуту адвокатського бюро було укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якої клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати клієнту юридичні та консультаційні послуги щодо підготовки та складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ Керуюча компанія «Сумипрестиж» за договорами від 01.09.2021 №01/09/21-1, від 01.09.2021 №01/09/21-2, від 01.09.2021 №01/09/21-3, від 28.12.2021 №28/12/21, від 28.12.2021 №28/12/21-Л.

Відповідно до п. 2.2. Договору за здійснення дій, передбачених даною угодою, клієнт сплачує виконавцю винагороду в розмірі 6000 грн 00 коп.

Відповідно до Акту №ОУ-0000050 здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторони підтвердили, що станом на 17 липня 2023 виконані наступні роботи згідно з угодою про надання правової допомоги: юридичні та консультаційні послуги щодо підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ КК «Сумипрестиж» за договорами від 01.09.2021 №01/09/21-1, від 01.09.2021 №01/09/21-2, від 01.09.2021 №01/09/21-3, від 28.12.2021 №28/12/21, від 28.12.2021 №28/12/21-Л, від 04.01.2022 №04/01/22, від 13.04.2022 №13/04/22/2, від 01.11.2021 №01/11/21, від 11.02.2022 №11/02/22-Л на загальну суму 6000 грн 00 коп.

Відповідач заперечує проти задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з огляду на те, що:

1) позивачем не подавались до суду заяви (клопотання) про покладення судових витрат з попереднім (орієнтовним) документально підтвердженим розрахунком судових витрат;

2) у поданому позивачем разом із заявою про ухвалення додаткового рішення договорі (угоді) про надання правової допомоги від 07.07.2023, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро Павла Кравченка, у п. 1.1. перелічені не всі договори, за якими проводилося стягнення. Частина договорів, визначених у рахунку-фактурі №СФ-000050 від 07.07.2023, не включено до угоди про надання правової допомоги.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що додаткове рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В позовній заяві, яка була подана до суду 17.07.2023 було зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат ТОВ «КК «Коменерго Суми» становить 17 423,18 грн. та складається з судового збору в сумі 11423,18 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

При ухваленні рішення витрати на правову допомогу не були враховані, тому позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Представником позивача також до заяви було додано рахунок-фактуру №СФ-0000050 від 07.07.2023 на суму 6000 грн 00 коп. та платіжну інструкцію №437 від 13.07.2023 на перерахування Адвокатському бюро Павла Кравченка 6000 грн 00 коп. (а.с. 81, 82).

Невизначення у п. 1.1. угоди про надання правової допомоги від 07.07.2023 усіх договорів, які стали предметом позову, не свідчить про те, що збільшення кількості наданих адвокатом бюро послуг при незмінній вартості таких послуг, не може вважатися фактом ненадання адвокатом правової допомоги та не порушує права сторін угоди.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на нескладність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним визначенням вартості адвокатських послуг за такий вид позову.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, відповідно сама лише відсутність обгрунтованих заперечень позивача по сумі витрат, не є підставою для безумовного стягнення їх заявленого розміру.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у праві № 910/19160/21.

Враховуючи викладені вище обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача 5 985,70 грн.витрат на правову допомогу, пропорційно задоволеній частині позовних вимог, з урахуванням того, що рішенням суду за результатами розгляду справи відмовлено у позові в частині стягнення 18 грн 05 коп. 3% річних 141 грн 23 коп. інфляційних втрат, 487 грн 62 коп. пені за договором підряду від 01.11.2021 №01/11/21; 135 грн 97 коп. 3% річних, 927 грн 36 коп. інфляційних втрат, 802 грн 71 коп. пені за договором підряду від 11.02.2022 №11/02/22-Л.

При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.

Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про чаткове задоволення заяви.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття додаткового рішення, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття додаткового рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Сумипрестиж» на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2024 у справі №920/812/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 14.08.2024 у справі №920/812/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/812/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 24.04.2025 після виходу судді Хрипуна О.О. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко