Постанова

від 17.04.2025 по справі 922/4624/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/4624/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" (вх.№ 586 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А., повне рішення складено 21.02.2025) у справі №922/4624/24

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд", м.Харків,

про стягнення 368720,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 368720,07 грн, яка складається з авансу в розмірі 193393,64грн, збитків від інфляції в розмірі 87095,89 грн, штрафу в розмірі 77357,46 грн та 3% річних в розмірі 10873,08 грн, судові витрати зі сплати судового збору просив покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за договором підряду (на виконання робіт з реконструкції) № Ш0965 від 18.01.2022 та неповернення сплаченого позивачем авансу з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/4624/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" грошові кошти в розмірі 193393,64 грн, збитки від інфляції в розмірі 87095,89 грн, штрафу в розмірі 77357,46 грн, 3% річних в розмірі 10873,08 грн, судовий збір в розмірі 4424,64 грн.

Вказане рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи 11, 509, 525, 526, 549, 837, 846, 611, 625 ЦК України мотивоване тим, що наявними у матеріалах справи доказами доведено укладення між сторонами договору підряду, перерахування позивачем на користь відповідача авансового платежу (попередньої оплати) за договором в сумі 193393,64грн, що підтверджується копією банківської виписки, невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строк, визначений договором, а також неповернення відповідачем отриманого авансу, а тому з урахуванням пункту 7.2 договору суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення авансового платежу та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, а також обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення штрафу за порушення відповідачем терміну виконання робіт та правомірність нарахування ним 3% річних та збитків від інфляції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, з огляду на таке:

- судом залишено поза увагою правову позицію Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/9072/17 (постанова від 26.06.2018), згідно якої закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Відповідач вважає, що закінчення строку дії договору підряду (щодо виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965 не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань і не свідчить про неможливість виконання відповідачем робіт та їх прийняття позивачем;

- у зв`язку з початком 24.02.2022 триваючої широкомасштабної збройної агресії рф проти України та введенням воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, а також визнанням м. Харкова та Харківської області територіями активних/можливих бойових дій, виконати роботи своєчасно було неможливо. Крім того, за минулий час як у зв`язку з війною, так і у зв`язку з звичайними триваючими у світі економічними процесами, відбулось значне подорожчання матеріалів та устаткування, передбачених у кошторисах відповідних договорів порівняно з цінами 2021-2022 років (коли відбувались торги, складання кошторисів та укладання договорів). Враховуючи викладене, листом № 02/10-24 від 01.10.2024 відповідачем було запропоновано позивачу для збереження чинності договору та забезпечення реальної можливості його виконання з відновленням відповідних об`єктів, внести зміни до договору в частині ціни та в частині визначення початку перебігу строку виконання робіт з дати виключення населеного пункту, на території якого мають проводитись роботи, з переліку територій бойових дій, проте вказане звернення було відхилено позивачем;

- договір, що є предметом даної справи, є не єдиним між сторонами, відповідач не проявляв недобросовісності у договірних відносинах з позивачем в умовах збройної агресії з боку рф, ракетних обстрілів та знаходження об`єктів ремонтних робіт на територіях можливих бойових дій, проте об`єктивні обставини, пов`язані з воєнним станом, призвели до розтягування у часі виконання цілого ряду договорів та протягом 2022-2023 років відповідачем були завершені роботи по договорам, виконані роботи були прийняті позивачем без зауважень. Відтак, з боку відповідача було вжито всіх необхідних заходів до завершення ремонтних робіт, хоча вже тоді ринкові ціни на матеріали не відповідали цінам, закладеним у кошторисах. Вказує на те, що відповідач не лише виконував роботи під час воєнного стану за неактуальними цінами по кошторисах 2021 року, але й мав з боку позивача факт недобросовісного виконання грошових зобов`язань, що поставило відповідача в несприятливе фінансове становище;

- ігнорування позивачем пропозиції відповідача свідчить про неправомірну поведінку, яка суперечить інтересам сторін в умовах, які неможливо було передбачити при укладенні договору, тоді як зміна ціни та строку виконання договору призведе до балансу інтересів сторін та слугуватиме досягненню мети договору. Вважає, що позивач своїми діями створив умови щодо невиконання зобов`язань відповідачем (а саме ним не було розглянуто можливість зміни договору). Таким чином, на думку апелянта, договір між сторонами спору не розірваний, зобов`язання не припинені, заявлені позовні вимоги є передчасними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" (вх.№ 586 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/4624/24; призначено справу до розгляду на 17 квітня 2025 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 09.04.2025, з доказами його надсилання апелянту, учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо до 09.04.2025.

03.04.2025 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства "Харківобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4251), в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Санктум-Грейд", рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі 922/4624/24 залишити без змін. В обґрунтування своєї правої позиції посилається, зокрема, на те, що договір припинив свою дію 31.12.2022, жодна із сторін договору протягом строку його дії не ініціювала його продовження; відповідач не скористався наданим п. 11.5. договору правом на призупинення або розірвання договору, крім того, не надав ані повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, ані сертифікат про форс-мажорні обставини, а тому договір підряду діяв і зобов`язання за ним повинні були виконуватися у строки, визначені цим договором; відповідач лише 01.10.2024 (тобто після спливу 1 року та 9 місяців з моменту закінчення строку дії договору та після того, як зобов`язання відповідача припинилося у зв`язку з відмовою позивача від його виконання) листом вих. № 02/10-24 звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до договору в частині збільшення ціни та початку перебігу строку виконання робіт, тобто відповідач просив внести зміни до договору, строк дії якого закінчився та зобов`язання за яким припинилися.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів апелянта з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа - ухвали Східного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду від 26.03.2025 до електронного кабінету учасника справи.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

З матеріалів справи вбачається, 18.01.2022 між Акціонерним товариством "Харківобленерго" (далі замовник, позивач, АТ "Харківобленерго") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" (далі підрядник, відповідач, ТОВ "Санктум-Грейд") укладений договір підряду (на виконання робіт з реконструкції) № Ш0965 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого підрядник зобов`язався власними силами зi своїх матеріалів виконати наступні роботи (код ДКПП (державний класифікатор продукції та послуг) 43.2l): "Реконструкція "ТП-4584" (iнв. № 00850057/01). Реконструкція ЛЕП "ПЛ 0,4 кВ Таборова вул." (інв. № 00619068/01), з прокладанням ЛЕП 0,4 кв для зовнішнього електропостачання об`єкта "будівництво i обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд (присадибна ділянка)" за адресою: вул. Вербна, 11, м. Xapків, Харківська область, Україна" (реєстр. № 114180) - замовник Морозова Анастасія Геннадіївна, а замовник прийняти i оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору (т.1, а.с.16-19).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору є твердою та становить 322322,73 грн, крім того ПДВ 20% - 64464,55 грн. Загальна вартість договору 386787,28грн.

Згідно з пунктом 3.4 договору замовник і підрядник можуть змінювати ціну договору відповідно до норм чинного законодавства, а також у випадках якщо:

- замовник змінює в процесі виконання робіт проектні рішення, що викликають зміну обсягів робіт та вартісних показників (п.3.4.1);

- у процесі виконання робіт у проектній документації та інвесторських кошторисах виявлено безперечні помилки, які не було виявлено на стадії підготовки конкурсної пропозиції, складання договірної ціни (п.3.4.2);

- у випадку підвищення рівня мінімальної заробітної плати, інфляційного зростання цін на матеріали, обладнання та комплектуючі вироби (п.3.4.3);

- виникають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення договору (п.3.4.4).

Зміни ціни договору у випадках виникнення подій, що відносяться до п. 3.4 цього договору, обґрунтовуються розрахунком і оформляються укладанням додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього договору (п.3.5 договору).

За умовами пункту 4.1 договору замовник зобов`язався сплатити підряднику аванс у розмірі 50%, що складає 193393,64грн від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання, протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк (термін) виконання робіт передбачено календарним планом (графіком) виконання робіт та починає перебіг протягом 3 днів з дати набрання чинності цього договору та отримання авансу (за наявності авансу) або заявки від замовника на виконання робіт. Підрядник зобов`язаний виконати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом (графіком) виконання робіт (додаток 2 до договору).

Згідно з пунктом 5.17 договору здавання - приймання робіт після закінчення будівництва об`єкта здійснюється відповідно до чинного порядку. Перелік документів, що оформлюються при здаванні об`єктів в експлуатацію, повинен відповідати передбаченому переліку, що встановлений будівельними нормами і правилами і стандартами. При підписанні актів виконаних робіт підрядник передає замовнику акти прихованих робіт, паспорти або сертифікати на матеріали та обладнання, виконавчі схеми та підтверджуючі документи з доставки (товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо) з урахуванням ДБН А.3.1-5-2016 та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.11.2011 № 691. При здаванні об`єктів в експлуатацію підрядник передає замовнику виконавчу геодезичну зйомку, яка має бути зареєстрована в Управлінні містобудування та архітектури.

У пункті 5.21 договору передбачено місце виконання робіт: вул. Вербна, б. 11, м. Харків, Харківська область, Україна.

За умовами пунктів 6.1.1, 6.1., 6.1.4 замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані ним роботи відповідно до умов договору; прийняти роботу протягом 5 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення підрядника, або надіслати обґрунтовані зауваження з урахуванням п. 5.18 та п. 5.19.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору замовник має право: достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань підрядником, повідомивши про це його у строк 15 календарних днів.

Згідно з пунктами 6.3.1 договору підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення терміну виконання робіт за цим договором до 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф 20%, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з пунктом 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є випадки, передбачені ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

У пункті 8.2 встановлено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна негайно не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (п.8.3 договору).

У разі коли строк дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) продовжується більше ніж три місяці, кожна із сторін має право розірвати цей договір. У разі попередньої оплати підрядник повертає замовнику кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього договору (п.8.4 договору).

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками сторін.

Згідно з пунктами 11.3, 11.4 договору замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи. Підрядник має право відмовитись від договору у разі затримки авансів і платежів більш ніж на 3 місяці.

У пункті 11.5 договору передбачено, що сторона, що прийняла рішення про призупинення дії або розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 11.3 та 11.4 договору, повідомляє про це письмово іншу сторону не менш ніж за 15 днів до вступу в дію такого рішення і якщо протягом цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились. Сторона, що проявила ініціативу, має право розірвати договір.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року (п.10.1 договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.10.2 договору).

За умовами, погодженими сторонами у додатку 2 до договору "Реконструкція "ТП-4584" (інв. № 00850057/01). Реконструкція ЛЕП "ПЛ 0,4 кВ Таборова вул." (інв. № 00619068/01), з прокладанням ЛЕП 0,4 кВ для зовнішнього електропостачання об`єкта "будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) " за адресою: вул. Вербна, б. 11, м. Харків, Харківська область, Україна" (реєстр. № 114180) - замовник Морозова Анастасія Геннадіївна", строк виконання робіт з реконструкції електричних мереж становить 70 днів (т.1, а.с.20 зворотна сторона).

Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 4.1 договору позивач 27.01.2022 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс в розмірі 193393,64грн, що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи (т.1, а.с.21-23).

За твердженням позивача, з огляду на приписи пункту 5.1 договору та з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України відповідач повинен був розпочати роботи з реконструкції електричних мереж 01.02.2022 та закінчити 11.04.2022 (з урахуванням вихідних днів). Проте, відповідач в порушення п.5.1, пп.6.3.1 п.6.3 договору взагалі не приступив до виконання робіт, передбачених договором, акт виконаних робіт сторонами не складався та не підписувався.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач не скористався наданим п. 11.5. договору правом на призупинення або розірвання договору, крім того, не надав ані повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, ані сертифікату про форс-мажорні обставини, а тому договір підряду діяв і зобов`язання за ним повинні були виконуватися у строки, визначені цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 18.01.2023 №04-46/277, в якому посилаючись на порушення ТОВ "Санктум-Грейд" термінів виконання робіт та неповернення сум сплачених авансових платежів з урахуванням індексу інфляції вимагав відповідача до 31.01.2023 повернути АТ "Харківобленерго" сплачені суми авансів з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити штраф у розмірі 20% від ціни договору, а саме: за договором від 18.01.2022 № Ш0965 - 292 114,51 грн, з яких: 193393,64 грн - аванс; 64464,55 грн - 20% штраф від ціни договору; 34256,32 грн - інфляційні втрати (т.1, а.с.24-26).

Також, листом від 12.10.2023 №08-42/6211 АТ "Харківобленерго" вимагало ТОВ "Санктум-Грейд" повернути сплачені товариством у якості авансу грошові кошти з урахуванням індексу інфляції та штрафні санкції (у тому числі за договором від 18.01.2022 № Ш0965) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань (пп. 5.1, 6.3.1 договорів підряду (на виконання ремонтних робіт)) та закінченням строку дії договорів (т.1. а.с. 30-31).

Проте, вказані вимоги залишено відповідачем без задоволення.

Разом з тим, листом від 01.10.2024 вих. №02/10-24 ТОВ "Санктум-Грейд" звернувся до АТ "Харківобленерго" із пропозицією щодо внесення змін до укладених між сторонами договорів в частині ціни, зокрема у договорі від 18.01.2022 № Ш0965 визначити загальну вартість договору в сумі 696217,10 грн (з ПДВ), а також в частині визначення початку перебігу строку виконання робіт з дати виключення населених пунктів, на території яких мають проводитись роботи, з переліку територій бойових дій. В цьому листі відповідач посилався на те, що у зв`язку з початком 24.02.2022 триваючої широкомасштабної збройної агресії рф проти України та введенням воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №и 2102-ІХ від 24.02.2022, а також визнанням м. Харкова та Харківської області територіями активних/можливих бойових дій, виконати роботи своєчасно було неможливо, а також на значне подорожчання матеріалів та устаткування, передбачених у кошторисах відповідних договорів порівняно з цінами 2021-2022 років (коли відбувались торги, складання кошторисів та укладання договорів) (т.1, а.с.34-35).

У відповідь на вказаний лист АТ "Харківобленерго" листом від 09.10.2024 №08-43/7319 повідомило відповідача про відмову, у тому числі від укладеного договору від 18.01.2022 № Ш0965, у зв`язку з порушенням ТОВ "Санктум-Грейд" договірних зобов`язань та спливу строку виконання робіт і терміну дії договору (т.1, а.с. 27-29).

У листі від 14.10.2024 вих. №280-01 ТОВ "Санктум-Грейд" з посиланням на об`єктивні обставини, пов`язані з воєнним станом, які призвели до розтягування строків виконання ряду договорів, завершення робіт за деякими з договорів протягом 2022-2023 років, невідповідність ринкових цін на матеріали цінам, закладеним у кошторисах, виконання робіт за неактуальними цінами, що ставить Товариство в несприятливе фінансове становище та порушує співвідношення майнових інтересів сторін, наголошувало на тому, що вказані обставини й стали підставою для звернення з листом від 01.10.2024 вих. №02/10-24, а викладені АТ "Харківобленерго" у листі від 09.10.2024 №08-43/7319 обставини відповідач сприймає в контексті ч.4 ст.849 ЦК України з необхідністю вирішення питання про розмір відшкодування замовником збитків (т.1, а.с.36-37).

На вказаний лист позивач у листі від 28.10.2024 № 08-43/7784 повторно повідомив про те, що внаслідок тривалого прострочення ТОВ "Санктум-Грейд" виконання договорів, керуючись ч. 3 ст. 612, ст. 615, ч. 2 ст. 849 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України, АТ "Харківобленерго" відмовляється від укладених договорів/зобов`язань, а тому числі за договором від 18.01.2022 № Ш0965, та вимагає протягом семи календарних днів повернути всі суми здійсненої попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь період знаходження вказаних коштів у підрядника, а також керуючись п. 7.2 договору вимагав протягом семи календарних днів сплатити штраф (т.1, а.с.32-33).

Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання щодо виконання робіт з реконструкції електричних мереж у визначений договором строк не виконав, не надав позивачу жодного акта приймання виконаних робіт та не повернув сплачений позивачем аванс з урахуванням індексу інфляції, залишив без задоволення вимоги позивача про повернення коштів та сплату штрафу, АТ "Харківобленерго" звернулось до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 368720,07 грн, що складається з: авансу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 280489,53 грн (невикористаний аванс в сумі 193393,64 грн та інфляційні нарахування в сумі 87095,89 грн); штрафу в сумі 77357,46 грн, 3% річних в сумі 10873,08 грн.

03.02.2025 до суду першої інстанції через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просив суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" строк на подання зустрічної позовної заяви з дати фактичного ознайомлення представника з матеріалами справи в електронному вигляді; змінити договір № Ш0965 від 18.01.2022, укладений між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" в частині ціни та строку, а саме: викласти пункт 3.1 договору в редакції "Ціна цього договору є твердою і становить 696217,10 грн. (з ПДВ)" і викласти пункт 5.1 договору в редакції "Строк (термін) виконання робіт передбачено календарним планом (графіком) виконання робіт та починає перебіг протягом 3 днів з дати виключення населеного пункту, на території якого мають проводитись роботи, з переліку територій бойових дій. Підрядник зобов`язаний виконувати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом (графіком) виконання робіт (додаток 2 до Договору)" (т.1, а.с.60-62).

Ухвалою суду першої інстанції від 03.02.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" у поновленні процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, зустрічну позовну заяву разом з доданими до неї документами, повернуто заявнику у зв`язку з тим, що її було подано поза строком для подання відзиву, а також у зв`язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом не було обґрунтовано поважності причин пропуску строку на її подання (т.1, а.с. 65-67).

Вказана ухвала суду набрала законної сили, не оскаржувалась в апеляційному порядку та не є предметом даного апеляційного оскарження.

21.02.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову з підстав, зазначених вище у цій постанові (т.1, а.с.51-57).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 1 та § 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч.4 ст. 837 ЦК України).

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 844 Цивільного кодексу України, визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 914/3132/20, у п. 51 постанови Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 911/2320/20).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965 у встановлений договором строк, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок повернути замовнику (позивачу) сплачену ним суму авансу.

Як вже було зазначено вище, між Акціонерним товариством "Харківобленерго" (далі замовник, позивач, АТ "Харківобленерго") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" (далі підрядник, відповідач, ТОВ "Санктум-Грейд") укладений договір підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого підрядник зобов`язався власними силами зi своїх матеріалів виконати наступні роботи (код ДКПП (державний класифікатор продукції та послуг) 43.2l): "Реконструкція "ТП-4584" (iнв. № 00850057/01). Реконструкція ЛЕП "ПЛ 0,4 кВ Таборова вул." (інв. № 00619068/01), з прокладанням ЛЕП 0,4 кв для зовнішнього електропостачання об`єкта "будівництво i обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд (присадибна ділянка)" за адресою: вул. Вербна, 11, м. Xapків, Харківська область, Україна" (реєстр. № 114180) - замовник Морозова Анастасія Геннадіївна, а замовник прийняти i оплатити такі роботи (т.1, а.с.16-19).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору є твердою та становить 322322,73 грн, крім того ПДВ 20% - 64464,55 грн. Загальна вартість договору 386787,28грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору замовник зобов`язався сплатити підряднику аванс у розмірі 50%, що складає 193393,64грн від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання, протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк (термін) виконання робіт передбачено календарним планом (графіком) виконання робіт та починає перебіг протягом 3 днів з дати набрання чинності цього договору та отримання авансу (за наявності авансу) або заявки від замовника на виконання робіт. Підрядник зобов`язаний виконати роботи у відповідні строки, що встановлені календарним планом (графіком) виконання робіт (додаток 2 до договору).

У додатку 2 до договору "Реконструкція "ТП-4584" (інв. № 00850057/01). Реконструкція ЛЕП "ПЛ 0,4 кВ Таборова вул." (інв. № 00619068/01), з прокладанням ЛЕП 0,4 кВ для зовнішнього електропостачання об`єкта "будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" за адресою: вул. Вербна, б. 11, м. Харків, Харківська область, Україна" (реєстр. № 114180) - замовник Морозова Анастасія Геннадіївна", сторонами погоджено, що строк виконання робіт з реконструкції електричних мереж становить 70 днів (т.1, а.с.20 зворотна сторона).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (п.10.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 4.1 договору позивач 27.01.2022 сплатив на розрахунковий рахунок відповідача аванс в розмірі 193393,64 грн, що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи (т.1, а.с.21-23).

З огляду на приписи пункту 5.1 договору та з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України відповідач повинен був розпочати роботи з реконструкції електричних мереж 01.02.2022 та закінчити 11.04.2022 (з урахуванням вихідних днів).

Матеріали даної справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за спірним договором та передання позивачу результатів робіт, обумовлених договором, як й відсутні докази того, що такі роботи взагалі було розпочато підрядником.

Відповідач не заперечує проти того, що роботи розпочаті/виконані ним не були.

При цьому, з січня 2023 року (лист-вимога від 18.01.2023 № 04-46/277, від 12.10.2023 №08-42/6211) замовник (позивач) вимагав від ТОВ "Санктум-Грейд" повернути суму сплаченого авансу, у зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання робіт та закінченням строку дії договору, що свідчило про відсутність у замовника наміру на продовження правовідносин за договором підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965, строк якого закінчився 31.12.2022.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідач (підрядник) листом від 01.10.2024 вих. № 02/10-24 (тобто після спливу 1 року та 9 місяців з моменту закінчення строку дії договору) звернувся до АТ "Харківобленерго" з пропозицією внести зміни до договору підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965 в частині збільшення ціни та початку перебігу строку виконання робіт.

У відповідь на вказаний лист позивачем повідомлено про відмову від договору/зобов`язань з виконання робіт на підставі частини другої статті 849 ЦК України, оскільки відповідач ні у встановлений договором строк виконання зобов`язання, ні у погоджений сторонами строк дії договору не приступив до виконання робіт з реконструкції електричних мереж. Вказане підтверджується листами від 09.10.2024 №08-43/7319, від 28.10.2024 №08-43/7784, які отримано ТОВ "Санктум-Грейд".

Судова колегія зазначає, що порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов`язання, їх зміну або припинення.

Як визначено приписами частин першої та другої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно зі частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про зміну/розірвання договору)

При цьому, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Положеннями пунктів 11.1, 11.2 договору сторони передбачили, що зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані представниками сторін.

Таким чином, у договорі підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965 сторони передбачили можливість внесення змін до договору за згодою сторін лише шляхом підписання додаткових угод.

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин підписання додаткових угод, якими б між сторонами було досягнуто згоди про внесення змін до договору підряду, зокрема, в частині продовження строків виконання робіт або строку дії договору, докази внесення змін до цього договору в судовому порядку також відсутні.

Тобто договір передбачав момент його припинення - 31.12.2022. ТОВ "Санктум-Грейд" ні протягом строку дії договору, ні після вказаного терміну не виконувало робіт за вказаним договором, що свідчить про відсутність продовження відповідних відносин та строку дії договору.

Отже, у даній справі на час подання позовної заяви до суду договір підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965 припинив свою дію та позивач повідомив про відмову від укладеного договору/виконання зобов`язань, у зв`язку з порушенням ТОВ "Санктум-Грейд" договірних зобов`язань та спливу строку як виконання робіт, так і терміну дії договору, що спростовує твердження відповідача про передчасність звернення позивача (замовника) до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "Санктум-Грейд" суми невикористаного авансу, з огляду на продовження існування зобов`язань відповідача (підрядника) за таким договором на виконання робіт, обумовлених цим договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 в частині продовження існування зобов`язання відповідача на виконання робіт за спірним договором після закінчення строку дії договору, оскільки зроблені в такій справі висновки є нерелевантними до обставин цього провадження.

При цьому, у зворотному випадку, закінчення строку договору за умови невиконання та відповідно неприпинення зобов`язань між сторонами, правовідносини між ними матимуть невизначений правовий характер, що необмежений ані у часі, ані будь-якими іншими чинниками, що, у свою чергу, порушує принцип правової визначеності.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Згідно з положеннями статті 854 Цивільного кодексу України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе лише у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов`язань за договором.

Колегія суддів ураховує, що позивачем подано позов про стягнення суми авансу, сплаченого ним на виконання умов договору, у повному розмірі. Відтак, з огляду на предмет та підстави позову, позивач у відповідності до приписів 74, 76-79 ГПК України мав довести суду, що відповідач (виконавець) до моменту припинення зобов`язань за спірним договором не виконував своїх зобов`язань, тобто не вчиняв жодних дій на виконання спірного договору, у зв`язку з чим сплачена сума авансу не використовувалась ним, а тому має бути повернута замовнику в повному обсязі.

Відповідачем не заперечується факт отримання спірних грошових коштів від позивача і відсутність виконання ним робіт за договором, жодних доказів на спростування цих обставин до матеріалів справи ним не надано.

Проте, відповідач в порушення вимог пункту 7.2 договору підряду, яким встановлений обов`язок підрядника у разі порушення терміну виконання робіт понад 15 днів повернути замовнику сплачений ним аванс, такі кошти позивачу не повернуто.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів повернення позивачу суми авансу або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог в цій частині, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права вимагати повернення авансового платежу, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 193393,64 грн суми авансу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Досліджуючи питання наявності (відсутності) підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором підряду, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань, і пеня / штраф застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання (постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №922/3548/19, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22, від 25.03.2025 у справі № 911/3313/23).

Так, у пункті 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення терміну виконання робіт за цим договором до 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф 20%.

Як вже було зазначено, під час укладення договору підряду сторони узгодили його умови в частині строку виконання робіт та початку перебігу цього строку, а саме: з урахуванням положень пункту 5.1 договору та додатку № 2 до договору "Календарний план-графік" відповідач повинен був розпочати роботи з реконструкції електричних мереж 01.02.2022 та закінчити 11.04.2022 (з урахуванням вихідних днів).

А отже, враховуючи порушення відповідачем терміну виконання робіт понад 15 днів, в силу приписів п. 7.2 договору, у нього виник обов`язок сплатити на користь позивача штраф 20% від ціни договору, що складає 77357,46 грн (386787,28 грн х 20%).

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на неможливість своєчасно виконати роботи за договором підряду через об`єктивні обставини, пов`язані з воєнним станом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (частина 2 статті 218 ГК України).

Відтак, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК).

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а не від виконання цих зобов`язань в цілому.

У частині першій статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За змістом частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до приписів частини1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

В свою чергу надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до теперішнього часу.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Судова колегія зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Тому неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Правовідносини виникли на підставі умов договору підряду, якими сторони, серед іншого, передбачили: (1) умови звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання; (2) обставини, належать до обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору внаслідок подій надзвичайного та невідворотного характеру, та які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору; (3) умови і порядок повідомлення про їх настання та підтвердження.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено дотримання передбаченого пунктом 8.2 договору порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення, а також належних доказів підтвердження виникнення цих обставин у відповідності до умов пункту 8.3 договору, відповідно до якого таким доказом є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При цьому, оцінюючи лист-пропозицію відповідача від 01.10.2024 вих. № 02/10-24 про внесення змін до договору на предмет дотримання відповідачем порядку повідомлення замовника про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що перешкоджали своєчасному виконанню робіт за договором, колегія суддів зазначає таке.

Так в цьому листі, а в подальшому в апеляційній скарзі, відповідач посилається, зокрема, на те, що у зв`язку з початком 24.02.2022 триваючої широкомасштабної збройної агресії рф проти України та введенням воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, а також визнанням м. Харкова та Харківської області територіями активних/можливих бойових дій, виконати роботи своєчасно було неможливо. Крім того, вказує на те, що за минулий час як у зв`язку з війною, так і у зв`язку з звичайними триваючими у світі економічними процесами, відбулось значне подорожчання матеріалів та устаткування, передбачених у кошторисах відповідних договорів порівняно з цінами 2021-2022 років (коли відбувались торги, складання кошторисів та укладання договорів).

Враховуючи викладене, листом № 02/10-24 від 01.10.2024 відповідачем було запропоновано позивачу для збереження чинності договору та забезпечення реальної можливості його виконання з відновленням відповідних об`єктів, внести зміни до договору в частині ціни та в частині визначення початку перебігу строку виконання робіт з дати виключення населеного пункту, на території якого мають проводитись роботи, з переліку територій бойових дій, проте вказане звернення було відхилено позивачем.

Проте, на переконання суду апеляційної інстанції, вказаний лист також не є належним доказом на підтвердження наявності обставин непереборної сили, що перешкоджали виконанню зобов`язань за договором підряду (на виконання робіт з реконструкції) від 18.01.2022 № Ш0965, з огляду на таке:

- направлення відповідачем повідомлення про неможливість виконання зобов`язань майже через 2 роки після настання строку виконання зобов`язання та закінчення строку дії договору не може бути належним доказом дотримання відповідачем передбаченого договором порядку повідомлення іншої сторони про виникнення форс-мажорних обставин;

- не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України, які би свідчили про те, що саме військова агресія російської федерації проти України унеможливила виконання відповідачем свого зобов`язання протягом встановленого договором строку та до дати направлення листа. При цьому, як вказує скаржник, за іншими договорами з позивачем протягом 2022-2023 років відповідачем були завершені роботи за об`єктами у місті Харкові;

- сам по собі факт військової агресії російської федерації проти України, введення в державі воєнного стану не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин, за відсутності доказів безпосереднього впливу на реальну можливість виконання стороною договору своїх зобов`язань;

- всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та під час воєнного стану здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Як позивач, так і відповідач на момент оголошення в Україні воєнного стану були зареєстровані на території, на якій велись активні бойові дії, а саме, м. Харків.;

- тривале невиконання відповідачем зобов`язань за договором підряду та зростання цін на матеріали і ресурси протягом цього часу підлягає віднесенню до комерційного ризику підрядника. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідач) мала усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

З огляду на викладене, матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, яким чином вказані форс-мажорні обставини перешкодили відповідачу виконати вимоги договору щодо своєчасного виконання робіт з реконструкції електричних мереж за адресою: м. Xapків, вул. Вербна, 11 (або у розумний строк), а тому відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання ним зобов`язань, визначених у договорі, укладеному між сторонами спору, а отже позивач правомірно нарахував відповідачу санкції у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Крім того, наявність форс-мажорних обставин, які підтверджують відсутність вини особи в порушенні договірних зобов`язань, може бути підставою уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання, а саме відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період форс-мажорних обставин (нарахування пені, штрафу тощо) та не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути невикористаний авансовий платіж на вимогу позивача, у зв`язку із закінченням дії договору та невиконанням зобов`язань за цим договором.

Наявність же таких обставин для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань відповідачем не доведено.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

У постанові від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20 зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Колегія суддів зазначає, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням дії договору (припиненням зобов`язань), виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Водночас, як вже було зазначено, умовами пункту 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення терміну виконання робіт за цим договором до 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від ціни договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим договором понад 15 днів - підрядник сплачує замовнику штраф 20%, а у разі здійснення попередньої оплати підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Погоджений сторонами у пункті 7.2. договору обов`язок відповідача повернути невикористану частину авансу з урахуванням інфляційних нарахувань, є способом захисту майнових інтересів Замовника, який передав у розпорядження підрядника грошові кошти.

Отже, у зв`язку з тим, що відповідачем порушені терміни виконання робіт понад 15 днів, у останнього, на 16 день порушення таких термінів, виникло грошове зобов`язання повернути позивачу сплачений аванс з урахуванням індексу інфляції (тобто сплатити грошові кошти).

Відтак, оскільки відповідач не приступив до виконання робіт у строки, визначені договором (повинен був виконати роботи у строк до 11.04.2022) та, відповідно, порушив терміни виконання робіт понад 15 днів (станом на 16.12.2024 цей термін складає 981 день), відповідно до пункту 7.2 договору в нього виник обов`язок повернути сплачений позивачем аванс з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань з повернення у визначені договором строки невикористаної суми авансу, отриманого від позивача, є доведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 87095,89 грн за період з лютого 2022 по листопад 2024 року за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 7.2 договору.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18.01.2023 (вих. № 04-46/277) про повернення авансу до 31.01.2023, у зв`язку з чим у позивача з 01.02.2023 виникло право вимагати стягнення 3% річних, нарахованих на суму авансу.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань в частині повернення суми невикористаного авансу, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних за період 01.02.2023 по 16.12.2024 у сумі 10873,08грн.

При цьому, до суду першої інстанції відповідачем не було надано будь-яких зауважень на розрахунок позивача суми 3% річних та інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги також не стосуються правильності розрахунків позивача та висновків місцевого господарського суду щодо їх обґрунтованості, а тому у відповідності до вимог статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/4624/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.04.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.А. Пуль