Рішення

від 22.04.2025 по справі 903/178/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2025 року Справа № 903/178/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА» ВОКС ЛЕКС», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА», м.Ковель

про стягнення 58 890, 32 грн.

Суддя Шум М.С.

Без виклику представників сторін

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА» ВОКС ЛЕКС» звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА» (відповідача) 58 890,32 грн з яких основна заборгованість 35 369,52 грн, інфляційне збільшення 10560,15 грн, 15% річних 12 960,65 грн, сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу. Розгляд справи позивач просить суд проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором №КОМ-19102/18 від 01.06.2021, укладеним між ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (найменування Товариства до 27 квітня 2024 року ТОВ «е-Кард ЮА») та ТОВ «БУДОВА» (код ЄДРПОУ: 34214575).

Позивач зазначає, що між ним та ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (найменування Товариства до 27 квітня 2024 року ТОВ «е-Кард ЮА») укладено Договір №112-15 про відступлення права вимоги від 30.07.2024 за договором №КОМ-19102/18 від 01.06.2021.

Ухвалою суду від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДОВА» ухвалу суду від 18.02.2025 отримало 27.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0610232523487.

Станом на 22.04.2025 відзив на позовну заяву на адресу суду у встановлений строк не надходив.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ІНВЕСТ 2019» ( до 27.04.2024 - Товариство з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА») (надалі Первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДОВА» (відповідач) укладено Договір № КОМ 19102/18 .

Згідно з п.1.1. Договору, первісний кредитор, як Комісіонер зобов`язується за дорученням Відповідача, як Комітента, за винагороду, від свого імені, але за рахунок Комітента організувати придбання Комітентом в E100 Baltia OU, Nordic Sales OU, AS VIADA Baltija, E100 Power Max Sp. z.o.o., E100 International Trade Sp. z.o.o., UAB «Europiniu korteliu servisas», SIA E100 LV, E100 LT, Baltia Trading Company OU та в інших учасників системи Е100 Товарів та Послуг в Мережі станцій Системи E100, з використанням Карток, для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів Комітента за межами митної території України.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, оплата вартості Товарів та/або Послуг, WEB-послуг отриманих Комітентом, комісійної винагороди, а також вартість понесених витрат Комісіонера, пов`язаних з виконанням цього Договору здійснюється на підставі рахунку на оплату, протягом розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту видачі Комісіонером рахунку на оплату.

Розділом «Терміни, які використовуються в даному Договорі» визначено, що «Розрахунковий період проміжок часу, протягом якого Комітент здійснює Угоди з використанням Карток, а Комісіонер веде облік цих Угод. Даним договором встановлюється 2 розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця, та другий - з 16 числа по останній день місяця».

За прострочення виконання зобов`язання комітента з оплати у строк, що зазначений у п.3.2 цього договору, комісіонер має право нараховувати на суму заборгованості суму штрафних санкцій відповідно до умов цього договору (п.4.2.5 договору).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Комітентом свого обов`язку з оплати Товарів та Послуг на підставі рахунків на оплату, у встановлені Договором строки, Комітент зобов`язаний сплатити суму боргу згідно рахунку на оплату з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, в який фактично повинна була надійти оплата.

Згідно п. 6.3. Договору, сторони погоджують, що позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору встановлюється тривалістю в три роки.

Первісним кредитором з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу «Вчасно», з накладення електронного цифрового підпису, направлено Відповідачу рахунки на оплату, акти прийому - передачі товарів та послуг, звіти комісіонера та інші бухгалтерські документи згідно умов договору.

Приписами ст.12 Закону "Про електронні довірчі послуги", встановлено, що користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, в тому числі, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа.

Відповідачем, за період з 01 січня 2022 року по 05.лютого 2025 року, здійснено часткову оплату на загальну суму: 615 162,03 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача перед Первісним кредитором за Договором становить 35 369,52 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вокс Лекс» (надалі за текстом - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І ІНВЕСТ 2019» (Первісним кредитором) укладено Договір № 112-15 про відступлення права вимоги від 30 липня 2024 року (Договір відступлення № 112-15).

Згідно з пунктом 1.1. Договору відступлення № 112-15, Первісний кредитор передає належні йому права вимоги згідно з Договором № 19102/18 від 01.06.2021 (надалі «Основний Договір»), укладеним між ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (найменування Товариства до 27 квітня 2024 року ТОВ «е-Кард ЮА») та ТзОВ "БУДОВА" (надалі «Боржник»), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основним Договором.».

Згідно п.п.1.2-1.3. договору, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором. Сума заборгованості Боржника перед Первісним кредитором складає 35 369,52 грн., яка після підписання цього Договору стане зобов`язанням Боржника перед Новим Кредитором.

За умовами Договору відступлення № 112-15, до Позивача від Первісного кредитора відійшло право вимоги до Відповідача за Договором № КОМ19102/18 від 01.06.2021.

Суд зауважує, що договір № КОМ 19102/18 від 01.06.2021 та договір про відступлення права вимоги № 112-15 від 30.07.2024 не розірвано та в судовому порядку недійсними не визнано, а відтак вони є обов`язковими до виконання сторонами за договорами, та створюють певні правові наслідки, пов`язані із правовою природою таких договорів.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором №КОМ19102/18 від 01.06.2021 , а тому вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 35 369.52 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору, який за своєю правовою природою є договором комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Статтею 1012 Цивільного кодексу України визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що даний договір містить елементи різних договорів і є змішаним договором відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України.

Статтею 1013 Цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ст. 1022 ЦК України).

Комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів (ст. 1025 ЦК України).

Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які відповідно до ст.599 ЦК України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наданих суду до позовної заяви розрахунків відповідно до п.6.2 договору нараховано відповідачу 12 960,65 грн. 15% річних від простроченої суми та 10 560,15 грн інфляційних втрат .

Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем відповідачу 12 960,65 грн. 15% річних від простроченої суми та 10 560,15 грн інфляційних втрат підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України..

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в повному обсязі в сумі 58 890,32 грн. заборгованості, з яких:35 369,52 грн. основного боргу, 12 960,65 грн. 15% річних та 10 560,15 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА» (Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 75 В, код ЄДРПОУ 34214575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вокс Лекс» (вулиця Степана Олійника, буд.9, офіс 105, місто Київ, 02068, код ЄДРПОУ 43275990) 58 890,32 грн. заборгованості, з яких: 35 369,52 грн. основна заборгованість, 10 560,15 грн. - інфляційні, 12 960,65 грн. - 15% річних та 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяМ. С. Шум