Рішення від 17.04.2025 по справі 910/9668/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2025Справа № 910/9668/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс"до третя особа,Акціонерного товариства "Українська залізниця" яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: - Приватне підприємство «Нафтотермінал»простягнення 205 854, 93 доларів США Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Макаров К.І.;

від відповідача: Левчук І.М.;

від третьої особи: Шкляр О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9668/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (далі також - позивач, ТОВ «Автобансервіс») до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі також - відповідач, АТ «Українська залізниця», АТ Укрзалізниця»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Нафтотермінал» (далі також - третя особа, ПП «Нафтотермінал») про стягнення 205 854,93 дол США вартості знищеного товару.

З огляду на те, що в підготовчому засіданні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 13.03.2025.

07.03.2025 позивач надав додаткові пояснення та заперечення на подані відповідачем оригінали документів.

Третя особа 13.03.2025 подала письмові пояснення по справі, до яких, у тому числі, додано фотографії з місця перевантаження вантажу. Розглянувши вказане клопотання суд наголосив, що фотографії не є доказом в розумінні ст.ст. 73, 96 Господарського процесуального кодексу України, однак приймаються до розгляду та будуть враховані в сукупності з іншими матеріалами справи під час вирішення спору по суті.

Представники сторін безпосередньо в судовому засіданні 13.03.2025 надали усні пояснення щодо поданих позивачем та третьою особою письмових пояснень.

Представник третьої особи заявив про поновлення строку для подання письмових пояснень, що відобразив у письмовій заяві.

У судовому засіданні 13.03.2025 суд вирішив оголосити перерву до 20.03.2025.

Відповідач 18.03.2025 подав відповідь на пояснення третьої особи.

Позивач, у свою чергу, 18.03.2025 надав письмові пояснення на заяву ПП «Нафтотермінал» до яких, зокрема, долучив заяву свідка ОСОБА_1 .

Безпосередньо в судовому засіданні 20.03.2025 третьою особою заявлено клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи з метою встановлення кількості та вартості втраченого під час пожежі бензину моторного автомобільного марки Gazoline EN 228 ppm.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 20.03.2025 просив додатковий час для ознайомлення з клопотанням про призначення експертизи та наполягав на виклику в судове засідання свідка.

Представники третьої особи та відповідача проти виклику свідка заперечили.

Також, представники сторін надали усні пояснення щодо клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, питання про призначення експертизи та про виклик в судове засідання свідка вирішується в підготовчому засіданні.

Наявних у справі доказів (первинних документів) достатньо для з`ясування кількості та вартості втраченого під час пожежі бензину, а встановлення таких обставин не потребує залучення спеціальних знань. Крім того, третя особа не довела поважних причин неподання клопотання про призначення експертизи у підготовчому провадженні. Суд відмовив ПП «Нафтотермінал» у задоволенні клопотання про призначення товарознавчої експертизи.

Крім того, суд наголосив, що відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні письмові заперечення відповідача та третьої особи проти обставин, викладених у заві свідка ОСОБА_1 та, відповідно відсутні суперечності між заявою свідка з іншими доказами у справі, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про виклик в судове засідання свідка.

Суд закінчив з`ясування обставин справи, перевірку їх доказами та оголосив перерву до проведення судових дебатів на 03.04.2025.

Відповідно до ухвали від 20.03.2025 суд запропонував:

- сторонам та третій особі надати докази звернення із заявами про відкриття кримінального провадження за фактом паралельного перевантаження пального на станції Вадул-Сірет 03.07.2022;

- позивачу та відповідачу прибути до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області та ознайомитися з матеріалами кримінального провадження № 12022260000000211.

02.04.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

У судовому засіданні 03.04.2025 розпочато судові дебати та надано пояснення стосовно строків позовної давності.

Також, у судовому засіданні 03.04.2025 оголошено перерву до 17.04.2025.

16.04.2025 від позивача та відповідача надійшли заяви за результатами ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12022260000000211, з яких, зокрема, вбачається, що відповідно до постанови Заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції Харкевича Вадима Петровича від 18.07.2024, кримінальне провадження № 12022260000000211 від 03.07.2022 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 270, ч. 2 ст. 364, ст. 196 КК України.

Заслухавши доводи представників сторін, суд вирішив долучити заяви від 16.04.2025 до справи.

Проведення судових дебатів завершено, а суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (як перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (як замовником) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі також - договір перевезення), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/ або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, оплата за використання користування власного вагона перевізника не є орендною платою.

Згідно з п. 1.4. договору перевезення, надання послуг за договором може підтверджуватися одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Пунктом 2.3.12 договору перевезення передбачено обов`язок перевізника запобігати пошкодженню вагонів та забезпечувати їх експлуатацію відповідно до Міждержавного стандарту ДСТУ ГОСТ 22235:2015 Вагони вантажні магістральних залізничних доріг колії 1520 мм. Загальні вимоги щодо забезпечення збереження під час завантажувально-розвантажувальних та маневрових робіт ( ГОСТ 22235-2010, IDT) та Правил перевезення вантажів.

Відповідно до п. 5.3. договору перевезення, передбачено відповідальність сторони, що залучила третю особу до виконання свого зобов`язання за договором, яка несе перед іншою стороною відповідальність за невиконання чи не належне виконання зобов`язань цією третьою особою, як за свої власні.

Пунктом 5.6. договору перевезення передбачено - перевізник відповідає за шкоду вантажу та/ або вагонам замовника відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось перевезення вантажу - Бензин EN228 (далі - вантаж, товар) залізничним транспортом, згідно з митними деклараціями UA903080/2022/006154 (попередня), UA903080/2022/006458 (кінцева) та супровідними документами, в додатку до даних митних декларацій.

Придбання товару здійснено позивачем згідно з договором №1/31.05.2022 від 31.05.2022 у компанії «S.C. ROMPETROL RAFINARE S.A.», за яким розрахунок між сторонами здійснено в іноземній валюті - доларах США, згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 599 від 17.06.2022 на суму 3037256,85 доларів США.

03.07.2022 року на станції Вадул-Сірет Івано-Франківської дирекції Львівської залізниці було розпочато виконання робіт з переливу нафтопродуктів, належних ТОВ «Автобансервіс», в ході яких виникла пожежа та було спричинено смертельні тілесні ушкодження працівнику підприємства, яке здійснювало перевантаження (ПП «Нафтотермінал») і знищено майно, яке знаходилось в залізничних цистернах, належне ТОВ «Автобансервіс», а саме бензин EN228.

Роботи з перекачування нафтопродуктів з цистерни в цистерну за допомогою спецтранспорту - автомобілів ЗІЛ-431410 ПСГ - 160 здійснювалися третьою особою на підставі договору, укладеного 24.06.2022 між ПП «Нафтотермінал» (виконавець) та ТОВ «Т-Транс» (замовник).

За даним фактом слідчим управлінням ГУНП в Чернівецькій області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12022260000000211 від 03.07.2022 року. ТОВ «Автоансервіс» визнано потерпілим, про що винесено відповідну постанову від 12.07.2022. Крім того, постановою слідчого від 08.07.2022 в даному провадженні залучено АТ «Українська залізниця» як потерпілого.

Співробітниками Чернівецького РУ ГУ ДСНС України у Чернівецькій області, після ліквідації пожежі, складено Акт про пожежу від 04.07.2022 року, яким зафіксовано завдані пошкодження.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що виникнення пожежі та як наслідок - завдання позивачу збитків від знищеного товару, обумовлено недотриманням правил особистої безпеки та загальних норм поведінки із легкозаймистими речовинами працівниками залізничної станції - співробітниками АТ «Українська залізниця». Позивач вважає, що саме відповідачем було допущене залучення інших осіб при виконанні ним зобов`язань за договором перевезення, що призвело до завдання ТОВ «Автобансервіс» збитків, та як наслідок - необхідність їх відшкодування.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:

- вагони по прибутті було подано під вивантаження вантажоодержувачу ТОВ «Атобансервіс» відповідно до ст. 26 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС);

- крім пошкоджених цистерн, також було пошкоджено інфраструктурні об`єкти залізничного господарства. Зокрема на місці пожежі пошкоджено залізничну колію, криту платформу. Загальна сума нанесених збитків та затрат на відновлювальні роботи залізниці склала 8 281 536,06 грн, у зв`язку з чим АТ «Українська залізниця» звернулася з позовом до суду (справа № 914/2560/23);

- обставини, що є підставою для виникнення відповідальності за втрату, недостачу вантажу засвідчуються комерційними актами;

- позивач не надав до суду належних та допустимих доказів щодо засвідчення факту втрати (пошкодження) вантажу;

- факт перебування під вивантаженням у позивача підтверджується пам`ятками про забирання вагонів №№ 190, 199, 236, 238, 239, а також копіями повідомлень про закінчення вантажних операцій №№ 191, 201, 241, 242, які підписані уповноваженим представником позивача;

- згідно з відомостями плати за користування №№ 18070001, 21070003 та накопичувальної карти № 19070172, що підписані уповноваженим представником, позивачем оплачено нараховані платежі за користування вагонами за весь період з моменту їх подачі 02.07.2022;

- з моменту видачі вантаж не перебуває у віданні перевізника, а є в розпорядженні вантажовласника, будь-яких дій з вантажем, тим більш перелив небезпечних вантажів, про які стверджує позивач працівники станції не здійснювали.

Під час розгляду справи суд також звернув увагу на те, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2560/23 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО Бізнес Партнер» та Приватного підприємства «Нафтотермінал», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» про стягнення 8 281 536,06 грн збитків.

Вимоги ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються щодо обставин, встановлених у справі № 914/2560/23, адже ще не ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили.

У той же час, як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 10.03.2025 у справі № 914/2560/23, у справі підлягають встановленню кількість, найменування, призначення та ринкова вартість пошкодженого майна, яке належить на праві власності АТ «Українська залізниця», а саме: вагонів-цистерн, верхньої будови колії та критої платформи. З огляду на необхідність встановлення вказаних обставин у справі призначено судову експертизу.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач заперечує проти наявності у нього вини за знищення належного позивачу вантажу та вважає, що внаслідок пожежі, яка відбулася 03.07.2022, завдано шкоди саме майну АТ «Укрзалізниця».

Третя особа, у свою чергу, наголошувала, що частина робіт по перевантаженню із вагоно-цистерн у вагоно-цистерни здійснювалася працівниками ПП «Нафтотермінал» із використанням автомобілів марки ЗІЛ-431410 ПСГ - 160, що належать АТ «Концерн Галнафтогаз» на праві власності та були отримані виконавцем відповідно до договору найму транспортних засобів № 1/1-5-22/35 від 02.05.2022. Таке перевантаження здійснювалося за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» на підставі договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 24.06.2022 № НТ 24/06. Кому належать нафтопродукти, вагоно-цистерни та за чиєю заявкою подані на колію для перевантаження, ТОВ «Т-Транс» не повідомляло ПП «Нафтотермінал».

Відповідно до листа ТОВ «ОККО Бізнес-Партнер» від 11.06.2022, останній завіз спеціальний автотранспорт (автомобілі ЗІЛ) з допомогою якого здійснювалося перекачування нафтопродуктів. Вказані автомобілі обліковувалися на станції за актами загальної форми, та за накопичувальними картками здійснювалася відповідна плата.

Після виникнення пожежі автомобілі були на зберіганні в якості речових доказів. Також в подальшому за листом від 15.11.2022 ТОВ «ОККО Бізнес-Партнер» у зв`язку з зміною місця зберігання речового доказу, що відповідає Ухвалі Чернівецького апеляційного суду від 15.07.2022, просило зняти їх з зберігання на станції Вадул-Сирет.

Третя особа повідомляла суд, що Підприємству достеменно невідомо, що стало причиною пожежі, за наслідками якої заподіяно збитки сторонам, в тому числі й ПП «Нафтотермінал». У той же час, у день коли відбувалася пожежа, працівники ПП «Нафтотермінал» за декілька хвилин до пожежі помітили паралельне перевантаження, яке здійснювали невідомі Підприємству особи і про що АТ «Укрзалізниця», як розпорядник місць переливу не попереджала.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Визначення договору перевезення та його істотних умов викладені у ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі також - Статут), він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполучені здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення (ст. 4 Статуту).

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Обов`язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу коли вантаж прибув на непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами.

Згідно з пунктом "е" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 4) інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

За статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Такі ж положення щодо складання комерційного акта визначені і ст. 29 УМВС, згідно з якою в разі втрати вантажу складається комерційний акт.

Відповідно до ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником чи одержувачем виключно на умовах договору і в порядку та межах визначених даною угодою. Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу вантажу з моменту його прийняття і до моменту видачі. Обставини, що є підставою для виникнення відповідальності за втрату, недостачу вантажу засвідчуються комерційними актами.

Крім того, відповідно до ст. 39 УМВС, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, встановлено, що перевізник звільняється від відповідальності за втрату, знищення вантажу, якщо вони сталися: 1) внаслідок обставин, які перевізник не міг відвернути і відвернення яких від нього не залежало; 4) з причин пов`язаних з навантаженням чи вивантаженням вантажу якщо навантаження чи вивантаження вантажу здійснювалися відправником чи одержувачем.

Зважаючи на те, що до перевезення подано вантаж - Бензин моторний автомобільний Gazoline EN228 ppm, то під час перевезення та передачі для перевантаження слід також враховувати положення Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.11.2008 № 1430, а саме п.п. 1.11.3, 1.11.4, 1.11.5 вказаних Правил.

У правовідносинах, що склалися між сторонами, Акціонерне товариство «Українська залізниця» є перевізником небезпечного вантажу, який зобов`язаний дотримуватися вимог п. 1.11.3 Правил № 1430, зокрема:

- переконатися, що перевізні документи, які надаються для перевезення, оформлені відповідно до цих Правил;

- забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами та переконатися, що вагон, цистерна або контейнер, призначені для перевезення саме цих вантажів, не мають дефектів, тріщин, течі вантажу та відповідним чином обладнані та опосвідчені;

- перевозити та передавати вантажоодержувачу небезпечний вантаж у встановлений термін, забезпечуючи його належне зберігання під час перевезення;

- відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

На Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс», як одержувача небезпечного вантажу, покладено обов`язки відповідно до п. 1.11.4 Правил № 1430, серед яких: обов`язок своєчасно приймати небезпечний вантаж, що надійшов на його адресу, та документи до нього; вживати заходів щодо збереження та забезпечення безпеки небезпечних вантажів.

Підприємством транспорту. що здійснювало вантажні операції 03.07.2022 є Приватне підприємство «Нафтотермінал», обов`язки якого визначені в п. 1.11.5 Правил № 1430. Зокрема, Підприємство зобов`язане виконати вимоги Правил, інших нормативних актів у частині, що стосується: приймання вантажу; підготовки і проведення вантажних операцій (у тому числі укладення вантажних одиниць у контейнери, транспортні засоби, наливання/зливання небезпечного вантажу) та належну підготовку засобів, що використовуються для здійснення вантажних операцій; забезпечити зберігання небезпечних вантажів, охорону праці; пожежну безпеки; санітарно-епідеміологічну безпеку і охорону навколишнього природного середовища.

ТОВ «Т-Транс» в даному випадку є замовником послуг з перевантаження; ТОВ «Концерн Галнафтогаз» є власником транспортних засобів ЗІЛ-431410 ПСГ - 160, а ТОВ «Окко-Бізнес Партнер» - особою, яка подала на місце перевантаження спецтранспорт.

Відповідно до листа директора Департаменту Андрія Мірошнікова НЗ-1 М ДН регіональних філій АТ «Укрзалізниця» ЦБР ЦТЛ Ліски від 13.05.2022 № ЦМ-13/947, який додано до відзиву, зважаючи на нагальну потребу здійснення оперативного переміщення вантажів (зокрема пального) в умовах воєнного стану та інші ускладнення, що виникли у деяких вантажовласників України у зв`язку зі збройною агресією та повномасштабним вторгненням до України окупаційних військ Російської Федерації, дозволяється на час дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом місяця після його скасування здійснювати навантаження, вивантаження або перевантаження засобами відправників (одержувачів) небезпечних наливних вантажів класу небезпеки 3 без додаткових видів небезпеки на місцях загального користування за окремим дозволом керівника (або заступника) регіональної філії АТ «Укрзалізниця».

Тобто, саме на АТ «Укрзалізниця» покладається обов`язок організації та забезпечення належного функціонування місць навантаження, вивантаження або перевантаження небезпечних наливних вантажів та надання відповідного дозволу для здійснення вантажних операцій у місцях загального користування.

Подія, внаслідок якої, нібито, було втрачено частину належного позивачу товару (вантажу) відбулась 03.07.2022, а саме: об 11 год. 05 хв. на станції Вадул-Сірет під час перевантаження вантажу «бензин» на місцях загального користування на коліях № 37-38 з цистерни № 315379658935 в цистерну № 72037674 сталося займання цистерни № 72037674. Внаслідок займання вогнем пошкоджено цистерни № 72037674, 74722539, 73053936, 74972738 з колії № 37 шириною 1520 мм та цистерни № 315379658935, 315379652268, 315379651476, 315379657176 з колії № 38 шириною 1435 мм.

Перелив вантажу згідно з актом про пожежу здійснювався силами та засобами ПП «Нафтотермінал». Акт про пожежу складено від 03.07.2022 та 04.07.2022.

Під час розгляду справи сторони та третя особа неодноразово посилалися на відкриття кримінального провадження № 12022260000000211, оскільки за наслідками пожежі було спричинено смертельні тілесні ушкодження працівнику підприємства ПП «Нафтотермінал» ОСОБА_2 та знищено майно (вантаж), яке знаходилось в залізничних цистернах, належне ТОВ «Автобансервіс». Крім того, в указаному кримінальному провадженні ТОВ «Автобансервіс» та АТ «Укрзалізниця» були визнані потерпілими,

16.04.2025 позивач та відповідач долучили до справи докази з яких слідує, що постановою від 18.07.2024 Заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України підполковником поліції Харкевичем Вадимом Петровичем кримінальне провадження № 12022260000000211 від 03.07.2022 було закрите, у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 270, ч. 2 ст. 364, ст. 196 Кримінального кодексу України.

З вказаної постанови вбачається, зокрема, що з технічної точки зору, комісія експертів констатує про те, що недотримання вимог і правил перевезення вантажів, а саме п. 1.6.1., 1.5.16, 1.5.17, 1.5.33, 1.5.37, 1.5.32 Порядку перевезення наливних вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 № 299, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням пожежі, що мала місце 03.07.2022 на території станції «Вадул-Сірет» в с. Черепківці Чернівецького району Чернігівської області.

Матеріали господарської справи не містять вироку суду, яким встановлено особу, внаслідок дій/бездіяльності якої виникла пожежа на станції Вадул-Сірет 03.07.2022.

Проте, предметом спору в даній справі не є встановлення обставин виникнення пожежі. Обґрунтовуючи заявлений позов ТОВ «Автобансервіс» посилається на неналежне виконання АТ «Укрзалізниця» умов договору перевезення, Статуту, Правил перевезення. Тому, під час вирішення спору необхідно встановити виконання позивачем та відповідачем умов договору перевезення, з`ясувати обставини видачі вантажу вантажовласнику та подальше передачу відповідному підприємству для перевантаження.

Тож, закриття кримінального провадження № 12022260000000211 не свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» в заподіяних позивачеві збитках внаслідок знищення вантажу, які могли виникнути через неналежне виконання перевізником умов договору, Статуту, Правил перевезення вантажів.

У той же час, за доводами АТ «Укрзалізниця» викладеними у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, на момент вказаної вище події, вантаж було видано вантажовласнику (ТОВ «Автобансервіс») з дотримання вимог договору перевезення, Статуту, Правил перевезення та Правил видачі вантажів. На підтвердження своїх доводів до відзиву долучено відповідні первинні документи.

Зокрема, як стверджував відповідач, вагони, які прибули на адресу позивача, було ним розкредитовано 02.07.2022 о 15 год. 35 хв. та відповідно до пам`яток № 168,169 подано під вивантаження на колію № 38 шириною 1435 мм 02.07.2022 о 18 год. 40 хв. Відповідно до заявки ТОВ «Атобансервіс» від 01.07.2022 останній просив подачу вагонів на колію 38 для переливу, куди вагони і було подано.

Відповідно до перевізних документів (накладна) за даною відправкою № 178038 вантажоодержувача про прибуття вантажу було повідомлено 02.07.2022 08:00, вагони розкредитовано (отримано) - 02.07.2022 та відповідно до пам`яток № 168, 169 подано під вивантаження на колію № 38 шириною 1435 мм 02.07.2022 о 18:40.

Також додатково, факт перебування під вивантаженням у позивача підтверджується пам`ятками про забирання вагонів №№ 190, 199, 236, 238, 239, а також копії повідомлень про закінчення вантажних операцій №№ 191, 201, 241, 242, які підписані уповноваженим представником позивача, та які підтверджують факт перебування вагонів у віданні позивача під вантажними операціями у даний період з моменту їх передачі, а також у комплексі з відомостями плати за користування №№ 18070001, 21070003 та накопичувальної карти № 19070172, що підписані уповноваженим представником, згідно яких позивачем оплачено нараховані платежі за користування вагонами за весь період з моменту їх подачі 02.07.2022.

З урахуванням зазначених доказів, на думку відповідача, є беззаперечним факт закінченого виконання договору перевезення та видачі залізницею 02.07.2022 вантажу вантажоодержувачу під вантажні операції.

Однак, наведені вище твердження відповідача спростовуються наступним.

У чинному законодавстві України відсутнє офіційне визначення терміна «розкредитування вантажу» у контексті залізничного транспорту. Цей термін не згадується ані в Статуті залізниць України, ані в Правилах перевезень вантажів залізничним транспортом, ані в Законі України «Про залізничний транспорт».

Проте на практиці «розкредитування вантажу» використовується для позначення процесу документального оформлення видачі вантажу одержувачу після його прибуття на станцію призначення. Цей процес включає:

- повідомлення одержувача про прибуття вантажу;

- перевірку документів;

- внесення необхідних платежів;

- фактичну видачу вантажу.

Ці дії регламентуються Розділом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, Зокрема, пункт 1 цього розділу встановлює: про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня.

Вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення (п. 7 Правил видачі вантажів).

Після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 18 червня 2011 року № 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів).

Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8). При подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам`ятці про подавання/ забирання вагонів (п. 10).

Під час розгляду справи суд встановив, що ТОВ «Автобансервіс» придбало у компанії «S.C. ROMPETROL RAFINARE S.A.» бензин на загальну суму 3 037 256,85 доларів США.

У зв`язку із неможливістю транспортування пального по території України (різна ширина колії) вагонами, які були завантажені пальним у м. Констанца (Румунія), у позивача виникла необхідність у здійсненні перевалки вантажу у вагони АТ «Українська залізниця».

Згідно з твердженнями позивача, з метою вирішення даних обставин, між ТОВ «Автобансервіс» та ТОВ «Т-Транс» планувалось укладення договору, предметом якого було надання послуг перевалки (перевантаження) нафтопродуктів із залізничного транспорту в залізничний або автомобільний транспорт.

Станом на 03.07.2022 договір про надання послуг перевалки (перевантаження) нафтопродуктів із залізничного транспорту в залізничний або автомобільний транспорт укладений не був. Наявні в матеріалах справи докази вказаних обставин не спростовують.

Наведене вище також підтверджуються доводами ПП «Нафтотермінал», оскільки, як зазначала у своїх поясненнях третя особа, під час передачі вагоно-цистерн для перевантаження, ТОВ «Т-Транс» не повідомляло кому належать нафтопродукти та за чиєю заявкою здійснюється перевантаження. Відповідач також не надав доказів виникнення правовідносин між ТОВ «Автобансервіс» та ТОВ «Т-Транс».

Заявка вих. № 01/07-1 від 01.07.2022, на яку посилається відповідач у відзиві на доведення факту виконання перевантаження власними силами позивача, містить прохання подати на колію № 38,30 іновагоноцистерн з вантажем Бензин моторний автомобільний Gazoline EN228 ppm для одержувача ТОВ «Автобансервіс» для переливу засобами ТОВ «ОККО Бізнес Партнер» у вагони УЗ по колії № 37.

Отже, вказана заявка жодним чином не підтверджує укладення позивачем договору з ТОВ «Т-Транс» та була складена 01.07.2022 до дати повідомлення отримувача про прибуття вантажу, яка вказана у накладній.

У п. 105 електронної накладної № 178038 відображено, що отримувача вантажу повідомлено 02.07.2022. А згідно з п. 106 вказаної накладної, видача вантажу - Богомаз С.С., довіреність № 1 від 01.01.2022.

Однак, у Пам`ятці № 169 та Пам`ятці № 168 в графі «вагони прийняв» стоїть «підпис працівника вантажовласника» Гаврилюка А.К., а не Богомаза С.С. Тобто, в порушення п. 7 Правил видачі вантажів, вагони було передано особі, яка не зазначена в нкладній.

Для з`ясування обставин видачі вантажу уповноваженому представнику позивача, під час підготовчого провадження в АТ «Українська залізниця» було витребувано оригінали письмових доказів.

В судовому засіданні, що відбулось 23.01.2025 представником відповідача суду надані оригінали наступних документів:

- Довіреність від 01.07.2022, видана ТОВ «Автобансервіс», якою уповноважено представника Богомаза Сергія Сергійовича на представництво інтересів ТОВ «Автобансервіс» перед станцією Вадул-Сірет ВСП «Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з наданням повноважень: розкредитування перевізних документів через АС КЛІЄНТ з накладанням електронного цифрового підпису. Довіреність видана без права передоручення, терміном до 31.08.2022;

- Книги прибуття вантажів станція Вадул-Сірет (368608);

- Пам`ятка № 169 про подавання вагонів;

- Пам`ятка № 168 про подавання вагонів тощо.

Надані в якості доказів отримання позивачем вагонів під вивантаження за накладною № 178038 (УМВС) довіреність від 01.07.2022, видана ТОВ «Автобансервіс» на представника Богомаза Сергія Сергійовича із правом розкредитування перевізних документів через АС КЛІЄНТ з накладанням електронного цифрового підпису, при цьому в Пам`ятці № 169 та Пам`ятці № 168 в графі «вагони прийняв» стоїть «підпис працівника вантажовласника» Гаврилюка А.К.

Матеріали справи не містять доказів того, що Гаврилюк А.К. був працівником позивача та мав довіреність на представництво інтересів ТОВ «Автобансервіс», у тому числі, під час передачі спірного вантажу.

Таким чином, вагони під вивантаження за накладною № 178038 (УМВС) передані АТ «Українська залізниця» особі, яка не мала відповідних повноважень, а не вантажоодержувачу.

Отже, станом на 03.07.2023 року ТОВ «Автобансервіс» не надавало та не формувало документів для забезпечення можливості розмістити обладнання ТОВ «Т-Транс» в місці надання послуг, для забезпечення необхідних умов для розміщення та роботи такого обладнання, не узгоджувало виконання таких робіт з власником місця надання послуг, не оформлювало дозвільну документацію для виконання робіт, не організовувало подачу-забирання завантажених та порожніх вагонів-цистерн, та не оформлювало транспортних документів (залізничні накладні).

Також, ТОВ «Автобансервіс» не уповноважувало будь-яких осіб на виконання даних робіт чи послуг та не видавало відповідні доручення (довіреності), не укладало додаткові угоди з даного приводу.

Крім того, відсутність працівників (представників) ТОВ «Автобансервіс» під час виконання перевантаження підтверджується доводами, викладеними ОСОБА_1 у заяві свідка від 17.03.2025. Вказану заяву було подано з огляду на письмові пояснення ПП «Нафтотермінал» та долучені до таких пояснень фото. У заяві, зокрема, вказано наступне:

- на фототаблицях заяви є моє відображення, представлене як працівника «Т-Транс» (фото 4 та фото 5). Представлені обставини не відповідають дійсності, оскільки я не маю будь-якого відношення до підприємства «Т-Транс»;

- моє зображення на фототаблицях відображає перебування мною на станції Вадул-Сирет Івано-Франківської дирекції Львівської залізниці, однак перебував я там як представник ТОВ «Автобансервіс», який оглядає наслідки пожежі;

- представлені фотографії з моїм зображенням зроблені після пожежі, що сталася 03.07.2022;

- фототаблиця (фото 1, 2, 3, 8, 10) представляє матеріали (обладнання та устаткування), яке не задіювалося при переливі вагоно-цистерн, знищених пожежею.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів перевантаження товару власними силами ТОВ «Автобансервіс» чи залучення ним третіх осіб відповідно до укладених договорів.

На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей»…Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, докази позивача, надані на підтвердження вимог є більш вірогідними, а у відповідача відсутні документи, які б могли свідчити про отримання ТОВ «Автобансервіс» або його уповноваженим предствником від АТ «Українська залізниця» вагонів з пальним за накладною № 178038 (УМВС).

Твердження відповідача про передачу вагонів і вантажу позивачу, та виконання положення ст. 26 УМВС, є безпідставними.

Саме відповідачем було надано дозвіл на перевантаження небезпечного вантажу у місцях загального користування та допущене залучення інших осіб при виконанні ним зобов`язань за договором перевезення, що призвело до завдання ТОВ «Автобансервіс» збитків.

Тому, з огляду на неналежне виконання АТ «Українська залізниця» умов договору перевезення, Статуту та Правил перевезення, ТОВ «Автобансервіс» заявило до стягнення 205 854,93 доларів США вартості знищеного товару.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Вимогами частин 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Законодавець визначає, що стаття 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України, як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На позивачеві лежить обов`язок довести суду згідно ст. 74 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

У свою чергу, на відповідача за вимогами ст. 614 ЦК України покладається обов`язок надати докази відсутності вини у заподіяних позивачу збитках.

Згідно із загальною практикою про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги: вид (склад) збитків; наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Параграфом 1 ст. 42 УМВС визначено, що у тих випадках, коли дана Угода зобов`язує перевізника відшкодувати відправнику чи одержувачу збитки за втрату, нестачу вантажу, розмір шкоди, що відшкодовується, визначається виходячи із вартості вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Розрахунок завданих позивачу збитків здійснено як різниця між даними вартості (ваги) пального, що перебувало у вагон-цистернах до фактичних даних залишків пального, врятованого від пожежі, відображений в таблиці 1 (Додаток 37 до позову).

Придбання товару здійснено позивачем згідно з Контрактом №1/31.05.2022 від 31.05.2022 у компанії «S.C. ROMPETROL RAFINARE S.A.», за яким розрахунок між сторонами здійснено в іноземній валюті - доларах США, згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 599 від 17.06.2022 на суму 3037256,85 доларів США.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в Контракті, чинне законодавство не містить.

03.07.2022 року на станції Вадул-Сірет Івано-Франківської дирекції Львівської залізниці, ТОВ «АВТОБАНСЕРВІС» завдано збитків в обсязі вартості знищених 145 895,00 кг бензину А-95-Євро5-Е0, що еквівалентно 194 265,53 літрам.

Вартість придбання зазначеного бензину А-95-Євро5-Е0, згідно інвойсу № Р 141 від 25.06.2022р., становила 1 410,98 доларів США за тону.

З урахуванням даних обсягу втрат пального, розмір завданих позивачу збитків становить:

145,895 кг* 1 410,98 доларів США = 205 854,93 доларів США.

Водночас, у п. 115 Статуту не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника (визначення якого зазначено у п. 6 Статуту), який вказується у документі на перевезення вантажу (накладній). Поняття "відправник", у розумінні п. 115 Статуту, не можна розглядати лише, як юридичну чи фізичну особу, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення та зазначається у документі на перевезення вантажу (накладній). Тому "відправником" у розумінні п. 115 Статуту також може вважатися власник товару (вантажу), який може безпосередньо не здійснювати оформлення (передачу) вантажу до перевезення залізницею, але який здійснює фактичне постачання покупцю товару (вантажу) та здійснює його документальне оформлення. Скласти та видати документи щодо підтвердження кількості й вартості відправленого залізницею вантажу може лише власник товару (вантажу) за договором постачання, який є безпосереднім постачальником товару (вантажу) за договором постачання, який здійснює документальне оформлення операції з постачання товару (вантажу).

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення ст. 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд визнає наданий позивачем розрахунок вартості втраченого вантажу належним та допустимим доказом.

Отже, суд приходить до висновку, що вартість знищеного вантажу 205 854,93 доларів США є підтвердженою. В той же час, відповідач не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з втратою вантажу, що сталася з вини перевізника, як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що втрата прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин. Отже, наведені у відзиві доводи про відсутність вини залізниці у завданні збитків суд відхиляє як необґрунтовані.

Стосовно доводів відповідача щодо пропуску строків позовної давності, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частиною 1 ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 с. 267 ЦК України).

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статті 134, 136 Статуту залізниць України, що є спеціальними нормами, регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу, який становить 6 місяців.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду 04.03.2020 у справі 905/487/19 дійшов висновку, що шестимісячний термін для пред`явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії та 3- місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

На думку відповідача зазначені терміни позивачем пропущено.

Відповідно до ст. 47 УМВС позов може бути подано до перевізника тільки після пред`явлення перевізнику претензії. Право пред`явлення претензії та позову щодо втрати чи пошкодження виникає з дня видачі вантажу. А право на позов до перевізника згідно ст. 48 УМВС виникає на протязі 9 місяців. Пропуск вказаного терміну є підставою для відхилення вимог (пар. 4 ст. 48 УМВС).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, знищення належного позивачу товару сталося внаслідок пожежі, яка відбулась 03.07.2022.

Позов подано до суду 05.08.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв відповідачу звернення від 07.07.2022 року № 07-07-22/1, від 19.07.2022 року № 19-07-22/2, від 20.07.2022 року № 20-07-22/1, від 20.07.2022 року № 20-07-22/2, від 25.07.2022 № 25-07-22/1, від 26.07.2022 № 26-07-22/1, від 02.08.2022 року № 02-08-22/1, від 02.08.2022 року № 22-08-02/9 з претензіями, щодо отримання власного товару.

Зважаючи на відсутність дій регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з повернення товару, позивач також звертався до Департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» із скаргою № 13-07-22/1 від 13.07.2022 на неповернення товару, проте всі звернення відповідачем були залишені без відповіді. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як стверджує позивач, у зв`язку із перешкоджанням співробітниками АТ «Укрзалізниця» можливості здійснення господарської діяльності, позивач звертався до правоохоронних органів з відповідною заявою, у відповідь на яку було отримано лист № 4647п.

Отже, доводи відповідача про непред`явлення позивачем претензії перевізнику не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже ТОВ «Автобансервіс» неодноразово вчиняло дії з метою отримання належного йому вантажу.

Крім того, 17.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту:

"У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.".

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Враховуючи наведене, строки позовної давності для звернення з позовною заявою про стягнення збитків за накладною № 178038 (УМВС) зупинені, у зв`язку з чим позов пред`явлено в межах строку позовної давності, визначеної згідно зі ст. 258 ЦК України, § 1 ст. 48 УМВС.

За висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» доведено складову збитків, за якої відбулося зменшення матеріальних цінностей, у той же час, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано доказів відсутності вини у заподіяних позивачу збитках. З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що при розгляді даного спору встановлено наявність порушеного права та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс", що відповідає ст.ст. 16, 22 ЦК України, а позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» збитків у розмірі вартості знищеного товару на суму 205 854,93 доларів США підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815; 03150, вул. Єжи Гедройця, 5; м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" (код ЄДРПОУ 31982734; 08130, вул. Велика Кільцева, 2; с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл.) 205 854,93 доларів США вартості знищеного товару та 125 821,42 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2025 року.

Суддя Ю.О.Підченко