Рішення від 17.04.2025 по справі 910/511/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2025Справа № 910/511/25

За позовомДержавного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр"доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальний транспортний сервіс»пророзірвання договору та стягнення 500 000,00 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Пустовіт Ю.Ю.;

від відповідача: Лук`яненко В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/511/25 за позовом Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (далі також - позивач, ДП «ЛІАЦ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальний транспортний сервіс» (далі також - відповідач, ТОВ «ІТС») відповідно до якого позивач просить:

- розірвати договір поставки № 13/06-1, укладений 13.06.2024;

- стягнути безпідставно набуті кошти у розмірі 500 000,00 грн.

04.02.2025 відповідач подав відзив, а 14.02.2025 позивачем надано відповідь на відзив.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.04.2025.

Відповідач 27.03.2025 надав додаткові пояснення по справі, а 15.04.2025 додаткові пояснення надійшли і від позивача.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 17.04.2025 наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача, натомість, проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Керуючись положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд долучив до справи надані сторонами після закриття підготовчого провадження письмові пояснення.

Було заслухано вступне слово, закінчено з`ясування обставин справи й перевірку їх доказами та проведено судові дебати.

Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2024 між Державним підприємством «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальний транспортний сервіс» (як постачальником» було укладено договір поставки № 13/06-1 (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність (код ДК 021:2015:48210000-3: Пакети мережевого програмного забезпечення) Програмне забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телепатичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та послуги з його впровадження, а саме: безстрокова невиключна ліцензія серверної частини програмного забезпечення Телематична платформа» Комп`ютерна програма «Metrix» з підтримкою 3000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів (надалі - товар) та надати послуги з його впровадження (надалі - послуги) за найменуваннями та за цінами, що вказуються в Специфікації (Додаток 1 до договору), яка додається до даного договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти товар і послуги та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.5 договору, Найменування (асортимент), кількість та технічні вимоги товару визначаються у Додатках 1 та 2 до договору.

Згідно з п. 1.6. договору, постачальник надає покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- Акт впровадження товару;

- акт приймання-передачі товару;

- Акт наданих послуг.

У розділі 3 договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений постачальником протягом 20 робочих днів з моменту підписання договору та повинно бути проведено впровадження товару протягом 10 робочих днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акту надання послуг, який підписується після впровадження товару а підписання обома сторонами Акту приймання-передачі товару та Акту впровадження товару.

Відповідно до п. 4.2. договору, загальна вартість договору становить 5 199 999,60 грн з ПДВ, у тому числі:

- вартість товару становить 3 933 333,00 грн без ПДВ;

- вартість послуг становить 400 000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що розрахунок за товар та надані послуги здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно наданим оригіналом рахунку-фактури та підписаних уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі товару та Акту наданих послуг. Оплата здійснюється наступним чином:

- 100% від вартості товару та вартості послуг, а саме 5 199 999,60 грн з ПДВ, у тому числі протягом 30 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту наданих послуг, при наявності підписаних уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі товару та Акту впровадження товару.

Згідно з п. 14.1., договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024; в частині фінансових зобов`язань - до повного виконання сторонами свої зобов`язань за даним договором; в частині користування правами на програмний продукт - до кінця дії ліцензії; в частині гарантійного обслуговування - на строк гарантійного зобов`язання постачальника.

Також 13.06.2024 року сторонами було укладено договір забезпечення виконання договору про закупівлю товару №13/06, за умовами якого ТОВ «ІТС» мало внести забезпечення виконання договору про закупівлю товарів, що укладається сторонами за результатами проведення процедури закупівлі відкриті торги за предметом закупівлі Програмного забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телематичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та послуги з його впровадження (Ідентифікатор закупівлі: UA-2024-05-27-012615-a).

Того ж дня, 13.06.2024 року, ТОВ «ІТС» перерахувало 259 999,98 грн забезпечення на рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №1026 від 13.06.2024. У призначені платежу вказано: Забезпечення виконання Договору № 13/06 від 13.06.2024р. за результатами проведених відкритих торгів згідно з оголошенням в ЦБД Prozorro UA-2024-05-27-012615-a.

10.09.2024 сторони підписали Меморандум про співпрацю та партнерство на основі договору поставки від 13.06.2024 № 13/06-1 (далі також - Меморандум), метою якого є консолідація зусиль сторін, спрямованих на реалізацію умов договору в частині впровадження (розгортання) програмного забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телепатичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями.

Як наголошує позивач, 05.08.2024 він перерахував на користь відповідача часткову оплату за послуги згідно договору в розмірі 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 333, хоча умовами договору не було передбачено порядку попередньої оплати. Більше того, за твердженнями позивача, Меморандум про співпрацю не є належним та допустимим документом, який підтверджує правомірність постачання товару з порушенням строків встановлених договором, не передбачений умовами договору та чинним законодавством України.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що докази поставки відповідачем позивачу товару та надання послуг у строки, визначені договором відсутні, так як і докази повернення оплати позивачу, з чого вбачається порушення істотних умов договору та відсутність наміру повернення безпідставно набутих коштів.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував:

- саме через наявні проблеми із серверами у замовника і не були підписані акти, та інші первинні документи, які підтверджували б фактичну передачу програмного забезпечення;

- замовником так і не було здійснено жодних дій, спрямованих на підписання первинних документів, в рамках виконання договору (рахунок-фактура, видаткова накладна, акт впровадження товару, акт приймання-передачі товару, акт наданих послуг тощо) та не була проведена подальша оплата;

- роботу із розгортання, інсталяції програмного забезпечення та навчання персоналу відповідача було розпочато 19 червня 2024 року та закінчено 02 липня 2024 року (10 робочих днів);

- за підписаним Меморандумом, замовник підтверджує, що програмне забезпечення було встановлено з боку виконавця, як того вимагали умови договору, у повному обсязі;

- Меморандум підтверджує факт того, що відповідачем належним чином виконано вимоги договору в частині поставки програмного забезпечення та надання послуг із його встановлення, а також фактично підтверджується факт надання всіх первинних документів, які не були підписані позивачем.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений сторонами договір № 13/06-1 від 13.06.2024 є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи договору поставки та договору надання послуг.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З умов п. 3.1. договору вбачається, що відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар до 10.07.2024 та закінчити надання послуг з впровадження товару 23.07.2024, про що підписати передбачені п. 1.6. договору документи.

Однак, матеріали справи свідчать, що станом на дату розгляду справи позивач не підписав надані відповідачем Акт впровадження товару, Акт приймання-передачі товару, Акт наданих послуг та не розрахувався у повному обсязі відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Під час розгляду справи встановлено, що ДП «ЛІАЦ» 05.08.2024, як покупець здійснив часткову оплату в розмірі 500 000,00 грн на рахунок ТОВ «ІТС», зазначений в договорі.

У призначенні платежу покупець послався на номер і дату договору та вказав, що оплата здійснюється саме в рамках виконання цього договору.

10.09.2024 між ТОВ «ІТС» та ДП «ЛІАЦ» було підписано Меморандум, в якому позивач підтвердив, що програмне забезпечення було встановлено з боку виконавця, як того вимагали умови договору, у повному обсязі. Однак у зв`язку із наявними у замовника складнощами, пов`язаними із функціонуванням серверів, виконавцем (ТОВ «ІТС») взято на себе зобов`язання повторної безоплатної інсталяції програмного забезпечення, після вирішення замовником таких складнощів.

Через наявні проблеми із серверами у замовника, а також через відсутність у замовника фінансування у повному обсязі укладеного між сторонами договору, сторони дійшли згоди тимчасово не підписувати акти приймання-передачі, акти впровадження, видаткову накладну, акт наданих послуг, не дивлячись на фактичне повне виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором. Такі документи сторони домовились підписати одразу після вирішення замовником питань, пов`язаних із його серверами (власними чи орендованими), а також після розв`язання питань щодо фінансування за для виконання взятих на себе замовником зобов`язань з оплати за фактично виконані у повному обсязі виконавцем послуги за договором.

Отже, з наведеного вбачається, що саме через наявні проблеми із серверами у замовника і не були підписані акти, та інші первинні документи, які підтверджували б фактичну передачу програмного забезпечення.

14.11.2024 відповідач звернувся до позивача із проханням підписати первинні документи (рахунок-фактуру; видаткова накладна; акт впровадження товару; акт приймання-передачі товару; акт наданих послуг), які не були раніше підписані через причини, вказані в меморандумі.

Позивач, у свою чергу, 15.11.2024 надіслав відповідачу лист № 08-07-2/1025, в якому наголосив на порушенні виконавцем строків передачі програмного забезпечення та просив повернути сплачені 500 000,00 грн.

18.12.2024 року на адресу покупця було направлено претензію № 270 від 17.12.2024 з вимогами повернути відписані акти, видаткові накладні, здійснити оплату за поставлене програмне забезпечення, а також повернути забезпечення виконання договору.

Отже, за наслідками вчинення сторонами перелічених вище дій, ДП «ЛІАЦ» звернулося до суду та наголосило, що відповідач до теперішнього часу не виконав роботи за договором, що є підставою для його розірвання та стягнення попередньої оплати. Відповідач же стверджував, що первинні документи, які підтверджують факт виконання поставки товару та надання послуг за договором не підписані саме з вини позивача та через його ухилення від виконання зобов`язань з проведення оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив, що відповідачем виконувалися роботи за договором, та за результатом виконаних робіт відповідачем було складено і направлено позивачу відповідно до товарно-транспортної накладної № 02 від 15.11.2024:

- накладну № ВН-0000018 від 18.11.2024, акт приймання-передачі № 18 від 18.11.2024, рахунок-фактуру № СФ 0000018 від 09.07.2024, Акт надання послуг № ОУ-0000018 від 18.11.2024, Акт про впровадження програмного забезпечення № 18 від 18.11.2024.

Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено, що Акт приймання-передачі товару передається постачальником уповноваженому представнику покупця.

Покупець здійснює перевірку відповідності працездатності товару та документації щодо товару вимогам договору, і за умови такої відповідності - підписує Акт впровадження товару та Акт наданих послуг.

Від покупця та постачальнику Акти приймання-передачі товару, Акт впровадження товару та Акт наданих послуг підписують уповноважені особи сторін.

У разі невідповідності товару умовам договору та/або якщо постачальником не передані одночасно з товаром документи, що його стосуються, або такі документи неналежно оформлені, то Акт приймання-передачі товару не підписується, а подальше приймання товару призупиняється.

В такому випадку покупець негайно викликає уповноваженого представника постачальника для складання дефектного акту. Після усунення постачальником недоліків сторони підписують Акт приймання-передачі товару відповідно до умов договору.

Однак, матеріали справи не містять доказів виклику покупцем уповноваженого представника постачальника з метою складання дефектного акту та майбутнього усунення недоліків.

Натомість, як вбачається із доводів позивача, він відмовився від підписання наданих відповідачем первинних документів, оскільки їх було надіслано після закінчення встановлених договором строків поставки та впровадження, а покупець не був зобов`язаний приймати товар та послуги від постачальника.

У тому числі, ДП «ЛІАЦ» посилався на нікчемність Меморандуму, оскільки такий порядок внесення змін до договору не передбачений чинним законодавством та умовами договору.

Однак, до 15.11.2024 позивач не звертався до відповідача з претензіями чи зауваженнями стосовно повноти та своєчасності виконання умов договору.

Таким чином, позивач, отримавши від відповідача Акти не надав обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості поставленого товару та наданих послуг.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, оскільки відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Проте, передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Також варто враховувати, що виконавець (підрядник) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), а має лише констатувати факт відмови від підписання актів, в яких ним зафіксовано обсяг та вартість наданих послуги (виконаних робіт).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 04.09.2023 у справі № № 910/5352/21.

Задля підтвердження якості програмного забезпечення та його відповідності умовам договору ТОВ «ІТС» звернулося до Торгово-промислової палати, як третьої незалежної сторони.

15.11.2024 року Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово-промислової палати було складено Акт експертизи В-99, яким встановлено, що пред`явлений флеш-накопичувач, в якому згідно з договором поставки № 13/06-1 від 13.06.2024 міститься програмне забезпечення, а саме: Безстрокова невиключна ліцензія серверної частини програмного забезпечення Телематична платформа «Комп`ютерна програма «Metrix» з підтримкою 3000 (три тисячі) датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів, кількістю 1 шт., упакований в паперовий конверт та в поліетиленовий файл, та завантажений у вантажний фургон Renault Kangoo N? AE1421IM. Автомобіль опломбований пломбами (4 шт.) з відбитком «Крем.отд.» «ПТ ПП».

Листом № 420/1/08-03 від 20.11.2024 Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово-промислової палати повідомило наступне.

18.11.2024 фахівець-аналітик з дослідження товарного ринку КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ТПП Коваленко А.А. вирушила з м. Кременчука до місця проведення експертизи за адресою розташування Покупця ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» в м. Київ, вул. Деревообробна, 1, згідно нарядів № В-100 від 18.11.2024, № В-101 від 18.11.2024 та Наказу № 285 від 18.11.2024 про службове відрядження. Прибувши до місця призначення 18.11.2024 у ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» в м. Київ, вул. Деревообробна, 1, фахівцем-аналітиком з дослідження товарного ринку Коваленко А.А. та представником від Постачальника ТОВ «Інтелектуальний Транспортний Сервіс», м. Київ експедитором Полухіним Ю.Г. на прохідній Покупця були пред`явлені паспорти для отримання перепусток на в`їзд на територію Покупця.

В процесі перемовин, що відбувалися на прохідній, між представником від Постачальника ТОВ «Інтелектуальний Транспортний Сервіс», м. Київ експедитором Полухіним Ю.Г. та представниками Покупця в.о. директора Погосяном Гамлетом Ашотовичем і юристом Ніною Хоменушко, представнику Постачальника експедитору Полухіну Ю.Г. було відмовлено в прийомі товару на території Покупця. Вантажний фургон Renault Kangoo № НОМЕР_1 з товаром відповідно до видаткових накладних № ВН-0000037 від 18.11.2024 та № ВН-0000018 від 18.11.2024 не був допущений на територію Покупця ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" в м. Києві, вул. Деревообробна, 1, для розвантаження товару.

Крім того, 05.08.2024 ДП «ЛІАЦ» сплатило на користь ТОВ «ІТС» 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 333, призначення платежу: Часткова оплата за послуги згідно договору № 13/06-1 від 13.06.2024 та рахунку № СФ-0000018 від 09.07.2024 у т.ч. ПДВ 20% - 83_333.33грн.

Хоча, умовами договору й не передбачено обов`язку здійснення покупцем передоплати, проте й заборони правочин не містить.

Більше того, вказану оплату позивачем здійснено до підписання сторонами 10.09.2024 Меморандуму, проти якого наразі позивач заперечує.

Відповідно до п. 15.3. договору, всі зміни, доповнення та додатки до даного договору оформлюються у письмовій формі та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Як вбачається з наявних у справі доказів, Меморандум від 10.09.2024 підписаний від імені ДП «ЛІАЦ» Генеральним директором Тімуром Валієвим (який на дату підписання займав відповідну посаду та згідно зі статутом мав повноваження підписувати документи від імені юридичної особи), а від імені ТОВ «ІТС - Директором Оленою Уваровою (яка на дату підписання займала відповідну посаду та згідно зі статутом повноваження підписувати документи від імені юридичної особи).

У тексті Меморандуму не містяться положення щодо внесення змін до договору. Вказаний документ укладений з метою консолідації зусиль сторін, спрямованих на реалізацію умов договору та висвітлює здійснені сторонами дії в межах договору.

Меморандум не вносить жодних змін до істотних умов договору від 13.06.2024 № 13/06-1.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд зазначає, що умовою для розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України є порушення однією із сторін певних умов відповідного правочину, яке призвело до завдання іншій стороні шкоди, внаслідок чого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У той же час порушення має стосуватись конкретної умови договору, тобто відповідного погодженого сторонами пункту.

На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей»…Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, докази відповідача, надані на спростування позовних вимог є більш вірогідними, а у позивача відсутні документи, які б могли свідчити про порушення відповідачем істотних умов договору та наявності підстав для відмови від підписання актів. Позовні вимоги в частині розірвання договору поставки № 13/06-1, від 13.06.2024 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог ДП «ЛІАЦ» про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 500 000,00 грн, то суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані суд встановив, що ДП «ЛІАЦ» перерахувало на рахунок ТОВ «ІТС» 500 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 333, призначення платежу: Часткова оплата за послуги згідно договору № 13/06-1 від 13.06.2024 та рахунку № СФ-0000018 від 09.07.2024 у т.ч. ПДВ 20% - 83_333.33грн.

Отже, вказана платіжна інструкція містить реквізити, що свідчать про проведення оплати за наявності належної правової підстави.

Доводи позивача про не встановлення умовами договору порядку здійснення попередньої оплати також не може свідчити про безпідставність отримання коштів у розмірі 500 000,00 грн відповідачем. Кошти перераховані на виконання умов договору.

Більше того, судом встановлено, що наразі відсутні підстави для розірвання спірного правочину, а тому не відпала й підстава, за якої позивач перерахував відповідачу грошові кошти.

З огляду на наведені вище обставини, позовні вимоги в частині повернення 500 000,00 грн безпідставно отриманих коштів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що при розгляді даного спору не встановлено наявності порушеного права та законних інтересів Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр", за захистом яких він звернувся до суду, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 24.04.2025 року.

Суддя Ю.О.Підченко