Рішення від 14.04.2025 по справі 910/15698/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2025Справа № 910/15698/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Трейден"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання права власності.

Представники сторін:

від позивача: Іваніцький Я.О., ордер серія ВС № 13333691;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Трейден» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу №LFL7FLOWXV416-1 від 24.06.2021 позивач, сплативши передбачені договором платежі, отримав від відповідача пакет документів для переоформлення права власності на предмет лізингу, однак у Територіальному сервісному центрі ТСЦ МВС № 4641 позивачу було відмовлено в перереєстрації транспортного засобу з огляду на наявність відомостей про власника транспортного засобу у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2025.

16.01.2025 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 27.01.2025 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 підготовче засідання відкладено на 24.02.2025.

27.01.2025 представником відповідача подано письмові пояснення.

20.02.2025 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

21.02.2025 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 24.02.2025 представники сторін не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2025.

20.03.2025 представником відповідача подано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 24.03.2025 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 14.04.2025 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Зважаючи на приписи ч. 3 ст. 196 ГПК України, оскільки відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача і така неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі ухвалено на стадії ухвалення судового рішення, за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк, відповідач) та Приватним підприємством «Трейден» (далі - лізингоодержувач, позивач) укладено Договір фінансового лізингу № НОМЕР_3-1 (далі - Договір), за умовами якого банк зобов`язується набути у власність у ТОВ «Ю.Р.К.» предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому Договорі, а лізингоодержувач зобов`язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість майна за цим Договором становить 446 818,02 грн., ПДВ 89 363,60 грн., у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1 482,62 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору передача майна буде здійснюватися за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 228.

Майно повинне бути передане лізингоодержувачу згідно з Актом прийому-передачі майна протягом 5 календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього Договору, але не раніше дати підписання Акту приймання-передачі майна, допускається поставка майна узгодженими сторонами партіями. Строк передачі майна може змінюватись в залежності від дотриманням продавцем строку постачання майна за Договором купівлі-продажу, укладеного між банком та продавцем, про що банк попередньо повідомляє лізингоодержувача. У такому випадку вважатиметься, що сторони підписанням відповідного Акту приймання-передачі погодили новий строк поставки майна, що відповідає даті складання Акту приймання-передачі майна, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору протягом усього строку цього Договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лизингоодержувачу.

Цей Договір є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору оформлення всіх необхідних, відповідно до чинного законодавства України, документів у зв`язку з переходом права власності на майно до лізингоодержувача здійснюється за його рахунок.

Пунктом 6.2.1 Договору визначено, що банк зобов`язується придбати у зазначеного лізингоодержувачем в заявці продавця у власність майно, передати його в платне користування лізингоодержувачу на умовах цього Договору відповідно до Додатку № 1, в обумовлені цим Договором строки, а також після сплати всієї суми лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором, передати майно у власність лізингоодержувача з урахуванням умов, передбачених п. 4.1 цього Договору.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої предметом лізингу є автомобіль марки «Renault Dokker», VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, вартістю 534 699,00 грн. з ПДВ.

Додатком № 2 до Договору сторони погодили графік платежів.

За результатами належного виконання позивачем умов Договору, Листом № 20.1.0.0.0/7-240627/532 від 27.06.2024 відповідач надав позивачу пакет документів для переоформлення автомобіля, серед яких: заява про перереєстрацію транспортного засобу, Наказ № НОМЕР_3-1 від 27.06.2024 «Про перереєстрацію транспортного засобу Renault Dokker, VIN НОМЕР_1 , Довіреність № НОМЕР_3-1 від 27.06.2024, Довіреність від 27.06.2024 на директора позивача, Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 27.06.2024, Акт приймання-передачі транспортного засобу від 27.06.2024, Довідка про перебування транспортного засобу на військовому обліку № 48/1093 від 12.07.2024.

В свою чергу, позивач з отриманим пакетом документів звернувся до ТСЦ №4641 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях для проведення перереєстрації транспортного засобу на позивача, однак отримав відмову в проведенні такої дії, з тих підстав що згідно Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) значиться боржником, а відтак, у сервісного центру МВС відсутні правові підстави для перереєстрації транспортного засобу.

Листом вих. № 18/09/241 від 18.09.2024 позивач звернувся до відповідача із Вимогою про повернення сплачених коштів за Договором, у зв`язку з відсутністю можливості перереєстрації транспортного засобу, на яку відповідач Відповіддю № 20.1.0.0.0/7 від 23.10.2024 повідомив позивача, що докладає всіх зусиль для найскорішого вирішення питання.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що попри належне виконання своїх

зобов`язань за Договором фінансового лізингу №LFL7FLOWXV416-1 від 24.06.2021, не може, з незалежних від нього причин, здійснити перереєстрацію на себе автомобіля марки Renault, модель Dokker, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що порушує право власності позивача, оскільки останній не може в повній мірі розпоряджатись автомобілем (продати такий автомобіль, передати в оренду чи розпорядитись ним іншим способом), оскільки реєстраційне посвідчення на вказаний автомобіль зареєстроване на відповідача та в такому посвідченні зазначено, що власником автомобіля є саме банк (копія додається).

Оскільки банк не усунув вказане порушення прав позивача та не вчинив дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації автомобіля за товариством, останній звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.

Відповідач в сувою чергу, у поданих поясненнях заперечив проти задоволення позову, вказуючи на те, що банк не порушував права та законні інтереси позивача, виконавши умови договору, укладеного з позивачем. Також відповідач зазначив, що не оспорює право власності позивача на предмет лізингу та є неналежним відповідачем у даному спору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу - це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 806 ЦК встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" до складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Отже, належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором і сплатив на користь відповідача передбачені договором платежі, що підтверджується, зокрема вчиненням відповідачем дій з метою надання пакету документів для перереєстрації транспортного засобу на позивача, а саме: заяви про перереєстрацію транспортного засобу, Наказу № НОМЕР_3-1 від 27.06.2024 «Про перереєстрацію транспортного засобу Renault Dokker, VIN НОМЕР_1 , Довіреності № НОМЕР_3-1 від 27.06.2024, Довіреності від 27.06.2024 на директора позивача, Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 27.06.2024, Акту приймання-передачі транспортного засобу від 27.06.2024, Довідки про перебування транспортного засобу на військовому обліку № 48/1093 від 12.07.2024.

Разом з тим, наявність пакету документів, переданого відповідачем, не призвела до перереєстрації автомобіля, що був предметом лізингу, на позивача, а отже позивач не може вважатись власником автомобіля в розумінні вимог Закону України "Про дорожній рух" та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх тинів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспорт них засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок).

Відповідно до частини одинадцятої статті 34 Закону України "Про дорожній рух" власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митною оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до першого-четвертого абзаців пункту 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух"). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що автомобіль був переданий позивачу, втім означена передача не призвела до реєстрації автомобіля за позивачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 викладено висновок про те, що положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Слід зазначити, що транспортний засіб переданий позивачу, однак позивач був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію такого транспортного засобу за собою, а також розпорядитись автомобілем, оскільки за даними реєстрів МВС власником вказаного автомобіля є відповідач.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що право власності позивача фактично не визнається.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 15 Порядку у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли:

перереєстрація транспортного засобу не пов`язана з його відчуженням;

транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження";

транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження";

транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень";

транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985.

Отже, центр МВС діяв відповідно до приписів пункту 15 Порядку, а тому право позивача порушено саме внаслідок перебування банку в Реєстрі боржників, що і стало підставою для відмови в реєстрації права власності на автомобіль за позивачем.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання йото права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 5 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За умовами частин 1, 5, 7 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з мстою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Обставини щодо перебування відповідача в Єдиному реєстрі боржників, відповідачем не спростовані та не запереченні.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач звертався до відповідача з вимогою усунути порушення, однак банк не вчинив дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації автомобіля за позивачем.

Крім іншого, суд відзначає, що позивачем вказано, що він не виключає можливості того, що на автомобіль, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведені вище обставини та факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством "Трейден" (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317, ідентифікаційний код: 42214386) право власності на автомобіль марки Renault, модель Dokker, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) на користь Приватного підприємства "Трейден" (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317, ідентифікаційний код: 42214386) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 434 (шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 18 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.04.2025.

Суддя О.А. Грєхова