Рішення

від 18.04.2025 по справі 911/31/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2025 р. Справа № 911/31/25

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації

про стягнення 25 231 009, 00 гривень

представники учасників справи не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі КП «Київжитлоспецексплуатація» / позивач) надіслало позовну заяву з вимогами до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (далі відповідач) про стягнення суми реальних збитків у розмірі 25 231 009, 00 гривень, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 689 963, 80 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України було пошкоджено об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві господарського відання та використовуються ним у господарській діяльності, зокрема, пошкоджень зазнали:

комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 10 125,6 кв. м, розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48, у якому розміщується Філія КП «Київжитлоспецексплуатація» дитячий оздоровчий комплекс «Джерело». Сума збитків становить 37 765, 07 доларів США (еквівалентно 1 381 015, 00 грн);

нежитлова будівля загальною площею 1 080,20 кв. м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А. Сума збитків становить 652 198, 73 доларів США (еквівалентно 23 849 994, 00 грн).

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.01.2025, зокрема, прийняв до розгляду позовну заяву КП «Київжитлоспецексплуатація» та відкрив провадження у справі № 911/31/25 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 07.02.2025, встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Водночас при постановленні вказаної ухвали суд врахував посилання позивача на положення ч. 3 ст. 30 та ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), які унормовують, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. У випадку, якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

В одній позовній заяві можуть бути об`єднані декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

В цьому випадку, заявлені позивачем позовні вимоги стосуються кількох об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок збройної агресії, які пов`язані спільною підставою виникнення та способом захисту, серед них, зокрема, об`єкт з найвищою балансовою вартістю приміщення філії дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» у м. Буча Київської області, балансова вартість якого становить 24 132 028, 44 грн.

Ураховуючи викладене та відповідно до зазначених норм процесуального законодавства, справа підлягає розгляду Господарським судом Київської області за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна з найвищою вартістю.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.02.2025, зокрема, відклав підготовче засідання на 07.03.2025.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.03.2025 у справі № 911/31/25, зокрема, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.03.2025.

В судовому засіданні 21.03.2025 було оголошено перерву до 18.04.2025.

Представник відповідача у жодне підготовче та судове засідання не з`явився.

До того ж відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом і відзив на позовну заяву та / або доказів у справі не надав, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника про розгляд справи.

В розрізі зазначеного та можливості відповідача, який є нерезидентом України, реалізувати свої процесуальні права судом враховано таке.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 3, ст. 365, ч. 1, 2 ст. 367 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

В розрізі положень процесуальної норми ч. 1 ст. 367 ГПК України суд зазначає, що порядок передачі судових та позасудових документів для вручення їх на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт постанову Верховної Ради України № 2889-XII від 19.12.1992 «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності». Згідно зазначеної Угоди компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжується та триває станом на момент ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та Організацію об`єднаних націй (далі ООН), а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Зокрема відповідно до Закону України «При вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності», який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.

Також Міністерство юстиції України листом № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендувало не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану в Україні Акціонерне товариство «Укрпошта», яке є єдиним національним оператором поштового зв`язку України, з 25.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

В розрізі комунікації дипломатичними каналами, що випливає із положень процесуальної норми ч. 2 ст. 367 ГПК України суд вказує, що у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало Міністерство закордонних справ російської федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, здійсненим у м. Мінську 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, підсумовуючи викладене, застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.

Відтак, у зв`язку з неможливістю застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва з державою-агресором під час збройного конфлікту, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення, суд вказує на те, що повідомлення відповідача щодо розгляду справи було розміщено на офіційному вебсайті судової влади України.

Згідно приписів ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

До того ж всі постановлені у цій справі ухвали, офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/, як наслідок відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

З огляду вказаного, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним із відповідним судовим провадженням та реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, через подання заяв та / або письмових пояснень стосовно власної позиції по суті спору з дотриманням строків та порядку їх заявлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, неявка в судове засідання 18.04.2025 представників позивача та відповідача, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.

У судовому засіданні 18.04.2025, закінчивши з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та підписав у цьому засіданні його вступну і резолютивну частини, водночас

УСТАНОВИВ:

Згідно змісту наведених у позовній заяві доводів позивача та п. п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, пп. 2.2.5, 2.2.16 п. 2.2, п. 5.2 Статуту КП «Київжитлоспецексплуатація» випливає, що відповідно до розпорядження Представника Президента України від 29.05.1992 № 368 «Про створення державного комунального виробничого житлово-ремонтного об`єднання» утворено державне комунальне виробниче житлово-ремонтне об`єднання, яке реорганізовано шляхом перетворення в Державне комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» Київської міської державної адміністрації розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.09.1996 № 1397 «Про Головне управління житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.11.2000 № 2074 «Про перейменування та внесення змін та доповнень до Статуту Державного комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Державне комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» перейменовано у комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі Підприпємство).

Підприємство засновано на комунальній власності територіальної громада міста Києва.

Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наказами Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також цим Статутом.

Підприємство є юридичною особою, що має самостійним баланс, відокремлене майно, основні фонди і оборотні кошти, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, кутовий штамп, бланки та інші реквізити.

До складу Підприємства входять відокремлені підрозділи:

філія дитячий оздоровчий комплекс «Джерело» комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»;

учбово-курсовий комбінат комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»;

дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Основною метою діяльності Підприємства є забезпечення належної експлуатації та ремонту інженерних мереж, споруд та обладнання, утримання нежитлового фонду, закріпленого на праві господарського відання за Підприємством, отримання прибутку.

Предметом статутної діяльності Підприємства є, зокрема, забезпечення утримання нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, закріпленого за ним на праві господарського відання; забезпечення належного утримання і роботи в літній період філії дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація, надання послуг з метою оздоровлення дітей працівників житлово-комунального господарства міста.

Майно Підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання.

Позивач зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.05.2017 № 87680534, а також п. 6 розпорядження Представника Президента України у м. Києві від 29.05.1992 № 368 «Про створення державного комунального виробничого житлово-ремонтного об`єднання» та п. 5 додатку (Перелік комунального майна, що закріплюється на правах господарського відання за державним комунальним виробничим житлово-ремонтним об`єднанням) до зазначеного розпорядження (в редакції пп. 2.2 п. 2 та пп. 3 п. 3 розпорядження Представника Президента України у м. Києві від 06.01.1993 № 16), йому належить право господарського відання на комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 10 125,6 кв. м, розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1227827432108).

Крім того позивач вказав, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.04.2017 № 85307227, зазначений комплекс нежитлових будівель та споруд належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів».

Отже комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 10 125,6 кв. м, розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48, у якому розміщується Філія КП «Київжитлоспецексплуатація» дитячий оздоровчий комплекс «Джерело», належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий позивачу на праві господарського відання, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та розпорядчими документами уповноважених органів.

Також відповідно до п. 3 рішення Київської міської ради від 08.07.2021 № 1595/1636 «Про організаційно-правові заходи щодо впорядкування використання майна територіальної громади міста Києва» та п. 20 Переліку нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке повертається зі сфери управління та іншого безоплатного користування державних органів, установ і організацій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 08.07.2021 № 1595/1636, за позивачем закріплено на праві господарського відання нежитловий будинок по вул. Щербакова, 48-А (м. Київ), площею 982,0 кв. м.

В розрізі викладеного позивач зауважив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2019 № 161471528, право комунальної власності на нежитлову будівлю, літ. А, за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 48-А, загальною площею 1 080,2 кв. м. зареєстроване за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради 15.02.2019.

До того ж згідно із даними технічної інвентаризації № 1143 (Технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) м. Київ, вул. Щербакова, буд. 48-А, літ. «А») станом на 31.07.2009 площа наведеної нежитлової будівлі складає 1080,20 кв. м.

Зазначений будинок, зокрема саме площею 1 080,20 кв. м, передано позивачу на баланс 01.09.2022 за актом приймання-передачі основних засобів.

В частині найменування вулиці на якій розташоване приміщення позивач зауважив, що за розпорядженням Київського міського голови від 19.02.2016 № 125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві» вул. Щербакова було перейменовано на вул. Щербаківського Данила.

Отже нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А, загальною площею 1 080,2 кв. м, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває у господарському віданні позивача КП «Київжитлоспецексплуатація», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, актом приймання-передачі основних засобів від 01.09.2022 та відповідними рішеннями Київської міської ради.

Звертаючись до суду з означеним позовом, позивач зауважує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше Указами Президента України дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який триває й досі.

Позивач стверджує, що внаслідок збройної агресії російської федерації було пошкоджено нерухоме майно територіальної громади міста Києва, яке належить позивачу на праві господарського відання та використовується у його господарській діяльності, а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 10 125,6 кв. м, розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48, в якому розміщується Філія дитячий оздоровчий комплекс «Джерело» та нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А, загальною площею 1 080,20 кв. м.

На підтвердження факту пошкодження нерухомого майна, КП «Київжитлоспецексплуатація» до матеріалів справи долучено копії: акта № 4602 від 27.03.2023 щодо обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48; звіту № 304-353 від 12.04.2023 за результатами обстеження будівель дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48; звіту про оцінку реальних збитків дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.12.2022; звіту № 304-1414 від 22.12.2022 за результатами обстеження адміністративної будівлі слідчого управління податкового розслідування ГУ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за адресою: вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А у Шевченківському районі м. Києва; звіту про оцінку реальних збитків нежитлової будівлі загальною площею 1 080,20 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А; рецензій Громадської організації «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» на звіти про оцінку реальних збитків нежитлових приміщень за адресами: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48 та м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А.

Як зазначає позивач та випливає зі змісту акта обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації № 4602 від 27.03.2023, складеного комісією, що створена відповідно до рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради від 12.04.2022 № 173, у березні 2022 року, під час окупації м. Буча Київської області, імовірно в результаті вибухової хвилі та осколкових уражень пошкоджено будівлі дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48. У зазначеному акті зафіксовано пошкодження зовнішніх стін, перекриття, даху (покрівлі), віконних та дверних конструкцій (склопакетів), а також бетонної огорожі нерухомого майна (розділ IV Акту), що стали наслідком бойових дій, терористичних актів і диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації (розділ V Акту).

В розрізі викладеного позивач зауважив, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, м. Буча Бучанської міської територіальної громади Київської області визнається тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 03.03.2022 по 01.04.2022 року.

13.04.2022 розпорядженням Київської міської військової адміністрації № 499 «Про обстеження пошкоджених об`єктів внаслідок воєнних дій російської федерації в місті Києві», з метою прийняття рішень щодо можливості подальшої експлуатації та розроблення заходів з відновлення, вирішено залучити комунальне підприємство «Київекспертиза» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до проведення обстеження пошкоджених об`єктів внаслідок воєнних дій російської федерації в місті Києві.

Так, відповідно до наведеного розпорядження, КП «Київекспертиза» 12.04.2023 складено звіт за результатами обстеження будівель дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48 за № 304-353, яким було надано оцінку технічному стану конструктивних елементів та інженерних комунікацій об`єкту, який включає: прохідну, насосну, адміністративний корпус, басейн-ігротеку, літній театр, котельню, медпункт, ізолятор, склад речовий, корпуси № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, кухню-їдальню, гуртожиток, вбиральню, роздягальню, сауну та продуктовий склад, що були пошкоджені внаслідок впливу воєнних дій або терористичних актів, та надано експертну думку (загальні рекомендації) щодо можливості відновлення означеного об`єкту.

Відповідно до висновків, викладених у звіті № 304-353 від 12.04.2023, на підставі аналізу результатів проведеного обстеження та узагальненої оцінки технічного стану основних конструктивних елементів і внутрішніх інженерних комунікацій, технічний стан будівель дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48, як об`єктів в цілому, а саме: прохідної, адміністративного корпусу, басейну-ігротеки, котельні, медпункту, ізолятору, складу речового, корпусів № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, кухні-їдальні, гуртожитку, вбиральні, роздягальні, сауни та продуктового складу, на сучасному етапі їх існування, визначено як задовільний та з непридатним до нормальної експлуатації станом частини заповнення віконних та дверних прорізів, частини конструкцій та елементів покрівель, частини внутрішнього опорядження, частини опорядження зовнішніх стін та частини стінових огороджувальних конструкцій. Технічний стан будівель, а саме: насосної та літнього театру, як об`єктів в цілому, визначено як непридатний до нормальної експлуатації та з аварійним станом частини конструкцій зовнішніх стін.

Також на замовлення КП «Київжитлоспецексплуатація» 26.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг», на підставі укладеного між ними договору № 12/09-23-01 щодо проведення незалежної оцінки від 12.09.2023, проведено оцінку нежитлових будівель / споруд дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48 з метою визначення розміру реальних збитків завданих замовнику, внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації.

За результатами проведеної оцінки складено звіт про оцінку реальних збитків, яким визначено що станом на 31.03.2023 КП «Київжитлоспецексплуатація» завдано реальних збитків на суму 37 765, 07 доларів США, що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки 1 381 015, 00 грн.

У підтвердження обставин пошкодження нежитлової будівлі загальною площею 1 080,20 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А, позивач послався на матеріали кримінального провадження № 22022101110000773 від 14.12.2022. Згідно з наявними в ньому даними, 14.12.2022 близько 06:20 збройними силами рф, у порушення законів та звичаїв війни, внаслідок повітряної атаки безпілотним літальним апаратом типу «Шахед-136», було пошкоджено зазначену будівлю. Цей факт підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.10.2023, виданим Слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області.

Відповідно до розпорядження Київської міської військової адміністрації від 13.04.2022 № 499, КП «Київекспертиза» було складено звіт за результатами обстеження адміністративної будівлі слідчого управління податкового розслідування ГУ ДФС у Шевченківському районі м. Києва за адресою: вул. Данила Щербаківського, 48-А. Звіт № 304-1414 датований 22.12.2022 та містить оцінку технічного стану конструктивних елементів і внутрішніх інженерних комунікацій об`єкта, пошкодженого внаслідок воєнних дій або терористичних актів, а також експертну думку (загальні рекомендації) щодо можливості його відновлення.

Згідно з таблицею 2.1 «Відомість виявлених пошкоджень і деформацій будівельних конструкцій і елементів об`єкта обстеження» цього звіту, адміністративна будівля за вказаною адресою зазнала значних пошкоджень.

На підставі аналізу результатів обстеження та узагальненої оцінки технічного стану основних конструктивних елементів і внутрішніх інженерних комунікацій, технічний стан адміністративної будівлі, згідно висновку у звіті № 304-1414 від 22.12.2022, визначено як аварійний.

Крім того Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг» 26.04.2024 складено звіт про оцінку реальних збитків, завданих внаслідок знищення та пошкодження нежитлової будівлі загальною площею 1 080,20 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 48-А, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

Згідно зі звітом, розмір реальних збитків, завданих позивачу станом на дату оцінки (31.12.2022), становить 652 198, 73 доларів США (без урахування ПДВ), що еквівалентно 23 849 994, 00 грн за офіційним курсом НБУ на вказану дату.

Також позивачем долучено до матеріалів справи рецензії від 06.05.2024, підготовлені оцінювачами Громадської організації «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» Платоновим Борисом Олексійовичем та Шомком Олегом Сергійовичем, на звіти про оцінку реальних збитків, завданих майну КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресами: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48, та м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А.

Підсумовуючи позивач вказує, що зазначене вище нерухоме майно було пошкоджене в результаті збройної агресії російської федерації, з огляду на що збройними силами останньої та підконтрольними їй збройними формуваннями було завдано КП «Київжитлоспецексплуатація» матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків на загальну суму 25 231 009, 00 гривень, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 689 963, 80 доларів США.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з означеним позовом до суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд відповідно до ст. 165 ГПК України, здійснює розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Водночас згідно із ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, як убачається з матеріалів справи, позивач визначив відповідачем державу російську федерацію в особі Міністерства юстиції російської федерації.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Поряд з цим, ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що іноземна держава користується судовим імунітетом і не може бути залучена до участі в розгляді справи національним судом іншої держави без згоди її компетентних органів.

Водночас, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказуванню ч. 3 ст. 82 ЦПК України), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та російською федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії російської федерації на території України.

За таких обставин, застосування судового імунітету російської федерації (зокрема ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») не узгоджується із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету російської федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету російської федерації буде непропорційним до своєї мети.

Також в означеній постанові Верховний Суд зробив наступні концептуальні висновки: судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

До того ж у постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, судовий імунітет російської федерації у даному випадку не поширюється на спірні правовідносини, оскільки предметом спору є питання відшкодування шкоди, завданої протиправними діями держави, що порушують норми міжнародного права та не підпадають під захист судового імунітету.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Отже, з огляду на те, що подія, яка стала підставою для заявлення вимог про відшкодування шкоди, відбулася на території України, то при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме матеріальне право України.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Згідно зі ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, міжнародне право не потребує спеціального впровадження в національне законодавство України, оскільки після ратифікації воно автоматично стає частиною внутрішньої правової системи. Так само і норми звичаєвого міжнародного права визнаються складовою національного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до спірних правовідносин застосовується матеріальне право України, з урахуванням норм міжнародних договорів, які є складовою частиною національного законодавства.

Згідно із положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

До того ж положення ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 321 ЦК України визначають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі ГК України), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб`єкти господарювання господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 133 ГК України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права право господарського відання, право оперативного управління.

Отже, з урахуванням положень Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, право господарського відання є одним із речових прав, яке забезпечує суб`єкту господарювання можливість володіння, користування і розпорядження майном у межах, встановлених законом. Таким чином, КП «Київжитлоспецексплуатація» здійснює використання майна, зокрема комплексу нежитлових будівель та споруд, на праві господарського відання, що є законною підставою для його володіння та використання у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Водночас відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами ст. 11, 22, 1166 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання / наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.

В розрізі встановлення судом обставин наявності всіх елементів складу правопорушення, зокрема наявності протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи) особи, що заподіяла шкоду суд зазначає, що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне збройне вторгнення на територію України, яка згідно Конституції України є суверенною і незалежною, цілісною і недоторканною, у зв`язку з чим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Таким чином, відповідно до норм національного законодавства України та міжнародних договорів, що є складовою частиною її правової системи, дії відповідача кваліфікуються як акт збройної агресії проти України, а отже, будь-які дії, спрямовані на реалізацію цієї агресії, є неправомірними та протиправними.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

За таких обставин, протиправний характер дій відповідача як складової частини збройної агресії російської федерації проти України визнається загальновідомим фактом у розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України, оскільки він офіційно підтверджений як на національному законодавчому рівні, так і міжнародною спільнотою.

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Щодо вини як елементу цивільного правопорушення, слід зазначити, що відповідно до законодавства України, обов`язок доведення вини відповідача у заподіянні шкоди не покладається на позивача. Водночас, зважаючи на те, що збройна агресія є не лише протиправною, а й злочинною дією за нормами як національного, так і міжнародного права, наявність вини презюмується, оскільки вона є обов`язковою складовою складу злочину.

Невизнання суверенітету незалежної країни, порушення її кордонів та ведення бойових дій в будь-якому випадку є винними діями, жодна особа не може не усвідомлювати протиправність своїх дій та їх наслідки.

Отже, вина відповідача підтверджується самим фактом скоєного правопорушення.

Водночас обов`язковою умовою для покладення відповідальності за завдані збитки є наявність безпосереднього причинного зв`язку між вчиненим порушенням та заподіяними збитками. Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх унаслідок такого порушення, тобто наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) однієї сторони та зменшенням майнових прав чи інтересів іншої. Це означає, що для того, щоб покласти на когось відповідальність за завдані збитки, необхідно довести, що саме дії (або бездіяльність) цієї особи безпосередньо спричинили ці збитки.

Таким чином, з урахуванням викладених положень та встановлених у справі обставин 14.12.2022 близько 06:20 збройними силами рф, у порушення законів та звичаїв війни, внаслідок повітряної атаки безпілотним літальним апаратом типу «Шахед-136», було пошкоджено нежитлову будівлю загальною площею 1 080,20 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 48-А, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.10.2023, а також пошкодження будівель дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48 у період тимчасової окупації м. Буча Бучанської міської територіальної громади Київської області, що підтверджується актом обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації № 4602 від 27.03.2023 та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, суд дійшов висновку, що саме внаслідок збройної агресії російської федерації, а також дій її збройних сил та підконтрольних їй формувань, було завдано шкоди майну КП «Київжитлоспецексплуатація», яке перебуває у користуванні останнього на праві господарського відання.

Отже суд встановив наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між вчиненим порушенням та спричиненими збитками, що є підставою для їх відшкодування.

На підтвердження розміру збитків позивач надав суду звіти про оцінку реальних збитків, завданих:

комплексу нежитлових будівель / споруд дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48;

нежитловій будівлі загальною площею 1 080,20 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 48-А, внаслідок збройної агресії російської федерації, виконані сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат № 911/21 від 17.12.2021) Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг».

На підставі проведених досліджень оцінювачами зроблено висновок, що розмір реальних збитків за пошкодження:

комплексу нежитлових будівель / споруд дитячого оздоровчого комплексу «Джерело» КП «Київжитлоспецексплуатація» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Інститутська, буд. 48 станом на 31.03.2023 складає 37 765, 07 доларів США, що еквівалентно 1 381 015, 00 грн;

нежитлової будівлі загальною площею 1 080,20 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 48-А станом на 31.12.2022 складає 652 198, 73 доларів США, що еквівалентно 23 849 994, 00 грн.

В розрізі викладеного суд зазначає, що Україна встановила спеціальний механізм для визначення всіх збитків, які завдала держава-агресор, а саме постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 (далі Постанова № 326) затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19.02.2014 (далі Порядок).

Згідно із пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за напрямами, зокрема економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 2 Постанови № 326 доручено Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Спільним наказом № 3904/1223 від 18.10.2022 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика № 3904/1223).

Відповідно до положень п. п. 1, 4-7 розділу І Методики № 3904/1223 передбачено, що ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією російської федерації (далі збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності; у разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою; необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема, визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій.

Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі розміру реальних збитків та упущеної вигоди.

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначається Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Так згідно положень ст. 3, 4, 5, 6, 7, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі оцінка майна) це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;

Професійна оціночна діяльність (далі оціночна діяльність) діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі практичної діяльності з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб`єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону.

Суб`єктами оціночної діяльності є:

суб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема, у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Отже, з урахуванням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також Методики № 3904/1223, суд дійшов висновку, що звіти про оцінку реальних збитків, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція консалтингових послуг» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 911/21 від 17.12.2021), є належними доказами у розумінні вимог чинного законодавства. Зокрема ці звіти складено згідно з установленими процедурами, вони містять висновки про вартість майна, підтверджують дотримання вимог до проведення оцінки, підписані оцінювачами та керівником суб`єкта, що відповідає вимогам до форми та змісту таких документів, установленим національними стандартами оцінки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на суб`єкта оціночної діяльності при проведенні оцінки майна КП «Київжитлоспецексплуатація», зловживання правами, подання до суду неправдивих відомостей чи наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів при проведенні оцінки та складенні звітів.

Позивачем також долучено до матеріалів справи рецензії від 06.05.2024 суб`єкта оціночної діяльності Громадської організації «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» на звіти про оцінку реальних збитків, завданих майну КП «Київжитлоспецексплуатація». За висновками рецензента ОСОБА_1 , вказані звіти класифікуються за ознакою п. 67 Національного стандарту № 1 як такі, що у цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

З урахуванням наведеного, суд приймає звіти про оцінку реальних збитків як належні та допустимі докази в розумінні ст. 76-77 ГПК України, що підтверджують розмір завданих збитків позивачу.

Отже враховуючи викладене, а також доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 231 009, 00 грн збитків на відшкодування майнової шкоди, що еквівалентно 689 963, 80 доларам США належить задовольнити.

Також суд зауважує, що відповідно до пунктів 8, 9 розділу І Методики № 3904/1223 об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Із викладеного випливає, що розмір збитків визначається у доларах США з гривневим еквівалентом.

До того ж суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Такий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04.07.2018, у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц від 16.01.2019.

Отже, розмір збитків у справі визначається в доларах США із зазначенням гривневого еквівалента, а суд, у межах своїх повноважень, вправі ухвалити рішення про стягнення відповідної грошової суми в іноземній валюті.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ГПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1, пп. 1 п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4, п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та / або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та / або нерухоме майно.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2025 року в розмірі 3 028, 00 гривень.

З огляду наведених норм закону та встановлених ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставок судового збору, за подання у 2025 році до господарського суду позовної заяви в електронній формі майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 028, 00 гривень, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 059 800, 00 грн із застосовуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання через підсистему «Електронний суд» цієї позовної заяви, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 302 772, 11 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, належить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Стягнути з держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (вул. Володимирська, буд. 51-А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 03366500) збитки у розмірі 689 963, 80 доларів США, що еквівалентно 25 231 009, 00 гривень (двадцять п`ять мільйонів двісті тридцять одна тисяча дев`ять гривень 00 копійок).

3.Стягнути з держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Київ.обл./м.Київ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA708999980313181206083010001) 302 772 (триста дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн 11 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23.04.2025.

Суддя П.В.Горбасенко