Рішення

від 15.04.2025 по справі 212/8029/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/8029/24

2/212/202/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., представниці позивачки Співак В.А., представниці відповідача ОСОБА_20., відповідача ОСОБА_1 , представниці ВИКОНКОМ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ В ОСОБІ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ Бондуровської М.В., представниці ВИКОНКОМ МЕТАЛУРГІЙНОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ В ОСОБІ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ Шульц С.Й. розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в місті Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Співак Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ВИКОНКОМ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ В ОСОБІ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, ВИКОНКОМ МЕТАЛУРГІЙНОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ В ОСОБІ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Співак Вікторія Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою в якій просила позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотивуючи свою заяву тим, що позивачка з відповідачем по справі перебували з 26.08.2017 року в зареєстрованому шлюбі, якій розірвано 18.02.2021 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення суду (судового наказу) від 07.05.2020 року з відповідача на утримання доньки було стягнуто аліменти в розмірі частини всіх видів доходів, проте станом на 11.06.2024 року заборгованість зі сплати аліментів складає 178 968,65 гривень. Донька ОСОБА_3 фактично перебуває на утриманні ОСОБА_4 , оскільки відповідач аліменти на її утримання не сплачує, добровільно матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, а позивач не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, у Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040730002782 від 02.10.20215 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України (справа №212/9912/15-к). Ухвалою суду від 18.03.2020 у вказаній вище справі оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_1 . Вказана інформація розміщена на сайті Міністерства внутрішніх справ України в розділі «Особи, які переховуються від органів влади». Ухвалою суду від 18.03.2023 ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук. В ухвалі суду вказано, що під час проведення розшукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_1 , з метою ухилення від судового провадження, 30.09.2019 перетнув державний кордон України у бік Білорусії та на територію України не повертався. Вказане, підтверджує відсутність участі відповідача у вихованні та спілкування з донькою. Тобто, вихованням, утриманням, лікуванням дитини займається тільки позивач. Дитина проживає разом з нею та повністю перебуває на її утриманні. На теперішній час дитина перебуває на повному утриманні позивача, яка для всебічного розвитку, виховання та оздоровлення дитини прикладає зусилля та можливості, на відміну від відповідача, який не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у її долі, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не відвідує дитину за місцем проживання, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Вказані факти можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини батьком, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим вважає за доцільне позбавити його батьківських прав.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Сторона відповідача скористалася правом подання відзиву на позов в якому просили відмовити в задоволенні позову. Зазначили, що з народження доньки позивачка по справі ніде не працювала і постійно перебувала на утриманні відповідача по справі. У 2019 році ОСОБА_1 перетнув кордон України, але грошові кошти перераховував позивачці постійно на картковий рахунок Приватбанку відкритий на ім`я позивачки. Після повномаштабного вторгнення рф на територію України позивачка з донькою перетнули кордон і приїхали до відповідача у Польшу, де вони разом проживали. Весь період перебування за кордоном вони перебували на утриманні відповідача. Спілкувався і проводив час із донькою. Також окрім допомоги яку надавав відповідач по справі позивачка отримала офіційну допомогу у розмірі 500 злотих на дитину. В період часу з 28.05.2022 до 19.09.2022 року неповнолітня донька ОСОБА_6 перебувала постійно з батьком, догляд позивачка по справі за нею не здійснювала. Матеріальну допомогу відповідач по справі надавав в добровільному порядку до 2024 року. Отже не вбачають доцільності позбавлення батьківських прав.

Стороною позивача подано відповідь на відзив в якому заперечували щодо недоцільності позбавлення батьківських прав. Зазначили, що позивачка не заперечує, що перебувала за межами України у 2022 році, у зв`язку з військовою агресією на території України, а саме: в Республіці Польща. Однак, заперечує спільне проживання з відповідачем у вказаний у відзиві період. У цей самий час у цій же країні перебувала і мати відповідача, яка є бабусею ОСОБА_3 . Мати не заперечувала щодо спілкування бабусі з донькою, а тому вона деякий час перебувала у бабусі за місцем її проживання. Тому, надані фото могли бути зроблені бабусею, а не за ініціативи відповідача, оскільки він особисто будьякого інтересу до спілкування та виховання дитини не проявляє протягом тривалого часу. Звернули увагу суду, що Не можуть бути взяті до уваги і посилання на отримання позивачем допомоги у розмірі 500 злотих на дитину, оскільки відповідач жодного стосунку до цих виплат не має, вони не є аліментами та не залежали від волевиявлення відповідача. Вказали, що посилання представниці відповідача, що відповідач завжди утримував позивачку та доньку, надавав відповідні грошові кошти не відповідають дійсності, не підтверджені належними доказами та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки спростовуються наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. Отже, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Крім того, навіть можливе надання грошових коштів не свідчить про участь у вихованні дитини, оскільки навіть особи, позбавлені батьківських прав не звільняються від обов`язку сплачувати аліменти на утримання дитини щодо якої вони позбавлені батьківських прав. На підставі зазначеного просять задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , вказала, що після народження дитини відповідач у справ ОСОБА_8 був завжди на роботі, працював весь робочий день, однак після цього не повертався додому. Міг не приходити додому по два дні. На той момент дитину матеріально не утримував. Мати ОСОБА_9 водила доньку до лікарів, в дитячий садочок, повністю займалася одна її вихованням. Коли відповідач у справі з`являвся вдома то перебував у іншій кімнаті та з донькою не проводив час, не спілкувався. Щодо пояснень не перебування вдома у вихідні дні, казав, що йому заважають, а тому знаходиться у друга.

В якості свідка було допитано позивачку ОСОБА_2 , яка суду зазначила, що з початку шлюбу відповідач утримував сім`ю протягом п`яти місяців. Необхідні для дитини речі надавалися родичами або купувалися за кошти від держави по допомозі на дитину. Коли доньці виповнилося 5 місяців, вона почала працювати та утримувати дитину самостійно. На той час з відповідачем у справі проживали в окремих кімнатах, не вели спільного господарства, після двох років проживання розлучилися та подала на аліменти. З дитиною відповідач не спілкується, аліменти не сплачує, має заборгованість за аліментами приблизно 200 000 гривень. Під час повномасштабного вторгнення виїхала разом із донькою та подругою з України. Згодом повернулася, однак через постійні обстріли доньку залишила з бабусею (мати колишнього чоловіка). За весь час перебування з бабусею батько не спілкувався з донькою, дитину матеріально забезпечувала та піклувалася про неї бабуся. Батько дитини припинив спілкування з нею після весни 2020 року.

В судовому засіданні 03.04.2025 року було допитано в якості свідка ОСОБА_10 , яка суду пояснила, що є бабусею ОСОБА_3 , з онукою у неї добрі відносини. Коли онука перебувала у Польщі то бачилися з нею регулярно, за дорученням сина приблизно в середині вересня 2022 року вивезла онуку в Україну до матері. Позивачка приїхала до Польщі 28.02.2022 року та виїхала до України без дитини. З травня місяця 2022 року онука перебувала із своїм батьком у Польщі. Зазначила, що її син ОСОБА_8 , коли виїхав з України до Польщі працював на надсилав кошти позивачці в Україну. Онуці дарувалася подарунки, проте, позивачка відмовлялася їх отримувати, вказуючи на те, що донька забезпечена всім необхідним. Коли онука приїхала до України то за три роки бачили її лише один раз 20 хвилин.. Звернула увагу суду, що в Польщі дитина перебувала з 28.02.2022 року по 14.09.2022 року. Вказала, що її син кожного місяця направляв кошти на утримання своєї доньки та посилки на свята.

В якості свідка в судовому засіданні 15.04.2025 року було допитано відповідача ОСОБА_1 , який суду пояснив, що У 2018 році відносини з колишньою дружиною були добрими, як у сімейної пари. До народження дитини проживали у його квартирі, загалом вихованням займалась нянечка, а також і колишня дружина та він. У 2019 році перший раз виїхав до Польщі та повернувся у кінці травня місяця, побув в Україні приблизно 2-2.5 місяці та повернувся у серпні до Польщі. За весь період перерубування у Польщі комунальні платежі були сплачені ним. Надсилав постійно кошти колишній дружині коли перебував у Польщі, а інколи надав їх його матері для того щоб передала в Україні колишній його дружині. Також, передавали посилки з різними речами та продуктами, купував речі для дитини. Після того, як виїхав з України сімейні відносини були нормальними, але коли повернувся до України в другий раз стали проживати з позивачкою як співмешканці. На той момент приїжджав до України щоб забрати свою сім`ю до Польщі, це була їхня домовленість з початку, але позивачка повідомила, що не бажає їхати з ними. Тому надалі вони залишились проживати у його квартирі. 28.02.2022 року позивачка приїхала разом із дитиною до нього у Польщу через те, що почалась війна. У Польщі разом з ним позивачка прожила 2-3 місяці та повідомила, що хоче переїхати в інше місто на, що відповідач надав кошти та організував їх переїзд. Проживала позивачка в ОСОБА_12 2-3 тижня та повернулась до Врослава, де прожила 2 місяці та повернулась без дитини до України. За чотири роки донька не була у садочку, весь час була з нянею. З 2020 року коли офіційно розвелись приблизно 3 місяця після мав змогу спілкуватись з дитиною, надалі позивачка стала не брати слухавку, говорити, що вона зайнята, а в подальшому заблокувала. Повідомляє, що з нотаріусом була складено довіреність на те, що його мати може вивозити дитину з України та з Польщу, але позивачка сказала, що не надасть можливість вивозити дитини з країни. Зазначив, що Працював в Врославі та на той момент отримував заробітну плату у розмірі 16 тисячі гривень. Акцентував увагу суду, що не притягувався до адміністративної відповідальності щодо ухилення від батьківських обов`язків. Вказав, що кожен місяць надсилав по 3600 тисяч гривень на утримання доньки, у 2020 році активно спілкувався з дитиною, також, надавав кошти через маму, тобто через бабусю доньки.

Під час судового засідання 15.04.2025 року було з`ясовано думку малолітню ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що вона знає, що в неї є батько, який проживає у Польщі, але дитина його не пам`ятає.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представниця позивачки в судовому засіданні підтримала позов в повному обсязі. Просила його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, виявляв бажання спілкування з дитиною. Звернув увагу, що це важливо для нього, оскільки сам позивач виховувався без батька.

Представниця відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні Бандуровська М.В. при винесенні рішення поклалася на розсуд суду.

Представник третьої особи Шульц С.Й. просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки недоцільно позбавляти відповідача батьківських прав.

Суд,вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» відображено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, І судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.08.2017 року, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с.12).

Сторони мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дітей (а.с.13).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.02.2021 року шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_1 розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 22.03.2021 року (а.с.15-16).

ОСОБА_16 уклала 22.04.2023 року шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_4 » (а.с.34).

Судовим наказом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів доходів, починаючи стягнення з 29.04.2020 року та до досягнення повноліття. (а.с. 14).

Відповідач ОСОБА_1 станом на 11.06.2024 року має заборгованість по сплаті аліментів на доньку відповідно до виконавчого провадження у розмірі 178 968,65 гривень, що підтверджується довідкою, виданою ПОКРОВСЬКИМ ВІДДІЛОМ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ ПІВДЕННО-СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА) (а.с. 18-19).

Ухвалою суду від 18.03.2020 року ОСОБА_1 оголошено у розшук (а.с. 21).

Ухвалою суду від 18.03.2023 ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук. В ухвалі суду вказано, що під час проведення розшукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_1 , з метою ухилення від судового провадження, 30.09.2019 перетнув державний кордон України у бік Білорусії та на територію України не повертався (а.с. 22- 22 зворотній).

ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.2021 року. ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, що підтверджено відповідним актом (а.с. 35).

Частиною 7 ст. 7 СК України закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За правилами статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачка як на підставу позбавлення відповідача батьківських прав, посилалась на ухилення останнім від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №204/1199/16-ц (провадження №61-170св17) наголошено, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Вказане також узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі №756/3513/19 та від 04.08.2021 року у справі №362/5584/18.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України», § 54, § 58 вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків» (постанова ВС від 13.03.2019 р. у справі № 631/2406/15-ц)

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначаючи, що бажає спілкуватися з донькою. Така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дитини.

Невідвідування навчального закладу відповідачем не може свідчити повною мірою про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Такий висновок зробив ВС в постанові №465/3694/14-ц від 16 січня 2019 року.

Суд зауважує, що розгляд справи здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Щодо тягаря доказування, суд звертає увагу на позицію, висловлену в постанові КЦС ВС від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18, вона полягає в тому, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Судом не встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Посилання позивачки на існування заборгованості по аліментах не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Суд звертає увагу, що сам по собі статус обвинуваченого у кримінальному провадженні в призмі презумпції невинуватості.

Обставини ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього наприклад: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей. З іншої сторони відповідач шукає шляхи погашення заборгованості по аліментам та контакту з дитиною.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки, його слід попередити, що у разі продовження такої поведінки і у разі надання відповідних доказів, він буде позбавлений батьківських прав.

Оскільки позбавлення батьківських прав є передчасним без попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (постанова ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017р.). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Співак Вікторії Анатоліївни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ВИКОНКОМ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ В ОСОБІ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, ВИКОНКОМ МЕТАЛУРГІЙНОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ В ОСОБІ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.04.2025 року.

Суддя: І. Б. Чайкін