Рішення

від 18.04.2025 по справі 914/314/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2025 Справа № 914/314/25

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вигода Груп», м.Львів

про: стягнення 664165,77грн за договором №14/02/24 про оренду опалубки від 14.02.2024

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025, справу №914/314/25 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 12.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

21.02.2025 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

12.03.2025 від відповідача до суду надійшов відзив.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 13.04.2025. В період з 14.04.2024 по 17.04.2024 суддя У.І.Ділай перебувала у відпустці. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

14 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (надалі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вигода Груп» (надалі відповідач, орендар чи боржник) було укладено №14/02/24 про оренду опалубки, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець зобов`язався передати орендареві у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в аткі приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Договір вступає в силу у момент підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та повного фінансового розрахунку. (п. 5.1 договору).

У п. 1.3 договору сторони погодили, що підписання належним представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує, зокрема, факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання.

Між сторонами складено Акти приймання-передачі майна: № 1 від 22.02.2024, №2 від 05.03.2024, №3 від 14.03.2024.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору, за користування опалубкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення орендарем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно. Загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди опалубки вказана в актах приймання-передачі.

Сторони погодили, що період розрахунків становить календарний місяць (п. 3.4 договору).

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання по сплаті орендних коштів належним чином не виконує, оплативши оренду лише частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 664165,77грн за період з 22.02.2024 по 01.08.2024.

Спір виник внаслідок того, що в порушення умов договору відповідач повністю не оплатив позивачу орендних платежів. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 664165,77грн основного боргу.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

У певний період часу були обставини, що перешкоджали з відсутності вини відповідача виконати умови договору форс-мажорні обставини внаслідок військової агресії росії проти України.

Щодо розрахунків про розмір боргу відповідач не погодився, зазначивши, що позивачем не було враховано акти звірки взаєморозрахунків між сторонами, в яких зазначені зовсім інші суми заборгованості. Зокрема в долучених до відзиву актах звірки зазначено, що станом на 30.12.2024 заборгованість відповідача становить 522440,17грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №14/02/24 про оренду опалубки від 14.02.2024, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Між сторонами складено Акти приймання-передачі майна: № 1 від 22.02.2024, №2 від 05.03.2024, №3 від 14.03.2024.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до підп. д) п.2.2. договору оренди, орендар зобов`язався своєчасно, у встановлені цим договором строки, сплачувати визначену цим договором плату (орендну плату) за користування опалубкою у повному обсязі та вносити заставу відповідно до договору.

Як встановлено судом заборгованість за оренду в розмірі 664165,77грн складається за період з 22.02.2024 по 01.08.2024.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати орендних платежів за спірним договором,

Відповідач про дійсність оренди з 22.02.2024 по 01.08.2024 не заперечив. Однак, покликаючись форс-мажорні обставини внаслідок військової агресії росії проти України, відповідач зазначив, що в певний період були обставини, що перешкоджали виконати умови договору.

Щодо покликання відповідача на форс-мажорні обставини суд відзначає таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності та покликаючись на введення воєнного стану в Україні відповідач стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість застосування штрафних санкцій.

Крім того, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.

Відтак, твердження відповідача про те, що затримка оплат за оренду майна відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Стосовно заявленої суми заборгованості відповідач також заперечив, покликаючись на долучені до відзиву акти звіряння взаємних розрахунків, відповідно до яких станом на 30.12.2024 заборгованість ТОВ «Прогрес Д.Ф.» становить 522440,17грн.

Розглянувши подані акти звіряння взаємних розрахунків, суд відзначає, що такі не підписані сторонами, відтак, не є належними та допустимими доказами підтвердження розміру заборгованості.

З огляду на зазначене, господарський суд констатує, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за оренду є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 664165,77грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вигода Груп» (79031, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, 6; ідентифікаційний код 42016395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (79028, Львівська область, місто Львів, вулиця Навроцького, 33; ідентифікаційний код 39006413) 664165,77грн заборгованості орендних платежів та 7969,99 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 24.04.2025.

Суддя Уляна ДІЛАЙ