Рішення

від 18.04.2025 по справі 914/184/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2025 Справа № 914/184/25

За позовною заявою: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сюрприз, м.Львів

про стягнення 5446,48 грн за договором оренди нерухомого майна №Г-11106 від 31.07.2002

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025, справу №914/184/25 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 29.01.2025 позов залишено без руху.

07.02.2025 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків

Ухвалою від 12.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

26.02.2025 від відповідача до суду надійшов відзив.

28.03.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 13.04.2025. В період з 14.04.2024 по 17.04.2024 суддя У.І.Ділай перебувала у відпустці. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

31.07.2002 між Управлінням ресурсів Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (далі відповідач), укладено договір оренди нерухомого майна № Г-11106, відповідно до розділу 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення, розташований за адресою: м. Львів, вул. Лепкого, 14, заг.площею 32,6 кв.м.

Умовами Договору було передбачено його укладення з 28.02.2002 до 30.09.2006 включно.

У відповідності до пункту 4.3. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. На підставі даної норми зазначений договір неодноразово продовжувався.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/1598/20 було задоволено зустрічний позов Управління комунальної власності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, а у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» до Управління комунальної власності про визнання договору оренди №Г-11106 від 31.07.2002 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) продовженим на той самий строк і на тих самих умовах відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 та Верховного Суду від 02.02.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/1598/20 залишено без змін.

Рішеннями судів у справі №914/1598/20 встановлено, що договір оренди №Г-11106 від 31.07.2002 не був продовжений автоматично і припинив свою дію 09.07.2020.

Відповідно до п.9.1 договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Згідно з актом приймання-передачі від 12.05.2022 рішення суду у справі №914/1598/20 було виконано.

Як зазначено в позові орендарю за прострочення повернення орендованих приміщень з 10.07.2020 до 12.05.2022 могла нараховувалась неустойка у зв`язку із несвоєчасним поверненням об`єкта оренди.

Проте відповідно до Ухвали Львівської міської ради № 6464 від 28.04.2020 «Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину» на період з 17.03.2020 і до завершення карантину, передбаченого відповідними постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями Львівської міської ради та її виконавчих органів, на території м. Львова, не нараховується та не сплачується орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, цілісними майновими комплексами, які належать до власності територіальної громади м. Львова.

Пунктом 2.1 ухвали ЛМР №121 від 25.02.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020 № 6464 "Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину" встановлено, що дія зазначеної ухвали поширюється на період з 17.03.2020 по 28.02.2021 включно.

Відтак, неустойку у зв`язку із несвоєчасним поверненням об`єкта оренди, згідно із договором оренди №Г-11106 від 31.07.2002, нараховано з 01.03.2021 по 23.02.22.

За період з 24.02.2022 до 12.05.2022 неустойку за прострочення повернення приміщень, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Лепкого,14, керуючись ухвалою Львівської міської ради №2239 від 18.08.2022 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв`язку із введенням воєнного стану», не нараховано.

За твердженням позивача відповідач не в повному розмірі сплачував неустойку за період з 01.03.2021 до 23.02.2022. В результаті утворилась заборгованість в сумі 5446,48 грн.

Спір виник внаслідок того, що в порушення низки судових рішень відповідач не повернув орендоване майно своєчасно. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача неустойки в загальній сумі 5446,48 грн за період з 01.03.2021 до 23.02.2022.

Стосовно різниці в проведених нарахуваннях за позовними вимогами та сумами зазначеними в рахунках з березня 2021 року по лютий 2022 року позивач повідомив, що існуванням судового спору щодо позовної вимоги про виселення ТОВ «Сюрприз» із орендованих приміщень та зупиненням виконання рішення щодо виселення, за відповідний період відповідачу виставлялись рахунки із відображенням сум оплати за фактичне користування приміщеннями. Після набрання рішенням у справі №914/1598/20 законної сили позивач провів нарахування неустойки. Відтак, за твердженням позивача, пояснюється різниця в нарахуваннях в рахунках, які скеровувались орендарю, та довідці про заборгованість, яка долучена до позову.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши таке.

За березень 2021 року рахунком №СФ-0013234 від 31.03.2021 нараховано плату за фактичне використання приміщень в сумі 496,86 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1104,12 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За квітень 2021 року, рахунком №СФ-0015770 від 30.04.2021 виставлено плату за фактичне використання приміщень в сумі 500,33 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1111,84 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За травень 2021 року рахунком №СФ-0018561 від 31.05.2021 виставлено плату за фактичне використання приміщень в сумі 506,83 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1126,30 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За червень 2021 року рахунком №СФ-0022184 від 30.06.2021 виставлено плату за неустойку в сумі 1015,70 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1128,55 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За липень 2021 року рахунком №СФ-0025018 від 31.07.2021 виставлено плату за виставлено плату за неустойку в сумі 1016,72 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1129,68 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За серпень 2021 року рахунком №СФ-00281228 від 31.08.2021 виставлено плату за виставлено плату за неустойку в сумі 1014,68 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1127,42 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За вересень 2021 року рахунком №СФ-0031295 від 30.09.2021 виставлено плату за виставлено плату за неустойку в сумі 1026,86 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1140,95 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За жовтень 2021 року рахунком №СФ-0034326 від 31.10.2021 виставлено плату за виставлено плату за неустойку в сумі 1036,10 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1151,23 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

За листопад 2021 року рахунком №СФ-0037052 від 30.11.2021 виставлено плату за виставлено плату за неустойку в сумі 1044,39 грн з ПДВ. В довідці за цей же період зазначено неустойку в сумі 1160,44 грн, що не відповідає сумі зазначеній в рахунку.

В період з грудня 2021 року по лютий 2022 року нарахування у виставлених рахунках відповідають інформації, зазначеній в довідці, яку позивач долучив до позову.

В період з лютого по травень 2022 року ТОВ «Сюрприз» письмово та в телефонному режимі неодноразово зверталось до ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», що є балансоутримувачем по договору оренди Г-1106 від 31.07.2002, з проханням надіслати представників для підписання акту здачі-приймання приміщення. За твердженням відповідача всі прохання були проігноровані.

З 24.02.2022 приміщення фактично було вилучено у відповідача з користування, адже в підвалі, де розташовано приміщення було зрізано замки та облаштовано укриття.

12.05.2022 представниками ТОВ «Сюрприз» та ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» було підписано акт здачі-приймання приміщення.

Як зазначив відповідач після підписання акту 31.05.2022 було виставлено рахунок №СФ-0011706 на оплату неустойки за травень 2022 року, що на думку відповідача є зовсім безпідставним. При цьому такий факт нарахування не відображений в довідці поданій суду.

ТОВ «Сюрприз» вважає стягнення заборгованості за договором оренди майна необґрунтованою вимогою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди №Г-11106 від 31.07.2002 нерухомого майна, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/1598/20 було задоволено зустрічний позов Управління комунальної власності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, а у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» до Управління комунальної власності про визнання договору оренди №Г-11106 від 31.07.2002 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) продовженим на той самий строк і на тих самих умовах відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 та Верховного Суду від 02.02.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/1598/20 залишено без змін.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом спірне майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лепкого,14, відповідачем повернуто 12.05.2022.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5446,48 грн за період з 01.03.2021 до 23.02.2022 слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Суд звертає увагу, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач свого обов`язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав. Пояснення позивача відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки з урахуванням ухвали Львівської міської ради № 6464 від 28.04.2020 «Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину», ухвали Львівської міської ради №121 від 25.02.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020 № 6464 "Про заходи підтримки суб`єктів підприємницької діяльності на період дії карантину", ухвали Львівської міської ради №2239 від 18.08.2022 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв`язку із введенням воєнного стану», господарським судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача неустойки на загальну суму 5446,48 грн за період з 01.03.2021 до 23.02.2022 підлягає задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сюрприз (79007, Львівська область, місто Львів, Вулиця Богдана Лепкого, будинок 14, ідентифікаційний код 06725046) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Галицька, будинок 15, ідентифікаційний код 25558625) 5446,48 грн та 2422,40 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 24.04.2025.

Суддя Уляна ДІЛАЙ