Рішення

від 24.04.2025 по справі 916/360/25

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/360/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за позовом за вх.№374/25 за позовом: Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (вул. Березюка 15, Ушомир, Коростенський район, Житомирська область, 11571) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл-Контракт (вул.Суворова 1-А, Херсон, 73003) про стягнення 54538,35грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Укрпалетсистем" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл-Контракт про стягнення 54 538,35 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2025 позов залишено без руху.

17.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на адресу реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як зазначає позивач, 15 лютого 2021 року між приватним підприємством «Укрпалетсистем» (далі - Товароволоділець або Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ- КОНТРАКТ» (далі - Зберігач або Відповідач) укладено Договір відповідального зберігання нафтопродуктів №3/21 (далі Доювір)

Предметом цього Договору було надання послуг, пов`язаних із забезпеченням Зберігачем прийому нафтопродуктів, збереження нафтопродуктів, переданих на вберігання, недопущенням недостач при зберіганні, недопущення погіршення якості нафтопродуктів при зберіганні, контролем за кількісно і якістю нафтопродуктів, відвантаження нафтопродуктів за вказівкою Товароволодільця та з участю його уповноваженого представника (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 1.5. Договору визначено, що зберігання нафтопродуктів здійснюється Зберігачем на нафтобазі, розташованій за адресою: Херсонська обл.. м. Херсон, вул. Макарова. 44.

Згідно пункт) 5.2. Договору сума винагороди за відповідальне зберігання нафтопродуктів становить 125 (сто двадцять) гривень 00 копійок з урахуванням ПДВ за 1 (одну) тонну прийнятого та виданого зі зберігання товару, відповідно до п. 5.1 Договору на один розрахунковий місяць. Початком розрахункового місяця є дата складання Акту приймання-передачі товару на зберігання або Акту приймання нафтопродуктів за кількістю (форма 5-НП). Тривалість розрахункового місяця складає 30 (тридцять) днів.

Відповідно до пункту 5.3. Договору оплата винагороди Зберігачу за надані послуги здійснюється на підставі виписаного рахунку та Акту виконаних робіт (наданих послуг) за результатами роботи за розрахунковий місяць.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що сума винагороди за відповідальне зберігання понад розрахунковий місяць становить 62 (шістдесят дві) гривні 50 копійок з урахуванням ПДВ за кожну тонну залишку товару кожної окремої партії за кожен наступний розрахунковий місяць, якщо таке має місце. Початком розрахункового місяця с дата складання Акту приймання-передачі товару на зберігання або Акту приймання нафтопродуктів за кількістю (форма 5-ПІІ). Тривалість розрахункового місяця складає 30 (тридцять) днів.

Згідно пункту 5.5. Договору розрахунки проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача, не пізніше 5 (п`яти) банківських днів після отримання рахунку на оплату послуг.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що сторони щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, проводять звірку розрахунків за звітний період і складають відповідний Акт звірки розрахунків та залишків нафтопродуктів. що знаходяться на зберіганні.

Строк дії Договору встановлюється з дати його підписання і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами по даному Договору (п. 8.1.Договору).

Пунктом 9.8. Договору визначено, що у разі повної сплати за послуги та відсутності зареєстрованих податкових накладних через 20 (двадцять) календарних днів після спливу граничного термін} установленого законодавством. Зберігай сплачує на користь Товароволодільця штраф в розмірі суми ПДВ по незареєстрованих податкових накладних.

Сплата штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, здійснюється на підставі направленої Товароволодільцем претензії Зберігачу, шляхом перерахування Зберігачем на поточний рахунок Товароволодільця відповідної суми грошових коштів протягом десяти календарних днів з дати отримання Зберігачем вказаної претензії, або шляхом зменшення грошового зобов`язання Товароволодільця та проведення відповідного взаємозаліку між Сторонами.

У разі невиконання Зберігачем зобов`язань, зазначених у цьому пункті, Товароволоділець має право стягнути суму штрафних санкцій та/або завданих збитків в судовому порядку.

Якщо Зберігачем було сплачено штраф на користь Товароволодільця в сумі ПДВ по ие зареєстрованих податкових накладних, та в подальшому дані податкові накладні пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Товароволоділець зобов`язується повернути Зберігачу суму коштів, що отримані Товароволодільцем в рамках даного пункту Договору, на протязі десяти календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від Зберігача про реєстрацію відповідних податкових накладних.

Позивач вказує, що факт надання послуг з відповідального зберігання нафтопродуктів підтверджується складеними та підписаними обома сторонами актами здачі прийняття робіт (надання послуг).

Позивач зазначає, що здійснив оплату наданих послуг з відповідального зберігання нафтопродуктів на користь Відповідача згідно платіжних інструкцій та рахунків- фактур.

Позивач вказує, що Відповідачем за правилом першої події відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України на дату складання Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) були складені податкові накладні. Зазначені податкові накладні Відповідач направив засобами телекомунікаційного зв`язку до ДПС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні були прийняті, однак їх реєстрацію було зупинено, про що було надіслано квитанції від 16.12.2021 року за реєстраційним №9413272688, від 12.01.2022 року за реєстраційним №9413280773, №9413268275, №9413266752, від 31.01.2022 року за реєстраційним №9013622831, №9013632980, №9013622889, №9013646975, від 15.02.2022 року за реєстраційним №903089288, №9030884638, №9030867399, №9030886875, №9030892535, №9030884483, №9030861494, №9030866009, №9030888132, від 17.06.2022 року за реєстраційним №9086213182, №9086202308, №9086157948, №9086114077, №9086140826, №9086158584, №9086295471, від 27.06.2022 року за реєстраційним №9096884406.

Позивач стверджує, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладної визначено наступне: "Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послу: 52.10.12-00.00. відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари послуги. що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Також запропоновано надані пояснення та/або копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

12.09.2024 року Позивачем було надіслано Відповідачу претензію №842 від 12.09.2024 року щодо відшкодування збитків ПП "Укрпалетсистем" у вигляді не отриманого суми ПДВ в сумі 54 538.35 грн. у вигляді не сформованого податкового кредиту по незареєстровапих Відповідачем податкових накладних, проте відправлена Позивачем претензія рекомендованим листом з повідомленням про вручення за трек-номером Укрпошти повернулась Позивачу за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи вищевикладене, Приватне підприємство "Укрпалетсистем" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл-Контракт про стягнення 54 538,35 грн. за порушення відповідачем обов`язку складання та реєстрації податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Відповідачем повністю виконані зобов`язання за договором зберігання у свою чергу Позивач у повному обсязі також виконав свої зобов`язання за договором та оплатив послуги за відповідальне зберігання нафтопродуктів (прийом, збереження та відпуск) на загальну суму 327 230.05 гри. в т.ч. загальну сума ПДВ 54 538.35 гри.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/ послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, суд вважає, що датою виникнення податкових зобов`язань за послуги зберігання вважається дата складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.12.2021 року, 12.01.2022 року, 31.01.2022 року, 15.02.2022 року, 17.06.2022 року, 27.06.2022 року.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

Отже, за умови дотримання законодавства у сфері адміністрування ПДВ Відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну за фактом оформлення акту здачі- прийняття послуг зі зберігання нафтопродуктів та сплати Позивачем послуг зі зберігання, але не пізніше 365 календарних днів з моменту складання податкових накладних.

З огляду на положення и. 198.6 ст. 198 ПК України вбачається, що право Позивача на включення податкових накладних до складу податковою кредиту пов`язано саме із реєстрацією таких податкових накладних в ЄРПП. але може бути використане (право) протягом 365 календарних днів з моменту їх складання, після чого таке право для позивача беззвороттю втрачається.

Отже, право Позивача па віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту безпосередньо залежить від дій Відповідача щодо реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН, та такий обов`язок не може бути виконаний Позивачем замість Відповідача.

Слід зазначити, що не зважаючи на неодноразові прохання зареєструвати податкові накладні, Відповідач внаслідок умисного ухилення від реєстрації податкових накладних Позивачу не викопуючи покладеного на нього обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позбавляє Позивача права па отримання податкового кредиту, чим заподіює йому шкоду у розмірі ПДВ на суму 54538,35грн.

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень (надалі Закон 1914) внесено зміни до абзаців четвертого-шостого пункту 198.6 статті 198 ПКУ, згідно з якими термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту, зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Також пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено, що тимчасово, у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного, надзвичайного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Так як Відповідач встановленого Податковим кодексом обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав в межах визначеного строку для включення до податкового кредиту, Позивач не може скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 54538,35 грн, що свідчить про факт втрати права Позивачем на нарахування податкового кредиту і це право не може бути відновлено.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, порушення Відповідача позбавили Позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 54538,35 грн., тому очевидним є той факт, що позивач поніс збитки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язань.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018р. у справі № 917/877/17).

Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, у зв`язку з цим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 54538,35 грн. При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі № 908/1568/18).

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками Позивача.

Отже, аналіз правових норм дає підстави вважати, що Відповідачем порушено встановлений порядок здійснення господарської діяльності, що призвело до втрати права Позивачем на нарахування податкового кредиту і це право не може бути відновлено, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Враховуючи приписи законодавства, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл-Контракт (вул.Суворова 1-А, Херсон, 73003), код ЄДРПОУ 38248860) на користь Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (вул. Березюка 15, Ушомир, Коростенський район, Житомирська область, 11571, код ЄДРПОУ 32285225) 54538,35 гривень завданих збитків та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов