Рішення

від 24.04.2025 по справі 922/495/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/495/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04082, м. Київ, вул. Бережанська, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів) (79029, м. Львів, вул. Кульпарківська, 59) про стягнення 113'273,99 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту", в якій просить стягнути з відповідача неустойку за договором №224 від 30.07.2024 у розмірі 113'273,99 грн.

Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

06.03.2025 відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№ 5834), в якому проти позову заперечує та зазначає, що позивачем неправильно нараховано штрафні санкції де зазначено період нарахування пені з 30.11.2024 по 09.12.2024, що складає 9 днів, а правильно має бути з 03.12.2024 по 08.12.2024, що складає 6 днів. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до стягнення штрафних санкцій на 90%.

10.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 6099), в якій він заперечує проти доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

30.07.2024 між Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - Постачальник, Відповідач) укладено договір № 224 від 30.07.2024 про поставку Рукавички захисні для пожежника згідно коду ДК 021:2015- 351 10000-8 Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання на загальну суму 12'585'999,60 грн (далі - Договір).

Пунктом 3.2. договору було передбачено, що продукція має бути поставлена замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.

Відповідно до п.п. а) п. 7.2. Договору Відповідач зобов`язувався передати продукцію у власність Позивачу разом з усіма необхідними документами, у порядку та строки, визначені в договорі.

Згідно з п. 8.3. Договору за порушення строків виконання зобов`язань зазначених у пункті 3.2. цього договору з Відповідача стягується неустойка у розмірі 0,1% вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад п`ятнадцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення строку поставки продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної цим договором дати поставки продукції за весь період прострочення зобов`язання.

У відповідності до п. 8.10. Договору сторони домовилися, що за прострочення виконання Відповідачем зобов`язань за цим договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день наступний за днем фактичного виконання Відповідачем зобов`язань за цим договором.

Позивач зазначає, що Відповідач порушив умови Договору та поставив Позивачу продукцію 09.12.2024, що підтверджується видатковою накладною № 170 від 09.12.2024.

Враховуючи те, що Відповідачем було допущено прострочення поставки продукції за Договором на суму 12'585'999,60 грн, позивачем була нарахована Відповідачу неустойка за період 30.11.2024 - 09.12.2024 (9 днів) у розмірі 113'273,99 грн.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Щодо тверджень Відповідача про неправильне нарахування штрафних санкцій Позивачем, суд зазначає таке.

Пунктом 3.2. Договору було передбачено, що продукція має бути поставлена Замовникув повному обсязі до 30.11.2024 включно.

Нормами статті 253 ЦК визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК).

Згідно зі статтею 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята).

З аналізу статті 254 ЦК вбачається, що вказана норма, зокрема, частини перша-четверта, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п`ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.

Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.

Відповідач мав поставити спірну продукцію до 30.11.2024 включно, отже прострочення останнього з поставки товару виникає з 01.12.2024, що також відповідає умовам Договору, а саме п. 8.3. Договору, в якому зазначено, що у випадку порушення строку поставки продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної цим договором дати поставки продукції за весь період прострочення зобов`язання.

Крім того, в п. 8.10. Договору сторони домовилися, що за прострочення виконання Відповідачем зобов`язань за цим договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день наступний за днем фактичного виконання Відповідачем зобов`язань за цим договором.

Оскільки поставка продукції була здійснена 09.12.2024, Позивач має право нараховувати неустойку до дня наступного за днем фактичного виконання Відповідачем зобов`язань за цим договором, тобто по 09.12.2024.

Таким чином, загальний строк прострочення Відповідачем зобов`язань з поставки продукції складає 9 днів: з 01.12.2024 по 09.12.2024.

Відтак, твердження Відповідача про неправильне нарахування штрафних санкцій Позивачем є необґрунтованим та відхиляються судом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування Позивачем пені, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Суд бере до уваги, що Відповідач виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі, при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків Позивачу.

З огляду на господарську діяльність Відповідача, причини неналежного виконання Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, а також, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для Позивача через простроченням Відповідачем поставки позивачу товару за Договором на 9 днів, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання Відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлену до стягнення неустойку на 50%.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача неустойка за прострочення поставки товару в розмірі 56'637 грн.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 3028 грн покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, код ЄДРПОУ 39243307) на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04082, м. Київ, вул. Бережанська, 7, код ЄДРПОУ 33945469) 56'637 грн неустойки за прострочення поставки товару та 3028 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04082, м. Київ, вул. Бережанська, 7, код ЄДРПОУ 33945469).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, код ЄДРПОУ 39243307).

СуддяІ.В. Трофімов