Рішення

від 16.04.2025 по справі 927/106/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/106/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу,

за позовом: Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421), вул. Євгена Лоскота, 1, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000;

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432), вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 16300;

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача: Дрозд А.С.;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Кошова І.М.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Козелецькою окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 31,7789 га з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 шляхом:

- зобов`язання Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 31,7789 га з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;

- скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в сосбі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на земельну ділянку площею 31,7789 га з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1793993474227);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 31,7789 га з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949.

В позові прокурор також просить стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 7267,20 грн та витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, в сумі 2500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 18.03.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.

Прокурору, позивачу та відповідачу ухвала суду від 17.02.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 17.02.2025 о 11:55, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

24.02.2025 відповідачем подана заява № 03-09/521 від 18.02.2025 про визнання позову у повному обсязі та вирішенням питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Крім того, відповідач просить суд розглядати справу за відсутності представника Куликівської селищної ради.

Суд прийняв відзив на позов до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У зв`язку з оголошення повітряної тривоги на території Чернігівської області, в тому числі у м. Чернігові з 08:18 год., підготовче засідання у справі 927/106/25, призначене на 18.03.2025 о 09 год 30 хв, не відбулось.

Ухвалою суду від 18.03.2025 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 16.04.2025.

Відповідно до статті 189 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

З огляду на те, що відповідачем у відзиві на позов визнано позовні вимоги у повному обсязі, судом 16.04.2025 у оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення на підставі статей 233, 240 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119 взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області згідно з додатком № 1-3.

За додатком № 2 до згаданого рішення, під № 46 значиться нововиявлена пам`ятка археології Чернігівської області - поселення II тис до н.е., III-V ст., ХІ-ХІІІ ст. (с. Вересоч, Вересоцька сільська рада).

Згідно вказаного Переліку поселення «Вересоч-3», датування III - II тис до н.е, ст., ХІ-ХШ ст., номер та дата рішення про взяття під охорону - п. 46 додатку № 2 рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119.

Згідно з паспортом пам`ятника - поселення «Вересоч-3», складеним 15.01.1987 (датування пам`ятника II тис до н.е., III-II ст., місцезнаходження: Чернігівська обл., Куликівський р-н, Вересоцька сільська рада, с. Вересоч, між селами Вересоч та Хибалівка, за 0,2-0,5 км на північний схід від залізничного переїзду, на східній околиці с. Вересоч) поселення займає лівобережну терасу р. Смолянка (Вересоч). Пересохлі річки розділяють терасу на декілька мисів, на яких зібрано підйомний матеріал:

-Мис-1 - розміщений за 0,2 км на схід до залізничного переїзду, поряд з залізничним мостом через р. Смолянка, висота 1,5 м, площа 80х100м, товщина культурного шару 0,3 м, містить кераміку середньодніпровської (II тис до н.е), київської (III-V ст.) культур та епохи Київської Русі (XI-XIII ст.);

-Мис-2 - розміщений за 0,2 - 0,3 км на північний схід від залізничного переїзду, нижче за течією від попереднього, висота 2,5 - 3 м., площа 100-120х300 м., товщина культурного шару 0,5 м містить кераміку київської культури та епохи Київської Русі;

-Мис-3 - знаходиться за 0,3-0,5 км на північний схід до залізничного переїзду, нижче за течією від попередніх, висота 4-4,5 м, площа близько 5 га, товщина культурного шару 0,5 м містить кераміку лебедівської (II тис. до н.е), київської культур та давньоруського часу.

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017).

У вказаній технічній документації маються пропозиції сертифікованого інженера- землевпорядника Матьковської Ю.В. щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі, в яких зазначено, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 у відповідності до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме: ділянка № 1 (Вересоцька сільська рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 31,7789 га).

Обмеження у використанні земельної ділянки № 1 з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 площею 31,7789 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) містяться в кадастровому плані земельної ділянки, яка знаходиться в технічній документації.

Згідно з інформаційною довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 26.10.2018 № 8-25-0.29-243/108-18, яка міститься у технічній документації, земельна ділянка площею 31,7789 га (рілля) відноситься до земель історико-культурного призначення.

У технічній документації міститься викопіювання з плану землекористування Вересоцької сільської ради про місце розташування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Вересоцької сільської ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка № 1 площею 31,7789 га), погоджене в.о. начальника відділу у Куликівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації.

Відомості щодо розташування у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 пам`ятки археології місцевого значення - поселення «Вересоч-3» (охоронний номер 2333-Чр) підтверджуються графічною частиною (плану) проекту роздержавлення земель КСП ім. Шевченка Вересоцької сільської ради Куликівського району Чернігівської області, де територія археологічної пам`ятки місцевого значення - поселення «Вересоч-3» по контуру позначена чорними косими лініями та замальована жовтим кольором.

Крім того, факт розміщення поселення «Вересоч-3» на земельній ділянці з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 площею 31,7789 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником (кваліфікаційний сертифікат № 001323) Бойком Дмитром Олександровичем.

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, погоджуючи технічну документацію із землеустрою, у довідці від 26.11.2018 № 296-П вказав, що на земельній ділянці № 1 площею 31,7789 га, яка знаходиться на території Вересоцької сільської ради Куликівського району Чернігівської області, розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Вересоч-3». Також Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА звертав увагу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, що відповідно до частини 2 та 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність.

Таким чином, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області з розробленої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області було достовірно відомо, що серед проінвентаризованих земельних ділянок наявна земельна ділянка № 1 площею 31,7789 га (Вересоцька сільська рада) на території Куликівської селищної ради (якій присвоєно кадастровий номер 7422781000:02:001:0949), на якій знаходиться об`єкт археологічної спадщини - поселення «Вересоч-3».

Разом з тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.2018 № 25-9169/14-18-сг затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області загальною площею 2015,4001 га, в т.ч. земельну ділянку площею 31,7789 га з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головного управління) від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг передано Куликівській селищній раді Куликівського району Чернігівської області у комунальну власність Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8865,4448 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Рішенням 20 сесії 7 скликання Куликівської селищної ради від 21.12.2018 № 482 прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8865,4448 га у комунальну власність Куликівської об`єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, які згідно даних Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів Куликівської об`єднаної територіальної громади.

На виконання вказаного рішення Куликівською селищною радою 21.12.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку під № 66 земельну ділянку з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 площею 31,7789 га, яка розташована на території Вересоцької сільської ради Чернігівського району, передано Куликівській селищній раді та зазначено про відповідні обмеження у користуванні спірною земельною ділянкою.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Куликівської селищної ради Чернігівської області 20.03.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 площею 31,7789 га за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1793993474227, номер відомостейпро речове право - 30849839).

З огляду на наведені обставини та з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України Про охорону культурної спадщини земельна ділянка з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 площею 31,7789 га за твердженням прокурора не може вибувати із державної власності, а також не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності, у зв`язку з чим прокурор звернувся за захистом інтересів держави.

Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Листом від 05.12.2024 № 50-77-4976 вих-24 Козелецька окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології - поселення «Вересоч-3». У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті ОДА заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельної ділянки у власність держави (пред`явлення позову, тощо) та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.

Листом від 31.12.2024 № 01-01-32/18789-вих Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що ОДА звернулась до Кабінету Міністрів України з проханням ініціювати внесення змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» в частині доповнення підстав (за рішенням суду) для внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни категорії земель та виду цільового призначення сформованих земельних ділянок, а також на засіданні Чернігівського регіонального Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України органам місцевого самоврядування було доведено механізм виокремлення площ земельних ділянок під пам`ятками археології та повернення їх у власність держави.

Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Козелецькою окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 02.01.2025 № 55-77-30ВИХ-25).

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП Центр державного земельного кадастру на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017, встановлено, що в межах земельної ділянки площею 31,7789 га (кадастровий номер7422781000:02:001:0949) наявне обмеження в використанні у вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини (за кодом 01.02., площею 31,7789).

Крім того, факт розміщення поселення «Вересоч-3» на земельній ділянці з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 площею 31,7789 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником (кваліфікаційний сертифікат № 001323) Бойком Дмитром Олександровичем.

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 площею 31,7789 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Вересоч-3», що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам`яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі Закон № 1805-ІІІ).

Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Судом установлено, що пам`ятки археології поселення ІІ тис. до н.е., ІІІ-V ст., ХІ-ХІІІ ст. (с. Вересоч, Вересоцька сільська рада) взято на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119.

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ врегульовані питання суб`єктів права власності на пам`ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі статтею 34 Закону України Про охорону культурної спадщини території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).

Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 19,4893 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2192, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки, що знаходиться під охороною держави.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 31,7789 га кадастровий номер 7422781000:02:001:0949, перебуває у комунальній власності.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку площею 31,7789 га кадастровий номер 7422781000:02:001:0949, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Куликівської селищної ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України.

Крім того, у відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, з урахуванням визнання позову відповідачем, обґрунтованості позовних вимог, а також того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів третіх осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2025.

Відзив на позов, в якому відповідач визнав позов, подано до суду 24.02.2025, тобто на стадії підготовчого провадження, до початку розгляду справи по суті.

При поданні позову до суду прокурором сплачено 7267,20 грн судового збору.

Відтак, судовий збір в сумі 3633,60 грн покладається на відповідача, а в сумі 3633,60 грн підлягає поверненню Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Прокурором заявлено до стягнення 2500 грн витрат, понесених у зв`язку з залученням спеціаліста інженера землевпорядника Бойка Д.О.

На підтвердження понесення витрат прокурором надано договір № 102/24 від 09.12.2024, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ПП «Елітзем», відповідно до умов якого Замовник (Чернігівська обласна прокуратури) доручає, а Виконавець (ПП «Елітзем») бере на себе зобов`язання виконати роботи по виготовленню графічних відомостей з позначенням межі та площі пам`яток археології місцевого значення, зокрема поселення «Вересоч-3» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949, яка знаходиться на території Вересоцької сільської ради (нині Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади).

Відповідно до п. 3.1. Договору № 102/24 сторони обумовили, що вартість робіт складає 10000 грн (2500 відносно кожного поселення).

Матеріали справи містять Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 102/24 від 19.12.2024, підписаний сторонами без зауважень та заперечень, а також примірник платіжної інструкції № 3715 від 19.12.2024 на сплату 2500 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення прокурором витрат, пов`язаних з залученням спеціаліста.

Відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначені витрати покладаються на Куликівську селищну раду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 31,7789 га з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на земельну ділянку площею 31,7789 га з кадастровим номером 7422781000:02:001:0949 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793993474227).

4. Стягнути з Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432), вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 16300) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 3633,60 грн.

5. Стягнути з Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432), вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 16300) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) витрати понесені у зв`язку із залученням спеціаліста в сумі 2500 грн.

6. Накази видати після набрання рішення законної сили.

7.Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) 3633,60 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 76 від 22.01.2025, примірник якої знаходиться у матеріалах справи № 927/106/25 Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 24.04.2025.

Суддя Т.О.Кузьменко