Ухвала

від 23.04.2025 по справі 904/1819/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/1819/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя Золотарьова Я. С.)

від 16.07.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Іванов О. Г., судді: Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)

від 24.03.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

про стягнення заборгованості у розмірі 15 647 819,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, Компанія, скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - відповідач, Товариство), в якому просив стягнути заборгованість у розмірі 15 647 819,70 грн, з яких 11 743 143,43 грн - основний борг, 2 911 656,10 грн - пеня, 408 117,07 грн - 3 % річних, 584 903,10 грн - інфляційні втрати та судові витрати.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині виконання грошового зобов`язання.

3. 16.07.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2025, яким клопотання Товариства про зменшення штрафних санкцій задовольнив частково; позов задовольнив частково; стягнув з Товариства на користь Компанії 11 743 143, 43 грн - основний борг, 1 455 828, 05 грн - пеня, 408 117, 07 грн - 3% річних, 584 903, 10 грн - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 187 773, 84 грн; в іншій частині позову відмовив.

4. Місцевий господарський суд, дійшов висновків, що зменшення розміру пені на 50%, з заявлених 2 911 656,10 грн пені до 1 455 828, 05 грн, є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Такий висновок суду мотивованим тим, що Товариство є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 № 1882-IX "Про критичну інфраструктуру", що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 № 26/1.7-10.2-20723 про віднесення Товариства до об`єктів критичної інфраструктури. Також суд взяв до уваги посилання відповідача на те, що через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою Товариства, при цьому, відповідач здійснює забезпечення газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.

5. Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

6. 03.04.2025 Компанія звернулася з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій, у якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 1 455 828, 05 грн та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

7. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

8. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди неправильно застосували статтю 233 ГК України та статті 549-552, 599, 625 ЦК України, і не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та не взяли до уваги майновий стан позивача, зокрема, податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у цій справі. Скаржник також посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.

11. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами майнового стану позивача, оскільки вони не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин. Водночас, відповідно до статті 300 ГПК України, вирішення цих питань не є компетенцією суду касаційної інстанції.

12. Суд касаційної інстанції також не погоджується з твердженнями скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.

13. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

14. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі № 921/320/24, від 08.01.2025 у справі № 921/299/24, від 19.02.2025 у справі № 903/665/24).

15. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

16. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24, тощо.

17. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

18. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

19. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

20. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення першої інстанції у справі № 904/1819/24 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 233 ГК України та 551 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись нормами статті 234, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1819/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець