Постанова від 14.04.2025 по справі 916/1804/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1804/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (колегія суддів: Савицька Я. Ф. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 (суддя Рога Н. В.)

за заявою Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про застосування заходів забезпечення позову у справі

за позовом Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, 2) Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)", 3) Державної установи "Ширяївський виправний центр (№ 111)",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Фонду державного майна України, 2) Міністерства юстиції України,

про визнання права власності на земельні ділянки, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора,

за участю Одеської обласної прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, що передували ухваленню оскаржуваних судових рішень

1.1. Петровірівська сільська рада Березівського району Одеської області (далі - Петровірівська сільська рада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" (далі - ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)"), Державної установи "Ширяївський виправний центр (№ 111)" (далі - ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)") про визнання за Петровірівською сільською радою права комунальної власності на земельні ділянки, визнання незаконним і скасування рішень, прийнятих державним реєстратором Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Соломикіною Інною Сергіївною, про реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)" та ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)".

1.2. Позовні вимоги Петровірівської сільської ради обґрунтовані тим, що внаслідок адміністративно-територіальної реформи було утворено Петровірівську сільську раду. Внаслідок проведення земельної реформи внесено зміни до Земельного кодексу України. Зокрема, згідно з пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України у позивача виникло право власності на земельні ділянки, які є предметом цього спору. Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки були незаконно зареєстровані на праві постійного користування за ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)", Петровірівська сільська рада звернулася до суду із цим позовом.

1.3. Позивач звернувся до господарського суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що є предметом спору у цій справі, а також шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо спірних земельних ділянок.

Обґрунтовуючи заяву про застосування заходів забезпечення позову, Петровірівська сільська рада зазначала, що їй відомо про проект розпорядження Кабінету Міністрів України щодо вилучення з постійного користування спірних земельних ділянок у ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" та передачі їх у постійне користування Державному підприємству "Фонд аграрних інвестицій" (далі - ДП "Фонд аграрних інвестицій") без зміни їх цільового призначення відповідно до статей 2, 122, 123, 149 Земельного кодексу України. Позивач зазначав, що органом управління ДП "Фонд аграрних інвестицій" є Фонд державного майна України (далі - ФДМ України). Вказана передача зумовлена державною програмою, відповідно до якої ФДМ України формує Land bank з метою підготовки і проведення земельних аукціонів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності".

У подальшому, як зазначав позивач, 13.06.2024 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 541-р "Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення", згідно з яким вилучив із постійного користування державних підприємств та установ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком та передав їх у постійне користування ДП "Фонд аграрних інвестицій" без зміни цільового призначення, в тому числі земельні ділянки, які є предметом спору у справі № 916/1804/24, що розглядається.

Водночас позивач стверджував, що з моменту виникнення у територіальної громади майнових прав та інтересів на спірні земельні ділянки право власності на них не змінювалось (було зареєстроване за ГУ Держгеокадастру), проте було змінено користувача з ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)" на ДП "СГП державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)", та знову вживаються заходи щодо чергової зміни користувача земельних ділянок. На переконання заявника, наведене свідчить про існування реальної загрози переходу прав на спірні земельні ділянки до інших суб`єктів, що, на думку позивача, значно ускладнить захист майнових прав та інтересів позивача у справі.

1.4. 16.09.2024 до господарського суду від ГУ Держгеокадастру надійшло клопотання про зустрічне забезпечення, в якому відповідач просив вжити заходи зустрічного забезпечення та зобов`язати Петровірівську сільську раду внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошові кошти у розмірі 16 420 833,12 грн або 821 041 655,80 грн.

Обґрунтовуючи клопотання про зустрічне забезпечення, відповідач зазначав, що згідно з відомостями з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень власником спірних земельних ділянок є держава в особі ГУ Держгеокадастру. Відповідач стверджував, що вжиття заходів забезпечення позову порушує права та інтереси ГУ Держгеокадастру як власника та не дає можливості реалізовувати право власності щодо володіння, користування та розпорядження майном. Посилаючись на положення статті 120-1 Земельного кодексу України, відповідач зазначав, що внаслідок вжиття судом заходів забезпечення позову ГУ Держгеокадастру можуть бути завдані збитки у вигляді недоотримання державним бюджетом коштів від сплати орендної плати за цільове використання земель державної власності сільськогосподарського призначення, розмір яких становить за рік 16 420 833,12 грн у разі встановлення орендної плати за спірні земельні ділянки у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а за 50 років дії договорів оренди складатиме 821 041 655,80 грн. Розмір можливих збитків відповідач розрахував, виходячи з положень статей 29, 64 Бюджетного кодексу України, статті 120-1 Земельного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24 задоволено заяву Петровірівської сільської ради про забезпечення позову у справі № 916/1804/24. На період розгляду справи № 916/1804/24 накладено арешт на такі земельні ділянки:

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0038, площею - 43,2569 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0039, площею - 41,4170 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0040, площею - 175,4667 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0041, площею - 36,8431 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0042, площею - 57,7781 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0043, площею - 31,9400 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0044, площею - 86,7608 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0045, площею - 95,7544 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0046, площею - 45,5118 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0047, площею - 147,9047 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0048, площею - 30,2417 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0049, площею - 75,0797 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0050, площею - 96,6830 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0051, площею - 90,3770 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0052, площею - 38,8115 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0053, площею - 68,3074 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0054, площею - 17,2890 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0055, площею - 32,2713 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0056, площею - 70,1020 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0057, площею - 15,9835 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0058, площею - 13,6762 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0059, площею - 5,7703 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0060, площею - 185,8150 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0061, площею - 5,9885 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0062, площею - 15,3346 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0063, площею - 18,9052 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0064, площею - 168,8987 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0065, площею - 21,1878 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0066, площею - 67,7423 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0067, площею - 41,7512 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0068, площею - 36,3436 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0069, площею - 25,0411 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0070, площею - 57,1472 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0071, площею - 35,1150 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0072, площею - 7,1037 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0073, площею - 7,8124 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0074, площею - 3,5542 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0075, площею - 8,4594 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0076, площею - 6,5645 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0077, площею - 21,0627 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0078, площею - 23,1464 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0079, площею - 4,8040 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0080, площею - 20,6817 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0081, площею - 38,1096 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0082, площею - 21,7376 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0083, площею - 8,2799 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0084, площею - 9,1380 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0085, площею - 13,6975 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0086, площею - 18,0159 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0087, площею - 3,4109 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0088, площею - 5,1363 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0089, площею - 22,0750 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0090, площею - 7,3848 га;

кадастровий номер: 5125484400:01.001:0107, площею - 0,7711 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0108, площею - 3,9547 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0110, площею - 372,8028 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0111, площею - 3,9308 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0112, площею - 1,0971 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0113, площею - 0,2000 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0114, площею - 14,2290 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0115, площею - 275,2918 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0116, площею - 4,7859 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0117, площею - 208,5760 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0118, площею - 1,5626 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0119, площею - 2,3301 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0120, площею - 1,7382 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0121, площею - 38,1454 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0122, площею - 2,7522 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0123, площею - 25,6546 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0124, площею - 5,7006 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0125, площею - 292,1238 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0126, площею - 13,3375 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0127, площею - 12,5832 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0128, площею - 5,4211 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0129, площею - 1,9059 га;

кадастровий номер: 5125484400.01:001:0130, площею - 1,2734 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0131, площею - 425,2881 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0132, площею - 2,4535 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0133, площею - 278,4025 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0134, площею - 3,0212 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0135, площею - 3,1482 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0136, площею - 7,8007 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0137, площею - 0,8248 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0138, площею - 24,9249 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0139, площею - 20,3969 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0140, площею - 1,7501 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0141, площею - 1,8668 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0142, площею - 2,6556 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0143, площею - 1,1881 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0144, площею - 2,6673 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0145, площею - 15,6312 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0146, площею - 16.4762 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0147, площею - 78,6567 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0148, площею - 6,023 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0149, площею - 15,585 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0150, площею - 1,3841 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0151, площею - 5,3344 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0152, площею - 20,9852 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0153, площею - 594,7822 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0154, площею - 447.1892 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0155, площею - 2,0155 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0156, площею - 1,4877 га;

кадастровий номер: 5125484400:01 001:0157, площею - 12,6533 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0158, площею - 1,6743 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0159, площею - 27,2221 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0160, площею - 6,6894 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0161, площею - 1,4248 га;

кадастровий номер: 5125484400 01:001:0162, площею - 2,9555 га;

кадастровий номер: 5125484400:02:001:0184, площею - 0,4386 га;

кадастровий номер: 5125484400:02:001:0185, площею - 1,1298 га;

кадастровий номер: 5125484400:02001:0188, площею - 1,1754 га;

кадастровий номер: 5125484400:01:001:1220, площею - 2,7008 га.

Вирішено також на період розгляду справи № 916/1804/24 заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо таких земельних ділянок:

кадастровий номер: 5125484400:01:001:0038, площею - 43,2569 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0039, площею - 41,4170 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0040, площею - 175,4667 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0041, площею - 36,8431 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0042, площею 57,7781 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0043, площею - 31,9400 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0044, площею - 86,7608 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0045, площею - 95,7544 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0046, площею - 45,5118 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001- 0047, площею - 147,9047 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0048, площею - 30,2417 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0049, площею - 75,0797 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0050, площею - 96,6830 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0051, площею - 90,3770 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0052, площею - 38,8115 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0053, площею - 68,3074 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0054, площею - 17,2890 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0055, площею - 32,2713 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0056, площею - 70,1020 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0057, площею - 15,9835 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0058, площею - 13,6762 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0059, площею - 5,7703 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0060, площею - 185,8150 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0061, площею - 5,9885 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0062, площею - 15,3346 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0063, площею - 18,9052 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0064, площею - 168,8987 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0065, площею - 21,1878 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0066, площею - 67,7423 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0067, площею - 41,7512 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0068, площею - 36,3436 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0069, площею - 25,0411 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0070, площею - 57,1472 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0071, площею - 35,1150 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0072, площею - 7,1037 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0073, площею - 7,8124 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0074, площею - 3,5542 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0075, площею - 8,4594 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0076, площею - 6,5645 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0077, площею - 21,0627 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0078, площею - 23,1464 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0079, площею - 4,8040 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0080, площею - 20,6817 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0081, площею - 38,1096 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0082, площею - 21,7376 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0083, площею - 8,2799 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0084, площею - 9,1380 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0085, площею - 13,6975 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0086, площею - 18,0159 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0087, площею - 3,4109 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0088, площею - 5,1363 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0089, площею - 22,0750 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0090, площею - 7,3848 га; кадастровий номер: 5125484400:01.001:0107, площею - 0,7711 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0108, площею - 3,9547 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0110, площею - 372,8028 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0111, площею - 3,9308 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0112, площею - 1,0971 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0113, площею - 0,2000 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0114, площею - 14,2290 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0115, площею - 275,2918 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0116, площею - 4,7859 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0117, площею - 208,5760 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0118, площею - 1,5626 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0119, площею - 2,3301 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0120, площею - 1,7382 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0121, площею - 38,1454 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0122, площею - 2,7522 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0123, площею - 25,6546 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0124, площею - 5,7006 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0125, площею - 292,1238 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0126, площею - 13,3375 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0127, площею - 12,5832 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0128, площею - 5,4211 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0129, площею - 1,9059 га; кадастровий номер: 5125484400.01:001:0130, площею - 1,2734 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0131, площею - 425,2881 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0132, площею - 2,4535 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0133, площею - 278,4025 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0134, площею - 3,0212 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0135, площею - 3,1482 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0136, площею - 7,8007 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0137, площею - 0,8248 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0138, площею - 24,9249 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0139, площею - 20,3969 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0140, площею - 1,7501 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0141, площею - 1,8668 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0142, площею - 2,6556 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0143, площею - 1,1881 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0144, площею - 2,6673 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0145, площею - 15,6312 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0146, площею - 16,4762 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0147, площею - 78,6567 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0148, площею - 6,023 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0149, площею - 15,585 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0150, площею - 1,3841 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0151, площею - 5,3344 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0152, площею - 20,9852 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0153, площею - 594,7822 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0154, площею - 447,1892 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0155, площею - 2,0155 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0156, площею - 1,4877 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0157, площею - 12,6533 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0158, площею - 1,6743 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0159, площею - 27,2221 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0160, площею - 6,6894 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0161, площею - 1,4248 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:0162, площею - 2,9555 га; кадастровий номер: 5125484400:02:001:0184, площею - 0,4386 га; кадастровий номер: 5125484400:02:001:0185, площею - 1,1298 га; кадастровий номер: 5125484400:02001:0188, площею - 1,1754 га; кадастровий номер: 5125484400:01:001:1220, площею - 2,7008 га.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, встановив, що 13.06.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 541-р "Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення", яким вилучено з постійного користування державних підприємств, установ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком та передано їх у постійне користування ДП "Фонд аграрних інвестицій" без зміни цільового призначення. Суд першої інстанції зазначив, що на аркуші 29 додатку до цього розпорядження зазначено про земельні ділянки державної власності, що перебувають у постійному користуванні ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)", та наведено перелік земельних ділянок, що вилучаються та передаються ДП "Фонд аграрних інвестицій", які є предметом спору у справі № 916/1804/24.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 5125484400:01:001:0090 площею 7,3848 га (яка входить до переліку спірних земельних ділянок) станом на 09.07.2024 є Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України, правокористувачем є ДП "Фонд аграрних інвестицій", реєстрацію проведено 09.07.2024, а власником цієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 5125484400:01:001:0090 площею 7,3848 га станом на 16.07.2024 є знову ГУ Держгеокадастру, правокористувачем є ДП "Фонд аграрних інвестицій", реєстрацію проведено 16.07.2024. Тобто, як зауважив суд першої інстанції, на певний період було проведено зміну органу державної влади, який здійснює повноваження власника зазначеної земельної ділянки.

Як установив суд першої інстанції, в клопотанні ГУ Держгеокадастру про зустрічне забезпечення зазначено, що ФДМ України видав наказ від 09.04.2024 № 703 "Про припинення юридичної особи - державного підприємства "Фонд аграрних інвестицій", в результаті реорганізації шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю", яким припиняється ДП "Фонд аграрних інвестицій" у результаті реорганізації шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Державний земельний банк" (далі - ТОВ "Державний земельний банк"). При цьому, як зазначив суд першої інстанції, ФДМ України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.02.2024 № 137-р вживає заходи щодо забезпечення функціонування прозорого ринку оренди державних земель сільськогосподарського призначення та подальшого запуску оренди державних земель сільськогосподарського призначення на земельних торгах у формі електронного аукціону.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність у відповідачів можливості та наміру розпорядитися предметом спору, а саме: передати спірні земельні ділянки іншій особі - ТОВ "Державний земельний банк" з метою подальшої передачі в орендне користування.

Відтак суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 136, частину 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, а також заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо спірних земельних ділянок. При цьому суд зазначив, що саме такі заходи забезпечення позову в цьому випадку є адекватними, співмірними, справедливими, ефективними та такими, що відповідають критеріям забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Суд першої інстанції, відмовляючи ГУ Держгеокадастру в задоволенні клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, послався на положення статей 140, 141, 144 Господарського процесуального кодексу України, та виходив із того, що можливість вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, є правом, а не обов`язком суду.

Суд першої інстанції встановив, що позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову зазначив, що у нього немає пропозицій щодо зустрічного забезпечення, оскільки відсутні підстави вважати, що обрані заходи забезпечення позову можуть завдати будь-яких збитків для учасників цієї справи.

Суд першої інстанції зазначив, що погоджується з позицією відповідача про те, що метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Проте суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що станом на цей час припинено право постійного користування спірними земельними ділянками ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)", ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)". Крім того, як зазначив суд першої інстанції, ГУ Держгеокадастру заявило альтернативну суму зустрічного забезпечення: або 16 420 833,12 грн, або 821 041 655,80 грн, що є неприпустимим, оскільки, як виснував суд першої інстанції, суд повинен надавати оцінку конкретному розміру зустрічного забезпечення.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 змінено резолютивну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24, доповнено її пунктом 4 такого змісту:

"4. У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зустрічне забезпечення позову у справі № 916/1804/24 - відмовити."

В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24 залишено без змін.

2.4. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, виходив із того, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, наявні у матеріалах справи, встановив неодноразову зміну як користувачів спірних земельних ділянок, так і власників, що, в свою чергу, призведе до збільшення кола відповідачів у справі, зміни позовних вимог у справі, затягування розгляду справи тощо. Як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріали справи свідчать про наявність у відповідачів можливості та наміру розпорядитися предметом спору, а саме: передати спірні земельні ділянки іншій особі - ТОВ "Державний земельний банк" з метою подальшої передачі земельних ділянок в оренду іншим особам.

Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідні заходи забезпечення позову стосуються предмета спору, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, є співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані на збереження існуючого стану речей до завершення розгляду цієї справи, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. За висновком апеляційного господарського суду, обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки майно фактично залишиться в їх володінні та користуванні, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним (шляхом відчуження будь-яким способом на користь інших осіб); доказів того, що вжиті заходи забезпечення позову призведуть до зупинення господарської діяльності відповідачів або будь-яких осіб, у матеріалах справи також немає.

Апеляційний господарський суд також відхилив доводи скаржників про те, що судом першої інстанції порушено положення статті 141 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було вжито заходів зустрічного забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження ГУ Держгеокадастру про можливе заподіяння йому збитків у зв`язку із забезпеченням позову не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки відсутні докази припинення права користування спірними земельними ділянками з боку ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" та ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)", а також немає доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки перейшли на праві оренди до ТОВ "Державний земельний банк". Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення.

Проте апеляційний господарський суд установив, що, відмовляючи у задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру про застосування заходів зустрічного забезпечення позову та вказуючи на це у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд помилково не зазначив про цей висновок у резолютивній частині ухвали. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що резолютивна частина ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24 підлягає зміні шляхом її доповнення висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову у цій справі.

3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

3.1. ГУ Держгеокадастру, Міністерство юстиції України та ФДМ України, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24, відмовити у задоволенні заяви Петровірівської сільської ради про забезпечення позову.

3.2. ГУ Держгеокадастру, Міністерство юстиції України та ФДМ України зауважують на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права при ухваленні постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та постановленні ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24.

3.3. ГУ Держгеокадастру також, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на неврахування судами попередніх інстанцій доводів відповідача про недоцільність та неспівмірність заходів забезпечення. ГУ Держгеокадастру зазначає, що наразі ФДМ України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.02.2024 № 137-р вживає заходи щодо забезпечення функціонування ринку оренди державних земель сільськогосподарського призначення та подальшого продажу права оренди на земельних торгах. Скаржник зазначає, що, за його розрахунками, внаслідок накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок збитки складають 16 420 833,12 грн на рік; станом на 15.02.2025 Державний бюджет України недоотримав грошові кошти у розмірі 8 952 728,19 грн. ГУ Держгеокадастру також зазначає, що накладення арешту на спірні земельні ділянки перешкоджає ГУ Держгеокадастру виконувати визначені законодавством повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, і судами попередніх інстанцій не було враховано вплив забезпечення позову у справі на загальносуспільні інтереси та збалансованість інтересів сторін.

Скаржник також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій доводів ГУ Держгеокадастру під час вирішення клопотання про зустрічне забезпечення.

3.4. Міністерство юстиції України, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, а також про ненадання оцінки доводам скаржника про те, що задоволення заяви про забезпечення позову призведе до неналежного виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р, ускладнить або навіть унеможливить таке виконання. Міністерство юстиції України зазначає, що, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що заходи забезпечення позову не відповідають змісту та предмету позову; позивач жодним чином не довів, як зміна користувача земельних ділянок перешкодить йому у разі задоволення позовних вимог зареєструвати право власності на вказані земельні ділянки.

Міністерство юстиції України посилається на порушення судом першої інстанції статті 141 Господарського процесуального кодексу України, оскільки резолютивна частина оскаржуваної ухвали від 17.09.2024 не містить висновку про розгляд клопотання ГУ Держгеокадастру щодо застосування заходів зустрічного забезпечення позову. Як зазначає Міністерство юстиції України, в мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ГУ Держгеокадастру заявило альтернативну суму зустрічного забезпечення, і це є неприпустимим, оскільки суд має надавати оцінку конкретному розміру зустрічного забезпечення.

3.5. ФДМ України, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на те, що задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів забезпечення може призвести до неналежного виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання у частині спірних ділянок. ФДМ України зазначає, що предметом позову у цій справі є визнання за Петровірівською сільською радою права комунальної власності на земельні ділянки згідно з переліком, а також визнання незаконними і скасування рішень, прийнятих державним реєстратором, про реєстрацію права постійного користування спірними земельними ділянками, тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним із позовними вимогами, а також неадекватним, несправедливим та не є ефективним у цій справі.

На думку ФДМ України, клопотання ГУ Держгеокадстру щодо зустрічного забезпечення позову є законним та належним чином обґрунтованим. До вказаного клопотання ГУ Держгеокадстру було долучено витяги з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок із зазначенням їх нормативної грошової оцінки, що документально підтверджують обґрунтування розміру можливих збитків державного бюджету у разі задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову, а також підтверджує, хто саме є постійним землекористувачем і власником спірних земельних ділянок на цей час.

3.6. ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" у відзиві на касаційні скарги просить задовольнити касаційні скарги ГУ Держгеокадастру, Міністерства юстиції України та ФДМ України, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 916/1804/24. ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано вимоги статей 137, 141 Господарського процесуального кодексу України.

3.7. Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу ФДМ України просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 916/1804/24. Міністерство юстиції України вважає обґрунтованими доводи ФДМ України, викладені у касаційній скарзі.

3.8. Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 916/1804/24. Міністерство юстиції України посилається на незаконність та безпідставність оскаржуваних судових рішень та зазначає про обґрунтованість доводів ГУ Держгеокадастру, викладених у касаційній скарзі.

3.9. ТОВ "Державний земельний банк" у відзиві на касаційну скаргу ФДМ України зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 ТОВ "Державний земельний банк" залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. ТОВ "Державний земельний банк" у відзиві просить задовольнити касаційну скаргу ФДМ України, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 916/1804/24. ТОВ "Державний земельний банк" зазначає про обґрунтованість доводів ФДМ України про те, що застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними, неадекватними, несправедливими та не є ефективними способами забезпечення позову.

3.10. Петровірівська сільська рада у відзиві на касаційні скарги просить касаційні скарги ГУ Держгеокадастру, Міністерства юстиції України та ФДМ України залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24 - без змін. Петровірівська сільська рада зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційних скаргах, а також стверджує, що скасування заходів забезпечення призведе до зміни власника або користувача, що, в свою чергу, збільшить коло відповідачів у справі та призведе до затягування її розгляду.

3.11. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу ФДМ України просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 916/1804/24. ГУ Держгеокадастру вважає обґрунтованими доводи ФДМ України, викладені у касаційній скарзі.

3.12. Верховний Суд 08.04.2025 зареєстрував відзив ГУ Держгеокадастру направлений 08.04.2025 на офіційну електронну адресу Верховного Суду. Оскільки відзив ГУ Держгеокадастру на касаційну скаргу Міністерства юстиції України поданий всупереч вимогам, встановленим частиною 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, через електронну пошту Верховного Суду, а не за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, цей відзив слід залишити без розгляду.

4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.3. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.4. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

4.5. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

4.6. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.7. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

4.8. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

4.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, на яку посилаються скаржники, та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

4.10. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

4.11. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

4.12. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

4.13. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

4.14. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

4.15. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

4.16. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

4.17. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

4.18. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

4.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

4.20. Основним, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

4.21. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

4.22. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1- 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

4.23. Визначення таких понять, як арешт майна та заборона на відчуження майна, містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

4.24. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1227/23).

4.25. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що є предметом спору у цій справі, а також шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо спірних земельних ділянок, дійшли висновків про наявність підстав для її задоволення.

4.26. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційних скарг ГУ Держгеокадастру, Міністерства юстиції України та ФДМ України не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

4.27. У справі, що розглядається, предметом позову є визнання за Петровірівською сільською радою права комунальної власності на земельні ділянки згідно з переліком, а також визнання незаконними і скасування рішень, прийнятих державними реєстраторами, про реєстрацію права постійного користування спірними земельними ділянками. Отже, позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового та немайнового характеру до титульного власника земельних ділянок - ГУ Держгеокадастру.

4.28. Суди попередніх інстанцій установили, що матеріалами справи підтверджується неодноразові перереєстрації права постійного користування на спірні ділянки за відповідачами у справі і, враховуючи правові позиції учасників справи, зазначили, що існують наміри знову змінити користувача земельних ділянок, що призведе до збільшення кола відповідачів у справі, відповідної зміни позовних вимог у справі, затягування розгляду справи тощо.

4.29. Як зазначив суд апеляційної інстанції, позов про визнання права власності може бути поданий до титульного власника земельної ділянки, тому в разі задоволення позову та одночасної зміни власника під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим. Наведене може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникнення нового спору. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки майно фактично залишиться в їх володінні та користуванні, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним (шляхом відчуження будь-яким способом на користь інших осіб).

4.30. Отже, у справі, яка розглядається, встановлено, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в разі задоволення такого позову. Тому суди досліджували таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Крім того, суди досліджували, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

4.31. Урахувавши обставини цієї справи та надавши оцінку доводам заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову стосуються предмета спору, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, є співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані на збереження існуючого стану речей до завершення розгляду цієї справи, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Відтак безпідставними є доводи Міністерства юстиції України про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, оскільки, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій врахували, що вжиття відповідних заходів забезпечить належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, унеможливить таке виконання

4.32. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок щодо обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, покладено на позивача, тоді як недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, має доводити відповідач. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22.

4.33. Скаржники у касаційних скаргах зазначають про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову перешкоджають ГУ Держгеокадастру виконувати визначені законодавством повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, і суди попередніх інстанцій не врахували вплив забезпечення позову у справі на загальносуспільні інтереси та збалансованість інтересів сторін. При цьому скаржники посилаються на розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р "Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення" та положення частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Скаржники також стверджують про завдані збитки Державному бюджету України, які зумовлені незаконним, на думку скаржників, вжиттям судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

4.34. Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

У вказаній нормі встановлюється обмеження для суду вживати заходи забезпечення позову, які полягають або мають наслідком, зокрема, зупинення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20).

4.35. Проте скаржниками не доведено обставин оголошення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб`єкта, тому вжиті судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову не суперечать вимогам частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

4.36. Міністерство юстиції України та ФДМ України в касаційних скаргах зазначали, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам скаржників про те, що задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до неналежного виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання в частині спірних земельных ділянок.

Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що 13.06.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 541-р "Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення", яким вилучено з постійного користування державних підприємств, установ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком та передано їх у постійне користування ДП "Фонд аграрних інвестицій" без зміни цільового призначення.

Суд першої інстанції встановив, що на аркуші 29 додатку до цього розпорядження зазначено про земельні ділянки державної власності, що перебувають у постійному користуванні ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)", та наведено перелік земельних ділянок що вилучаються та передаються ДП "Фонд аграрних інвестицій", які є предметом спору у справі № 916/1804/24. Як зазначив суд першої інстанції, з наданої позивачем до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 5125484400:01:001:0090 площею 7,3848 га (входить до переліку спірних земельних ділянок) станом на 09.07.2024 власником цієї ділянки є Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442), правокористувачем є ДП "Фонд аграрних інвестицій", реєстрацію проведено 09.07.2024. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 5125484400:01:001:0090 площею 7,3848 га станом на 16.07.2024 власником цієї ділянки знову є ГУ Держгеокадастру, правокористувачем є ДП "Фонд аграрних інвестицій", реєстрацію проведено 16.07.2024.

Встановлені судами обставини справи спростовують доводи ФДМ України та Міністерства юстиції України про те, що вжиті судами заходи забезпечення позову можуть ускладнити виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р "Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення". Відтак необґрунтованими є доводи скаржників про ненадання судами оцінки їх доводам про те, що задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до неналежного виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р.

4.37. ГУ Держгеокадастру в касаційній скарзі стверджує, що на момент розгляду апеляційних скарг у суді апеляційної інстанції на адресу ГУ Держгеокадастру надійшли клопотання ТОВ "Державний земельний банк" про передачу земельних ділянок в оренду та припинення права постійного користування земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі. Тому, на думку ГУ Держгеокадастру, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову перешкоджають ГУ Держгеокадастру виконувати визначені законодавством повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.

Водночас колегія суддів зазначає, що обов`язок доказування і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторону, яка посилається на такі обставини. Наведені ГУ Держгеокадастру обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій. Відтак доводи скаржників про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову перешкоджають ГУ Держгеокадастру виконувати визначені законодавством повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, є необґрунтованими.

4.38. Колегія суддів визнає також необґрунтованими доводи скаржників про заподіяння Державному бюджету України збитків, мотивовані тим, що ФДМ України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.02.2024 № 137-р вживаються заходи щодо забезпечення функціонування прозорого ринку оренди державних земель сільськогосподарського призначення та подальшого запровадження оренди державних земель сільськогосподарського призначення на земельних торгах у формі електронного аукціону, а також про неспівмірність вжитих заходів до забезпечення позову.

Як установлено судами попередніх інстанцій, станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій були відсутні докази щодо припинення права користування спірними земельними ділянками ДП "СГП Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)" та ДУ "Ширяївський виправний центр (№ 111)", а також були відсутні докази на підтвердження того, що спірні земельні ділянки перейшли на праві оренди до ТОВ "Державний земельний банк".

При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, твердження ГУ Держгеокадастру про можливе заподіяння йому збитків у зв`язку із забезпеченням позову не підтверджені належними та допустимими доказами.

4.39. Крім того, розглянувши доводи скаржників про безпідставне невжиття судами зустрічного забезпечення, всупереч реальності завдання збитків відповідачу вжитими заходами забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

З урахуванням системного аналізу наведеної норми процесуального законодавства колегія суддів зазначає, що ця норма права надає суду саме право, а не встановлює обов`язок застосувати зустрічне забезпечення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 910/9907/21, від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18, від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18.

Таким чином, за змістом частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимоги забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, так само як і питання щодо зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, постановленій за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18.

4.40. Безпідставними є доводи скаржників про скасування оскаржуваної ухвали через незазначення у резолютивній частині висновку про відмову у задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру про застосування заходів зустрічного забезпечення позову.

У цьому випадку незазначення в оскаржуваній ухвалі господарського суду першої інстанції висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування заходів зустрічного забезпечення позову не є достатньою підставою для скасування судового рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що, відмовляючи у задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, місцевий господарський суд помилково не зазначив про свій висновок у резолютивній частині ухвали. Тому суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, доповнив резолютивну частину оскаржуваної ухвали висновком про відмову у задоволенні клопотання ГУ Держгеокадастру про застосування заходів зустрічного забезпечення позову.

4.41. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що висновки апеляційного господарського суду, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають наведеним висновкам Верховного Суду, а доводи касаційних скарг цього не спростовують.

4.42. За таких обставин колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

4.43. Щодо наведених у касаційних скаргах доводів скаржників про порушення судами положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову вжито за заявою позивача з урахуванням наданих сторонами доказів та усіх установлених місцевим господарським судом обставин при розгляді такої заяви та з дотриманням норм процесуального права.

4.44. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційних скарг не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для забезпечення позову. За результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом першої та апеляційної інстанцій із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

4.45. Таким чином, за встановлених обставин у цій справі колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням норм процесуального права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1804/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак