Рішення

від 23.04.2025 по справі 669/153/25

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/153/25

Провадження № 2/669/121/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Орендарчук В.О. звернувся в суд з позовом до Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок, розташований під АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Буча Київської області та відповідно до поданої 24 лютого 2025 року заяви про збільшення позовних вимог встановлення факту, що померла ОСОБА_2 є його рідною матір`ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він, як спадкоємець за законом, позбавлений права оформити свої спадкові права, так як нотаріусом було виявлено розбіжності в написанні прізвищ спадкодавця та спадкоємця, окрім того, за життя власника на житловий будинок не був виготовлений правовстановлюючий документ, а тому нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Білогірського районного суду від 27 лютого 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак 24 березня 2025 року ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, вимоги, викладені в заяві, підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Заінтересована особа Ямпільська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, представник в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та письмове пояснення, в якому останній просив об`єктивно дослідити всі докази по справі та прийняти обґрунтоване рішення.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, 26 лютого 2025 року від представника позивача адвоката Орендарчук В.О. надійшло клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд має право встановити факт родинних відносин між фізичними особами.

Зі змісту повідомлення приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Разумей Л.О. від 03 лютого 2025 року № 01.16.26 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підтвердження родинних відносин позивача з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що між ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_4 , відповідно до актового запису про народження № 3 від лютого 1947 року (архівний номер документа від 26.11.15 року № 129594730) та ОСОБА_5 06 листопада 1966 року було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 06 листопада 1966 року та актовим записом про одруження № НОМЕР_1 (архівний номер документа від 23.05.13 року № 101342608).

Згодом, після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується актовим записом про смерть від 29 жовтня 1984 року № 39, у фактичних шлюбних відносинах, без зміни попереднього прізвища, проживала з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок спільного проживання з яким, народився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03 листопада 1971 року та актовим записом про народження від 03 листопада 1971 року № 71.

Крім того, факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується виписками з погосподарських книг за 19711990 роки, у яких прізвище « ОСОБА_7 » вказано у дівочій формі померлої, у прізвищі, набутому в першому шлюбі, а також у відповідності до паспортних даних та ім`я « ОСОБА_8 » зазначене як « ОСОБА_9 », однак дані, вказані у виписках погосподарських книг, стосуються матері позивача.

Разом з тим, відповідно до свідчень ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 04 лютого 2025 року № 8 та № 9, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є рідною матір`ю ОСОБА_1 , який утримував її, доглядав, похоронив та проводив ритуальні обіди після смерті.

Згідно довідок, виданих Центром надання адміністративних послуг Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області від 04 лютого 2025 року № 205/01-26 та № 204/01-26, ОСОБА_2 на день смерті проживала одна та була зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки виданої виконкомом Ямпільської селищної ради Хмельницької області від 04 лютого 2025 року № 21/02-29 житловий будинок, що був збудований у 1971 році, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, відомості про наявність житлового будинку АДРЕСА_1 , його технічні характеристики підтверджується копією технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством «Білогірське бюро технічної інвентаризації» від 28 серпня 2024 року.

З повідомлення приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Разумей Л.О. від 03 лютого 2025 року № 01.16.26 вбачається, що видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок після смерті спадкодавця ОСОБА_2 неможливо через відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує родинні відносини спадкоємця та спадкодавця та через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок.

З інформаційної довідки, виданої приватним нотаріусом Шепетівського районного округу Хмельницької області Разумей Л.О. вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа від 29 серпня 2024 року № 77/2024, спадщину прийняв син померлої ОСОБА_1 , що також підтверджується заявою про прийняття спадщини від 29 серпня 2024 року № 77/2024.

За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, від 22 червня 2021 у справі № 200/606/18.

Так само у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва. Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Згідно з п. 84 постанови документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 вересня 1992 року.

Також відповідно до п. 42 вказаного вище Порядку документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05 серпня 1992 року законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняті в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05 серпня 1992 року, відсутні.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

28 серпня 2024 року Комунальним підприємством «Білогірське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого останній побудований в 1965 році, а відтак у відповідності до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна цей будинок не є самочинним будівництвом і не потребує введення в експлуатацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року "Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт" було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 5 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 02 червня 2011 року.

Законом України від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватися на приватні житлові будинку з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані до 5 серпня 1992 року.

Житловий будинок ОСОБА_2 збудований в 1965 році, тому для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно було б достатньо технічного паспорта, складеного за результатами технічної інвентаризації, виписки із погосподарської книги сільської ради, рішення місцевої ради про згоду на оформлення права власності на нерухоме майно.

Проте право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими АДРЕСА_1 як власника, припинилося на підставі п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України у зв`язку із його смертю.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому до позивача, як до спадкоємця, який прийняв спадщину, відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу перейшли всі права власника майна, проте із за відсутності на житловий будинок правовстановлюючих документів, оформити право власності на вказане майно у позасудовому порядку неможливо.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Згідно з п. п. 5 п. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, тому у суду є всі підстави для розгляду вказаного позову та достатньо доказів вважати, що житловий будинок садибного типу, розташованими по АДРЕСА_1 повинен належати позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом.

Приймаючи до уваги, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцеві ОСОБА_2 належало право на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем вказаного майна померлого за законом, та те, що документарно підтверджені родинні зв`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд вважає, що позов необхідно з цих підстав задовольнити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 229, 263-265, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Паньківці Білогірського району Хмельницької області, є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Воробіївка Білогірського району Хмельницької області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Паньківці Білогірського району Хмельницької області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованому по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ