Рішення

від 22.04.2025 по справі 161/2194/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2194/25

Провадження № 2/161/1746/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

03 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коломейчук Олександр Миколайович звернувся до суду з позовом до відповідача Торчинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу спадкового майна входить житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишив. Будучи спадкоємцем першої черги за законом, позивач прийняв спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що спадкоємцем першої черги також є дружина померлого ОСОБА_2 ОСОБА_3 , яка відмовилась від прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Фоменко В.І. від 11 грудня 2024 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно. Також зазначає, що належність спадкодавцю на праві власності спірного нерухомого майна підтверджується випискою з погосподарської книги Садівської сільської ради Луцького району Волинської області за 2016-2024 роки, відповідно до якої житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 . Ще за життя, а саме, 24.02.2020 року ОСОБА_2 виготовив технічний паспорт на житловий будинок. Також, 22.05.2020 року Рішенням Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області № 50/33 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2022 0722886000:01:001:0074. року.

На підставі викладеного, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове нерухоме майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилось після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 06 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коломейчука О.М. 22 квітня 2025 року надійшла заява, в якій просить розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Торчинської селищної ради в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв від Торчинської селищної ради на адресу суду не надходило.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01 вересня 2023 року виконавчим комітетом Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області (а.с.8).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишив, а тому, в цьому випадку спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його син, позивач у справі ОСОБА_1 .

Факт родинних стосунків між спадкодавцем та позивачем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.01.1982 року (а.с.7).

В частині 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Фоменко В.І. заведено спадкову справу.

Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувшись у визначений законом строк з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Також відповідно до заяви ОСОБА_3 від 12 вересня 2023 року, остання відмовилась від прийняття спадщини, що залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .Дана обставина підтверджується дослідженою в ході розгляду справи копією спадкової справи.Інші спадкоємці, які б у встановленому законом порядку прийняли спадщину, відсутні.

Таким чином позивач прийняв спадщину після смерті батька у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З дослідженої в судовому засіданні копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що позивачу приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Фоменко В.І. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадкоємець не надав документів, які встановлюють факт приналежності майна спадкодавцю.

Таким чином, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в зв`язку з тим, що в нього відсутні правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спірне нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З виписки з погосподарської книги №2 Садівської сільської ради Луцького району Волинської області за 2016-2024 роки, виданої старостою Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області від 05.12.2024 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , рік побудови будинку 1976 (а.с.12).

З огляду на наведене, судом встановлено, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом та прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , але нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують право власності на нього, то суд дійшов висновку, що позов, в межах заявлених вимог, підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. 1261, 1225, 1226, 1269, 1270, 1267 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Торчинська селищна рада (місце знаходження:Волинська область, Луцький район, селище Торчин, вул. Незалежності,82; код ЄДРПОУ 04333158).

Дата складення повного тексту рішення 23 квітня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк