Рішення

від 24.04.2025 по справі 752/3426/25

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3426/25

Провадження № 2/752/4229/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 , через адвоката Олексієнка М.М. (ордер, свідоцтво а.с.76,77), звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УТСК»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якому просила суд стягнути на свою користь:

- з ПрАТ «УТСК» страхове відшкодування у розмірі 32 927,54 грн, пеню - 2 239,93 грн, 3% річних - 254,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 625,61 грн, а разом - 36 047,08 грн;

- з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою - 47 800,00 грн, 3% річних - 181,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 669,21 грн;

- стягнути з ПрАТ «УТСК» та ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертного дослідження - 7 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 26 000,00 грн та судовий збір - 1 211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 20 серпня 2024 року о 18:05 в м. Києві поблизу буд. № 35 по вул. Академіка Заболотного сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів (далі - ТЗ): «MAN» державний номерний знак (далі - д.н.з) НОМЕР_1 , з напівпричепом «Benalu», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та ТЗ «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року (справа № 752/18465/24) водія ОСОБА_2 у ДТП визнано винним.

Станом на 20 серпня 2024 року цивільно-правова відповідальність водія «MAN», д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «УТСК» за полісом обов`язкового страхування № АР 6950103, що діяв на момент ДТП.

Відповідач ПрАТ «УТСК» 18 жовтня 2024 року здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 28 958,98 грн.

Позивачем вказується, що ПрАТ «УТСК» сплатило не всю суму страхового відшкодування, оскільки за висновком експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, складеного за замовленням позивача, матеріальний збиток становив 69 135,43 грн (62 386,52 грн без ПДВ).

При звернені до суду ОСОБА_1 уклала договір з судовим експертом Ковалем І.М. про проведення експертно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу. Відповідно до Висновку № 253/24 від 30 жовтня 2024 року судового експерта вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 129 438,12 грн (в т.ч. ПДВ 19 750,04 грн); вартість матеріального збитку - 69 135,43 грн (в т.ч. ПДВ на складові 6 748,91 грн).

Як вказує позивач, за Звітом № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, складеним на замовлення ПрАТ «УТСК», неправильно визначено вартість відновлювального ремонту без та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що призвело до зменшення страхового відшкодування.

Так, під час проведення оцінки та складання звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року оцінювач помилково не врахував, що ліва боковина автомобіля та задня ліва колісна арка підлягають заміні, а не ремонту, що також мало наслідком неврахування необхідності проведення супутніх робіт з використанням матеріалів, що, у свою чергу, призвело до суттєвого зниження вартості відновлювального ремонту.

Вказується, що, виходячи з Висновку експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, ПрАТ «УТСК» має доплати 32 927,54 грн (62 386,52 грн розміру матеріального збитку - 28 958,98 грн страхової виплати - 500,00 грн франшизи).

У зв`язку із тим, що ПрАТ «УТСК» прострочило сплату частини страхового відшкодування, позивач просить стягнути з вказаного відповідача пеню в сумі 2 239,93 грн, 3% річних - 254,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 625,61 грн за період з 19 жовтня 2024 року (наступної дати після сплати страхового відшкодування у розмірі 28 958,98 грн) по 21 січня 2025 року, виходячи із невиплаченої страховиком суми 32 927,54 грн.

Відповідач ОСОБА_2 , як винна особу у ДТП, повинен відшкодувати завдану шкоду у розмірі 47 800,96 грн, що є різницею між фактичним розміром шкоди - 109 687,48 грн та страховим відшкодуванням у розмірі 62 386,52 грн, з додаванням суми франшизи - 500,00 грн.

18 листопада 2024 року відповідачу ОСОБА_2 направлялась претензія про відшкодування шкоди, однак 06 грудня 2024 року поштове відправлення повернулось без вручення. У зв`язку із чим позивачем нараховано за прострочення сплати матеріальної шкоди, виходячи з розміру шкоди - 47 800,96 грн, 3% річних - 181,00 грн, інфляційне збільшення боргу - 669,21 грн, які нараховані за період з 06 грудня 2024 року по 21 січня 2025 року.

Також разом із позовною заявою позивач подав клопотання про виклик судового експерта Коваля І.М. для надання пояснень щодо його висновку у зв`язку із суттєвими розбіжностями у застосуванні Методики визначення обсягу ремонту у наданому відповідачем ПрАТ «УТСК» Звіті № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року та наданому позивачем Висновку експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін; витребувано з Пенсійного фонду України та Держаної податкової служби України інформацію про відповідача ОСОБА_2 (а.с.110-112).

19 березня 2025 року від Держаної податкової служби України надійшла інформація про отримані доходи відповідача ОСОБА_2 за ІІІ квартал 2024 року, відповідно до якої у вказаному періоді відповідачу від ТОВ «Агро Стар Холдинг» нараховувались доходи (а.с. 128-130).

28 березня 2025 року Пенсійний фонд України надіслав суду інформацію, згідно з якою стосовно відповідача ОСОБА_2 за період з 16 вересня 2024 року по 30 вересня 2024 року від страхувальника ТОВ «Агро Стар Холдинг» здійснювались нарахування до фонду (а.с. 131).

Через систему «Електронний суд» 01 квітня 2025 року представником відповідача ПрАТ «УТСК» - Степушенко П.М. подано відзив на позовну заяву.

Суд вважає можливим прийняти до розгляду поданий відзив на позовну заяву, оскільки судом копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками ПрАТ «УТСК» відправлялись поштовим зв`язком супровідним листом від 12 лютого 2025 року, однак до суду не надходило ані повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання відповідачем кореспонденції, ані конверт з інформацією про неможливість вручення, що було б підставою для обрахування строку для надання відзиву на позовну заяву.

У відзиві зазначається, що правовідносини, які виникли між ПрАТ «УТСК» та позивачем, регулюються нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на момент укладання договору страхування АР/6950103 (далі - Закон № 1961-IV).

Виконуючи вимоги ст. 34 вказаного Закону, 02 вересня 2024 року оцінювачем Єлісеєвим Є.В. було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 , та складено відповідний протокол технічного огляду пошкодженого КТЗ, зі змістом якого повністю погодився позивач, про що свідчить підпис останнього на протоколі огляду транспортного засобу.

Вказується, що за результатами проведеного огляду, оцінювачем Єлісеєвим Є.В. було складено Звіт № 827_24_UTC від 05 жовтня 2024 року про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (далі - Звіт № 827_24_UTC). Відповідно до вказаного Звіту № 827_24_UTC вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 29 458,98 грн.

Повідомляє, що страховиком було визначено розмір завданого матеріального збитку у відповідності до норм Закону № 196-IV та Методики, у розмірі 29 458,98 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ). Поряд з цим, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно полісу АР/6950103 розмір франшизи становить 500,00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи становить 28 958,98 грн відповідно до наступного розрахунку: 29 458,98 грн (розмір збитку) - 500,00 грн (розмір франшизи) = 28 958,98 грн.

Вказуєтеся, що на обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до Висновку експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року (далі - Висновок № 253/24), сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 69 135,43 грн (з ПДВ). Враховуючи, що страховиком було виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 958,98 грн, то позивачка вимагає сплатити різницю між розміром завданого збитку та виплаченим страховим відшкодуванням у відповідності до наступного розрахунку: 62 386,52 грн (вартість матеріального збитку відповідно до Висновку № 253/24 без ПДВ) - 28 958,98 грн (страхове відшкодування) - 500,00 грн (франшиза) = 32 927,54 грн. Проте з даною вимогою позивачки не можна погодитись повністю, враховуючи, що відповідно до Висновку № 253/24 та ремонтної калькуляції, яка є невід`ємною частиною даного висновку, ціни були відображені з урахуванням ПДВ, тобто + 20%. Разом з тим, доказів на підтвердження факту оплати проведення ремонту транспортного засобу позивачем не надано. Вказана вартість матеріалів та запчастин з урахуванням ПДВ (ціни +20% в ремонтній калькуляції) у своїй сукупності призводить до необґрунтованого завищення розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Як стверджує відповідач ПрАТ «УТСК», у Висновку експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року експертом перелічені деталі які потребують ремонту, але які не були пошкоджені в результаті ДТП. Також у висновку експертом вказано деталі, які підлягають заміні, хоча дані деталі не мають критичних ушкоджень, які б неможливо було відновити шляхом ремонту, що не заважає безпечно використовувати автомобіль, про що свідчить інтенсивна експлуатація останнього позивачем.

Зокрема, відповідно до акта огляду пошкодженого автомобіля, складеного оцінювачем Єлісеєвим Є.В. , станом на 02 вересня 2024 року зафіксовано пробіг автомобіля - 187 568 км, а 28 жовтня 2024 року під час огляду автомобіля експертом Коваль І.М. було зафіксовано пробіг - 188 662 км. Тобто, автомобіль «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_3 , за півтора місяці проїхав 1 094 км, що свідчить про використання автомобіля у звичайному режимі експлуатації (а.с.132-168).

03 квітня 2025 року представником ОСОБА_1 - Олексієнком М.М. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив на позовну заяву ПрАТ «УТСК» (а.с.174-176).

Суд не приймає до розгляду дану відповідь на відзив на позовну заяву ПрАТ «УТСК», оскільки відповідь подано без дотримання вимог положення ст.179 Цивільного процесуального Кодексу (далі - ЦПК) України, оскільки її не було направлено іншому учаснику справи - відповідачу ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами 3-5 ст.178 ЦПК України.

Частинами 4 і 5 статті 178 ЦПК України встановлено, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються:1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Як відзив на позовну заяву, так і відповідь на відзив підлягають направленню іншому відповідачу ОСОБА_2 , оскільки, викладені в них обставини та доводи сторін стосуються суті спору.

03 квітня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у зв`язку із необхідністю виклику експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Суд направляв копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками на адресу реєстрації відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с.109).

Поштове відправлення до суду повернулось без вручення з відміткою поштового відділення від 25 березня 2025 року «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 173).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року (справа № 752/1846/24), встановлено, 20 серпня 2024 року о 18:05 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Benalu», д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу буд. № 35 по вул. Академіка Заболотного в м. Києві, порушив вимоги п.п.10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, - при зміні напрямку руху, не впевнився у безпечності, не надав перевагу в русі автомобілю «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Водія ОСОБА_2 судом визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. (а.с.20).

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки останній має право на отримання страхового відшкодування, як потерпіла особа, та наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди в даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.14).

На момент скоєння ДТП транспортний засіб «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР6950103 у ПрАТ «УТСК», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшиза - 500,00 грн (а.с. 45,161).

Правовідносини між сторонами склались у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-ІV), який діяв на дату ДТП, та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

За змістом ст.ст.1, 17 Закону України 1961-ІV, ст. 981 Цивільного Кодексу України, договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.

За змістом ст.ст.12, 22 Закону України 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим-юридичним особам страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно ст.ст.28, 29 Закону України № 1961-ІV, різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За матеріалами справи, відповідно до протоколу технічного огляду КТЗ від 02 вересня 2024 року оцінювачем Єлісеєвим Є.В. оглянуто технічних стан ТЗ «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , за участю позивачки ОСОБА_1 , яка без жодних заперечень та зауважень підписала вказаний протокол технічного огляду КТЗ (а.с.150).

На замовлення ПрАТ «УТСК» оцінювачем Єлісеєвим Є.В. (повноваження а.с.158 зворот) ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» складено 05 жовтня 2024 року Звіт № 827_24_UТС про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 (а.с.143-158).

Відповідно до Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля з урахування коефіцієнту фізичного зносу визначено за витратним та витратно-порівняльним підходом у розмірі 29 458,98 грн. Як вбачається із ремонтної калькуляції, яка є невід`ємною частиною даного звіту, ціни були відображені без урахування ПДВ (а.с.151-158).

Відповідно до страхового акта № 1112-24 від 18 жовтня 2024 року та розрахунку суми страхового відшкодування, основою для визначення розміру збитків потерпілій ОСОБА_1 за пошкоджений ТЗ «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , є Звіт ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року; визначено вартість робіт - 19 922,50 грн, вартість матеріалів - 9 536,48 грн, вартість ремонту - 29 458,98 грн. За вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн розмір страхового відшкодування склав 28 958,98 грн. (29 458,98-500,00) (а.с.159,160).

У позові вказується, що ПрАТ «УТСК» 18 жовтня 2024 року сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 28 958,98 грн, що підтверджується скрін-шотом виписки про поповнення картки від 18 жовтня 2024 року (а.с. 67).

Отже, ОСОБА_1 скористалась своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримала страхове відшкодування, а ПрАТ «УТСК» забезпечило реалізацію права власника пошкодженого автомобіля на отримання страхового відшкодування у розмірі, погодженого зі страховою компанією.

Позивачка ОСОБА_1 , не погодившись із розміром сплаченого страхового відшкодування, яке було здійснено на підставі звіту оцінювача, складеного на замовлення страховика, на підтвердження визначення вартості матеріального збитку надала суду Висновок експерта № 253/24 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 30 жовтня 2024 року, складений судовим експертом Ковалем І.М. (а.с.25-40).

Відповідно даного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , на дату ДТП, яка сталась 20 серпня 2024 року, становить 69 135,43 грн; вартість відновлювального ремонту - 129 438,12 грн.

Як вбачається у поясненнях до ремонтної калькуляції, яка є невід`ємною частиною даного висновку, ціни були відображені з урахуванням ПДВ на складові (а.с. 34 -37).

Пунктом 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ч.1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, наданий стороною позивача висновок експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, зроблений за результатами оцінки експертом Ковалем І.М. , не може бути прийнято судом, оскільки відповідно до пп. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Отже, виходячи з наведених положень закону, позивач мав право на самостійне обрання аварійного комісара, суб`єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з`явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

При цьому, враховуючи, що 02 вересня 2024 року було здійснено огляд транспортного засобу позивача, оформленого протоколом (актом), який підписано позивачем без зауважень, тому позивач не набув права на самостійне обрання суб`єкта оціночної діяльності для визначення розміру шкоди.

Згідно з п. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №301/1075/15-ц зазначав, якщо страхова компанія у передбачений законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, то особа, якій заподіяно збитки (позивач) не набуває правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди.

Отже, враховуючи положення ст.34 Закону та правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що оскільки страховик вчасно направив свого представника для визначення розміру збитків, то у позивача були відсутні підстави для залучення судового експерта Коваля І.М.

Також наданий відповідачем ПрАТ «УТСК» не визнавався жодним органом таким, що складений з порушеннями нормативних актів щодо оцінки майна, в судовому порядку не скасований. Його обґрунтування у суду не викликає сумніву.

Зазначений звіт виконано у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Оцінювачем Єлісеєвим Є.В. у Звіті № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року визначено ринкову вартість транспортного засобу на дату оцінки, якою також є і дата ДТП - 20 серпня 2024 року, у розмірі 489 443,00 грн; визначено вартість відновлювального ремонту ТЗ «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 29 458,98 з урахування коефіцієнта фізичного зносу (0,6818) (а.с.148,149).

Окрім того, докази щодо неправомірних дій відповідача під час визначення розміру збитків для проведення страхового відшкодування у матеріалах справи відсутні. Відтак, позивач не довів, що розмір страхової виплати, встановлений на підставі наданого відповідачем ПрАТ «УТСК» Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, визначено відповідачем неправильно.

Водночас суд зауважує, що позивач не скористався своїм правом та не заявив в суді клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а, отже, не довів, що розмір страхового відшкодування визначений страховою компанією неправильно.

Окрім того, відповідно до наданого відповідачем ПрАТ «УТСК» Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , у розділі характеристика технічного стану КТЗ на дату оцінки 20 серпня 2024 року, показник одометра вказано 187 568 км (а.с.145 зворот).

Що також вбачається і з протоколу технічного огляду КТЗ «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , від 02 вересня 2024 року, де показник одометра зафіксований на позначенні 187 568 км (а.с.150).

Відповідно до наданого стороною позивачки Висновку експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, у таблиці № 1 «ідентифікація об`єкта дослідження» показник одометра вказано на дату складання висновку 30 жовтня 2024 року за показаннями 188 662 км (а.с.28).

Що також вбачається і з протоколу технічного огляду КТЗ «Аudi» д.н.з. НОМЕР_3 , від 28 жовтня 2024 року, показник одометра - 188 662 км (а.с.31,32).

Суд також не бере до уваги наданий стороною позивача висновок експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, оскільки на дату складання експертом Висновку (30 жоавтня 2024 року) транспортним засобом «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , активно користувались, про що свідчить значна розбіжність між показаннями одометра (більше 1 000,00 км), які зафіксовано у наданим відповідачем ПрАТ «УТСК» Звіті № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року - 187 568 км та які зафіксовано у наданому позивачем Висновку № 253/24 від 30 жовтня 2024 року - 188 662 км.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що, розраховуючи розмір матеріального збитку, судовий експерт Коваль І.М. виходив з характеристики транспортного засобу «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 , не на дату заподіяння збитків, а на дату технічного огляду автомобіля відповідно до протоколу технічного огляду від 28 жовтня 2024 року (а.с.31,32).

За таких обставин, вказаний висновок експерта не може бути врахований судом як належний та допустимий доказ розміру завданої позивачу шкоди, а тому доводи про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «УТСК» у розмірі 32 927,54 грн, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги до відповідача ПрАТ «УТСК» про стягнення з останнього нарахованих позивачем за прострочення виплати страхового відшкодування пені у розмірі 2 239,93 грн, 3 % річних у розмірі 254,00 грн та інфляційного збільшення боргу у розмірі 625,61 грн, як похідні від вимоги про стягнення страхового відшкодування, у задоволення якого судом відмовлено.

Щодо вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача різниці між фактично завданою шкодою та розміром страхового відшкодування у сумі 47 800,96 грн, в тому числі і розміру франшизи, яка становить 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідачам, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що у позивача були відсутні підстави для самостійного залучення експерта для визначення розміру завданого збитку, а тому для визначення вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля були враховані висновки Звіту № 827_24_UТС від 05 жовтня 2024 року, замовленого страховиком. Проте, як встановлено судом, вказаний звіт містив висновки про вартість відновлювального ремонту лише з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Також на час вирішення спору по суті позивачем не було надано підтверджень про сплату позивачем ремонту автомобіля, що унеможливлює однозначне визначення розміру збитків.

Таким чином, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з відновленням транспортного засобу (реальних збитків) позивач, всупереч приписам ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 83 ЦПК України, при зверненні до суду разом з позовом, не надав належних доказів для документального підтвердження фактичного розміру понесених витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля «Аudi», д.н.з. НОМЕР_3 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичною завданою шкодою та розміром страхового відшкодування оскільки такі вимоги необґрунтовані належними та допустимим доказами.

Разом з тим, за матеріалами справи, згідно полісу АР/6950103 розмір франшизи становить 500,00 грн. Відповідач ПрАТ «УТСК» вказував, шо розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи становить 28 958,98 грн, оскільки із встановленої страховиком вартості відновлювального ремонту - 29 458,98 грн була вирахувана сума франшизи - 500,00 грн.

Відповідно до п 12.1 ст.12 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.

Отже, з винної особи відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 500,00 грн франшизи.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До відповідача ОСОБА_2 заявлено вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 181,00 грн та інфляційного збільшення в сумі 669,21 грн, виходячи із заявленої суми до стягнення 47 800,00 грн, яка була визначена відповідно до наданого позивачем висновком експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, який судом не приймається як доказ.

За матеріалами справи відповідачу ОСОБА_2 направлялась претензія від 18 листопада 2024 року про відшкодування шкоди, в якій ставиться вимога про перерахування коштів впродовж 7 днів з дня отримання претензії; претензія направлена цінним листом 19 листопада 2024 року (а.с.68-70).

У позовній заяві вказується, що стороні позивача поштове відправлення відповідачу ОСОБА_2 з претензією повернулось без вручення 06 грудня 2024 року, проте матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою поштового відправлення, відтак суд позбавлений можливості перевірити період нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

У зв`язку з тим, що судом не враховується Висновок експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року як доказ по справі з наведених у рішенні мотивів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони позивача про виклик судового експерта для надання ним усних пояснень з приводу застосування експертом методик при складанні висновку.

Окрім того, оскільки, як вказував представник позивача у своєму клопотанні, необхідність проведення судового розгляду з викликом сторін обґрунтована необхідністю виклику експерта для надання ним пояснень, суд також відмовляє у переході до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як убачається із заявлених позовних вимог, предметом позову є відшкодуванням матеріальної шкоди та стягнення пені, 3 % річних та втрат від інфляції, загальна ціна позову складає 84 698,25 грн.

Отже, з огляду на норми закону, з урахуванням характеру правовідносин щодо заявлених позовних вимог, в даному випадку відсутні підстави для розгляду даної категорії справи в порядку загального позовного провадження. Справа, що розглядається за своїм предметом та характером спірних правовідносин, в розумінні положень закону, не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки сторонами не заявлено інших клопотань, вирішення яких потребує проведення судового засідання за участю сторін.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат.

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що права та інтереси позивача в даній цивільній справі представляє адвокат Олексієнко М.М. на підставі ордера № 1795452 від 24 січня 2024 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18 вересня 2020 року (а.с.76,77).

Суду надано договір № 12/11/24-ЦС про надання професійної правничої допомоги, укладений 12 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Олексієнко М.М.; додатку угоду № 1 від 12 листопада 2024 року до даного договору, відповідно до якого сторони узгодили перелік послуг та їх вартість у розмірі 20 000,00 грн; платіжну інструкцію № 664828977 від 14 листопада 2024 року про оплату правничої допомоги за вказаним договором в сумі 20 000,00 грн; акт виконаних робіт від 19 листопада 2024 року (а.с. 71-82).

У зв`язку із тим, що судом не враховано як доказ Висновок судового експерта № 253/24 від 30 жовтня 2024 року, витрати на його складання у розмірі 7 000,00 грн не підлягають відшкодуванню позивачу.

При звернені до суду сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що документально підтверджено (а.с.108).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.

Часткове задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 становить 1,07 % від заявлених до цього відповідача вимог.

З огляду на положення ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позову, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок витрат, понесених на правову допомогу, 117,18 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7,10 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263-265, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 07 (сім) грн 10 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 117 (сто сімнадцять) грн 18 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк