Рішення

від 24.04.2025 по справі 490/1293/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/1293/25

н\п 2/490/1988/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської територіальноїгромади Миколаївськоїобласті вособі Миколаївськоїміської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2002 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миколаївської територіальної громади Миколаївської області в особі Миколаївської міської ради, в якій позивачка просить суд визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0539 га, цільове призначення для садівництва, яка розташована в СТ «Победа» в м. Миколаєві.

В обґрунтування вимог посилається на те, що їй на праві приватної власності належить садовий будинок № НОМЕР_1 в СТ «Победа», який вона придбала у ОСОБА_2 25.01.2002 року за договором купівлі-продажу. Позивачка намагалась реалізувати своє право власності на земельну ділянку площею 0,0539 га для садівництва шляхом реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, але отримала відмову в проведенні реєстраційних дій, так як у відповідності до записів в книзі державних актів на право приватної власності на землю за номером 2137 зазначена земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 .

Позивачка вважає, що набула право власності на земельну ділянку належну ОСОБА_2 , розташовану в СТ «Победа», площею 0,0539 га, так як придбала у неї розташований на цій земельній ділянці садовий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

21.02.2025 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 25.02.2025 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Миколаївського міського Державного відділу реєстрації актів цивільного стану копію актового запису №1508 від 10.05.2018 року про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

04.03.2025 року Миколаївський міськийДержавний відділуреєстрації актівцивільного стану надав до суду копію актового запису про смерть №1508 від 10.05.2018 року на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.03.2025 року представниця відповідача Миколаївської міської ради Козій А.О. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

25.03.2025 року представниця ОСОБА_1 адвокат Лисенко В.С., подала до суду клопотання, в якому просила витребувати: у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ященко К.Л. інформацію щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , витяг із спадкового реєстру та відомості щодо кола спадкоємців; у Відділі Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відомості щодо зміни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прізвища " ОСОБА_5 " на прізвище " ОСОБА_6 ".

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.03.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Було задоволено клопотання представниці ОСОБА_1 адвоката Лисенко В.С. та витребувано вищевказані докази.

01.04.2025 року Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.03.2025 року надано витребувану судом інформацію.

07.04.2025 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ященко К.Л. на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.03.2025 року надала інформацію про те, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 нею не заводилась.

24.04.2025 року представниця Миколаївської міської ради Козій А.О. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

24.04.2025 року представниця ОСОБА_1 адвокат Лисенко В.С. подала до суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без її з позивачкою участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи проводиться за відсутності сторін та відповідно до частини другоїстатті 247 Цивільного процесуального кодексу України(далі- ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

25.02.2002 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу садового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 . Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці площею 0,0539 га, яка належала продавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-МК №027866, виданого на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів від 23.06.1995 року №327.

Державний акт було зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2137 від 04.09.1995 року.

Рішенням Миколаївської міської ради від 28.09.2001 року №34/11 було внесено зміни в пункт 1.73 пункту 1 рішення виконкому міської ради від 23.06.1995 №327 в зв`язку із допущеною помилкою в написанні імені продавця ( ОСОБА_5 ), який викладено в такій редакції: « ОСОБА_2 площею 539 кв.м (ділянка АДРЕСА_1 )».

З повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо актового запису про шлюб, вбачається, що ОСОБА_2 19.07.2003 року уклала шлюб з ОСОБА_7 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 ) померла, що підтверджується актовим записом про смерть №1508 від 10.05.2018 року, який наявний в матеріалах справи.

З відповіді приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ященко К.Л. вбачається, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 нею не заводилась.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80676737 від 01.04.2025 року вбачається, що за параметрами запиту: " ОСОБА_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ", у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

За частинами першою та другою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.ч. 1, 4ст. 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно зі статтею 9 Конституції України с частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта..

При застосуванні положень статті 120 Земельного Кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 Земельного Кодексу України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2022 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі №6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-225це16, від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 (провадження 14-47цс20).

Отже, перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16).

З огляду на викладене, після укладення договору купівлі-продажу садового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 від 01.01.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , право власності на спірну земельну ділянку площею 0,0539 га, яка належала продавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-МК №027866, виданого на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів від 23.06.1995 року №327, та на якій знаходився придбаний позивачкою житловий будинок, перейшло до позивачки ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог та про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12,13,89,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) до Миколаївської територіальноїгромади Миколаївськоїобласті вособі Миколаївськоїміської ради(кодЄДРПОУ:26565573,адреса:54001,м.Миколаїв,вул.Адміральська,20) про визнання права власності, задовольнити.

Визнати, за ОСОБА_1 право власності за земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0539 га, цільове призначення для садівництва, яка розташована в СТ «Победа» в м. Миколаєві.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін