Ухвала

від 24.04.2025 по справі 525/1380/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 525/1380/23

провадження № 61-4980ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальний заклад Центр охорони та досліджень пам`яток археології Полтавської обласної ради, Приватна агрофірма «Агроінвест», Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року, яке обґрунтовано тим, що повний текст постанови заявник отримав 18 березня 2025 року засобами поштового зв`язку, що підтверджує відповідними доказами.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надані ним докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником доводи свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року.

Водночас, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга містить мотивоване обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України .

Крім того, заявником зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19).

Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

Саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, без зазначення конкретних норм права, щодо яких відсутній правовий висновок, його обґрунтування, не свідчить про виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо належного обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи викладене, заявникові необхідно уточнити касаційну скаргу, зокрема зазначити щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, та належним чином обґрунтувати необхідність формулювання такого висновку, надіслати уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков