Ухвала від 28.03.2025 по справі 757/10506/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10506/25-к

пр. 1-кс-11157/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023, у рамках кримінального провадження № 42023000000001275,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023 у справі № 757/56273/23-к, на грошові кошти в сумі 663 442 грн., 37 130 доларів США, 1200 польських Злотих, 4135 Євро.

Мотивуючи зазначене клопотання, заявник вказує, що 15.11.2023 року між фізичною особою ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір зберігання майна №02/23, предметом якого є зобов`язання ОСОБА_4 зберігати передане їй майно, що належить ФОП ОСОБА_6 , а саме:

- грошові кошти в сумі 37130 доларів СІЛА (тридцять сім тисяч сто тридцять долл. США);

- грошові кошти в сумі 4125 Євро (чотири тисячі сто двадцять п`ять Євро);

- грошові кошти в сумі 1200 польських Злотих (одна тисяча двісті польських Злотих);

- грошові кошти в сумі 663442 грн. (шістсот шістдесят три тисячі чотириста сорок дві грн.).

Місцем зберігання майна м. Київ, вул. Антоновича 155, прим. 41, де ОСОБА_4 працює касиром у ТОВ «Преміум Фінанс», та яке обладнане сейфами для зберігання цінностей.

Вищевказаний договір діє з моменту його підписання, тобто з 15.11.223 року до 29 лютого 2024 року.

Так, 28.11.2023 року за вищевказаною адресою було проведений санкціонований Печерським районними судом м. Києва згідно ухвали від 15.11.2023, року №757/50617/23-к обшук в рамках кримінального провадження №42023000000001275 від 02.08.2023 року, в ході якого вилучено:

- грошові кошти в сумі 4125 Євро (чотири тисячі сто двадцять п`ять Євро);?

- грошові кошти в сумі 1200 польських Злотих (одна тисяча двісті польських Злотих);

- грошові кошти в сумі 663442 грн. (шістсот шістдесят три тисячі чотириста сорок дві грн.).

В ході аналізу ЄДР судових рішень було виявлено, що в ньому міститься ухвала Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023 року у справі №757/56273/23-к, якою було ухвалено: накласти арешт на тимчасово вилучене майно, в ході обшуку приміщення обмінного пункту валют за адресою: м. Київ, вул. Антоновича буд. 155, нежитлове приміщення 41, а саме на: - гроші в сумі 663 442 грн., 37130 долл. США, 1200 польських Злотих, 4135 Євро, які належать ТОВ «Преміум Фінанс» (код ЄДРПО 39727881).

Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором/слідчим у кримінальному провадження №42023000000001275 від 02.08.2023 року.

Вказує заявник, що грошові кошти належні заявнику не відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У судове засідання заявник та слідчий не з`явилися, про розгляд клопотання повідомлені належним чином, причини неявки не відомі.

До суду адвокат ОСОБА_3 подав заяву відповідно до якої просить розглянути клопотання за його відсутності.

Слідчий ОСОБА_7 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001275, зареєстрованому 02.08.2023 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України.

Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023 у справі № 757/56273/23-к, накладено арешт на грошові кошти в сумі 663 442 грн., 37 130 доларів США, 1200 польських Злотих, 4135 Євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Поряд з цим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно.

Окрім цього, необґрунтовано зв`язок арештованого майна з кримінальним провадженням, а посилання на те, що грошові кошти підпадають під ознаки речових доказів як майно, здобуте злочинним шляхом не знаходить свого підтвердження.

За таких обставин, слідчий суддя знаходить обґрунтованими доводи заявника, що лягли в основу підстав для скасування арешту майна.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи вказане, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023, у рамках кримінального провадження № 42023000000001275 - задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2023 у справі № 757/56273/23-к, на грошові кошти в сумі 663 442 грн., 37 130 доларів США, 1200 польських Злотих, 4135 Євро.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1