Ухвала

від 23.04.2025 по справі 703/2590/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/196/25 Справа № 703/2590/24 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

23 квітня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.04.2025, якою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона

Слобода Черкаського району Черкаської області, громадянина України, з

незакінченою вищою освітою, неодруженого, утриманців не має, непрацюючого,

військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК

України,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 11 днів, в межах строку досудового розслідування, який обчислювати з 10.04.2025 по 20.04.2025 включно з визначенням розміру застави,

в с т а н о в и в :

зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ ВП№2Черкаського районногоуправління поліціїГУНП вЧеркаській області ОСОБА_9 ,погоджене процесуальнимкерівником -прокурором Смілянськоїокружної прокуратури ОСОБА_10 ,та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний західу виглядітримання підвартою настрок 11днів,в межахстроку досудовогорозслідування,який обчислюватиз 10.04.2025по 20.04.2025включно звизначенням розмірузастави 20прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що складає60560 грн.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри, наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, даних про особу підозрюваного.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням слідчого судді, підозрюваний подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого від 19.03.2025 відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги підозрюваний зазначає про те, що 27.04.2024 біля ізолятора тимчасового тримання в м. Черкаси його у безпорадному, хворобливому стані було викрадено п`ятьма невідомими особами у військовій формі та доставлено до невідомої будівлі, під час незаконного утримання невідомими особами ніякого ВЛК він не проходив, ніяких документів не підписував. Незаконні події 27.04.2024, на які посилається орган досудового розслідування, не мають юридичних наслідків в розумінні ст.336 КК України та не можуть бути підставою для переслідування його за цією статтею. З моменту внесення відомостей до ЄРДР пройшов майже рік та місяць з повідомлення йому про підозру за ст. 336 КК України (06.02.2025). Посилання органу досудового розслідування на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є лише припущенням. За всіма попередніми кримінальними провадженнями, де обвинувальні акти передано до суду, він без жодних порушень чи зауважень прибував до слідчого та в засідання судів. Факт виклику його повістками 15, 17, 18 березня 2025 року не є доказом умисного неприбуття до слідчого, оскільки він їх не отримував. Весь час аж до 10.04.2025 він перебував за місцем свого проживання, періодично відлучаючись по своїм короткочасним справам. Доказів його переховування від слідства надано не було. Вже після винесення ухвали про примусовий привід він неодноразово спілкувався з працівниками поліції біля двору власного будинку 23.03.2025, 25.03.2025 проте не був затриманий. Підозрюваний стверджує, що заходів по його розшуку чи встановлення місця знаходження слідчий та інші поліцейські не проводили, сусідів, рідних, близьких не опитували щодо його місцезнаходження. Після обшуку в нього вдома він особисто знайшов контакти слідчого і домовився про зустріч 10.04.2024 та сам прибув до райвідділку, куди йому перешкоджала зайти група поліцейських та впустили його після дзвінка на тел.102. Також зазначає, що неправомірне видалення його суддею із зали засідань у 2024 році не може бути обґрунтуванням ймовірності переховування від слідчого.

Зазначав, що слідчий суддя міг би застосувати до нього запобіжний захід саме у вигляді домашнього арешту у певний час доби з 22.00 год. до 05.00 год за місцем проживання із застосуванням електронних засобів контролю, при цьому в апеляційній скарзі просив взагалі не застосовувати до нього жодного запобіжного заходу, зважаючи на його бездоганну процесуальну поведінку.

Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного, його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, яка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст.178 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів та встановлено слідчим суддею, ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024250350000417 від 04.05.2024 з правовою кваліфікацією правопорушення ст. 336 КК України, що підтверджується наявним в матеріалах витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

06.02.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Відомостями, які обґрунтовують підозру ОСОБА_7 , є: повідомлення про кримінальне правопорушення від 30.04.2024; розписка №358 від 22.04.2024; журнал видачі довідок відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 ; журнал обліку видачі бланків повісток ІНФОРМАЦІЯ_2 ; поіменний список військовозобов`язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі команди № НОМЕР_1 від 29.04.2024; картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_7 ; акт про відмову від підпису в розписці про одержання повістки від 27.04.2024; довідка військово-лікарської комісії від 29.04.2024; акт про відмову від підпису в розписці про одержання повістки від 27.04.2024; протокол допиту свідка від 04.06.2024; протокол допиту свідка від 29.01.2025.

Підозрюваний неодноразово викликався до органу досудового розслідування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повісток про виклик, зокрема, на 15, 17, 18 березня 2025 року та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» про їх відправку, проте за повістками не з`явився.

У зв`язку з тим, що підозрюваний на виклики слідчого не з`являвся і встановити його місце знаходження встановити не вдалось, постановою слідчого СВ ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 від 19.03.2025 ОСОБА_7 оголошено в розшук.

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.03.2025 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованоїпідозри,ризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України,а такожособу підозрюваного,які даютьпідстави дляобрання запобіжногозаходу.

З такими висновками слідчого судді повністю погоджується й апеляційний суд.

Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, матеріали клопотання містять підтвердження про неодноразові виклики підозрюваного, на які він не з`являвся та як вірно зазначено слідчим суддею, підозрюваний безумовно обізнаний щодо здійснення досудового розслідування в межах даного кримінального провадження, і хоча він з`явився до слідчого судді самостійно, проте це не спростовує факт вчинення ним дій по ігноруванню викликів слідчого під час здійснення досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ще двох кримінальних правопорушень, які перебувають на розгляді в суді.

Попри твердження підозрюваного в апеляційній скарзі, що слідчим та прокурором не надано доказів його переховування і заходи його розшуку чи місця знаходження органом досудового розслідування не здійснювалося, то такі спростовуються наявними матеріалами клопотання, а належних та допустимих доказів протилежного ОСОБА_7 ні слідчому, судді ні апеляційному суду не представив, що свідчить лише про суб`єктивну оцінку підозрюваним вказаних обставин.

Під час судового розгляду, слідчим суддею були заслухані пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, які були оцінені слідчим суддею в сукупності та стали підставою для прийняття відповідного судового рішення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків слідчого судді не спростовують.

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею об`єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, даних про особу підозрюваного, та те, що органом досудового розслідування доведено переховування останнього від органів досудового розслідування, які на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано існують і підтверджують на даному етапі кримінального провадження потребу в триманні останнього під вартою в межах строку досудового розслідування строком 11 днів з можливістю внесення застави.

Крім того, разом з триманням під вартою слідчим суддею, як застосування альтернативного запобіжного заходу, передбачено можливість внесення застави, у розмірі, передбаченому за вчинення нетяжкого злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 та цей розмір відповідає положенням КПК України.

Також, колегія суддів зауважує на те, що на момент розгляду даної апеляційної скарги досудове розслідування даної кримінальної справи завершилося, оскільки 22.04.2025 року обвинувальний акт передано прокурором до суду.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

З урахуванням викладеного, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 199, 405, 407, 418,419, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.04.2025 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 11 днів, в межах строку досудового розслідування, який обчислювати з 10.04.2025 по 20.04.2025 включно з визначенням розміру застави залишити без змін, апеляційну скаргу підозрюваного залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді