Рішення

від 23.04.2025 по справі 583/611/25

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/611/25

2/583/488/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Сидоренка Р.В.

з участю секретаря Якубович В.В.

представника позивача, адвоката Білери П.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей,

УСТАНОВИВ:

27.02.2025 позивач звернувся до суду з вказаною заявою та просить встановити факт, що має юридичне значення, - самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей позивачу необхідне для призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги, а також пов`язане із необхідністю звільнення його із військової служби, так як ст. 23 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» передбачена відстрочка від призову.

В судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Його представник вимоги підтримав з підстав, зазначених у заяві, та просив їх задовольнити. Пояснив. що оскільки позивач наразі перебуває на військовій службі за контрактом, то встановлення вказаного факту надасть йому можливість змінити місце проходження служби за місцем проживання.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала. Вказала, що вона ніколи не відмовлялась від дітей, по мірі можливості надає їм як матеріальну, так і моральну підтримку. Так склалось, щ опісля розлучення з позивачем діти залишились проживати у нього, оскільки у неї не було власного житла. По мірі можливості вона постійно відвідувала дітей та забирала до себе на вихідні. Можливості її спілкування з дітьми в подальшому були обмежені так як вона виїжджала на заробітки за межі України на 3 місяці кожного разу. Щоразу по приїзду передавала кошти матері позивача на утримання дітей по 300 доларів США. Потім у неї тяжко захворіла матір, через що останній ампутували ногу і вона вимушена була постійно за нею доглядати. Через це не мала роботи та не мала можливості приділяти належну увагу дітям, а також підтримувати їх матеріально. Через вищевикладене не в змозі у повній мірі виконувати аліментні зобов`язання. два роки тому вона вийшла заміж і у неї народилась донька. Вони з чоловіком придбали будинок у селі, де наразі мешкають. Доньки провідують її за місцем мешкання, піклуються за малолітньою сестрою, залишаються у неї на декілька днів. Матеріальна підтримка її незначна через скрутне матеріальне становище. Проте діти її люблять. Позивачем ініціювалось питання про позбавлення батьківських прав. проте позов був залишений без розгляду через те, що доньки відмовились підтримати позицію батька у цьому питанні.

Від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області надійшов лист із проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника. Зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні.

Військові частини були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, представники д осуду не з`явились, про причини неявки не повідомляли.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2 , 09.08.2008 року вступив до шлюбу із ОСОБА_5 . Шлюб був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського МРУЮ у Сумській області, актовий запис №175 від 09.08.2008 року.

Від шлюбу ОСОБА_5 народила двох доньок: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 виданим виконкомом Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області 21 жовтня 2008 року, актовий запис №15 від 21 жовтня 2008 року, та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 виданим виконкомом Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області 21 жовтня 2008 року, актовий запис №14 від 21 жовтня 2008 року.

Згідно рішення Охтирського міськрайонного суду від 30 вересня 2016 року по справі №583/1839/16-ц, провадження 2/583/664/16, шлюб між сторонами був розірваний.

Згідно судового наказу Охтирського міськрайонного суду від 03 вересня 2019 року по справі №583/3400/19 провадження 2-н/583/104/19 ОСОБА_5 була зобов`язана сплачувати аліменти на утримання своїх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно проведеного державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 13.01.2025 р. ОСОБА_5 має заборгованість зі сплати аліментів, станом на 01.01.1025 року в сумі 169 941 грн. 88 коп.

В даний час ОСОБА_5 уклала шлюб з іншим чоловіком і змінила своє прізвище на ОСОБА_6 , та в цьому шлюбі народила іншу дитину, - доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки Чернеччинського ліцею (опорного закладу освіти) Охтирського району Сумської області від 03.01.2024 року за Вих. № 3, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 дійсно навчаються у 9 класі Чернеччинського ліцею (опорного закладу освіти) Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області. За час навчання в закладі біологічна мати дітей не приводила на заняття своїх доньок та не забирала їх після закінчення навчального дня, не цікавилась вона у класного керівника доньок, як вони навчаються та які проблеми у них виникають в процесі навчання.

Згідно довідки - характеристики Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 03.01.2024 року за Вих. № 03 /02-27/1 ОСОБА_2 зареєстрований в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 . Освіта базова вища, працює машиністом насосних установок Качанівського ГПЗ, розлучений, має на вихованні двох дочок - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На гр. ОСОБА_2 письмових звернень від сім`ї та односельців стосовно його поведінки до сільської ради не надходило.

02 квітня 2024 року комісія у складі: депутата Чернеччинської сільської ради - Черкай Ольги Михайлівни, секретаря сільської ради - Скубач Тетяни Іванівни, адміністратора ЦНАП - Сміян Тетяни Василівни провели обстеження домогосподарства по АДРЕСА_1 , на предмет умов проживання гр. ОСОБА_2 . На момент обстеження встановлено, що у даному домогосподарстві проживають: ОСОБА_2 разом із мамою - ОСОБА_11 та доньками - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Сім`я проживає в цегляному будинку із зручностями, мають транспортний засіб, забезпечені всіма необхідними предметами побуту, сантехніки для проживання. Мають у користуванні земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею - 0,3682 та на якій вирощують овочі та фрукти для особистого вживання, утримують підсобне господарство. Комісія встановила: Умови проживання задовільні.

Вищезазначене також підтверджується також довідкою Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області за Вих. №17 від 13.01.2025 року.

Від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області на виконання ухвали суду надійшов акт обстеження житлово-побутових умов від 25.03.2025 р. згідно якого у домогосподарстві по АДРЕСА_1 , дійсно мешкають доньки позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Сім`я проживає в цегляному будинку із зручностями, мають транспортний засіб, забезпечені всіма необхідними предметами побуту, сантехніки для проживання. Родина обробляє город та утримує підсобне господарство. Діти мають окремі облаштовані кімнати. Про дітей турбуються дорослі члени родини. Бабуся висловлює бажання утримувати дітей та самостійно їх виховувати.

Згідно характеристики за місцем роботи позивач ОСОБА_2 працює на Качанівському ГПЗ ПАТ «Укрнафта» машиністом насосних установок 2-го розряду з 2007 року. Характеризується позитивно.

Згідно довідки виданої командиром в/ч НОМЕР_5 солдат ОСОБА_2 прийнятий на військову службу за контрактом з 01.05.2024. За місцем проходження служби характеризується позитивно.

Додатково позивачем були надані та досліджені довідка Чернеччинського ліцею (опорного закладу освіти) Охтирського району Сумської області від 11.02.2025 року за Вих. № 34 згідно якої за час навчання доньок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їхня біологічна матір до закладу дітей не приводила та не забирала після закінчення навчання, не цікавилась у класного керівника успішністю та проблемами.

Згідно довідки КНП «Чернеччинський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 хворіє на гіпертонічну хворобу 2 ст., гастродуоденіт, остеохондроз.

На задоволення клопотання сторони позивача в судовому засіданні були допитані матір позивача ОСОБА_11 , дружина брата позивача ОСОБА_12 та сусід ОСОБА_13 , які, кожен окремо, повідомили про те, що відповідач не приділяла належної уваги своїм дітям, не відвідувала їх за місцем проживання та навчання, не підтримує матеріально.

Проте доньки сторін ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожна окремо, повідомили суд про те, що основний тягар їхнього утримання несе батько. Проте незначну допомогу надавала також і матір. Вони періодично відвідують її за місцем мешкання та проживають у неї. Інколи матір надавала незначні суми тау 2020 р. купувала одяг, у молодших класах вона відвідувала школу з місцем їхнього навчання.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звернувшись до суду із заявою, позивач, як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що саме він здійснює догляд за дітьми, створив для них належні побутові умови для проживання, разом із матір`ю похилого віку займається їхнім вихованням, керуючись забезпеченням інтересів дітей.

Вимоги заяви пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.Як військовослужбовця за контрактом, який самостійно утримує та виховує своїх двох неповнолітніх дітей, задля звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Відповідно до частини першої статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, відповідно до яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлює підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частини першої статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

За таких обставин, на підставі належним чином оцінених доказів, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем докази свідчать лише про проживання дітей разом з батьком, що сторонами не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні дитини. Та обставина, що матір не в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки щодо дітей, пов`язана насамперед із життєвими обставинами, а не із її свідомою та умисною поведінкою щодо дітей.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено.

Крім цього, встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Оскільки ОСОБА_1 не позбавлена батьківських прав щодо своїх доньок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , то зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються на неї як на матір вимогами законодавства України, зокрема ст. 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що позивач є особою, яка самостійно виховує дитину. Факт наявності у відповідачки іншої сімї не звільняє як матір неповнолітньої дитини від обов`язку виховання та утримання доньок.

Заявлені вимоги про встановлення факту того, що позивач самостійно, без будь - якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує та повністю утримує своїх доньок, по суті є тотожними та входять у предмет доказування при вирішенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

У пунктах 74, 75, 81, 84, 87, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 вказано, що оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини. У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Крім цього, як вказано у постанові, визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини, у т.ч., як вважає суд, і щодо позбавлення батьківських прав, та не може бути самостійною позовною вимогою, оскільки нормами СК України не передбачено такий спосіб захисту порушеного права, про який у даному випадку заявлено позивачем.

Встановлення факту перебування на утриманні позивача неповнолітніх дітей впливає на права та законні інтереси відповідача, як матері дитини, оскільки у такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання нею своїх обов`язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та інше.

Крім того, системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що передбачене абзацом 12 підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, у зв`язку з самостійним виховуванням дитини (дітей) віком до 18 років - стосується військовозобов`язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому, до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин тощо.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Відповідач не вчинила жодних дій, які б свідчили про наявність спору з позивачем з приводу визначення місця проживання їх спільних дітей.

Як вбачається із поданого позивачем позову, наданих в судовому засіданні пояснень, між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо виховання та утримання дитини, місце проживання дітей визначено, а суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги не вимогами до відповідача щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача - а фактично є вимогами на підставі яких позивач бажає отримати переведення для продовження служби у військовій частині за місцем проживання, що свідчить про неефективний спосіб захисту обраний позивачем, та необґрунтованість і безпідставність поданого позову, а тому в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем без відшкодування.

На підставі викладеного, ст.ст. 12, 13, 77-81, 263-265, 268, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей відмовити.

Понесені позивачем судові витрати залишити за ним без відшкодування.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 24.04.2025 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко