Рішення від 24.04.2025 по справі 640/9791/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/9791/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого-судді Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Маннік М.О.,

представника позивача - Бугайчук А.М.,

представника відповідача Волочай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа магазинів "Дніпро-М" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа магазинів "Дніпро-М" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 25.03.2021 №00224960702, №00225000702, №00225030702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 закрито підготовче провадження по адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві за переліком, що наведений вище. Позивач вважає висновки акта перевірки неправомірними та безпідставними, оскільки такі ґрунтуються на документально непідтверджених і суб`єктивних судженнях контролюючого органу. Також вказує про реальність господарських операцій з контрагентами, оскільки всі первинні документи були надані позивачем до перевірки, підстав для визнання їх недійсними, немає. Наголошує на реальності наданих послуг та фінансово-господарських операцій, оскільки всі документи складені у відповідності до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення, що були прийняті на основі акта перевірки.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у м. Києві мотивувало тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства встановлено вчинення ним ряду податкових правопорушень. Висновок акта перевірки відповідач вважає цілком обґрунтованим і цілком достатнім для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 24.04.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 10.03.2020р. по 23.03.2020р. та у період з 10.02.2021р. по 15.02.2021р. на підставі Наказу ГУ ДПС у м. Києві № 970 від 29.01.2019р. про проведення перевірки; Наказу ГУ ДПС у м. Києві №2589 від 03.03.2020р. про продовження строку проведення перевірки; Наказу ГУ ДПС у м. Києві №1218-п від 09.02.2021р. про поновлення терміну проведення перевірки, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ДНІПРО-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.09.2017р. по 30.09.2019р.

22.02.2021р. за результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт, за висновками якого ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ДНІПРО-М» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54735 грн.; завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2813083 грн.; занижено податок на додану вартість у загальній сумі 567231 грн.

11.03.2021р. ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ДНІПРО-М» подано до податкового органу заперечення на Акт за вих. №211 від 11.03.2021р.

29.03.2021р. ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ДНІПРО-М» отримало податкові повідомлення-рішення від 25.03.2021р. №00225000702, №00225030702, №00224960702, а також відповідь податкового органу про результати розгляду заперечення на Акт за вих. №30208/6/26-15-07-02-02-22 від 22.03.2021р., згідно якого висновки Акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Зі змісту Акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані ППР, вбачається, що зазначені порушення податкового законодавства відповідач пов`язує з нереальністю (непідтвердженістю)господарських операцій позивача з наступними контрагентами:

-ТОВ «Глобал канц прінт» - на загальну суму 3090615,04 грн. (з ПДВ), яка складається з придбання товарів за 2018 рік на суму 304081 грн., придбання товарів за 2019 рік на суму 2778534 грн., придбання послуг за 2019 рік на суму 8000,04 грн.;

-ТОВ «Сільвер плац» - придбання послуг за 2019 рік на суму 33457,86 грн. (з ПДВ).

Внаслідок чого Податковий орган прийняв наступні ППР:

- №00224960702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 68 419 грн. *(18% (податок на прибуток) х 304081грн. (вартість товарів придбаних у 2018р. у ТОВ «Глобал канц прінт» з ПДВ) + 25% штраф);

- №00225000702 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 813 083 грн. *(2778534 грн. (вартість товарів придбаних у 2019р. у ТОВ «Глобал канц прінт» з ПДВ) + 6666,7грн. (вартість послуг придбаних у 2019р. у ТОВ «Глобал канц прінт» без ПДВ) + 27881,54 (вартість послуг придбаних у 2019р.у ТОВ «Сільвер плац» без ПДВ);

- №00225030702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 709 039 грн. *(520678 грн. (податковий кредит отриманий за придбання товарів і послуг у ТОВ «Глобал канц прінт» та ТОВ «Сільвер плац») + 46 553 грн. + 25% штраф)

Однак, з такими твердженнями суд не погоджується, зважаючи на таке.

Щодо висновків позивача, що містяться на арк. 40, 41 Акту: «Згідно даних ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «Глобал Канц Принт» (код 42258486) послуг з виготовлення реалізованої на ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро М» продукції, оренди виробничих потужностей та транспортних засобів. Враховуючи відсутні необхідні людські ресурси та активи (матеріальні, технічні) для здійснення господарської діяльності, неможливість встановлення фактичного виробника товару, виконавця робіт по ланцюгу постачання. Перевіркою не підтверджено господарські операції на адресу ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» від ТОВ «Глобал Канц Принт» (код 42258486), що свідчить про те, що за реалізацією товару, наданням послуг створювалися лише зовнішні ознаки фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» необгрунтованої податкової вигоди. Не підтвердження поставки послуг та товарів по ланцюгу постачання (згідно даних ЄРПН). Враховуючи вищенаведене, наявне проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру.

ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» було направлено запит вих.№196 від 26.02.2021р. до ТОВ «Глобал Канц Принт» з проханням підтвердити закупівлю матеріалів та послуг для подальшого виготовлення та поставки товарів позивачу у періоді, що перевірявся Головним управлінням ДПС у м. Києві.

09.03.2021р. ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» отримало відповідь від ТОВ «Глобал Канц Принт» за вих.№1 від 09.03.2021р. та копії первинних документів, що підтверджують закупівлю матеріалів та послуг необхідних для виробництва та постачання товарів від ТОВ «Глобал Канц Принт» до Позивача.

11.03.2021р. ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» разом з запереченнями на Акт вих. №211 від 11.03.2021р. надав відповідачу копії первинних документів, отриманих від ТОВ «Глобал Канц Принт», що підтверджують закупівлю матеріалів та послуг, необхідних для виробництва та постачання товарів від ТОВ «Глобал Канц Принт» до Позивача.

Однак, додані позивачем до Заперечення на Акт документи, які були отримані від ТОВ «Глобал Канц Принт» відповідачем проігноровані та не були взяті до уваги.

Податковим кодексом України забезпечено реалізацію прав платника податків на повне та всебічне дослідження контролюючим органом податкової інформації, однак, в складеному Акті перевірки відсутні відомості щодо аналізу та співставлення первинних документів ТОВ «Глобал Канц Принт» та даних ЄРПН, оскільки такі відомості спростовують висновки ГУ ДПС щодо неможливості виконання господарських операцій ТОВ «Глобал Канц Принт».

Крім того, ЄРПН відображає лише операції з платниками податку на додану вартість, в той час як операції з неплатниками ПДВ там відсутні. Сама по собі обставина наявності в ЄРПН відомостей про зареєстровані податкові накладні не виключає можливості не відображення в ЄРПН інформації про обсяги фактично здійснених поставок (наданих послуг), зокрема, у випадках: попереднього придбання контрагентом цих товарів у постачальників та неотримання від таких постачальників з тих чи інших причин відповідних податкових накладних, або у разі, якщо реєстрація податкової накладної в ЄРПН не була здійснена продавцем контрагента.

Інформація з інформаційно-аналітичних баз ДПС є лише певним результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов`язків. Така інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку та не звільняє податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій є неправомірним. Збираючи таку інформацію, контролюючий орган як правило не проводить безпосереднього аналізу первинної документації та її достовірності. Такий підхід кореспондується з висновками Верховного суду у Постанові від 16.09.2020р. по справі №520/4150/19 та Постанові від 13.08.2020р. у справі №520/4829/19 .

Сама по собі наявність податкової інформації не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, і така податкова інформація не є належним доказом у розумінні КАС України. Податковий орган зобов`язаний доводити належними та допустимими доказами факти порушення платником податків вимог чинного законодавства.

Верховний Суд у Постанові від 02.04.2020р. по справі №160/93/19 дійшов висновку, що «будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.»

Господарські операції між ТОВ «Глобал Канц Принт» та ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» мають реальний характер, підтверджуються відповідними первинними документами, а також мають економічну доцільність для позивача, результатом яких є отримання інструменту для інформування потенційних покупців про розміщення магазину (вивіски) та рекламування товару/магазинів за допомогою друкованої продукції.

Позивач не має повноважень та відповідних ресурсів та не зобов`язаний їх мати, щоб перевіряти правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку контрагентами, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку позивача від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому позивач не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 05.02.2019р. №810/1967/16 та Постанові від 02.04.2020р. №160/93/19.

Твердження ГУ ДПС, викладені в Акті перевірки, про неможливість підтвердження фактів здійснення господарських операцій між ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» та ТОВ «Глобал канц прінт», а також про те, що видаткові накладні не підтверджують факт передачі товару від ТОВ «Глобал канц прінт» до позивача, оскільки дефектність первинних документів підтверджується відсутністю товару (не підтвердження його джерела походження), не відповідають дійсності.

Позивачем під час перевірки надано ГУ ДПС первинні документи (видаткові накладні), які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» та ТОВ «Глобал канц прінт», надані видаткові накладні відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять обов`язкові реквізити та відображають зміст господарської операції. Крім того, перевіряючим надано документи, які підтверджують оплату за поставлений товар та планові кошториси, які деталізують зміст господарських операцій.

Щодо джерела походження товару варто зазначити наступне. Законодавством не передбачено як можливості (права) так і обов`язку позивача здійснювати перевірку виробничих потужностей, достатності трудових ресурсів, виробничих процесів контрагента, а також ланцюга походження поставлених товарів.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік позивача від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для контрагента, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення позивача - покупця товару права на отримання податкового кредиту та віднесення сплачених сум до складу витрат. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в текстах постанов від 24.02.2021р. № 380/215/20; від 18.02.2021р. № 460/3026/18.

Оскільки ТОВ «Глобал канц прінт» було поставлено товари ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М», останнім було підписано видаткові накладні та відображено господарські операції згідно правил бухгалтерського обліку. ТОВ «Глобал канц прінт» переважно поставляло вивіски для магазинів позивача та друковані матеріали, поставлені товари використовуються позивачем у господарській діяльності, факт використання товарів придбаних у ТОВ «Глобал канц прінт» Податковим органом не заперечується.

Отже, ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» було надано перевіряючим всі необхідні первинні документи для підтвердження дійсності (реальності) господарських операцій з ТОВ «Глобал канц прінт».

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що невідповідність предмету Договору №МДМ-14-01-19 від 14.01.2019р. товару (послугам) зазначеним в видаткових накладних свідчить про відсутність факту постачання таких товарів (послуг). Такі висновки ГУ ДПС є помилковими з огляду на наступне.

Договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до ч.І ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. З огляду на наведене, недоліки, на які звернув Податковий орган, не можуть розцінюватися як обставина, що свідчить про нереальність господарських операцій, якщо за наслідками дослідження первинних документів вбачається, що товари (послуги) було дійсно поставлено, а пов`язані із цим витрати - понесені. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в Постанові від 30.09.2020р. №826/10120/18.

Таким чином, єдиним документальним підтвердженням спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи, що були надані Позивачем під час перевірки.

Щодо посилання у видаткових накладних за 2018 рік лише на договір без дати, а також посилання в видаткових накладних за 2018 рік наданих ТОВ «Глобал канц прінт» на договір №МДМ-14-01-19 від 14.01.2019р. варто зазначити наступне.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначення реквізитів договору у видатковій накладній не є обов`язковим, а наявність у видатковій накладній слова «Договір» або «Основний договір» жодним чином не впливає на реальність господарської операції.

Зазначення у видаткових накладних за 2018 рік наданих Податковому органу ТОВ «Глобал канц прінт» договору №МДМ-14-01-19 від 14.01.2019р. позивач пов`язує з тим, що ТОВ «Глобал канц прінт» у 2019 році було повторно направлено позивачу для підписання декілька видаткових накладних за 2018 рік, ймовірно у зв`язку з їх втратою чи пошкодженням. Програмне забезпечення ТОВ «Глобал канц прінт» після внесення в базу договору №МДМ-14-01-19 від 14.01.2019р. автоматично сформувало поле «Договір» видаткової накладної за наявною в базі інформацією, а саме заповнило поле «Договір» видаткових накладних реквізитами договору за 2019 рік, оскільки інформації про договір 2018р. внесено не було.

Так, ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М», під час повторного підписання видаткових накладних за 2018р. не звернули уваги на описку у реквізитах поля «Договір», однак вказана описка жодним чином не спростовує факту здійснення господарських операцій між ТОВ «Глобал канц прінт» та Позивачем, а зміст видаткових накладних наданих ТОВ «Глобал канц прінт» ідентичний змісту видаткових накладних наданих Позивачем.

Висновки ГУ ДПС щодо неможливості виконання ТОВ «Глобал канц прінт» оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів суд вважає передчасними.

Згідно інформації зазначеної на стор. 40 Акту у 2019 році у ТОВ «Глобал канц прінт» працювало 4 особи. Враховуючи об`єм поставлених Позивачу товарів, а також залучення ТОВ «Глобал канц прінт» сторонніх підприємств для виготовлення товарів (підтверджується доданими до Позову та Заперечення на Акт первинними документами), суд вважає цілком можливим виконання ТОВ «Глобал канц прінт» оформлених господарських операцій з наявними у ТОВ «Глобал канц прінт» трудовими ресурсами.

ГУ ДПС не наводить в Акті жодних обґрунтувань неможливості виконання ТОВ «Глобал канц прінт» господарських операцій. Варто зауважити, що для визначення недостатності трудових ресурсів необхідно комплексне вивчення господарських операцій ТОВ «Глобал канц прінт» з постачальниками матеріалів та послуг останнього, чого Податковим органом зроблено не було. Крім того, для однозначного визначення, яка ж кількість працівників необхідна для виготовлення вивісок, необхідне залучення експертів відповідних галузей, які мають оцінити як професіоналізм працівників так і об`єм робіт здійснених ТОВ «Глобал канц прінт».

Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в Постановах від 30.01.2018р. №К/9901/921/18, від 27.02.2018р. №К/9901/4256/17, від 30.01.2018р. № К/9901/5786/18, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також Верховний Суд у Постанові від 04.06.2020р. №340/422/19 зазначив: «Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ.»

В ході перевірки було встановлено що ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» мало взаємовідносини з ТОВ «СІЛЬВЕР ПЛАЦ» (код 42009477), а саме придбавало послуги з розміщення реклами на Радіо. Господарські взаємовідносини між ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» та ТОВ "Сільвер Плац", відбувались на підставі укладеного договору про надання рекламних послуг від 24.07.2019 № 2407-4 (в т. ч. додатків та додаткових угод до нього).

Відповідно до умов договору: виконавець бере на себе зобов`язання надавати Замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника на радіостанціях України на умовах та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Умови розміщення рекламних матеріалів містяться в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. За додатковим завданням замовника і за рахунок замовника, виконавець здійснює підготовку наданих замовником рекламних матеріалів для розміщення в ефірі радіостанцій. Замовник зобов`язується передати виконавцю затверджені рекламні матеріали, форма і зміст яких відповідають вимогам діючого законодавства щодо рекламування такого виду товарів, робіт, послуг не пізніше трьох робочих днів до початку трансляції рекламних матеріалів на радіостанціях.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Мережа магазинів«Дніпро-М» з ТОВ «СІЛЬВЕР ПЛАЦ» ГУ ДПС у м. Києві було встановлено наступні порушення: неможливість виконання ТОВ «СІЛЬВЕР ПЛАЦ» оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів; неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

ГУ ДПС у м. Києві також зазначено, що згідно з даними єдиного реєстру судових рішень, встановлено що до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання заступника начальника шостого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС Замятіна А.В., яке погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Рихальським В., про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР за № 320 191 001 100 000 64 від 01.07.2019 року за ознаками :кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, згідно якого, встановлено що невстановлені слідством особи за попередньою змовою в період 2018-2019 року створили суб`єкти підприємницької діяльності із ознаками фіктивності, зокрема: ..... ТОВ СІЛЬВЕР ПЛАЦ» (код 42009477) з метою прикриття незаконної діяльності шляхом здійснення безтоварних фінансово-господарських операції та надавали податкову вигоду іншим суб`єктам господарської діяльності шляхом формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо кримінального провадження відносно невстановлених осіб в якому фігурує ТОВ «Сільвер плац» варто зазначити, що наявність кримінального провадження щодо контрагента, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Відтак, необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій. Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018р. у справі № 826/6280/13-а, від 20.02.2018 року у справі № 813/4931/13-а. Сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і необхідне здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій.

Крім вищезазначеного, суд зауважує наступне: у постанові Верховного Суду України від 28.02.2023 у справі №640/16421/19, зазначено: «...безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем по справі).».

Законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для збільшення добросовісному суб`єкту господарювання сум зобов`язань, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податків та не може автоматично поширюватися на третіх осіб.

Відтак, порушення, припущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України 25.02.2021 у справі №640/3515/19, згідно якої: « ...надаючи оцінки наведеним доводам суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки з огляду на те, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства. ».

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 14.03.2012 №31-08410-07/23 1994/1318 «Щодо оформлення первинних документів» міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2023 року у справі №910/11980/21, в якій зазначено: «... деталізація змісту й обсягу господарських операцій законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені».

У іншій постанові від 10 травня 2018 року у справі № 820/1763/16, Верховний Суд ще більш конкретно формулює правову позицію щодо документального підтвердження операцій з надання послуг: « ... суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій».

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відтак, твердження відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Глобал канц прінт» та ТОВ «Сільвер плац» не знайшли свого підтвердження, та відхиляються судом, як безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.03.2021 №00224960702, №00225000702, №00225030702 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа магазинів "Дніпро-М" (вул. Кирилівська, б.102, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41609173) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, б. 33/19, м.Київ, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.03.2021 №00224960702, від 25.03.2021 №00225000702, від 25.03.2021 №00225030702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа магазинів "Дніпро-М" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 квітня 2025 р.

Головуючий суддя Л.М. Петрова