Ухвала

від 22.04.2025 по справі 620/3649/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 квітня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/3649/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за щорічну відпустку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 13.03.2018 по 19.07.2022, з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за щорічну відпустку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 13.03.2018 по 19.07.2022, з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік на день звільнення 05.08.2024;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) відповідно до принципу розумності, що дорівнює половині компенсації за невикористану щорічну відпустку, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 07.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху; встановлено позивачу десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Приписи частини 1статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України) визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини 3статті 122 КАС Українидля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5статті 122 КАС Українипередбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналіз наведених норм свідчить, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформулював висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормоюзаконуслід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положеннястатті 233 КЗпП Українив частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 2статті 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесенихЗаконом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ВодночасЗаконом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частину першустатті 233 КЗпП Українивикладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.».

Отже до 19.07.2022КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як зазначено вище, за загальним правилом, визначеним устатті 122 КАС України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).

Суд зазначає, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.

У постанові Верховного суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 зазначено, що особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про не нарахування та невиплату їй грошового забезпечення.

Тобто з дня отримання грошових виплат особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення, звернулась до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану ним заяву.

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зазначено: «65.Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосуваннястатті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати,дійшла таких висновків:

65.1.Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час діїстатті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності діїстатті 233 КЗпП України, в редакціїЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннямстатті233 КЗпП України(у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню нормистатті 233 КЗпП України(у редакціїЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

65.2.З урахуванням пункту 1глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП УкраїнитапостановиКабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначенимистаттею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

66.Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:

- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовцяза 2016-2018 рокизастосованостаттю233 КЗпП Україниу редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинноюна момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

-від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від20 листопада 2023 року у справі№160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у якихВерховний Суд констатував, щоу випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби,перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;

- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, щостроки для звернення до суду, які передбачені устатті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.

75.Періодз 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 рокурегулюється положеннямистатті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення]без обмеження будь-яким строком.

76.Проте періодз 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 рокурегулюється вже нині чинною редакцієюстатті 233 КЗпП України, яка передбачаєтримісячний строкзвернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.»

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач звільнений зі служби 05.08.2024, а із вказаним позовом позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду лише 01.04.2025.

Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказана позиція щодо строку звернення до суду у спірних правовідносинах також підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, від 10.10.2024 по справі №200/5937/23.

Дослідивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, суд вважає, що позивачем не було наведено жодних обґрунтованих причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений Законом.

Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про відсутність обставин, які б об`єктивно унеможливили звернення позивача до суду за захистом прав протягом визначеного законом строку.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду за 19.07.2022 та належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено.

Відтак суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із вимогами в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за щорічну відпустку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 19.07.2022, з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за щорічну відпустку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 19.07.2022, з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік на день звільнення 05.08.2024.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 241,243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за щорічну відпустку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 19.07.2022, з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за щорічну відпустку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 19.07.2022, з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік на день звільнення 05.08.2024 - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом з доданими до неї матеріалами, надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення позовної заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями293,295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій