Рішення від 24.04.2025 по справі 204/10051/24

Справа №204/10051/24

Провадження №2/204/581/25

РІШЕННЯ

іменем України

24квітня 2025 року м.Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 45.5 кв.м., у тому числі житловою площею 35.2 кв.м. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.12.1991, посвідченого керуючою справами Іванівською сільською радою Волноваського району Донецької області ОСОБА_2 , є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 21 березня 2024 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавського району Полтавської області із заявою про реєстрацію права власності на квартиру. Однак, 07.03.2024 року отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 72990508 мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Позивач вказує, що на момент окупації села Іванівка Волноваського району Донецької області рф він постійно проживав і був зареєстрований в зазначеному будинку, є його власником. Однак на теперішній час його право власності на це домоволодіння не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та позивач не може здійснити у державного реєстратора реєстрацію його права власності на домоволодіння, що позбавляє позивача можливості в майбутньому отримати компенсацію за зруйноване майно.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськавід 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

З 18 липня 1997 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28 зворот, 30, 41).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 26 грудня 1991 року, посвідченого керуючою справами Іванівської сільської ради Волноваського району Донецької області Слівною В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 50, позивач купив житловий будинок загальною площею 35.20 кв.м з надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , (а.с.8).

Згідно з копією технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45.50, житловою площею 35.20, належить позивачу (а.с.9-15).

Відомості про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні (а.с.18).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації, Полтавська обл. від 07 травня 2024 року № 72990508, відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки згідно відповіді Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області, за відомою інформацією, наразі доступ до реєстрових та реєстраційних справ, зберігачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», - відсутній. Підприємство та документація не евакуйовані та знаходяться на тимчасово окупованій території. Заявником протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви не виконано вимоги державного реєстратора та не надано інформації про зареєстровані права до 01.01.2013 року (а.с.16).

З відповіді Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області від 21.08.2024 № 01-25-902 встановлено, що у комунальнійвласності Волноваськоїміської територіальноїгромади відсутні суб`єкти,які надаютьпослуги зтехнічної інвентаризації,зокрема ТОВ «ВОЛНОВАСЬКЕ БТІ»(кодЄДРПОУ 03336539),яке єправонаступником КП «ВолноваськеБТІ».Всі підприємства,зокрема ібюро технічної інвентаризації, що здійснювали діяльність на території громади до її тимчасової

окупації,належали доприватного сектору. Станом на21.08.2024урозпорядженні Волноваськоїміської ВЦА відсутні відомостіщодо відновленнядіяльності напідконтрольній території України підприємств,які єзберігачами інвентаризаційнихсправ наоб`єкти,що розташовані уВолноваській міськійтериторіальній громаді,а такожвідсутні відомості проїх контактнідані,евакуацію документів,наявність доступудо паперових документів (а.с.17).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 1 частини другої зазначеної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини першої статті 317 ЦК України.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі N 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі N 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення стаття 392 ЦК України спрямована на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі N 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі N 914/1521/17).

З огляду на викладене, ураховуючи надані суду докази, суд уважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доВолноваської міськоївійськово-цивільноїадміністрації Волноваськогорайону Донецькоїобласті провизнання прававласності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 45.5 кв.м., житловою площею 35.2 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Волноваська міська військово-цивільна адміністрація Волноваського району Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, буд. 88, ідентифікаційний код 44048570.

Головуючий