Ухвала

від 24.04.2025 по справі 522/6123/25-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6123/25-Е

Провадження № 2-з/522/260/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

24 квітня 2025 року Приморський районний суду міста Одеси суд у складі головуючого судді Абухіна Р.Д., з участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є. розглянув заяву представника позивача про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», третя особа Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій просить: накласти арешт на нежитлове приміщення за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві №4/1-Кп від 27.07.2020, а саме на нежитлове приміщення №П102 (будівельний № НП1п), ідентифікатор нежитлового приміщення01.3074881.4645379.20240711.83.6454.11, площею 34,3м2, що розташована на (-1)-му поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор будинку - 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51, що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом та просить: визнати за громадянкою України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на об`єкт нерухомості нежитлове приміщення П102 (будівельний номер НП1п), ідентифікатор нежитлового приміщення01.3074881.4645379.20240711.83.6454.11, площею 34,3 м2, що розташована на (-1)-му поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор будинку - 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51 що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057. Судові витрати покласти на Відповідачів.

Згідно п. 1-2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Врахувавши предмет даного спору, його мотивацію та обґрунтування, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у матеріалах заяви доказів, суд приходить до висновку, що заява обґрунтована та підтверджена належними доказами, які дають підстави вважати, що в подальшому можуть виникнути обставини утруднення виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову, якщо майно боржником буде відчужено.

Суд, беручи до уваги те, що позовні вимоги позову майнового характеру, та в разі задоволення рішення підлягає примусовому виконанню, вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предсметом спору, зможе забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, забезпечення позову сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Суд зазначає, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.

Відповідно до частини першої та другої ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст. 149, 151-154, 258-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення №П102 (будівельний № НП1п), ідентифікатор нежитлового приміщення01.3074881.4645379.20240711.83.6454.11, площею 34,3м2, що розташована на (-1)-му поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор будинку - 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51, що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.Д. Абухін