Постанова

від 23.04.2025 по справі 212/10147/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3012/25 Справа № 212/10147/24 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/10147/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року, яке ухвалено суддеюВласенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 02 грудня 2024 року, та на додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 19 грудня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (надалі - АТ "Державний ощадний банк України", АТ «Ощадбанк») про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії у порядку захисту прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ "Державний ощадний банк України" та має відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 .

22 серпня 2022 року позивачу надійшло кілька повідомлень від Ощадбанку у вигляді кодів на підтвердження операцій. Надалі, з номеру НОМЕР_17 - особа, яка представилась співробітником служби безпеки банку, пропонувала надати код доступу. Також, серед дзвінків був номер НОМЕР_2 . Враховуючи велику кількість шахрайських ситуацій з банківськими картками позивач на смс-повідомлення уваги не звертав, номери заблокував.

В той же день, з сайту Ощад24 позивачем виявлено, що з карткового рахунку перераховано 29000.00 грн.

Одразу після виявлення факту незаконного перерахування коштів з карткового рахунку, позивач зателефонував на гарячу лінію Ощадбанку та виконав блокування рахунку.

Згідно виписки по картковому рахунку позивача за період з 22 серпня 2022 року по 01 жовтня 2024 року вбачається, що 22 серпня 2022 року здійснено переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у розмірі 29000,00 грн., комісія за переказ коштів склала 295,00 грн., комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів склала 863,14 грн. В період з 01 вересня 2022 року по 26 січня 2023 року відповідачем нараховано відсотки за користування кредитним лімітом у загальній сумі 5022,71 грн.

На звернення позивача, від відповідача отримано відповідь, якою рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.

23 серпня 2022 року позивач звернувся електронною поштою до Департаменту кіберполіції Національної поліції.

23 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння грошовими коштами та 08 лютого 2023 року до ЄРДР внесено повідомлення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.190 КК України.

14 лютого 2023 року надано постанову про залучення до провадження в якості потерпілого ОСОБА_1 .

Списання кредитних коштів були здійснення без згоди позивача та на адресу невідомого йому отримувача. Своїми діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 не сприяв втраті картки та не надавав доступ до неї третім особам, не повідомляв персональних даних картки і не сприяв незаконному використанню іншими особами персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Картка ніколи не вибувала з його володіння, знаходиться у нього і доступ до неї будь-яких сторонніх осіб є неможливий. Факт звернення позивача до банку щодо незаконних платіжних операцій та звернення позивача до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення банківських операцій 22 серпня 2022 року.

Посилаючись на викладене, просив суд: визнати неправомірними дії АТ "Державний ощадний банк України" по нарахуванню позивачу заборгованості, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 000,00 грн. несанкціонованих транзакцій, комісії у розмірі 1158,14 грн. несанкціонованих транзакцій та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5022,71 грн. несанкціонованих транзакцій, зобов`язати АТ "Державний ощадний банк України" скасувати нараховану АТ "Державний ощадний банк України" за період з 22.08.2024 року по 01.10.2024 року по належному позивачу картковому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29000,00 грн. несанкціонованих транзакцій, комісії у розмірі 1158,14 грн. несанкціонованих транзакцій та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5022,71 грн. несанкціонованих транзакцій та стягнути з АТ "Державний ощадний банк України" на користь позивача судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірними дії АТ "Державний ощадний банк України" по нарахуванню ОСОБА_2 заборгованості, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 000,00 гривень несанкціонованих транзакцій, комісії у розмірі 1158 гривень 14 копійок несанкціонованих транзакцій та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5022 гривні 71 копійку несанкціонованих транзакцій.

Зобов`язано АТ "Державний ощадний банк України" скасувати нараховану за період з 22 серпня 2024 року по 01 жовтня 2024 року по належному ОСОБА_1 картковому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 000,00 гривень, комісії у розмірі 1158 гривень 14 копійок та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5022 гривні 71 копійку.

Стягнуто з АТ "Державний ощадний банк України" на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1168,00 гривень.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року стягнуто з АТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 судові витрати за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 5000,00 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач АТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати рішення суду та додаткове рішення, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом в ході судового слідства не досліджено належним чином стан кримінального розслідування, зокрема, з допомогою відомого рахунку, на який було перераховано кошти, встановити власника рахунку, куди саме були перераховані грошові кошти, ІР адресу, з якої здійснювалася така операція і місце переказу грошових коштів, абонентських номерів, на які була прив?язана картка, з зазначенням дати прив?язування. В системі дистанційного обслуговування або сервісі переказу коштів застосовується певна послідовність дій, визначена правилами/порядком банку, для ініціювання переказу коштів з банківського рахунку з використанням певних платіжних інструментів, навіть перевипустивши сім-карту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до додатка банку, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Згідно р. 9.7. Розділу ІХ Договору, банк не несе відповідальності за будь-які наслідки проведення операцій за рахунками клієнта на підставі розрахункових документів, якщо підписи на таких розрахункох документіх є підробленими. Наполягає на тому, що банк не несе відповідальності за наслідки несвоєчасного попередження клієнтом банку про невірно проведені операції або про необхідність блокування облікового запису клієнта в системі ДБО, наслідки операцій в системі ДБО, здійснених з використанням облікового запису клієнта, відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а не банк. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження протиправних дій з боку АТ «Ощадбанк» на підтвердження недосконалості банківської програми дистанційного обслуговування та безпеки. Заявлені позовні вимоги грунтуються виключно на словах позивача. Також, позивачем не було надано суду доказів того, що таке списання коштів відбувалось без передачі ним стороннім особам конфіденційних даних щодо банківської картки. Обставини справи дають підстави стверджувати, що у системі було створено дублікат сім-картки, а тому, разом із апеляційною скаргою, подається клопотання про витребування доказів. Крім того, звертає увагу суду, що списання коштів відбулося із діючої картки, а не із новоствореної діджітал картки.

Для підтвердження доводів апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції: витребувати в АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» Федорченка Андрія Володимировича, який діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від N?63 від 15.01.2024 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «АКБ «КОНКОРД», місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2 інформацію щодо переказу коштів на емітовану ним карту НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) здійсненого:22.08.2022 о 15:57:56 на 29 000,00 грн., з наданням виписки по даному рахунку за період з 21.08.2022 до 23.08.2022 з зазначенням власника рахунку та його ідентифікаційних даних (ТБ, рік народження, РНОКПП, адреса реєстрації); витребування у Приватного акціонерного товариства "Київстар", код ЄДРПОУ - 21673832, місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, наступну інформацію: Чи мав місце перевипуск (заміна) SIM - карти мобільного зв`язку з телефонним номером НОМЕР_5 , починаючи з 00-00 год. 06.09.2018? Якщо перевипуск (заміна) SIM-карти мали місце, то з якої дати та часу та яким чином, ким він був ініційований?; Чи здійснювалося блокування оператором мобільного зв?язку абонентського номер позивача НОМЕР_5 з будь-якої причини з 00-00 год 22.08.2022 по 00-00 год 23.08.2022?; Якщо активація нової SIM-карти мала місце, то яка адреса та який номер базової станції, яка забезпечувала зв?язок при активації нової SIM-карти з номером позивача з 00-00 год 22.08.2022 по 00-00 год 23.08.2022?; Якщо перевипуск або заміна SIM-карти здійснювалась, з якого часу було виконано відновлення роботи телефонного номеру НОМЕР_5 ?; Надати роздруківку телефонних дзвінків (вхідні та вихідні) та СМС-повідомлень (вхідних та вихідних), здійснених на номер та з номеру НОМЕР_5 з 00-00 год 22.08.2022 по 00-00 год 23.08.2022 (час та тривалість, неприйняті виклики); Надати інформацію про IMEI усіх мобільних телефонів та місце, з якого здійснювались телефонні дзвінки та СМС-повідомлення на номер НОМЕР_5 протягом з 00-00 год. 22.08.2022 по 00-00 год 23.08.2022, а також інформацію про номер SIM-карти та IMEI телефону, з якого надійшов запит до оператора мобільного зв?язку про переведення номеру НОМЕР_5 на іншу SIM-карту; Надати інформацію, які СМС-повідомлення на номер НОМЕР_5 надходили (з текстом включно) або не були доставлені у повному обсязі (обірвані) з 00-00 год. 22.08.2022 по 00-00 год 23.08.2022.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача АТ "Державний ощадний банк України" про витребування доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дубовик С.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, просить суд стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судові витрати на послуги правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Трофімова С.Ю., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ДДубовик С.В., яка заперечувала протии доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання № 1450309 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) у якій просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_6 в гривні на його ім`я на умовах тарифного пакету "Мій комфорт", а також заяву про встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) у якій просив надати кредит, метою отримання якого є задоволення споживчих потреб шляхом надання відновлювальної кредитної лінії на його картковий рахунок № НОМЕР_7 , а також паспорт споживчого кредиту з таблицею визначення сукупної вартості кредиту (а.с.47-48, 113-115).

Відповідно до п.3.1 Блоку 3 Заяви про приєднання, шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору, ОСОБА_1 беззастережно приєднався до Договору в редакції, яка на день підписання цієї Заяви про приєднання, розміщена на інтернет сторінці Банку www.oschadbank.ua та уклав з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку Кредитного договору.

Згідно п.3.2., 3.3.2 Блоку 3 Заяви про приєднання відповідно до умов Договору Банк відкрив на ім`я Клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі - Картка/платіжна картка) за дебетовою-кредитною схемою. Клієнт просив підключити основну Картку до послуги СМС-інформування до номеру телефону: НОМЕР_5 .

З наданих позивачем фотокопії екрану телефону з отриманими СМС-повідомленнями від «Ощадбанку» вбачається, що 22 серпня 2022 року о 15:53 год позивач отримав повідомлення з реквізитами його картки, а саме терміном дії та CVC2 кодом; о 15:55 год надійшло повідомлення з кодом для входу в систему «Ощад 24/7», о 16:26 год позивач отримав повідомлення з кодом для переказу між його картками; о 16:31 позивач отримав повідомлення з реквізитами його нової картки з іншим терміном дії та CVC2 кодом; о 21:44 год надійшло повідомлення з кодом для переказу між картками позивача; о 22:38 год надійшло повідомлення про деактивацію карти НОМЕР_8 ; о 22:39 год надійшло повідомлення про деактивацію карти НОМЕР_9 (а.с 11-12).

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:57 годині було здійснено переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у розмірі 29000,00 грн., комісія за переказ коштів - 295,00 грн., комісія за отримання готівки за рахунок кредитних коштів - 863,14 грн. В період з 01 вересня 2022 року по 26 січня 2023 року банком було нараховано відсотки за користування кредитним лімітом 5022,71 грн. (а.с.9-10, 138-139).

З інформації, що надана представником відповідача встановлено, що 22.08.2022 року в мобільному додатку було створено Digital картку НОМЕР_10 ( НОМЕР_11 )

(рахунок НОМЕР_12 ).

Згідно наданої інформації Процесингового центру АТ «Ощадбанк» зафіксовано

наступні операції по переказу грошових коштів в «Ощад 24/7»: 22.08.2024 з 15:55 по 22.38 новий мобільний додаток «Flumo», пристрій на якому здійснено переказ «Lenovo YB-Q501F». Веб-банкінг 22.08.2024 з 16:02 по 22.38.

Дзвінки до контакт-центру Банку здійснювались з номера телефону НОМЕР_5 : 22.08.2022 року о 22:21 - вхідний дзвінок, запит клієнта стосувався зняття коштів з картки невідомими особами. Клієнт не дочекався на з`єднання з оператором та завершив дзвінок самостійно. 22.08.2022 року о 22:29 - вхідний дзвінок, запит клієнта стосувався зняття коштів з картки невідомими особами. Клієнт не дочекався на з`єднання з оператором та завершив дзвінок самостійно. 22.08.2022 рік о 22:32 - вхідний дзвінок, запит щодо списання коштів з картки без відома клієнта. Оператор контакт-центру Банку здійснив блокування карток 22.08.2022 року о 22:35 ПК № НОМЕР_13 (КР №

НОМЕР_1) та НОМЕР_14 (КР №

НОМЕР_15 ) з причини шахрайства, зафіксував відмову від

операцій за 22.08.2022 рік, заблокував та закрив обліковий запис Ощад 24/7 та

токени (а.с. 109).

З відповіді Управління протидії кіберзлочинам в Дніпропетровській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України Вих. № К-3356/ЄО-3335/38/101/2022 від 23 серпня 2022 року, вбачається, що 23 серпня 2022 року до Управління електронною поштою надійшло електронне звернення ID НОМЕР_16 ОСОБА_1 про те, що 22 серпня 2022 року йому надходили СМС-повідомлення, схожі за змістом з банківськими повідомленнями, а також телефонували невстановлені особи, представляючись працівниками банку, з вимогою запису коду доступу (банківської операції якої заявник не проводив), після чого він виявив факт викрадення з його банківського рахунку коштів на загальну суму 30158,14 грн. До Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області направлено звернення ОСОБА_1 , яке зареєстровано в УПК з використанням інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" за № 3335, для розгляду та прийняття процесуального рішення відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с.14).

З відповіді АТ "Державний ощадний банк України" від 19 жовтня 2022 року наданої на звернення ОСОБА_3 від 04.10.2022 року, вбачається, що несанкціонований доступ до карткового рахунку міг статися при наявності доступу сторонніх осіб до картки позивача та/або при надання останнім стороннім особам персональної інформації щодо його картки. Відповідно до п.9.14 Правил здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичними особами в АТ "Ощадбанк", клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, а також пін, CVV2/CVC2, строк дії, номер катки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт (а.с.13).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041730000150 від 08 лютого 2023 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.190 КК України, 07 лютого 2022 року до ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла ухвала Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу про зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР за письмовою заявю ОСОБА_1 про те, що 22 серпня 2022 року о 16.00 годині невстановлена особа, шахрайським шляхом, здійснивши телефонний дзвінок з номеру НОМЕР_17 , заволоділа грошовими коштами на загальну суму 30025,00 грн. з карткового рахунку НОМЕР_18 відкритого в АТ "Ощадбанк" на ім`я ОСОБА_1 , чим спричинила останньому матеріальний збиток на вказану суму. У подальшому грошові кошти ОСОБА_1 було переведено через UKR KYIV MOBILE BANKING 31318930010001 (а.с.16).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 22 лютого 2023 року, останній звернувся до Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області зі заявою про залучення його в якості потерпілого (а.с.17).

Згідно постанови слідчого СВ Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 визнано в якості потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041730000150 від 08 лютого 2023 року (а.с.18).

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , як користувач карток, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне зняття коштів, ОСОБА_1 повідомиів про цей факт банк та звернувся до банку та правоохоронних органів, тому банк повинен відновити залишок коштів на особистому картковому рахунку позивача на рахунках позивача до стану, у якому вони перебували перед виконанням несанкціонованих операцій, шляхом скасування заборгованості, нарахованої за період з 22 серпня 2024 року по 01 жовтня 2024 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Окрім того, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі №766/19614/18 (провадження № 1-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичнихматеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_1 особисто не використовував 22 серпня 2022 року електронний платіжний засіб - карту НОМЕР_8 та карту НОМЕР_9 , та, оскільки не встановлено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомив правоохоронні органи про вчинений злочин, він не несе відповідальності за такі платіжні операції.

Колегія суддів звертає увагу, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Натомість, АТ «Ощадбанк» не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача ОСОБА_1 , не довів, що останній, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, що ОСОБА_1 , як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції.

Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.

З огляду на наведене, судом першої інстанції, з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дубовик С.В. про ухвалення додаткового ріішення та стягуючи з АТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 судові витрати за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 5000,00 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений та підтверджений документально розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам, часу витраченому ним на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягу таких послуг, у зв?язку з чим, з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, ці судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що, на підтвердження витрат на професійну правнчиу допомогу, суду надано Договір про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дубовик С.В.; Акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року, за яким адвокатом Дубовик С.В. надано позивачу послуги: ознайомлення із документами клієнта, аналітика та новели законодавства, судова практика (правові позиції ВСУ) у питанні скасування нарахованої банком заборгованості, комісії, несанкціонованих транзакцій - 4 год. - 1000 грн., формування правової позиції клієнта щодо питань, пов`язаних з визнання неправомірними дій АТ "Державний ощадний банк України" по нарахуванню заборгованості, скасування нарахованої заборгованості - 4 год. - 500 грн., складання та направлення позовної заяви до суду - 4 год. - 2000 грн., ознайомлення з відзивом на позовну заяву, складання та направлення відповіді на відзив - 4 год. - 1500 грн., всього на суму 5000 грн.; платіжну інструкцію від 06 грудня 2024 року про сплату позивачем на користь адвоката Дубовик С.В. грошових коштів у сумі 5000 грн.; рахунок № 05/12/2024 року.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (консультація, перегляд судової практики, складення процесуальних документів), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи, й доводи апеляційної скарги правильність таких виснвоків суду не спростсовують.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Згідно п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робі, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи,позивачем ОСОБА_1 , на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, надано копії Договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року та Акт приймання-передачі наданих послуг від 07 квітня 2025 року, а також рахунку на оплату витрат у розмірі 10 000,00 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що ці витрати є неспівмірними із обсягом виконаних адвокатом робіт та складністю справи, у зв`язку з чим з відповідача АТ "Державний ощадний банк України" на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені на оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п?ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року.

Головуючий:

Судді: