Постанова від 15.04.2025 по справі 400/7808/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7808/24

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 13.02.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта Марченко О.І.

представників позивача Євтєєва Т.В., Тищенко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-трактор» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-трактор» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №1506814290702 від 05.07.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 1 988 734,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №1506914290702 від 05.07.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 572 362,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №1507414290702 від 05.07.2024 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 598 388 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №1507314290702 від 05.07.2024 року про стягнення штрафу на суму 56 100,72 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №1507214290702 від 05.07.2024 року, яким застосовано адміністративний штраф на загальну суму 1 020 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач пояснив, що висновки, викладені в акті Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс-трактор» від 28.05.2024 року №10421/14-29-07-02/31210280 в частині порушення положень п.44.1, п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 656 459 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 1 257 890 грн., завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту на суму 598 388 грн., встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 856 278 грн., є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням податкового законодавства України. Позивачем під час перевірки були надані всі документи, які підтверджують, що позивач не завищував собівартість реалізованої продукції та не занизив фінансовий результат (прибуток) до оподаткування на суму 9 202 553 грн. Відсутність поршень з боку позивача підтверджується в тому числі і висновком експертного дослідження №ЕД-19/115-24/11342-ЕК Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. Крім того, в порушення п.82.1 ст.82 ПК України перевірка проводилась 20 робочих днів, тоді як ТОВ «Сервіс-трактор» належить до суб`єктів малого підприємництва, а відтак тривалість перевірки не мала перевищувати 10 робочих днів.

Від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. В ході перевірки ТОВ «Сервіс-трактор» було встановлено безпідставне списання вироблених товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) за період 2019-2023 р.р., що призвело до завищення собівартості реалізованої готової продукції. Крім того, перевіркою встановлено, що для обліку ТМЦ позивачем застосовувався позабалансовий рахунок, однак такі позабалансові рахунки не можуть використовуватися для обліку сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, готової продукції для подальшого їх використання у виробництві, комплектації, або для продажу.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він повністю підтримав позовні вимоги та повторно навів обґрунтування, викладені в позовній заяві.

Також, від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивачем додатково зазначено, що при розрахунку вартості списання деталей, інспектори ГУ ДПС у Миколаївській області керувались принципом черговості списання деталей при визначенні номенклатури та їх вартості, який не узгоджується з п.7 П(С)БО 9 «Запаси».

Від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач повторно наголосив на тривалості перевірки у відповідності з ПК України. Стосовно економічно експертного дослідження №ЕД-19/115-24/11342-ЕК від 30.07.2024 року, відповідач зазначив, що він не може бути взятий до уваги, оскільки предметом висновку експерта є питання права і Миколаївський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України не може підміняти суд у вирішенні даної справи.

Справу розглянуто в судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення, викладені в заявах по суті справи. Так, представник позивача пояснив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Сервіс-трактор» вимог податкового законодавства не ґрунтуються на приписах ПК України і зроблені всупереч ньому. Зокрема, відповідач ніяк не пояснив, в чому саме полягає порушення обліку ТМЦ на позабалансовому рахунку. Представник відповідача в свою чергу пояснив, що перевіркою ТОВ «Сервіс-трактор» встановлено заниження податкових зобов`язань внаслідок необґрунтованого списання ТМЦ, що потягло за собою завищення собівартості готової продукції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-трактор» (вул. Підгороднянське шосе, буд. 10-Ж/2, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, ЄДРПОУ 31210280) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027), задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №1506814290702 від 05.07.2024 року, №1506914290702 від 05.07.2024 року, №1507414290702 від 05.07.2024 року, №1507314290702 від 05.07.2024 року, №1507214290702 від 05.07.2024 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-трактор» (вул. Підгороднянське шосе, буд. 10-Ж/2, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, ЄДРПОУ 31210280) судові витрати у виді судового збору в сумі 24 224 грн. (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні).

На вказане рішення суду Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить суд скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сервіс-трактор» у повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

28.03.2025 року (вхід.№16843/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «Сервіс-трактор» Євтєєвої Тетяни Володимирівни надійшов відзив на апеляційну скаргу. Заявник просить залишити без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року по справі №400/7808/24, а подану Головним управлінням ДПС у Миколаївській області апеляційну скаргу - без задоволення.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 23.04.2023 року до 21.05.2023 року на підставі наказу від 03.04.2024 року №483-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс-трактор» ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сервіс-трактор» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2018 року до 31.12.2023 року, правильності нарахування, обчислення сплати єдиного внеску з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року до 31.12.2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2024 року №10421/14-29-07-02/31210280, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 656 459 грн., в тому числі в розрізі періодів: півріччя 2019 р. на суму 427 970 грн. (І квартал 427 970 грн.); три квартали 2019 р. на суму 901 440 грн. (III квартал 473 470 грн.) 2019 р. на суму 901 440 грн. (IV квартал 0 грн.); півріччя 2021 р. на суму 18 792 грн. (І квартал 18 792 грн.); три квартали 2021 р. на суму 189 056 грн. (квартал 170 264 грн.) 2021 р. на суму 327 358 грн. (IV квартал 138 302 грн.) 2022 р. на суму 13 724 грн. (IV квартал 137 24 грн.) 2023 рік на суму 413 937 грн.;

2) п.44.1 ст.44, пп.192.1.1 п.192 ст.192, абз. г п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, з урахуванням пп.14.1.36, пп.14.1.231 ст.14 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 1 257 890 грн., в тому числі в розрізі періодів: серпень 2018 р. 15 767 грн., червень 2019 р. 147 284 грн., липень 2019 р. 226 836 грн., серпень 2019 р. 145 168 грн., вересень 2019 р. 482 313 грн., вересень 2021 р. 210 061 грн., листопад 2021 р. 30 462 грн.;

3) п.44.1 ст.44, абз. г п.198.5 ст.198, п.200.1, абз. в п.200.4 ст.200, з урахуванням пп.14.1.36, пп.14.1.231 ст.14 ПК України від 2 грудня 2010 р., в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на суму 598 388 грн. за грудень 2023 р.;

4) абз. г п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних: за квітень 2019 р. на обсяг постачання 1 869 445,3 грн., крім того ПДВ 373 889,06 грн.; травень 2019 р. на обсяг постачання 24 330,46 грн., крім того ПДВ 4 866,09 грн.; червень 2019 р. на обсяг постачання 483 836,9 грн., крім того ПДВ 96 767,38 грн.; липень 2019 р. на обсяг постачання 218 824,36 грн., крім того ПДВ 43 764,87 грн.; вересень 2019 р. на обсяг постачання 2 411 563,12 грн., крім того ПДВ 482 312,62 грн.; червень 2021 р. на обсяг постачання 104 400 грн., крім того ПДВ 20 880 грн.; липень 2021 р. на обсяг постачання 318 071 грн., крім того ПДВ 63 614,2 грн.; вересень 2021 р. на обсяг постачання 627 838 грн., крім того ПДВ 125 567,6 грн.; жовтень 2021 р. на обсяг постачання 55 900 грн., крім того ПДВ 11 180 грн.; листопад 2021 р. на обсяг постачання 96 408 грн., крім того ПДВ 1 28,6 грн.; грудень 2021 р. на обсяг постачання 616 040 грн., крім того ПДВ 123 208 грн.; листопад 2022 р. на обсяг постачання 7 6245 грн., крім того ПДВ 15249 грн.; березень 2023 р. на обсяг постачання 109 089 грн., крім того ПДВ 21 817,8 грн.; травень 2023 р. на обсяг постачання 5 704 грн., крім того ПДВ 11 40,8 грн.; червень 2023 р. на обсяг постачання 103 064,4 грн., крім того ПДВ 20 612,88 грн.; липень 2023 р. на обсяг постачання 789 599,2 грн., крім того ПДВ 157 919,84 грн.; серпень 2023 р. на обсяг постачання 920 154,8 грн., крім того ПДВ 184 030,96 грн.; вересень 2023 р. на обсяг постачання 355 960 грн., крім того ПДВ 71 192 грн.; грудень 2023 р. на обсяг постачання 16 080 грн., крім того ПДВ 3 216 грн.;

5) п.201.10 ст.201 розділу V, п. 69.1 підрозділу 10 розділу Х Інші перехідні положення ПК України, в результаті чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 81 621,90 грн., у тому числі в розрізі періодів: лютий 2022 р. з терміном прострочення до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 35,42 грн., червень 2022 р. з терміном прострочення до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 81 586,48 грн.;

6) п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України та п.3.2, п.3.3, п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 р. №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. №111/26556, а саме: ТОВ «Сервіс-трактор» до наданих до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) І квартал - IV квартал 2018 р. не включено виплачені суми доходу фізичним особам-підприємцям (157 ознака) за товари, послуги, про що свідчать касові та банківські документи (банківські виписки);

7) п.121.1 ст.121 ПК України, а саме ненадання платником податків оригіналів документів.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «Сервіс-трактор» в зв`язку з встановленими технічними помилками було внесено зміни до висновку акта перевірки від 28.05.2024 року №10421/14-29-07-02/31210280, в зв`язку з чим пункти 2, 4, 7 розділу 4 «Висновок» викладено в такій редакції:

2) п.44.1 ст.44, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, абз. г п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, з урахуванням пп.14.1.36, пп.14.1.231 ст.14 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 1 257 890 грн.;

4) абз. г п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних;

7) п.44.6 ст.44 ПК України, а саме ненадання платником податків оригіналів документів.

На підставі висновків акту перевірки, з урахуванням внесених змін, за результатами розгляду заперечення на акт перевірки, були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форма «Р» №1506814290702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 988 734,25 грн., в тому числі основний платіж 165 6459 грн., штрафна санкція 332 275,25 грн.;

- форма «Р» №1506914290702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 572 362,50 грн., в тому числі основний платіж 1 257 890 грн., штрафна санкція 314 472,50 грн.;

- форма «В4» №1507414290702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 598 388 грн.;

- форма «ПН» №1507314290702, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в періоді, що перевірявся, на суму 56 100,72 грн.;

- форма «Н» №1507014290702, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в періоді, що перевірявся, на суму 8 162,19 грн.;

- форма «ПС» №1507214290702, яким застосовано штрафні санкції за ненадання документів до перевірки на суму 1 020 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до вимог п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедури митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з вимогами п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2 ст.77 ПК України визначено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.77.3 ст.77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Згідно з вимогами п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 ст.77 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з вимогами пп.77.7-77.9 ст.77 ПК України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 ПК України, не повинна перевищувати - 30 робочих днів для великих платників податків, - щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, - інших платників податків - 20 робочих днів.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Позивач вважає, що податковим органом порушено тривалість перевірки, яка відповідно до вищезазначеної норми податкового кодексу для суб`єктів малого підприємництва, до якого відносить себе позивач, не повинна перевищувати 10 днів.

Колегія суддів зазначає, що ПК України не містить визначення понять суб`єкта малого та середнього підприємництва.

Відповідно до вимог п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

У зв`язку з цим для визначення тривалості перевірок цих суб`єктів господарювання застосовуються норми п.3 ст.55 Господарського кодексу України.

Так, суб`єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб`єкти господарювання належать до суб`єктів середнього підприємництва.

У періоді, що перевірявся, середня кількість працівників у певних роках складала понад 50 осіб, зокрема в 2018 році середня кількість працівників складала 68 осіб (І квартал - 71 особу, ІІ квартал - 68 осіб, ІІІ квартал - 66 осіб, ІV квартал - 67 осіб), в 2019 р. середня кількість працівників складала 69 осіб (І квартал - 66 осіб, ІІ квартал - 68 осіб, ІІІ квартал - 71 особу, ІV квартал - 70 осіб).

Таким чином, ТОВ «Сервіс-трактор» відноситься до суб`єктів середнього підприємництва, відповідно, термін проведеної відповідачем документальної планової перевірки складає 20 робочих днів, що відповідає до вимогам ст.82 ПК України.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до вимог пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з вимогами п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 44.3 ст.44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п.44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з вимогами пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) наводить в якому значенні вживаються в законі терміни, зокрема:

бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

економічна вигода потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною 2 ст.9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Не істотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічні положення наведені у п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з вимогами п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі ПН/РК) чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано ПН/РК до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК до таких податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи перевіркою було встановлено, що ТОВ «Сервіс-трактор» порушено п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 656 459 грн.

Такого висновку відповідач дійшов через неналежне ведення позивачем бухгалтерського обліку, так як з наданих до перевірки документів відповідачем не встановлено списання ТМЦ з балансу підприємства для подальшої реалізації, завищення собівартості реалізованої готової продукції за рахунок вартості безпідставно списаних ТМЦ, використання позабалансових рахунків для обліку сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, готової продукції для подальшого їх використання у виробництві, комплектації, або для продажу.

Основним видом діяльності ТОВ «Сервіс-трактор» є 28.30 виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства.

Згідно пояснень позивача, під час виробництва ТОВ «Сервіс-трактор» списує з балансу (рах. 202) у виробництво на виготовлення готової продукції на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що відображено в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт рах. 231 «Основне виробництво» Кт рах. 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»; Дт рах. 26 «Готова продукція» Кт рах. 231 «Основне виробництво»; Дт рах. 25 «Напівфабрикати» Кт рах. 231 «Основне виробництво». Матеріали та купівельні комплектуючі в бухгалтерському обліку оприбутковуються на рахунок 20 «Виробничі запаси».

Згідно облікової політики підприємства оцінка запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, крім товарів) при відпуску в виробництво здійснюється по методу собівартості перших за часом надходження запасів по методу ФІФО (підстава: п. 7 П(С)БО 9 «Запаси»). Основна інвентаризація проводиться згідно пункту 8 Облікової політики підприємства щорічно не раніше 01 жовтня року. Щомісячно станом на перше число місяця наступного за звітним, проводиться внутрішня інвентаризація окремих видів запасів відповідно до переліку (п.24 «Облікової політики підприємства», копії наказу №62 від 17 листопада 2016 р. «Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику» з додатками та наказу №1 від 01.01.2021 року «Про облікову політику на підприємстві»). Списання матеріалів здійснюється по результатам внутрішньої інвентаризації з рахунку 20 «Виробничі запаси» на рахунок 231 «Основне виробництво». Металоконструкції, вузли, заготовки, деталі та напівфабрикати, що знаходяться в процесі виробничих операцій та мають різну ступінь готовності, які вважаються незавершеним виробництвом, оприбутковуються в кінці місяця бухгалтерськими довідками на позабалансовий рахунок МЦ, та в подальшому списанням в виробництво з рахунку МЦ бухгалтерською довідкою. Інвентаризація проводиться без зупинки виробничого процесу. Комплектуючі, що знаходяться в виробничій зоні не завжди можуть бути враховані під час інвентаризації (металоконструкції, вузли, напівфабрикати та тощо). Відхилення виявлених кількісних значень матеріалів враховується в наступних періодах. При цьому, Облік запасних швидкозношуваних деталей (ЗШД) проводився на позабалансовому рахунку МЦ в кількісному виразі згідно Акту відпуску запасних деталей.

На підтвердження зазначеного, позивачем були надані копії бухгалтерських довідок та оборотно-сальдові відомості по рахунку МЦ, копії технічних паспортів, перелік накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів по ТОВ «Сервіс-трактор» за 2019-2023 р.р., копії накладних вимог на відпуск (внутрішнє перевищення) матеріалів за 2019-2023 р.р. копії інвентаризаційного опису за 2019-2023 р.р., копії технічних паспортів, копію положення до наказу №26 від 21.03.2017 р. та додатка (перелік запасних швидкозношуваних деталей), копію наказу №17 від 01.03.2019 р., копії звітів по продажам за 2019-2023 р.р., копії актів по відпуску ЗШД за 2019- 2023 р.р., копії бухгалтерських довідок, оборотно-сальдові відомості по рахунку МЦ, копії видаткових накладних, копії експертних митних декларацій, копії видаткових накладних, копію наказу №62 від 17.11.2016 р. «Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику», копію наказу №1 від 01.01.2021 р. «Про облікову політику на підприємстві».

Відповідно до абзацу 8 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 р. №291 визначено, що бухгалтерській облік на субрахунках ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію про наявність і рух об`єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 «Необоротні активи», 2 «Запаси» та 0 «Позабалансові рахунки».

Рахунки класу 2 призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству готової продукції, товарів, предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Готова продукція, товари, виробничі запаси тощо, що відвантажені, до переходу покупцеві ризиків і вигод, пов`язаних з правом власності на них, відображаються на окремих субрахунках відповідних рахунків обліку запасів.

Рахунок 20 «Виробничі запас» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (в тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, відходів основного виробництва.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» надано визначення певних термінів, а саме: активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Виходячи із визначень вказаного Закону, перерозподіл (внутрішнє переміщення МЦ) не змінює структуру активів та зобов`язань, а тому не є господарською операцією.

Стосовно висновку відповідача про завищення собівартості реалізованої готової продукції за рахунок вартості безпідставно списаних МЦ на загальну суму 9 202 553 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, поняття «собівартість» означає грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг). Це комплексний економічний показник, який об`єднує витрати обладнання та витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства. Собівартість слугує базою ціни товару (послуги) і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції (послуг) важливе значення має визначення складу витрат, що включаються до неї.

Калькулювання собівартості послуг є ключовим моментом при формуванні їх собівартості, оскільки найпоширенішою помилкою, притаманною підприємствам при формуванні собівартості послуг, є відсутність ідентифікації витрат за замовленнями та окремими послугами.

Зокрема, згідно з вимогами п.188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Щодо самостійно виготовлених товарів, у випадку позивача під звичайною ціною слід розуміти ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 ПК України).

Отже, звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка має відповідати ринковій ціні, а тому якщо собівартість самостійно виготовленої послуги вища доходу від її надання, це не є прямою підставою для донарахування податкових зобов`язань на суму перевищення собівартості послуги над вартістю її надання.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року у справі №803/978/16 дійшов такого висновку: «Оцінюючи доводи податкового органу щодо завищення позивачем собівартості за 2015 рік, суди попередніх інстанцій проаналізували підприємництво в розумінні господарських правовідносин, як самостійну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК). У зв`язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик та дійшли висновку про те, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Суд зазначає, що підприємницька діяльність в розумінні господарських правовідносин врегульована статтею 42 Господарської кодексу України та господарська діяльність в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, мають різне правове навантаження, метою першої є отримання прибутку, другої отримання доходу, який не завжди є результатом прибуткової операції.».

Таким чином, доводи податкового органу щодо завищення собівартості реалізованої продукції на загальну суму 9 202 553 грн. є неприйнятними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги висновку експертного дослідження №ЕД-19/115-24/11342-ЕК Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, оскільки предметом висновку експерта є питання права, тоді як ч.2 ст.101 КАС України прямо визначено, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права, а також зі змісту висновку неможливо встановити попередження експерта про завідомо неправдивий висновок, хоча КАС України визначає це обов`язковою вимогою, від якої залежить допустимість чи недопустимість висновку як доказу.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи документів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не порушував вимог ПК України, правомірно формував податок на прибуток, а відповідач в ході розгляду справи не довів порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України і відповідно, у зв`язку з тим, що відповідач вважав, що дане порушення вплинуло на визначення податку на додану вартість, то він дійшов помилкового висновку, що позивачем також було порушено п. г п.198.5 ст.198 ПК України, п.200.1, п.200.2, абз. в п.200.4 ст.200 ПК України, та абз. г п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України щодо не здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто решта виявлених відповідачем порушень є похідними від тих щодо яких судом вже зроблено висновок про їх необґрунтованість.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1506814290702 від 05.07.2024 року, №1506914290702 від 05.07.2024 року, №1507414290702 від 05.07.2024 року, №1507314290702 від 05.07.2024 року, №1507214290702 від 05.07.2024 року.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24.04.2025 року.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко