Постанова

від 24.04.2025 по справі 260/4558/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4558/24 пров. № А/857/23051/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Сеника Р. П.

суддів -Онишкевича Т. В. Судової-Хомюк Н. М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №260/4558/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції Гаврилко С.Є.,

час ухвалення рішення 14 серпня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду; 2. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; 3. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати окремих складових грошового забезпечення на суму недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 75 357,98 грн. з 03 серпня 2020 року по день фактичної виплати 30.05.2024 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-111; 4. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 75357,98 грн. з 03 серпня 2020 року по день фактичної виплати 30.05.2024 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ.".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . Вказує, що відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у розмірі меншому ніж визначено законодавчо, у зв`язку із чим 30 травня 2024 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року по справі №260/8646/23 позивачу було виплачено заборгованість із грошового забезпечення. У зв`язку із чим, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання вказаного рішень Закарпатського окружного адміністративного суду. Однак, відповідачем у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №260/4558/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено; Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період із 03 серпня 2020 року по 30 травня 2024 року; Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого грошового, з 03 серпня 2020 року по 30 травня 2024 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі №260/4558/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Враховуючи те, що головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, а також специфіку бюджетних асигнувань, виплата була проведена у травні 2024 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2023, частково зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі 260/8646/23, тобто рішення було виконано у розумний термін з моменту набрання ним законної сили, тому вважає, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, до суду апеляційної інстанції не подав, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №415-ОС від 03.08.2020 підполковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас з наданням права носіння військової форми одягу за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) статті 26 частини 5 пункту 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 03 серпня 2020 року (а.с. 8).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року по справі № 260/8646/23, визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) щодо застосування у період із січня 2020 року по 03 серпня 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, ОСОБА_1 . Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із січня 2020 року по 03 серпня 2020 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

30 травня 2024 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року по справі № 260/8646/23, позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 75357,98 грн, що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 9).

У відповідь на адвокатський запит НОМЕР_1 прикордонний загін листом від 08 липня 2024 року №09/8201-24-вих відмовив у виплаті компенсації втрати частини доходів (а.с. 21).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою позивачу грошового забезпечення в повному розмірі він набув право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період із 03 серпня 2020 року по день фактичної виплати відповідно до Закону України Закону України № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ /Закон № 2050-ІІІ/ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМ України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.

У постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Судом встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 28.12.2023 у справі №260/8646/23, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024, відповідачем виплачено позивачу недоплачену суду грошового забезпечення за період за період з 29.01.2020 по 03.08.2020 лише 30.05.2024.

З урахуванням наведеного, несвоєчасне отримання позивачем грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправним ненарахуванням відповідачем такої під час проходження позивачем військової служби, невиплати останньої під час звільнення з військової служби, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованого грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону № 2050-ІІІ.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020 у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022 у справі № 816/1627/18.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивачу остаточно було виплачено грошове забезпечення 30.05.2024 за період з 29.01.2020 по 03.08.2020, що не заперечується відповідачем, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, право на отримання яких також встановлено судовим рішенням у справі №260/8646/23, за весь час затримки виплати, починаючи з 29.01.2020 по день фактичної виплати 30.05.2024, однак враховуючи те, що позивачем заявлено позовні вимоги про їх нарахування та виплату починаючи з 03.08.2020, тому у відповідності до вимог ч.2 ст.9 КАС України судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, починаючи саме з 03.08.2020 по день фактичної виплати 30.05.2024.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Крім цього, враховуючи обставини справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи, зокрема представника відповідача у судовому засіданні, а відтак дійшла висновку про необхідність розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження, тому клопотання представника відповідача про розгляд справи за його участю задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 260/4558/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк