Постанова

від 24.04.2025 по справі 300/842/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/842/23 пров. № А/857/12336/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

суддя у І інстанціїМикитюк Р.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 16 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії Національної академії внутрішніх справ (далі НАВС) щодо відмови поновити йому виплату середнього заробітку та виплату заборгованості із 19.07.2022;

зобов`язати відповідача негайно поновити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку та виплатити заборгованість середнього заробітку із 19.07.2022.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №300/842/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов задоволено частково. Визнати протиправними дії НАВС щодо відмови поновити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку та виплату заборгованості із 19.07.2022. Зобов`язано відповідача поновити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку та виплатити заборгованість середнього заробітку із 19.07.2022. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 виконував на посаді фахівця І категорії Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) НАВС наукову та науково-організаційну діяльність та на момент припинення виплати йому середньої заробітної плати і до тепер обіймає цю посаду, то мав право, як педагогічний та науково-педагогічний працівник, у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на отримання середньої заробітної плати з огляду на положення частини 2 статті 57 Закону України Про освіту.

Підстави для негайного виконання такого судового рішення суд відсутні, а тому у цій частині у задоволенні вимог позивача суд відмовив.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 було задоволено апеляційну скаргу НАВС, скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №300/842/23 та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції вважав, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX) відсутні правові підстави для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності цим Законом, а відтак у позивача з 19.07.2022 відсутнє право на отримання середнього заробітку від НАВС.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023, а справу №300/842/23 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції вказав, що переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановлював чи відноситься посада позивача до педагогічних та науково-педагогічних працівників, не надав оцінки доводам апеляційної скарги, що посада позивача є адміністративною посадою в академії та не відноситься до педагогічних та науково-педагогічних посад, а також не надав оцінки доводами позивача, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу з цього приводу.

Водночас касаційний суд, вказав, що з матеріалів справи не слідує, що позивач проходив публічну службу і спір у відповідності до пункту 17 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства, що має першочергове значення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції з урахуванням викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2025 вважає за необхідне передусім дослідити можливість вирішення спору, що розглядається, за правилами адміністративного судочинства.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах ( частина 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із визначенням термінів, що вживаються у цьому Кодексі, щ містяться у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;

адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За приписами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

11) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Аналізуючи фактичні обставини справи, що розглядається, у контексті наведених правових норм, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується самим ОСОБА_1 , його згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ року було звільнено за пунктом 64 г у запас Збройних Сил наказом НАВС від 06.11.2015 № 178 о/с.

У подальшому на підставі наказу НАВС № 200 о/с від 11.11.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого наукового співробітника наукової лабораторії з проблем досудового розслідування з укладанням контракту з 07.11.2015 по 31.08.2016 із подальшим продовженням дії зазначеного контракту до 31.08.2018.

Наказом НАВС від 31.08.2018 №144 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого наукового співробітника наукової лабораторії з проблем досудового розслідування з укладенням контракту терміном із 01.09.2018 до 31.08.2019.

На підставі наказу НАВС від 04 12.2018 № 226 о/с ОСОБА_1 переведено на посаду фахівця І категорій Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ).

Наказом НАВС від 04.12.2018 №75 о/с ОСОБА_1 , фахівця І категорій Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ), увільнено у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації у особливий період із збереженням місця роботи.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що публічна служба ОСОБА_1 у Національній поліції була завершена відповідно до наказу НАВС від 06.11.2015 № 178 о/с.

У подальшому позивач був прийнятий на роботу у НАВС, а не на службу в органи внутрішніх справ, оскільки накази про його переведення з посади на посаду та про звільнення у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації у особливий період приймалися відповідачем на підставі приписів Кодексу законів про працю України, а не на підставі приписів спеціального законодавства, яке регулює проходження служби в органах внутрішніх справ.

Виходячи із функціональних обов`язків ОСОБА_1 у НАВС він не здійснював публічно-владні управлінські функції та його діяльність не відповідала ознакам, що передбачені у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, що наведені вище.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що спірні правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та НАВС, регламентовані саме приписами трудового законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України та Законом України «Про освіту».

За приписами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що спір, що розглядається, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки згідно із процесуальним законом має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у адміністративній справі, роз`яснивши позивачеві наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ України задовольнити частково.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі №300/842/23 та закрити провадження у адміністративній справі.

Роз`яснити ОСОБА_1 наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар