Постанова від 24.04.2025 по справі 380/1406/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1406/25 пров. № А/857/9648/25Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Волчанського А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №380/1406/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

суддя в 1-й інстанції Сподарик Н.І.,

дата ухвалення постанови 25.02.2025,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі апелянт, позивач) до Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Франківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУМЮ Лаби Я.М. про накладення штрафу від 10.01.2025 ВП №76625258.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постановою головного державного виконавця Франківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУМЮ Лаби Я.М. про накладення штрафу від 10.01.2025 ВП №76625258 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700,00 гривень за невиконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22, яким зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_1 демонтувати МАФ з даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ. «А-1», загальною площею 231,6 кв.м., РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу, що МАФ позивача не знаходиться на даху нежитлового приміщення будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ. «А-1». Державний виконавець повинен встановити місцезнаходження даного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача. МАФ позивача знаходиться на земельній ділянці, що державний виконавець міг встановити при обстеженні такого об`єкту. Крім цього, представник позивача зазначив, що Західним апеляційним господарським судом 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22. Оскільки відкрито апеляційне провадження, то до завершення його розгляду рішення суду призупиняє свою чинність. Вважає, що відсутні підстави для притягнення до відповідальності боржника за порушення вчинення або невчинення дій у виконавчому провадженні, оскільки будь-який строк встановлений державним виконавцем на період дії воєнного стану є таким, що переривається. Просить позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №380/1406/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із цим рішенням, його оскаржила сторона позивача відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте як з порушенням норм матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт акцентує увагу на таких моментах:

1. МАФ позивача не знаходиться на даху нежитлового приміщення - будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ. А-1, загальною площею 231,6 м.кв.

Державний виконавець повинен встановити місцезнаходження даного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача. МАФ позивача знаходиться на земельній ділянці, що державний виконавець міг встановити при обмеженні такого об`єкту;

2. Західним апеляційним господарським судом 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22.

Оскільки відкрито апеляційне провадження, то до завершення його розгляду рішення суду призупиняє свою чинність;

3. Позивач не отримував вимоги державного виконавця, поштових повідомлень йому не надходило, а тому очевидно не міг будь-яким чином виконувати рішення суду.

Разом з тим слід зазначити, що рішення суду не може бути виконаним, оскільки МАФ позивача не знаходиться на даху нежитлового приміщення стягувача, а розміщений за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надаємо копію договору оренди торгової площі від 01.07.2022 р. з якого вбачається місце розташування МАФ позивача

4. Законом №2129-IX від 15.03.2022 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто УСІ строки, які є в Законі, перериваються до припинення або скасування воєнного стану.

Отже, немає підстав для притягнення до відповідальності боржника за порушення вчинення або невчинення дій у виконавчому провадженні, оскільки будь-який строк встановлений державним виконавцем на період дії воєнного стану є таким, що переривається

Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у цій справі та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2024, постанови про накладення штрафу від 10.01.2025, рішення було таким, що набрало законної сили, а відтак у відповідача були законні підстави здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки позивачем не було виконано вимоги виконавчого листа, застосування штрафу оскаржуваною постановою є правомірним.

В даному випадку суд першої інстанції не встановив підстав для врахування зазначених позивачем обставин поважності причин невиконання наказу суду, оскільки ним не надано належних доказів державному виконавцю, що рішення не виконано з поважних причин і позивачем вчиняються дієві заходи задля виконання судового рішення.

Відтак, наявна підстава для застосування штрафу визначена частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні позову відмовлено повністю.

Розглядаючи спірну ситуацію, апеляційний суд враховує таке.

Встановлено та підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, що На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала адміністративна справа за позовом ТзОВ «Лауріта» до ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права власності. Позивач просив зобов`язати відповідачів демонтувати тимчасові споруди, розміщені ними на даху нерухомого майна позивача. Вимоги були обґрунтовані припиненням договірних відносин, на підставі яких відповідачі користувалися дахом нерухомого майна позивача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22, зокрема, зобов`язно фізичну особу підприємця ОСОБА_1 ) демонтувати МАФ з даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ. «А-1», загальною площею 231,6 кв.м., РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору, 5714 (п`ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн 29 коп витрат на професійну правничу допомогу та 1000 (одна тисяча) грн 00 коп відшкодування витрат за проведення експертизи.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» б/н від 16.04.2024, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 16.04.2024 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2024 у справі №914/1238/22 касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» на професійну правничу допомогу скасовано і у цій частині справу №914/1238/22 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 залишено без змін.

8.10.2024 рішення набрало законної сили.

Господарським судом Львівської області видано наказ від 29.10.2024 у справі №914/1238/22 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 про зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 демонтувати МАФ з даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ «А-1», загальною площею 231,6 м.кв., РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

22.11.2024 головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лабою Я.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76625258, щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1238/22, виданого 29.10.2024. У постанові значиться боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

22.11.2024 в межах виконавчого провадження №76625258 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

22.11.2024 винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

20.12.2024 на адресу Франківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява стягувача, в якій останній повідомив, що станом на 17.12.2024 наказ не виконано.

Листом за підписом начальника Франківського відділу ДВС у м.Львові №76625258 від 31.12.2024, скерованого Ошуст М.В. та ТзОВ «Лауріта», відповідачем зобов`язано сторони бути присутніми 09.01.2025 на 10 год 00 хв за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б для проведення виконавчих дій.

09.01.2025, державним виконавцем складено акт державного виконавця, відповідно до якого, при виході за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б, встановлено, що вимога виконавчого документа, а саме наказу №914/1238/22 від 29.10.2024, що виданий Господарським судом Львівської області, боржником ОСОБА_1 не виконано. Під час вчинення виконавчих дій, представником боржника надано копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі №914/1238/22.

10.01.2025 головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лабою Я.М. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн за невиконання вимог виконавчого документа наказу №914/1238/22 від 29.10.2024.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про штраф, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку, оскаржуваною постановою державного виконавця про накладення штрафу притягнуто позивача до відповідальності, як боржника у відкритому виконавчому провадженні, за наслідком встановлення виконавцем факту невиконання без поважних причин судового рішення, що набрало законної сили.

Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» в контексті цієї справи, слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Однак, поряд з цим умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.

При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.05.2021 у справі №420/5465/18, від 03.04.2024 у справі №620/6019/23.

Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що після відкриття виконавчого провадження відповідно до постанови ВП №76625258 від 22.11.2024 з виконання наказу Господарського суду №914/1238/22 виданого 29.10.2024 боржник ОСОБА_1 щодо зобов`язання демонтувати МАФ з даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ «А-1» загальною площею 231,6м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б до державного виконавця надійшла заява директора ТзОВ «ЛАУРІТА», у якій повідомлено, що станом на 17.12.2024 наказ суду не виконано, просив повідомити чому та з якої причини наказ суду не виконується.

Позивачу відповідачем скеровано лист від 31.12.2024, у якому зобов`язано 09.01.2025 на 10:00 год. бути присутніми за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59б для проведення виконавчих дій.

Актом державного виконавця від 09.01.2025 зафіксовано, що при виході за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Бвстановлено, що вимоги виконавчого документа боржником не виконано.

Цього ж дня представником позивача подано заяву про зупинення виконавчих проваджень у зв`язку з відкриттям Західним апеляційним господарським судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22.

Постановою про накладення штрафу ВП №76625258 від 10.01.2025 на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1700 грн за невиконання без поважних причину встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Отже, підставою для винесення оскаржуваної постанови від 10.01.2025 слугувало встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником виконавчого документа наказу №914/1238/22, виданого 29.10.2024 Господарським судом Львівської області без поважних причин.

Апеляційний суд зауважує, що як станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції, так і станом на момент розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції позивачем не надано суду доказів фактичного виконання виконавчого документа наказу №914/1238/22, виданого 29.10.2024 року Господарським судом Львівської області.

Доказів наявності будь-яких поважних причин невиконання обумовленого судового рішення та виконавчого документу у встановлений виконавцем строк також не надано.

Щодо доводів з приводу того, що державний виконавець повинен встановити місцезнаходження спірного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача, то такі є необґрунтованими, оскільки державним виконавцем здійснено вихід за відповідною адресою виконання, про що у результаті складено акт від 09.01.2025.

Крім того, в судовому рішенні у справі №914/1238/22, що набрало законної сили, суд за наслідками дослідження письмових доказів та кількох висновків експертів встановив обставину перебування належного ОСОБА_1 МАФу на даху будівлі ТОВ «Лауріта» як передумову для задоволення позову про демонтаж тимчасової споруди.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Крім викладеного, апеляційний суд щодо доводів про необхідність зупинення виконавчого провадження через відкриття Західним апеляційним господарським судом апеляційного провадження на рішення суду від 14.03.2024 у справі №914/1238/22, що є підставою зазначає, що зі змісту наданої державному виконавцю ухвали апеляційного суду слідує, що суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині, що стосується вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, скерувавши це питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, рішення суду в частині вирішення спору по суті набрало законної сили, а його виконання поновлено з 11.12.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

З огляду на це державний виконавець правомірно не врахував повідомлену адвокатом боржника обставину як таку, що перешкоджає виконанню рішення суду, що набрало законної сили. Франківський ВДВС діяв добросовісно, оскільки після додаткової перевірки повідомлених адвокатом боржника обставин за допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень повідомив заявника про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій листом від 23.01.2025.

Отже, повідомлені заявником обставини не свідчать про наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, та, відповідно, не доводять протиправності оскарженого рішення.

Також апеляційний суд звертає увагу боржнику на те, що відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Письмовими дказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що державний виконавець вжив передбачених законом заходів для повідомлення боржника у виконавчому провадженні про встановлені виконавцем строки для виконання вимог виконавчого документа скерував їх на вказану у виконавчому документі адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення адресату. Ці поштові відправлення повернуто відправнику з причин (згідно з сервісом ПАТ «Укрпошта» «Трекінг» за кодами ШКІ вказаними на конвертах) «За закінченням терміну зберігання».

У випадку скерування процесуальних документів на актуальну адресу боржника такий вважається належним чином повідомленим про скеровані йому виклики;

Крім того, боржник та її представник фактично були обізнані про відкриття виконавчого провадження та встановлені виконавцем строки для виконання вимог виконавчого документа, адже прибули 09.01.2025 за викликом на вчинення виконавчих дій, що підтверджується особистою відміткою у акті державного виконавця, а також заявою адвоката боржника від 09.01.205 про зупинення виконавчих дій з огляду на відкриття апеляційного провадження.

Вказане також не свідчить про наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, та, відповідно, не доводять протиправності оскарженого рішення.

Щодо доводів позивача про те, що відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, апеляційний суд зазначає, що у спірних правовідносинах ні боржник ні стягувач, ні територія виконавчого провадження не підпадають під регулювання виконавчих проваджень за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи, як громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Крім того, виконавче провадження здійснюється на території де не ведуться активні бойові дії в наслідок чого могла бити відсутньою можливість виконання судового рішення.

При цьому, норма права, на яку посилається позивач, регулює питання переривання строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» та не регулює питання переривання строків, встановлених виконавцем.

Викладене у сукупності свідчить, що поважні причини, які б перешкоджали виконанню рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, у встановлений виконавцем строк відсутні, доказів їх наявності позивачем не надано, а спірна постанова від 10.01.2025 відповідає критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №380/1406/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 24.04.25