Рішення

від 21.04.2025 по справі 210/6069/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6069/24

Провадження № 2/210/265/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 квітня 2025 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Скотар Р.Є.

за участю секретаря Новосилецького В.О.,

представника позивача Касьян М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривий Ріг матеріали цивільної справи за позовом адвоката Касьяна Миколи Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

В провадженні судді перебуває вищевказана справа за позовом адвоката Касьяна Миколи Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року.

У 2014 році відповідач, звільнившись з місця роботи у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», поїхав за його словами, до АР Крим. Син ОСОБА_4 залишився проживати разом з позивачкою, з якою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час позивач разом з сином фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачці відомо, що приблизно у 2015-2016 роках у відповідача народилася донька. Під час повномасштабного вторгнення рф на територію України відповідач виїхав до рф, а саме до міста Санкт - Петербург, де ймовірно отримав російське громадянство. Після від`їзду, з 2014 року, батько дитини не цікавиться долею сина. Будь-яку допомогу на утримання сина також не надає. При цьому позивач ніяким чином не перешкоджала відповідачеві спілкуватися з сином.

Відповідач не цікавиться станом здоров`я дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною, не виявляє інтерес до його внутрішнього часу, не утримує, а тому можна дійти до висновку, що останній самоусунувся від виховання свого сина. Місце перебування відповідача достовірно невідомо. Зазначені обставини слід розцінити як свідчення незацікавленості відповідача життям, здоров`ям, матеріальним благополуччям та майбутнім його неповнолітнього сина, фактично умисне самоусунення від виконання батьківських обов`язків, що слід розцінювати як свідоме нехтуванням їх виконанням.

Враховуючи викладене просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух по справі

Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Витребувано від Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява представника позивача про виклик та допит свідків задоволена (а.с.30-31).

У зв`язку з ненаданням відзиву на позов розгляд справи відкладався.

На виконання ухвали суду від 31 жовтня 2024 року від виконкому Металургійної районної у місті ради як органу опіки та піклування надійшов висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків (а.с.47).

Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року підготовче судове засідання відкладене (а.с.37).

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року призначено справу до судового розгляду (а.с.40).

Аргументи учасників справи

Позивач ОСОБА_1 присутня не була, скориставшись правом представництва.

В судовому засіданні 17 квітня 2025 року представник позивача - адвокат Касьян М.С. позов підтримав, просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позов не надав.

Представник третьої особи виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування в судовому засіданні присутній не був, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 26 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.08.2006 року, після укладення шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.07.2007 року, виданого Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 685, батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.16).

Згідно довідки Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби від 12.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 (а.с.12).

04 липня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 04.07.2014 року, після укладення шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.10).

Згідно характеристики Криворізького ліцею № 35 «Імпульс» КМР Відносно ОСОБА_4 , батько дитини - ОСОБА_2 із сином не спілкується, з сім`єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся (а.с.14).

Відповідно до Архівної довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 працював на ПАТ «АМКР» з 17.01.2006 року по 07.05.2014 року та був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.15).

Згідно висновку Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , від 17.02.2025 року № 1п/01.02-11-657, оскільки ні позивач ні відповідач не є мешканцями Металургійного району м. Кривого Рогу, у виконкому Металургійної районної у місті ради відсутні правові підстави для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у відношенні ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Як вбачається з обставин справи, звернувшись до суду, позивач стверджувала про ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року).

Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії», заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в Республіці Польща.

Згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як роз`яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов`язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з`ясування його позиції та обґрунтувань. Також згідно із ч.4 ст.19 СК обов`язковою є участь у справі органу опіки та піклування.

З висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 17.02.2025 року № 1п/01.02-11-657 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , встановлено, виконком Металургійної районної у місті ради не має правових підстав для надання висновку, оскільки ані позивач ані відповідач не є мешканцями Металургійного району м. Кривого Рогу.

При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.06.2021 року (справа № 466/9380/17 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів) зазначив, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід. Посилання заявниці на те, що ОСОБА_15 впродовж дев`яти років проживає разом із матір`ю та вітчимом та не бачиться із відповідачем не є підставою для позбавлення ОСОБА_14 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено відсутність доказів нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина, суд приходить висновку про відсутність підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина.

З урахуванням того, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, суд доходить висновку про те, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні дитини, умисне і свідоме нехтування обов`язками батька.

Слід зауважити, що у висновку виконкому Органу опіки та піклування Металургійної районної у місті ради від 17.02.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не зазначено доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а лише зазначено, що в органу опіки та піклування відсутні правові підстави для надання висновку, оскільки ОСОБА_2 не є мешканцем Металургійного району м. Кривого Рогу, отже обставин, які вказували б на наявність підстав для застосування стосовно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, немає.

Крім того, суд зазначає, що відомостей про те, що позивач зверталася до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина матеріали справи не містять.

Доводів позивача, викладених в позовній заяві, про те, що відповідач не забезпечує дитину матеріально недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини.

Отже, матеріалами справи не підтверджено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків, не утримує належним чином свого сина, не піклується про його здоров`я, не приділяє достатньої уваги його розвитку, фактично свідомо не бере участі в його житті.

Сам по собі факт проживання відповідача ОСОБА_2 в іншій країні та проживання у зв`язку з цим сина з матір`ю не може бути достатньою правовою підставою для висновку, що таке позбавлення батьківських прав є юридично доцільним і буде відповідати інтересам дитини.

Крім того, суду не надано докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню сина. Факт невідвідування відповідачем шкільного закладу - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, вважає за необхідне у задоволенні позову адвоката Касьяна Миколи Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав відмовити.

Що стосується розподілу судових витрат.

Пунктом 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 206, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Касьяна Миколи Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2025 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 );

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 );

- третя особа: виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, як орган опіки та піклування (50069, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд.42, ЄДРПОУ 04052525).

Суддя: Р. Є. Скотар