Рішення

від 18.04.2025 по справі 456/453/25

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/453/25

Провадження № 2/456/736/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

/заочне/

18 квітня 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого суддіПисареваО.Ю.,

при секретаріСтасівО.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Стрий цивільну справу запозовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позицій сторін.

Уповноважений представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно якого просить стягнути з відповідачів на користь КП «Стрийтеплоенерго» заборгованість за за комунальні послуги з теплопостачання за період з 15.10.2020 по 01.01.2025 у розмірі 38156,10 грн., 4825,82грн. 3% річних, 26403,53грн. інфляційні втрати, та 3028грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 травня 2023 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області за результатами розгляду заяви КП «Стрийтепленерго» в порядку наказного провадження, було видано судовий наказ №456/2529/23, про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь КП «Стрийтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання, за період з 01.10.2020р. по 01.04.2023р. в розмірі 25500,78грн., який числиться за абонентським рахунком № НОМЕР_1 котрий закріплено за адресою: АДРЕСА_1 . 27 червня 2023р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області за результатами розгляду заяви боржника ОСОБА_4 , судом було винесено ухвалу про скасування судового наказу у справі №456/2529/23 та було роз`яснено КП «Стрийтеплоенерго», що заявлені вимоги можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження (спрощеного). За даними програмного обліку підприємства за адресою АДРЕСА_1 присвоєно абонентський рахунок № НОМЕР_1 , по якому здійснюється нарахування для оплати за послуги з постачання теплової енергії. У дев`ятиповерховому житловому будинку, де проживають відповідачі, передбачена система централізованого опалення житлових приміщень. Згідно до перспективної (енерго- та екологоефективної) схеми теплопостачання, котра затверджена рішенням Стрийської міської ради Львівської області № 278 від 18.12.2012р., вбачається, що будинок АДРЕСА_2 приєднаний до теплової мережі котельні №5 по АДРЕСА_2 . Згідно до акту прийняття теплового вузла обліку в експлуатацію від 15.11.2002р., в будинку АДРЕСА_2 встановлено лічильник теплової енергії, тобто нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснюється відповідно до показів теплового лічильника, щомісячно впродовж опалювальних сезонів, та з врахуванням діючого тарифу на послугу з постачання теплової енергії. Тому відповідачам та мешканцям даного будинку здійснюється нарахування плати за реальну кількість спожитої теплової енергії житловими приміщеннями. Тобто загальна кількість теплової енергії по показах теплового лічильника (Гкал) ділиться на загальну площу всіх квартир і розподіляється між квартирами прямопропорційно загальній площі окремої квартири, з врахуванням ціни на 1 Гкал згідно до діючого тарифу. Оскільки відповідачі, умисно ухиляються від обов`язку щодо оплати заборгованості за надані їм комунальні послуги з постачання теплової енергії, тому за абонентським рахунком № НОМЕР_1 , який закріплено за адресою, де проживають відповідачі: АДРЕСА_1 , числиться заборгованість за період з 15.10.2020р. по 01.01.2025р. в розмірі 38156,10грн., що і є предметом даного позову з урахуванням індексу інфляційних втрат на суму 26403,53грн. та 3% річних в розмірі 4825,82грн., тобто загальна заборгованість становить 69385,45грн. з вище викладеного вбачається, що виник спір про право, тому в порядку ст.16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, КП «Стрийтеплоенерго», користуючись своїм процесуальним правом щодо захисту своїх цивільних прав та інтересів, звернулось до суду з даною позовною заявою, в якій викладає свої вимоги щодо предмета спору та його обґрунтування. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №401651824 від 31.10.2024р., вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , відповідачам належить квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності і частка кожного складає по . КП «Стрийтеплоенерго» протягом спірного періоду з 15.10.2020р. по 01.01.2025р.в опалювальні періоди, надавало послуги з постачання теплової енергії відповідачам за їхньою адресою проживання по АДРЕСА_1 , що підтверджується актами приймання передачі теплової енергії. В порушення визначених норм законів та правил і умов договору, оплата за послуги відповідачами не проводилась, в зв`язку з чим за особовим рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість перед КП «Стрийтеплоенерго» за період з 15.10.2020 по 01.01.2025р. на суму 38156,10грн., що відображена в розрахунку боргу за комунальні послуги з постачання теплової енергії.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARD-CoV-2. Враховуючи вищевикладене, КП «Стрийтеплоенерго» просить суд визнати, що причини пропущення позовної давності, є поважними, а порушене право підлягає захисту, згідно до ч.5 ст.267 ЦК України.

14.02.2025 представник позивача подав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ним було встановлено, що під час формулювання позовних вимог у прохальній частині позовної заяви, підприємство помилилось, зазначаючи адресу, рік виникнення боргу та номер абонентського рахунку, а саме: зазначено невірну адресу: АДРЕСА_4 , рік виникнення боргу 2016, та номер абонентського особового рахунку № НОМЕР_3 . Оскільки дані описки мають істотний характер, то підприємство вважає за доцільне виправити дані помилки та просить суд брати до уваги виправлені дані прохальної частини позовної заяви, а саме: АДРЕСА_1 , абонентський рахунок № НОМЕР_1 , період з 15.10.2020р.

Окрім того, 26.03.2025 представник позивача подав на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що оскільки, КП «Стрийтеплоенерго» здійснило нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно ст.625 ЦК України за період з 15.10.2020р. по 01.01.2025р., що у свою чергу суперечить постанові Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022р., тому підприємством здійснено перерахунок даних нарахувань, враховуючи вимоги постанови. Тому, згідно до відповідного розрахунку вбачається, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат за період з 15.10.2020р. 23.02.2022р. в розмірі 2777,13грн. та за період з 29.12.2023р. 31.12.2024р. в розмірі 1087,51грн.. Загальна сума перерахованих інфляційних втрат становить: 3864,64грн. Згідно до відповідного розрахунку 3% річних вбачається, що сума перерахованих санкцій за період з 15.10.2020р. 23.02.2022р. та за період з 29.12.2023р. 31.12.2024р. становить 945,93грн. На підставі викладеного, просить суд зменшити розмір позовних вимог КП «Стрийтеплоенерго» в частині щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат з 26403,53грн. на 3864,64грн., та 3% річних з 4825,85грн. на 945,93грн.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 правом на подання відзиву на позов не скористались.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю ПисареваО.Ю. /а.с.72/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2025 позовну заяву Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з теплопостачання прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін /а.с.81/.

Розгляд справи по суті відбувся 18.04.2025.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Уповноважений представник позивача ПакО.В. в судових засіданнях надав пояснення, аналогічні наведеним в позовній заяві. В судові засідання 28.03.2025 та 18.04.2025 представник позивача не з`явився, подав заяви, згідно яких просив розглянути справу без присутності представника КП «Стрийтеплоенерго». Заперечень проти заочного розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовф засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи, зокрема на 18.02.2025, 06.03.2025, 20.03.2025, 28.03.2025 та 18.04.2025, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду 07.02.2025, 10.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 17.03.2025, 18.03.2025, 01.04.2025, 07.04.2025 та 09.04.2025 згідно з довідкою Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про призначення судових засідань на 06.03.2025, 20.03.2025, 28.03.2025 та 18.04.2025 відповідачів повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідачів в судові засідання на підставіст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядкуст. 247 ЦПК Україниза допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд відповідно до вимог ч. 7ст. 81 ЦПК України, розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задоволити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що КП «Стрийтеплоенерго» здійснює господарську діяльність у галузі теплопостачання згідно до ліцензії №041915 серії АД з виробництва теплової енергії, ліцензії № 041916 серії АД з транспортуванням теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, ліцензії №041917 серія АД з постачання теплової енергії, котрі є діючими та безстроковими відповідно до Закону України №222-VIII від 02.03.2015 «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності»,Постанови КМ України від 05.08.2015 №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування», розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17.03.2016 №138/0/5/16 «Про ліцензування господарської діяльності на території області»/а.с.29-32/.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №401651824 від 31.10.2024р., вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності і частка кожного складає по /а.с.24-25/.

У відповідності до копії акту від 15.11.2002 у будинку по АДРЕСА_2 встановлено обладнання для обліку теплової енергії/а.с.26/.

У відповідності до копії перспективної (енерго- та екологоефективної) схеми теплопостачання, котра затверджена рішенням Стрийської міської ради Львівської області №278 від 18.12.2012 будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приєднаний до теплової мережі котельні АДРЕСА_5 /а.с.27-28/.

26.08.2020 рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №197 встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, для потреб населення комунальному підприємству «Стрийтеплоенерго» - 1752,66 грн./Гкал.

04.11.2021 рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №374 встановлено тарифи на послуги з постачання теплової енергії для населення комунальному підприємству «Стрийтеплоенерго» - 1861,72 грн./Гкал.

13.10.2022 рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №475 встановлено економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП «Стрийтеплоенерго» - 1976,51грн. (без ПДВ). Однак, відповідно до ст. 1 Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022р., забороняється підвищення тарифів на теплову енергію і послуги з постачання теплової енергії (мараторій), тому діє тариф згідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №374 від 04.11.2021р.

Судом встановлено, що опалювальний сезон 2020-2021 років розпочався 16.10.2020р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 15.10.2020р. за №80 і завершився 20.04.2021р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 16.04.2021р. за №80. Опалювальний сезон 2021 -2022 років розпочався 18.10.2021р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 07.10.2021р. за №210 і завершився 14.04.2022р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 13.04.2022р. за №75. Опалювальний сезон 2022 -2023 років розпочався 04.11.2022р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 03.11.2022р. за №250 і завершився 12.04.2023р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 11.04.2023р. за №56. Опалювальний сезон 2023 -2024 років розпочався 12.10.2023р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 16.10.2023р. за №225 і завершився 26.04.2024р. на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 26.04.2024р. за №98. Опалювальний сезон 2024 -2025 років розпочався на підставі розпорядження міського голови м.Стрия від 11.10.2024р. за №250.

У відповідності до розрахунку боргу за надані комунальні послуги з постачання теплової енергії, за споживачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по абонентському рахунку № НОМЕР_1 наявна заборгованість за період з 01.10.2020 по 01.01.2025 у розмірі 38156,10 грн./а.с.56-57/.

Також у відповідності до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.05.2023 у справі № 456/2529/23 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Стрийтеплоенерго» солідарно стягнуто борг у розмірі 25500,78 грн., а також судовий збір у розмірі 268,40 грн./а.с.18-20/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2023 вищевказаний судовий наказ від 23.05.2023 було скасовано за заявою ОСОБА_4 /а.с.21-22/.

Споживачу ОСОБА_1 КП «Стрийтеплоенерго» скеровувалась претензія про необхідність погашення наявної заборгованості, а саме 06.04.2023 вих. № 01/148 про те, що за квартирою існує заборгованість за надані послуги постачання теплової енергії в розмірі 25500,78 грн. станом на 01.04.2023 року/а.с.23/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема,Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 котрого визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (ч. 2 ст. 19 Закону). Власником визначено фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац 7 ч. 1 ст. 1 Закону). Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац 14 ч. 1 ст. 1 Закону). Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону).

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1ст. 901 ЦК України). Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (ч. 1 ст. 29 Закону). Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 ч. 3 ст. 20 Закону).

Пунктом першим частини 1статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання»встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг закріплений у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.

Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у ч. 1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 ч. 1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 750/12850/16-цта від 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16.

Окрім того слід зауважити, що відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи №643/17352/20 від 07.11.2023, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

При цьому відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно дост. 81 ЦПК України,на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Зважаючи на предмет та підстави даного позову, саме на позивача покладається тягар доказування обставин, які відповідно до закону є підставами для стягнення заборгованості за комунальні послуги.

З огляду на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказуванню у даній справі підлягає зокрема факт надання відповідачам послуг з центрального теплопостачання та неоплату відповідачами коштів за надані послуги.

Вирішуючи даний спір, судом встановлено дійсні обставини та досліджено наявні у справі докази і надано їм правову оцінку.

Так судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка підключена до системи централізованого опалення, тобто відповідачі є учасниками правовідносин в сфері житлово-комунальних послуг, а тому повинні проводити їх оплату відповідно до встановленого законом порядку, оскільки фактично послуги теплопостачання відповідачами отримуються, скарг про ненадання послуг, або надання послуг неналежної якості від них не надходило.

Таким чином вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про те, що позов є підставним.

Крім того, попри відсутність будьяких заяв щодо застосування строків позовної давності у даній справі, однак виходячи з обґрунтувань, з-поміж іншого, суд звертає увагу на той факт, що Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARD-CoV-2.

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження№ 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українив редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХперелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовженодля всіх суб`єктів цивільних правовідносинна строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Статтею 256 ЦК Українивизначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

За правилами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України,позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За системним змістом наведених статей суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

З урахуванням продовження строків позовної давності, суд констатує, що такі позивачем не порушені.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо за законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбаченихстаттею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінністатті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

При цьомуУказом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв.24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, та такий продовжує діяти на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак відповідно до пункту 3Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023року, підпункт 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»викладено у такій редакції: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затвердженихнаказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285)».

Таким чином, з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Територія м. Стрий не відноситься до територій, на яких ведуться бойові дії та не є тимчасово окупованою російською федерацією. Відомостей, що майно споживача було пошкоджене внаслідок бойових дій матеріали справи не містять.

Так, позивач, відповідно до ч.2ст.625 ЦК України,здійснив нарахування інфляційних втрат за період з 15.10.2020р. по 23.02.2022р. в розмірі 2777,13грн. та за період з 29.12.2023р. 31.12.2024р. в розмірі 1087,51грн.. Загальна сума нарахованих інфляційних втрат становить: 3864,64грн. Незважаючи на наведення позивачем в розрахунку періоду з 29.12.2023р. 31.12.2024, а не з 30.12.2023(дати набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року), зазначене не вплинуло на правильність розрахунку.

Згідно до відповідного розрахунку 3% річних вбачається, що сума нарахованих санкцій за період з 15.10.2020р. 23.02.2022р. та за період з 29.12.2023р. 31.12.2024р. становить 945,93грн. В той же час, суд вважає необґрунтованим нарахування 3% річних 29.12.2023, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року набрала чинності 30.12.2023, а тому нарахування у сумі 1,49 грн. за вказаний день є безпідставним.

У зв`язку із наведеним, стягненню з відповідачів підлягає 944,44 трьох відсотків річних.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, у зв`язку з чим, вимога КП «Стрийтеплоенерго»про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає до задоволення.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково, а саме стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» заборгованість за комунальні послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38156,10 грн., 3864,64грн. нарахованих інфляційних втрат та 944,44 грн. трьох відсотків річних.

Щодо судових витрат.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч. 1ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3027,89 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265, 280, 282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з теплопостачання задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , МФО 325796, Філія Львівське ОУ АТ «Ощадбанк», суму основного боргу за комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (абонентський рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 15.10.2020 по 01.01.2025 року в розмірі 38156 (тридцять вісім тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 10копійок; 944 (дев`ятсот сорок чотири) гривні 44копійки 3% річних; 3864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні 64копійок інфляційні втрати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» 3027 (три тисячі двадцять сім) гривень 89 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго», ЄДРПОУ 05432684, адреса: 82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Новаківського, 9;

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2025 року.

Головуючий суддя О.Ю. Писарев