Ухвала

від 25.04.2025 по справі 522/8812/25-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8812/25-Е

Провадження № 2/522/5383/25

УХВАЛА

про направлення справи за підсудністю

25 квітня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»</a>, третя особа: АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»</a>, третя особа: АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію.

При зверненні з позовом до суду в позиві не обґрунтувала підсудність.

Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суд вважає, що вищевказаний позов необхідно направити за підсудністю за таких підстав.

Параграфом 3 глави 2 ЦПК України врегульовані питання територіальної юрисдикції (підсудності) позовів, що пред`являються в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з правил загальної підсудності у відповідності до ч. 2ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, приписами ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина першастатті 114 ЦПК). Згідно з положеннямистатті 181 ЦКдо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд в постанові від 10.10.2019 в справі №61-14226св19 вказав на те, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності.

У своїй постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі є скасування коригуючого розрахунку та здійснення перерахунку за спожиту електричну енергію, яка надається на об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, позовні вимоги безпосередньо стосуються нерухомого майна, а тому повинні розглядатися за правилами виключної підсудності.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18.

Так, нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Біляївського районного суду Одеської області.

З огляду на викладене, вказана цивільна справа, з урахуванням правил виключної підсудності відноситься до територіальної юрисдикції Біляївського районного суду Одеської області.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).

Таким чином, дана справа не підсудна Приморському районному суду м. Одеси та з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, вказаний позов підлягає передачі на розгляд до суду за місцем знаходження нерухомого майна, тобто до Біляївського районного суду Одеської області..

Керуючись ст.ст.4,27,28,30,31,32,353,354ЦПК України,суддя

УХВАЛИВ:

Цивільну справуза позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Одеська обласнаенергопостачальна компанія»,третя особа:АТ «ДТЕКОдеські електромережі»про визнаннядій протиправнимита зобов`язанняздійснити перерахунокза спожитуелектричну енергіюнадіслати запідсудністю до Біляївського районного суду Одеської області..

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Р.Д. Абухін

25.04.2025