Рішення від 22.04.2025 по справі 209/9662/24

Справа № 209/9662/24

Провадження № 2/209/498/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 квітня 2025 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корнєєвої І.В.,

за участі секретаря Циганок А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17грудня 2025року ТОВ"ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»"звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором.На обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог представникпозивача зазначає,що 10лютого 2020року міжТОВ «Мілоан»та ОСОБА_2 було укладенокредитний договір№ 1020540,відповідно доумов якогобанк надаввідповідачу кредитнікошти шляхомперерахування накартковий рахуноку розмірі10000 гривень.20серпня 2020 року міжТОВ «Мілоан»та ТОВ«Діджи Фінанс»було укладенодоговір факторингу№ 02/08,за якимипервісний кредиторпередав ТОВ«Діджи Фінанс»за платуналежні йомуправа вимогидо відповідача,за якимТОВ «ДіджиФінанс» набувправа грошовоївимоги довідповідача. 24січня 2022 року між ТОВ«Діджи Фінанс»та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" було укладено договір факторингу № 1/15, за якими кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» передав ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" за плату належні йому права вимоги до відповідача, за яким ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ`набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 700,0 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10 000,00 гривень; заборгованість за відсотками в розмірі 22500,00 гривень, заборгованість за комісією - 1200,00 грн. Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснивши погашення заборгованості. Просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №1020540 від 10.02.2020 року в розмірі 33 700 гривень та судові витрати по справі; витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2024 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Корнєєвій І.В.

Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

18 грудня 2024 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

06 лютого 2025 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

Ухвалою судді від 07 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху.

20 лютого 2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 21 лютого 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення смс-повідомлення на телефон, зазначений у позовній заяві, з підтвердженням про доставку повідомлень. Відзиву від відповідача на позовну заяву не надходило.Але відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про застосування строку позовної давності, зазначивши, що згідно ст.257-258 ЦКУ загальна позовна давність має тривалість три роки,а що до окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки(штрафу,пені)застосовується позовна давність строком в один рік. Згідно ст.261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або особу,яка його порушила. У позові ТОВ"Фінансова компанія"Пінг-Понг" додає договір про споживчий кредит за номером 1020540 від 10.02.2020р.В якому в пункті 1.3. зазначено що кредит надається строком на 30 днів з 10.02.2020р В пункті 1.4. Термін(дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11.03.2020. Таким чином на момент як компанія ТОВ"Фінансова компанія"Пінг-Понг"подала позов до суду 18.12.2024р. пройшло 4 роки та 9 місяців. Водночас, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача. Відповідно до п.7.8 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.11.2019 р. у справі №914/3224/16, аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами

«довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.Просить застосувати позивну давність до вимог ТОВ "Фінансова компанія "Пінг-Понг" про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , відмовити у задоволені позивної частини.

На вказану заяву відповідача, позивач ТОВ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" надав додаткові пояснення , зазначивши , що 18.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК ПІНГ-ПОНГ» надійшла заява про застосування строків позовної давності. ТОВ «ФК ПІНГ-ПОНГ» вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не заслуговує на увагу суду. Позивач вважає, що надані суду докази в повній мірі підтверджують факт укладання Кредитного договору між Відповідачем та Первинним кредитором, а також підтверджують факт перерахування коштів на рахунок Відповідача. З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану! Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. ЦК України передбачає виключення із загального правила (спеціальний порядок, правила), яке і має застосовуватися, якщо перебіг позовної давності відбувається під час воєнного стану. Таким виключенням є зупинення перебігу позовної давності. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Тобто по суті з 15 березня 2022 року зупинився облік ТПД для будь-яких зацікавлених у судовому захисті осіб. Причому, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану. І лише від дня припинення останнього, плин строку захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного суб`єктивного права в судовому порядку продовжиться, з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Отже, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які

посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладеного правочину, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» до Відповідача про стягнення заборгованості у повному обсязі, судове засідання провести за відсутності представника Позивача.

27 березня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі , відповідно до яких відповідача зазначає,що 23.03.2025р.через підсистему «Електронний суд» до ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких Товариство з Обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія"Пінг- Понг"ссилається на те що під час дії в Україні режиму воєнного стану,строки позивної давності зупинені. Сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків. постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 у справі №160/175/22 та від 22.09.2022 по справі № 140/13772/21). «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та

унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Відповідно, з цієї постанови випливає, що є недостатнім посилання в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є перешкодою для здійснення правосуддя, не є підставою для зупинення судового процесу. В разі неможливості здійснення правосуддя на окремих територіях України відповідні справи переходять під територіальну юрисдикцію інших судів. Відповідно, аргументів, що ґрунтуються винятково на факті наявності війни з російською федерацією та факті запровадження воєнного стану на території України, недостатньо вони також мають бути підкріплені фактами щодо наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Отже Товариство з Обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Пінг-Понг "не надала доказів обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій. Просить суд відмовити у позові ТОВ "Фінансова компанія"Пінг-Понг ", судове засідання провести за відсутності відповідача ОСОБА_1

02 квітня від позивача ТОВ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача по справі, відповідно до яких позивач зазначив , що з підсистеми «Електронний суд» Позивачу стало відомо, що Відповідачем було направлено додаткові пояснення у справі. П. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачено, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» ознайомившись з додатковими поясненнями у справі, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Для з`ясування інформації про позовну давність, було використано доступні джерела даних, а саме: сайт CALCULATOR.IN.UA URL: https://calculator.in.ua/index, який дозволяє визначити строк позовної давності. Звертають увагу Суду, що згідно інформації цього сайту загальний строк позовної давності відносно Кредитного договору № 1020540 від 10.02.2020 р. укладеного маж ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН», було визначено строк згідно якого Позивач може звернутися до суду не пізніше 13.04.2027 року. З врахуванням продовження строків на період дії в Україні карантину (з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року) та воєнного стану (з 24.02.2022 року до 13.05.2024 року). Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020. Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID_19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України. З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану! Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. ЦК України передбачає виключення із загального правила (спеціальний порядок, правила), яке і має застосовуватися, якщо перебіг позовної давності відбувається під час воєнного стану. Таким виключенням є зупинення перебігу позовної давності. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Тобто по суті з 15 березня 2022 року зупинився облік ТПД для будь-яких зацікавлених у судовому захисті осіб. Причому, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану. І лише від дня припинення останнього, плин строку захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного суб`єктивного права в судовому порядку продовжиться, з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Таким чином, з урахуванням продовження строків позовної давності через дію карантину та воєнного стану, аргументи Відповідача про їх пропуск є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.Просить суд позовні вимоги ТОВ задовольнити в повному обсязі.

21 квітня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення , в яких відповідач зазначив , що з підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 стало відомо, що ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ`було направлено заперечення на додаткові пояснення у справі. П. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачено, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. ОСОБА_1 ознайомившись з запереченням на додаткові поясненнями у справі, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. 1.Позивач для розрахунку позивної давності використовує сайт,який не є державним та ліцензованим.Цей сайт несе інформативний характер,та не може прийматись судом,так як може нести не правдиву інформацію. 2.Згідно Кредитного договору № 1020540 від 10.02.2020 р.укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН», було визначено строк дії договору в пункті 7.1 Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 11.03.2020. Отже: строк позовної давності сплив 11.04.2023р. 3.Що до дії карантину в Україні Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.30.03.2020 року ЦК України було доповнено п. 12 Перехідних та прикінцевих положень, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Однак, ні норми процесуального, ні норми матеріального права не містять положень, які б могли роз`яснити, що являє собою подовження, так, наприклад, у випадку переривання строку строк рахується спочатку (ст. 264 ЦК України), у випадку зупинення строку - продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ст. 263 ЦК України). В той же час, враховуючи конструкцію норми п. 12 Перехідних та прикінцевих ЦК України «строки…продовжуються на строк дії такого карантину» можна зробити логічний висновок, що продовження не є ні перериванням, ні зупиненням, а тому строк позовної давності обраховується у звичайному порядку, а от, якщо завершення такого строку відбудеться в період дії карантину, то строк, який завершився продовжується і продовжується виключно на період карантину і після закінчення карантину такий строк не відновлюється і не рахується спочатку. 27.06.2023 року було прийнято № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Варто відмітити, що редакційні зміни віл 08.11.2023 року вже чітко окреслили який саме воєнний стан мається на увазі, однак замість чіткого переліку строків вжили загальне поняття «строк позовної давності» і змінили правовий режим продовження, на зупинення строків. Отже, в даному випадку з 08.11.2023 року і по даний час діє редакція, яка вказує, що перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану і тут знову постає не легке питання чи можна зупинити строки позовної давності, які завершились, але були продовжені. Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/3405/19 зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Аналізуючи підстави для зупинення можна стверджувати про те, що зупинення строків було запроваджено саме з тою метою, що через існування певних обставин особа не має фактичної реальної спроможної звернутися до суду, а не з метою надання додаткового невиправданого часу для звернення за простроченими вимогами, які були прострочені без поважних причин. З наведеного також можна зробити цілком логічний висновок про те, що зупинити можна лише ті строки, які не завершились станом на 08.11.2023 року при цьому мова йде саме про строки, які визначені в основній частині ЦК України, а не в Перехідних та прикінцевих положеннях ЦК України, тобто не можна зупинити продовжені строки, адже, по-перше, про них не заначено в редакційних змінах, а по-друге, зупинити можна лише те, що можна відновити на визначений строк, в той час як продовження такого строку не має, тобто не можна відновити те, що завершилось. Так, дійсно, карантин та воєнний стан мають свій негативний вплив, однак доцільно

було б все ж таки, щоб суд встановлював чи дійсно ці обставини були поважними причинами для того щоб Позивач не мав можливості скористатися своїм правом та подати до суду та враховували пропуск строку.Просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ.

У відповідності до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до вимог п.1, 2 ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов, як неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення таких причин, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлено, 10 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1020540, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування на картковий рахунок у розмірі 10 000 гривень (а.с.10-11, 23).

20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 02/08, за якими первісний кредитор передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача (а.с.12-15 ).

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" було укладено договір факторингу № 1/15, за якими кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» передав ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" за плату належні йому права вимоги до відповідача, за яким ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ`набув права грошової вимоги до відповідача (а.с.16-19).

Відповідач ОСОБА_1 має забогованість за кредитним договором в сумі 33 700,0 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10 000,00 гривень; заборгованість за відсотками в розмірі 22 500,00 гривень, заборгованість за комісією - 1200,00 гривень.(а.с.20-21).

Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснивши погашення заборгованості

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої статі 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк ... зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.76 ЦПК України докази встановлюються на підставі... пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача з таких мотивів.

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позову ТОВ« ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в зв`язку з тим, що укладений між сторонами кредитний договір відповідають вимогам закону, зобов`язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.

Суд зазначає, що відповідачем не оспорюється укладання між позивачем та відповідачем кредитного договору та отримання грошових коштів за вказаним договором. Умови кредитного договору та договорів факторингу у судовому порядку відповідачем не оскаржувалися.

Щодо строку позовної давності сзазначає наступне.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, надавши їм належну правову оцінку, урахувавши аргументи сторін наведені в позовні заяві, заявах, поясненнях, запереченнях на пояснення , суд робить такі висновки.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог,суд суд вважає за необхідне надати оцінку позовній давності, про застосування якої просив відповідач.

Згідно ст.261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або особу,яка його порушила.

До позову ТОВ"Фінансова компанія"Пінг-Понг" додала кредитний договір № 1020540 від 10.02.2020р.

В пункті 1.3. вказаного договору зазначено що кредит надається строком на 30 днів з 10.02.2020р .

В пункті 1.4. вказаного договору зазначено термін(дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11.03.2020 р.(а.с.20).

Тобто , строк позовної давності повинен був закінчитися 11 березня 2023 року.

В той же час, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID_19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. ЦК України передбачає виключення із загального правила (спеціальний порядок, правила), яке і має застосовуватися, якщо перебіг позовної давності відбувається під час воєнного стану. Таким виключенням є зупинення перебігу позовної давності.

15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Тобто з 15 березня 2022 року зупинився облік строків позовної давності для будь-яких зацікавлених у судовому захисті осіб, в тому числі й перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану.

З урахуванням того , що строк позовної давності звернення до сулу з позовом про стянення заборгованості за кредитним договором повинен був сплисти 11 березня 2023 року, але з урахуванням вищезазначених нормативних актів під час діїї карантину та воєнного стану , суд приходить до висновку , що позивачем при зверненні до суду з позовом 17 грудня 2024 року строк позовної давності не пропущено та відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про відмову у задоволенні позову у зв`язку з закінченням строків позовної давності.

Сул зазначає , що низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває підхід до обґрунтованості судових рішень.

Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Аналогічних висновків притримується й стала практика Верховного Суду .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат в суді.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктами 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору № 43657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року укладеного між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" та адвокатом Білецьким Б.М. (а.с.37-38), додатковою угодою №3708799 до договору №43657029 від 01.11.2024 року (а.с.22), детальний опис робіт,виконаних адвокатом Білецьким Б.М. за договором (а.с. 36), акт виконаних адвокатом робі за договором (а.с.35), відповідно до яких 43657029 понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Проаналізувавши надані позивачем докази,суд вважає підтвердженим факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, разом із тим, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, та враховуючи те,що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною справою, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядкуважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути зменшеним, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 4 000 гривень, як компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача по справі на користь позивача..

На підставі ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265,268, 280-285 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" (ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406 Київська область, м.Бровари , вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК»,МФО:300346) заборгованість за кредитним договором №1020540 від 10.02.2020 року в розмірі 33 700 (тридцять три тисячі сімсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" (ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406 Київська область, м.Бровари , вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК»,МФО:300346) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" (ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406 Київська область, м.Бровари , вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК»,МФО:300346) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000 ( чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочнерішення набирає законної сили,якщо протягом строків,встановлених цим Кодексом, не поданізаява про переглядзаочного рішення абоапеляційнаскарга, абоякщо рішення залишенов силізарезультатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлений 25 квітня 2025 року.

СуддяІ.В. Корнєєва