Рішення

від 04.03.2025 по справі 362/5535/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5535/21

Провадження № 2/362/99/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз» до Малого приватного підприємства «Фенікс», ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Бобков Олександр Вікторович, про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз» (далі АТ «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз») звернулося до Малого приватного підприємства «Фенікс» (далі МПП «Фенікс»), ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Бобков О.В., у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: 2373 від 07.08.2019 року, укладений між МПП «Фенікс» та ОСОБА_1 про відчуження нежитлової будівлі, ресторан та готель, загальною площею 556,30 за адресою: Київська область, Васильківський район, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48128174 від 07.08.2019 року, приватного нотаріуса Бобкова О.В., Обухівського районного нотаріального округу Київської області; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 січня 2016 року МПП «Фенікс» була підписана заява приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), згідно з якою позивач погодився виконувати умови договору про розподіл природного газу та Кодексу розподільчих систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2498.

26.07.2018 року рішенням комісії ПАТ «Київоблгаз» з розгляду актів про порушення у присутності представника МП «Фенікс» задоволено акт про порушення №2228 від 01.06.2018 та здійснено МПП «Фенікс» нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу лічильника за період з 29.01.2018 по 08.06.2018 у сумі 429 476,15 грн.

Не погодившись з рішенням комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС від 26.07.2018, МПП «Фенікс» звернулось до суду з позовом до Васильківської філії по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про скасування акту про порушення №2228 від 01.06.2018 відносно МПП «Фенікс», скасування протокольного рішення Васильківської ФЕГГ ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Протокол 2707/2 від 26.07.2018) щодо визнання Акту та розрахунку спожитого газу по потужності встановленого неопломбованого газового обладнання у розмірі 429 476, 15 грн за період з 29.01.2018 по 08.06.2018, скасування акту-розрахунку Васильківської ФЕГГ ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» від 26.07.2018 відносно МПП «Фенікс» на суму 429 476,15 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі №911/2153/18 у задоволенні позову МПП «Фенікс» про скасування протокольного рішення та акту відмовлено повністю.

05.06.2019 ПАТ «Київоблгаз» змінило найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (скорочене найменування товариства АТ «Київоблгаз»).

Так як МПП «Фенікс» не сплатило АТ «Київоблгаз» вартість необлікованого обсягу газу, позивач був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення суми боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 року в справі № №911/312/20 позов АТ «Київоблгаз» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 429 476,15 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу газу та 6 442,14 грн витрат по сплаті судового збору.

12.11.2020 АТ «Київоблгаз» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Київської області із заявою про примусове стягнення з МПП «Фенікс» боргу на підставі рішення суду в справі №911/312/20.

16.11.2020 відкрито виконавче провадження №63622476 та винесено постанову про арешт коштів, рухомого та нерухомого майна боржника. В результаті проведення виконавчих дій майно боржника не виявлено.

При укладенні договору на розподіл природного газу МПП «Фенікс» надавало ПАТ «Київоблгаз» свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.12.2007 року, згідно з яким МПП «Фенікс» являлось власником нежитлової будівлі, ресторану та готелю, загальною площею 556,30 кв.м. за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км +500 м.

07.08.2019 року вказана будівля була відчужена іншому власнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі. На момент укладення спірного договору купівлі-продажу директором МПП «Фенікс» була ОСОБА_2

12.01.2021 року в МПП «Фенікс» змінився директор, замість ОСОБА_2 директором став ОСОБА_1

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братом і сестрою, а нинішнім директором МПП «Фенікс» є ОСОБА_3 , який є їхнім батьком, що свідчить про фіктивність оскаржуваного правочину, так як він був вчинений між близькими родичами без наміру створення реальних правових наслідків, а лише з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника.

МПП «Фенікс» в особі директора ОСОБА_2 уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі після відмови рішенням суду МПП «Фенікс» у скасуванні рішення комісії про донарахування вартості необлікованого обсягу природного газу в сумі 429 476,15 грн таким чином, зазначений договір був укладений з метою уникнення виконання рішення суду.

Директор МПП «Фенікс» і одночасно кінцевий бенефіціарний власник підприємства ОСОБА_2 відчужуючи належну на праві власності нежитлову будівлю своєму братові ОСОБА_1 була обізнана про наявність заборгованості перед АТ «Київоблгаз», а отже передбачала негативні наслідки для підприємства у випадку стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Посилаючись на викладене позивач вважав, що при укладенні купівлі-продажу нежитлової будівлі, воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дія вчинена на перехід права власності на нерухомого майно з метою приховування майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з МПП «Фенікс», а тому зазначений правочин є недійсним на підставі ст.234 ЦК України.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання ( т.1а.с.101-102).

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий його представником адвокатом Середою А.П., відповідно до якого позовні вимоги відповідач вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Представник відповідача зазначала, що договір купівлі-продажу між МПП «Фенікс» та ОСОБА_1 був укладений 07.08.2019 року з метою купівлі-продажу нежитлової будівлі, ресторану та готелю, зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі. На виконання договору МПП «Фенікс» передало, а ОСОБА_1 прийняв вказану будівлю, технічний паспорт та ключі, тобто сторонами виконані всі умови договору сплачено кошти, передано у фактичне володіння, користування та розпорядження будівлю. Доводи позивача з приводу мети укладення спірного договору є безпідставними з огляду на те, що на дату укладення договору позивач не був кредитором, а відповідач боржником, оскільки було відсутнє будь-яке рішення суду, за яким було б вирішено стягнути з МПП «Фенікс» на користь позивача заборгованість. Таке рішення було ухвалено лише 25.06.2020 року, яке набрало законної сили лише 29.09.2020 року. Щодо доводів позивача про фіктивність договору, то відсутні підстави вважати їх фіктивними, оскільки на виконання договору МПП «Фенікс» передало, а ОСОБА_1 прийняв вказану будівлю, технічний паспорт та ключі, відбулося нотаріальне посвідчення договору та його реєстрація в реєстрі, тобто сторони підтвердили дійсність своїх намірів щодо купівлі та продажу будівлі, дотримались всіх обов?язкових умов для вчинення договору купівлі-продажу. Також вказувала, що лише факт наявності родинних зв?язків між ОСОБА_1 та колишнім директором МПП «Фенікс», тобто між сторонами договору не може свідчити про його фіктивність. З приводу судової практики, на яку посилається позивач, представник відповідача вказувала, що вона стосується інших правовідносин, що є відмінними від даної справи, а тому вважала, що така судова практика не може бути застосована судом у цій справі. Крім того, зазначала, що на підтвердження наявності умислу у відповідачів на укладення фіктивного договору позивач жодних доказів не надав і матеріали справи таких доказів не містять. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 07.08.2019 року не є фіктивним, оскільки: договір є відплатним; майно за договором фактично передано у володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 ; крім нерухомого майна МПП «Фенікс» передано ОСОБА_1 технічний паспорт, ключі та іншу документацію щодо нерухомого майна; матеріали не містять доказів наявності умислу на укладення фіктивного договору в обох сторін договору; відсутні докази наявності на день подачі позову заборгованості МПП «Фенікс» перед позивачем, розміру такої заборгованості у випадку її наявності; відсутні докази на підтвердження відсутності у МПП «Фенікс» іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, представник відповідача вважала позовну заяву необгрунтованою, просила в задоволенні позову відмовити. Також просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (т.1 а.с.118-123).

Не погоджуючись з наведеними у відзиві доводами та аргументами, позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначав, що обов?язок у МПП «Фенікс» перед АТ «Киїоблгаз» щодо оплати 429 476,15 грн вартості необлікованого обсягу природного газу виник починаючи з 01.04.2019 року, після того як Північний апеляційний суд у справі №911/312/20 підтвердив наявність обов?язку МПП «Фенікс» зі сплати зазначеної суми, а 07.08.2019 року було вчинено оскаржуваний правочин, отже посилання відповідача на те, що на момент укладення оспорюваного правочину рішення суду у справі №911/312/20 не існувало не може братися до уваги, оскільки зобов?язання між сторонами виникло в силу договірних зобов?язань, а не на підставі рішення суду, оскільки рішенням суду лише підтверджено факт виникнення цих зобов?язань. Також посилаючись на постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 вказував, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором) може бути як оплатний так і безоплатний договір, отже оплатність оскаржуваного договору не вказує на те, що він не може бути укладеним на шкоду кредитору. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу здійснення оплати на підставі оскаржуваного договору. Щодо інших доводів, вони не спростовують наведене в позовній заяві, враховуючи, що заборгованість МПП «Фенікс» перед позивачем не . Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі (т.1 а.с.135-137).

Від відповідача ОСОБА_1 надійшло до суду заперечення на відповідь на відзив, подане представником ОСОБА_4 , у якому остання зазначала, що факт оплатності договору підтверджується довідкою №453/22 від 05.12.2022 року та належним чином завіреною копією відповіді на адвокатський запит від 05.12.2022 року, за змістом якого відповідач МПП «Фенікс» отримано від ОСОБА_1 оплату за договором та в нього відсутні будь-які претензії майнового та/або немайнового характеру до МПП «Фенікс». Також вказувала, що актом прийому-передачі житлової будівлі від 07.08.2019 року підтверджується факт передання майна за оскаржуваним договором. Посилаючись на те, що позивач жодним чином не обгрунтував та не надав доказів на підтвердження наявності умислу у ОСОБА_1 на укладення фіктивного договору, тобто не надав жодного доказу на спростування доводів відповідача у відзиві, зокрема, щодо наявності заборгованості МПП «Фенікс» та її розміру перед позивачем, відсутності в останнього іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, тощо, отже позовна заява є необгрунтованою, тому в задоволенні позову слід відмовити (т.1 а.с.153-157).

16 січня 2023 року від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкова О.В. до суду надійшло клопотання, в якому він просив справу розглядати без його участі (т.1 а.с.173).

17 лютого 2023 року від представника АТ «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз» - адвоката Волощука П.Ю. до суду надійшло клопотання про витребування доказів (т.1 а.с.175-178).

03 березня 2023 року та 09 березня 2023 року від представника АТ «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз» - адвоката Волощука П.Ю. до суду надійшли клопотання про приєднання доказів, подані представником адвокатом Волощуком П.Ю. (т.1 а.с.224-235, т.2 а.с.18-36).

14 квітня 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Середи А.П. до суду надійшло заперечення на клопотання позивача щодо витребування доказів та приєднання доказів (т.2 а.с.37-41).

26 травня 2023 року від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області до суду надійшли копії договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07 серпня 2019 року та інші матеріали по вчиненню даного правочину (т.2 а.с.60-108).

21 листопада 2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, подана представником ОСОБА_4 , щодо долучення доказів до матеріалів справи (т.2 а.с.131-139).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2023 року в задоволенні клопотання представника АТ «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз» - Волощука П.Ю. про витребування доказів відмовлено (т.2 а.с.151-152).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 Середи А.П. про долучення до матеріалів справи доказів, долучено до матеріалів справи зазначені докази, закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.210-212).

Представник позивача - адвокат Христич О.В. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, зазначала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (т.3 а.с.32).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Середа А.П. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі відповідача та його представника, зазначала, що правова позиція відповідача разом зі всіма доказами наявна в матеріалах справи, в задоволенні позову просила відмовити, також просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати (т.3 а.с.31).

Третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобков О.В. подав до суду клопотання, в якому просив справу розглядати без його участі (т.1а.с.173).

Відповідач МПП «Фенікс» та/або його представник у судове засідання не з?явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, заяви, пояснення тощо від МПП «Фенікс» до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи відзив на позовну заяву відповідача, відповідь на відзив від позивача, заперечення на відповідь на відзив відповідача, клопотання, заяви позивача та відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до копії заяви-приєднання №09420JBDFPCP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016 року, 28.01.2016 Малим приватним підприємство «Фенікс» (далі МПП «Фенікс») була підписана заява-приєднання №09420JBDFPCP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), згідно якої Оператор ГРМ: Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» погодився виконувати умови договору на розподіл природного газу та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (т.1а.с.18).

Згідно умов даного договору, ПАТ «Київоблгаз» в особі Васильківської філії по експлуатації газового господарства зобов?язався надати МПП «Фенікс» послугу з розподілу природного газу, а МПП «Фенікс» - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість. Договір укладений на невизначений строк.

Відповідно до копії Акту про порушення № 2228 від 01.06.2018 року працівниками ПАТ «Київоблгаз» 01.06.2018 року під час перевірки стану обліку природного газу в МПП «Фенікс» виявлено візуальні ознаки втручання в роботу ЗВТ, а саме в лічильник газу ELSTER BK G10T заводський номер 30995233, про що складено акт про порушення № 2228 від 01.06.2018р. Даний акт складено у присутності представника МПП «Фенікс» - Коломієць О.В. (т.1а.с.19).

Згідно з копією Протоколу № 2707/2 від 26 липня 2018 року рішенням комісії ПАТ «Київоблгаз» з розгляду актів про порушення у присутності представника МП «Фенікс» задоволено акт про порушення №2228 від 01.06.2018 та здійснено МПП «Фенікс» нарахування необлікованого (донарахованого) об?єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу лічильника за період з 29.01.2018 по 08.06.2018 в сумі 429 476,15 грн (т.1 а.с.20-21).

Відповідно до копії Акту-розрахунку не облікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 26 липня 2018 р. МПП «Фенікс» за несанкціоноване втручання в роботу лічильника нараховано за період з 29.01.2018 р. по 08.06.2018 р. 429 476,15 грн.

Не погодившись з вказаними Актом про порушення, рішенням комісії з розгляду актів та Актом-розрахунком МПП «Фенікс» звернулось до суду з відповідним позовом про їх скасування.

Вищенаведені обставини встановлені судами в рішеннях суду, що набрали законної сили, в порядку розгляду справи №911/2153/18.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13 листопада 2018 року в справі №911/2153/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року, в задоволенні позову МПП «Фенікс» про скасування протокольного рішення та акту відмовлено повністю (т.1 а.с.24-30).

05.06.2019 ПАТ «Київоблгаз» змінило найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (скорочене найменування товариства АТ «Київоблгаз») (т.1 а.с.13-17).

Рішенням Господарського суду Київської області від 25 червня 2020 року в справі № 911/312/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2020 року, позов АТ «Київоблгаз» задоволено, стягнуто з МПП «Фенікс» на користь позивача 429 476,15 грн вартості необлікованого (донарахованого) обсягу газу та 6 442,14 грн витрат по сплаті судового збору (т.1а.с.31-41).

За змістом вказаних рішень суду, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що Акт про порушення №2228 від 01.06.2018 відносно МПП «Фенікс», протокольне рішення Васильківської ФЕГГ ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Протокол 2707/2 від 26.07.2018) щодо визнання Акту та розрахунку спожитого газу по потужності встановленого неопломбованого газового обладнання в розмірі 429 476, 15 грн за період з 29.01.2018 по 08.06.2018, акт-розрахунок Васильківської філії по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» від 26.07.2018 є чинними, їх правомірність та наявність порушень зі сторони споживача встановлено в судовому порядку, МПП «Фенікс» правомірно нараховано 429 476, 15 грн вартості позаоблікованого природного газу та, що відповідна сума МПП «Фенікс» не сплачена, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з МПП «Фенікс» на користь позивача 429 476,15 грн вартості позаоблікованого природного газу підлягають задоволенню.

05 листопада 2020 року Господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання рішення від 25.06.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, що набрало законної сили 20.09.2020 в справі за № 911/312/20 (т.1 а.с.43).

16.11.2020 року постановами приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 911/312/20 від 05.11.2020 року та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (т.1 а.с.45-49).

Згідно з копією свідоцтва про нерухоме майно від 26.12.2007 року, серія НОМЕР_1 , виданого Великосолтанівською сільською радою Васильківського району Київської області, МПП «Фенікс» належить на праві приватної власності нежитлова будівля, ресторан та готель, загальною площею 556,3 кв. м, за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м (т.1 а.с.52).

Відповідно до інформації приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О.О. від 14.02.2023 року під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем за платіжними вимогами стягнуто кошти у загальному розмірі 3002,78 грн, інших коштів у МПП «Фенікс» не виявлено, будь-якого нерухомого майна зареєстрованого за МПП «Фенікс», не виявлено. Іншого майна для задоволення вимог стягувача приватним виконавцем не виявлено (т.2 а.с.211-212).

Згідно з копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.08.2021 року власником нежитлової будівлі, ресторану та готелю, загальною площею 556, 3 кв. м, за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м є ОСОБА_1 . На підставі договору купівлі-продажу нежитлового будівлі від 07.08.2019 року приватним нотаріусом Бобковим О.В. Обухівського районного нотаріального округу Київської області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48128174 від 07.08.2019 року, про що внесено відповідний запис (т.1 а.с.53-54).

Як вбачається з матеріалів справи 07 серпня 2019 року між МПП «Фенікс» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (ресторан та готель, загальною площею 556,3 кв. м за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м). Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2373 (т.2 а.с.61).

Відповідно до п. 1 вказаного договору Продавець продав (передав у власність), а Покупець прийняв у власність нежитлову будівлю, ресторан та готель, загальною площею 556,3 кв. м за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м.

Згідно п. п. 2, 3 договору купівлі-продажу, відчужувана нежитлова будівля, ресторан та готель, належить Продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про нерухоме майно від 26.12.2007 року, серія НОМЕР_1 , виданого Великосолтанівською сільською радою Васильківського району Київської області та розташована на земельній ділянці площею 0,6738 га, кадастровий номер 3221480900:03:001:0030.

Відповідно до п. 4 вказаного договору купівлі-продажу продаж предмету договору вчиняється за 354 940, 00 (триста п?ятдесят чотири тисячі дев?ятсот сорок грн 93 коп.), які сплачені Покупцем Продавцю до підписання цього договору.

У п.6 договору купівлі-продажу зазначено, що відповідно до Висновку про вартість нерухомого майна, розробленого СОД ФО-П Л.В. Величко від 31 липня 2019 року, вартість нежитлової будівлі, ресторану та готелю становить 354 940,00 (триста п?ятдесят чотири тисячі дев?ятсот сорок грн 93 коп.).

Згідно з п.5 договору купівлі-продажу своїм підписом під цим договором, ОСОБА_2 директор МПП «Фенікс», Продавець підтвердила факт повного розрахунку за продану нежитлову будівлю і відсутність щодо Покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.01.2021 року в МПП «Фенікс» змінився директор, замість ОСОБА_2 директором став ОСОБА_1 (т.1 а.с.8-9).

З копії листа від 24.09.2021 №887/21.24-103 Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними сестрою і братом (т.1 а.с.63).

На підтвердження виконання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07 серпня 2019 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 надала суду: копії листа МПП «Фенікс» від 05.12.2022 вих.453-1/22 щодо отримання підприємством в повному обсязі оплати за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від ОСОБА_1 та відсутність майнового та немайнового характеру претензій; довідки МПП «Фенікс» від 05.12.2022 року про те, що грошові кошти від продажу нежитлової будівлі згідно з Договору купівлі-продажу від 07 серпня 2019 року були внесені на поточний рахунок МПП «Фенікс»; Акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 07 серпня 2019 р. підписаного сторонами договору директором МПП «Фенікс Коломієць К.О. та ОСОБА_1 (т.1 а.с.162-164).

Позивач просить визнати згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07 серпня 2019 року недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки в момент його вчинення не було дотримано вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України та ч.ч.2, 3 ст. 13 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст.15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч.3 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині ( ч.2 ст. 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ( ч.3 ст. 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р (II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом ( ч.3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц вказано, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 569/6427/16).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18).

Кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги «підкорене» умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні договори. У фраудаторному оплатному договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчинятися боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі №754/18852/21 в частині вирішення позовних про визнання недійсним договору купівлі-продажу, Верховний Суд вказав на необхідності урахування того, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили; застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника). А також того, що кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги «підкорене» умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні договори. У фраудаторному оплатному договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчинятися боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд встановив, що 07 серпня 2019 року МПП «Фенікс» в особі директора Коломієць К.О. уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, згідно з яким відчужило належну на праві приватної власності нежитлову будівлю, ресторану та готелю за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м у власність останньому.

Відчуження нежитлової будівлі за оспорюваним правочином відбулось за ціною 354 940, 43 грн, що враховуючи площу приміщення - 556,3 кв. м. та площу земельної ділянки, на якій розташоване вказане приміщення - 0,6738 га, кадастровий номер 3221480900:03:001:0030, свідчить про те, що ціна продажу вказаного нерухомого майна є явно заниженою.

При цьому, ні МПП «Фенікс» ні ОСОБА_1 належних і допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати за вказаним правочином суду не надали.

Як вбачається з довідки МПП «Фенікс» від 05.12.2022 року, на яку відповідач ОСОБА_1 посилається як на підтвердження оплати за оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, грошові кошти від продажу нежитлової будівлі згідно з Договору купівлі-продажу від 07 серпня 2019 року були внесені на поточний рахунок МПП «Фенікс», однак доказу, що підтверджує даний факт, тобто саме внесення ОСОБА_1 на поточний рахунок МПП «Фенікс» грошових коштів за вказаним купівлі-продажу суду не надано, і матеріали справи таких доказів не містять.

Що стосується листа МПП «Фенікс» від 05.12.2022 вих.453-1/22 про отримання від ОСОБА_1 оплати за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07 серпня 2019 року та відсутності до нього будь-яких претензії майнового та/або немайнового характеру, на який відповідач ОСОБА_1 посилається як на підтвердження оплатності оспорюваного договору, то він не є належним і допустимим доказом здійснення оплати ОСОБА_1 грошових коштів на поточний рахунок МПП «Фенікс» за вказаним правочином.

Крім того, як встановлено судом у справі №911/2153/18 з 28 січня 2016 року МПП «Фенікс» перебувало в договірних правовідносинах з позивачем. Згідно з умовами договору, укладеного між позивачем і МПП «Фенікс», позивач в особі Васильківської філії по експлуатації газового господарства зобов?язався надати МПП «Фенікс» послугу з розподілу природного газу, а МПП «Фенікс» - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість. Договір укладений на невизначений строк.

01.06.2018 року позивачем відносно МПП «Фенікс» складено Акт про порушення щодо несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника, 26.07.2018 року прийнято відповідне протокольне рішення та складено відповідний акт-розрахунок, згідно з яким МПП «Фенікс» здійснено нарахування необлікованого (донарахованого) об?єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу лічильника за період з 29.01.2018 по 08.06.2028 в сумі 429 476,15 грн.

Не погодившись з вказаними Актом про порушення, рішенням комісії з розгляду актів та актом-розрахунком МПП «Фенікс» звернулось до суду з відповідним позовом про їх скасування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13 листопада 2018 року в справі №911/2153/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року, в задоволенні позову МПП «Фенікс» про скасування протокольного рішення та акту відмовлено повністю.

Таким чином, укладаючи 07 серпня 2019 року оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, МПП «Фенікс» в особі директора Коломієць К.О. з ОСОБА_1 була обізнана з наявним зобов`язанням МПП «Фенікс» по сплаті нарахованої позивачем вартості необлікованого обсягу природного газу в сумі 429 476,15 грн, правомірність нарахування якої встановлено рішенням суду в справі №911/2153/18, що набрало законної сили 01 квітня 2019 року.

Більш того, як встановлено судом директор МПП «Фенікс» Коломієць К.О. та ОСОБА_1 є рідними сестрою і братом, що підтверджується наявними в справі матеріалами (т.1 а.с.63) та визнається і не заперечується відповідачем ОСОБА_1 у відзиві.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , як директор МПП «Фенікс» була обізнаною про наявність боргу МПП «Фенікс» перед позивачем по сплаті нарахованої позивачем вартості необлікованого обсягу природного газу в сумі 429 476,15 грн, відтак суд вважає, що відчужуючи належну на праві власності нежитлову будівлю МПП «Фенікс» своєму братові ОСОБА_1 , вона передбачала наслідки для підприємства у випадку стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Крім того, суд також встановив, що 12.01.2021 року в МПП «Фенікс» директор змінився, замість ОСОБА_2 директором став ОСОБА_1 (згідно з відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, т.1 а.с.8-9).

На час розгляду справи МПП «Фенікс» свої зобов`язання перед позивачем щодо сплати нарахованої вартості необлікованого обсягу природного газу в сумі 429 476,15 грн не виконало.

Будь-яке нерухоме майно, як і рухоме майно (грошові кошти, тощо) за МПП «Фенікс», за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги стягувача (позивача), не зареєстровано та не виявлено, що підтверджується приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедала О.О. у листі від 14.02.2023 року (т.2 а.с.211-212).

Встановивши, що МПП «Фенікс» в особі директора Коломієць К.О., будучи обізнаною про наявність у МПП «Фенікс» боргу перед позивачем у сумі 429 476,15 грн, нарахованого за необлікований об?єм природного газу внаслідок несанкціоноване втручання в роботу лічильника за період з 29.01.2018 по 08.06.2018, правомірність нарахування якого встановлено рішенням суду в справі №911/2153/18, що набрало законної сили 01 квітня 2019 року, уклало оспорюваний правочин для уникнення та/або унеможливлення звернення стягнення на єдине наявне у нього майно, а саме нежитлову будівлю, ресторану та готелю, загальною площею 556,3 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,6738 га, кадастровий номер 3221480900:03:001:0030 за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м. Відчуження вказаного майна здійснено за ціною 354 940, 43 грн, тобто 638 грн 03 коп. за 1 кв. м, що свідчить про неринкові умови та, що ціна продажу вказаного нерухомого майна є явно заниженою. При цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення оплати вказаної вартості нежитлової будівлі ОСОБА_1 на користь МПП «Фенікс», а положення договору про таку оплату до укладення договору купівлі-продажу та копії листа МПП «Фенікс» від 05.12.2022 вих.453-1/22 і довідки МПП «Фенікс» від 05.12.2022 року на які посилається відповідач ОСОБА_1 не є належними доказами здійснення такої оплати фізичною особою на користь юридичної особи. А відтак, суд приходить до висновку про наявність ознак фраудаторного правочину, що вчинений на шкоду кредитору - позивачу.

У зв?язку з чим, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового будівлі, укладений 07 серпня 2019 року між МПП «Фенікс» та ОСОБА_1 щодо нежитлової будівлі, ресторану та готелю, загальною площею 556,3 кв. м, за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км + 500 м, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2373 підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що на дату укладення договору позивач не був кредитором, а відповідач боржником, оскільки було відсутнє будь-яке рішення суду, за яким було б вирішено стягнути з МПП «Фенікс» на користь позивача заборгованість, і таке рішення було ухвалено лише 25.06.2020 року, яке набрало законної сили лише 29.09.2020 року не спростовують вказаних обставин, оскільки, як встановлено вище, МПП «Фенікс» в особі директора Коломієць К.О. були обізнані з наявністю такої заборгованості.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію, суд зазначає про наступне.

Верховний Суд у своїх постановах від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21 вказав, що належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Оскільки договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07 серпня 2019 року, на підставі якого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48128174 від 07.08.2019 року, визнано судом недійсним, відтак суд вважає, що зазначене рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню.

У зв?язку з чим, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48128174 від 07.08.2019 року, приватного нотаріуса Бобкова О.В., Обухівського районного нотаріального округу, Київської області підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат (ст. 264 ЦПК України).

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

У зв?язку з задоволенням позову, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Суд встановив, що при поданні даного позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 540,00 грн, що підтверджується квитанцією №11 від 29.09.2021 року (а.с.5).

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені по оплаті судового збору в розмірі 4 540,00 грн, по 2 250,00 грн з кожного.

Щодо витрат, понесених на професійну правничу допомогу про відшкодування яких заявив відповідач ОСОБА_1 суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов?язаних з розглядом справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (ч.2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов судом задоволено, відтак витрати на правничу допомогу понесені відповідачем покладаються на останнього та стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 13, 16, 204, 234 ЦК України, статтями 12, 13, 76-79, 81, 82, 44, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

ПозовАкціонерного товариства«Оператор газорозподільчоїсистеми «Київоблгаз»до Малогоприватного підприємства«Фенікс», ОСОБА_1 ,третя особа-приватний нотаріусОбухівського районногонотаріального округуБобков ОлександрВікторович,про визнаннядоговору купівлі-продажунежитлової будівлінедійсним таскасування рішенняпро державнуреєстрацію задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: 2373 від 07.08.2019 року, укладений між Малим приватним підприємством «Фенікс» та ОСОБА_1 про відчуження нежитлової будівлі, ресторан та готель, загальною площею 556,30 за адресою: Київська область, Васильківський район, с/рада Великосолтанівська, автодорога Київ-Одеса 41 км +500 м.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48128174 від 07.08.2019 року, приватного нотаріуса Бобкова Олександра Вікторовича, Обухівського районного нотаріального округу Київської області.

Стягнутиз Малогоприватного підприємства«Фенікс» накористь Акціонерноготовариства «Операторгазорозподільчої системи«Київоблгаз» витрати понесені по оплаті судового збору в розмірі 2 250,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз» витрати понесені по оплаті судового збору в розмірі 2 250,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільчої системи «Київоблгаз», код: ЄДРПОУ 20578072, адреса: 08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178.

Відповідач: Мале приватне підприємство «Фенікс», код: ЄДРПОУ 19409565, адреса: 08640, Київська область, Фастівський р-н, с. Мала Солтанівка, вул. Першотравнева, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 17.03.2025 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко