Ухвала

від 25.04.2025 по справі 369/6983/25

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6983/25

Провадження № 1-кс/369/1314/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2025 м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111400000018 від 09 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2025 року до провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111400000018 від 09 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим відділенням ВП №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111400000018 від 09 жовтня 2024 року за фактом незаконного перерахування грошових коштів з банківського рахунку ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД» (ЄДРПОУ 41241581), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

08 жовтня 2024 року до чергової частини ВП №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення про те, що 07 жовтня 2024 року, невстановлена особа, шахрайським шляхом, заволоділа грошовими коштами ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД», (ЄДРПОУ 41241581).

09 жовтня 2024 року слідчим відділенням ВП №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області за вищевказаним фактом відомості зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111400000018.

В ході проведення досудового розслідування допитана в якості представника потерпілого ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД» ОСОБА_5 яка повідомила, що 07 жовтня 2024 року було виявлено, що з банківського рахунку ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД» (ЄДРПОУ 41241581), НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОТП БАНК», було здійснено 20 транзакції з перерахування грошових кошітв на загальну суму 4 104 833,00 грн. Встановлено, що вказані грошові кошти були перераховані на ім`я: ФОП ОСОБА_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); ФОП ОСОБА_8 , (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ); ФОП ОСОБА_9 , (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); ОСОБА_10 ( НОМЕР_6 ); ОСОБА_11 ( НОМЕР_7 ); ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); ОСОБА_13 ( НОМЕР_9 ); ОСОБА_14 ( НОМЕР_10 ); ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ). Проте, ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД» жодних фінансово-господарських відносин із вищевказаними суб`єктами не здійснювало, укладених договорів не існує, документи щодо надання послуг або постачання товарів відсутні.

Вищевикладені обставинисвідчать про незаконне заволодіння грошовими коштами ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД», авідсутність господарськихвідносин міжпідприємством таодержувачами коштів у поєднанні з масовістю таоднотипністю переказів свідчить про схему виведення грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

В ході аналізу виписки з особового рахунку ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД» (ЄДРПОУ 41241581), НОМЕР_1 за 07 жовтня 2024 року, відкритого в АТ «ОТП БАНК» було встановлено, що вищевказані кошти були перераховані на рахунки ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкриті в АТ «А-БАНК».

Окрім того, банківські рахунки ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкриті в АТ «А-БАНК», мають істотне значення для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження та може бути використано як доказ факту злочинних дій, вчинених невстановленими на даний час особами. Банківські рахунки ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкриті в АТ «А-БАНК» є об`єктом який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Без арешту вказаних вище банківських рахунків ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкриті в АТ «А-БАНК», неможливо буде виконати покладені на органи досудового розслідування завдання кримінального провадження, передбачені ст. 2 КПК України, в частині захисту осіб, суспільства та держави від кримінального правопорушень, забезпечення швидкого повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини та окрім того, може призвести до приховування злочину. Також, не накладення арешту на банківські рахунки ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкриті в АТ «А-БАНК» може стати наслідком подальшого відчуження грошових коштів, перерахунку третім особам, або оготівкування їх, що ускладнить притягнення до відповідальності винних осіб, спроможність запобігти (усунути) порушення закону, а також втрати можливості використання його як речового доказу у кримінальному провадженні.

Так метою забезпечення можливого відшкодування завданої шкоди, збереження речових доказів, а також унеможливлення подальшого відчуження грошових коштів, які можуть бути знаряддям вчинення злочину або набуті внаслідок його вчинення, є накладення арешту на грошові кошти які перебувають на банківських рахунках ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкритих в АТ «А-БАНК» є збереження грошових коштів.

Оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, загроза подальшого використання грошових коштів які перебувають на банківському рахунку, існує, необхідна заборона їх відчуження, розпорядження та користування.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на банківські рахунки суб`єктів господарювання накладаються виключно на підставі рішення суду.

Іншим способом, ніж накласти арешт на грошові кошти, що зберігаються на рахунку ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкриті в АТ «А-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) код банку (МФО 307770), що мають доказове значення в провадженні неможливо досягти завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного, прокурор просив слідчого суддю:

1.Накласти арешт на грошові кошти які перебувають на банківських рахунках ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) НОМЕР_12 , ОСОБА_12 ( НОМЕР_8 ); НОМЕР_13 , ОСОБА_15 ( НОМЕР_11 ) НОМЕР_14 відкриті в АТ «А-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) код банку (МФО 307770) юридична адреса: 49074, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Батумська, 11.

2.Зобов`язати АТ «А-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) код банку (МФО 307770) невідкладно надати деталізовану довідку про виконання даної ухвали, із зазначенням часу виконання ухвали та інформації про залишок коштів на зазначеному в ухвалі рахунку на момент накладання арешту.

3.Не повідомляти та не викликати у судове засідання власників майна, відносно яких вирішується питання про арешт, його захисника, представника чи законного представника з метою забезпечення арешту майна, його збереження та унеможливлення його приховування, використання.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1. ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів на підставі ч.4ст. 107 КПК України не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, щопотреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Водночас, слідчим у клопотанні не доведено необхідності накладення арешту на усі грошові кошти,які перебуваютьна банківськихрахунках ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 за умови не надання доказів суми грошових коштів, які знаходяться на рахунках зазначених вище ФОП та суми коштів, які було перераховано з банківського рахунку потерпілого на рахунки ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 . Окрім того, слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на усі грошові кошти на рахунках ФОП блокує його господарську діяльність та порушує права невизначеного кола осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що особа, що подала клопотання про арешт майна, не довела необхідність такого арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111400000018 від 09 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1