Ухвала

від 25.04.2025 по справі 394/440/25

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

25.04.2025 394/440/25

2/394/245/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху

Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Краснопольська Л.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Новоархангельського районногосуду Кіровоградськоїобласті із позовом провизначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що зазначена заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований приписами Цивільного процесуального кодексу України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 175, 177 ЦПК Українита підлягає залишенню без руху.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. З огляду на вказану норму, позивач не виконав всі вимоги, передбачені цим пунктом статті.

Крім того, звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано жодних характеризуючих документів, даних про особу матері дитини, її майновий стан, роботу, тажитлові умови, інше. Позивач лише зазначає, що вона перебуває за кордоном.

Суд наголошує на тому, що згідно статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з поданого позову відповідачка, ОСОБА_2 , є громадянкою Республіки Молдова, позивач вказує лише її останнє відоме місце проживання та будь-яких інших даних не надає, при цьому зазначає, що йому відомо про її перебування за кордоном.

Оскільки, позивач є громадянином України, а відповідачка громадянкою іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.

Відповідно до положень статті 497 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених статтею 76 цього Закону.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Аналогічна норма передбачена і статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», де зазначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Згідно з п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.

Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Статтями 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.

Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги и.

Отже, позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які мають підтвердити місце проживання відповідачки в Україні, що є обов`язковою обставиною для визначення підсудності даного спору місцевому загальному суду з урахуванням положень статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Крім того, слід зазначити, що немає підстав для визначення підсудності даного позову Новоархангельському районному суду Кіровоградської області і відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України позивачем до матеріалів позову не долучено.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачу слід долучити до позову угоду про визначення сторонами підсудності даного позову судам України для подальшого визначення підсудності даного позову.

Також, вручення усіх документів по справі здійснюється відповідно до ч. 1, 2 ст. 498 ЦПК України, а саме: у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України звертається з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Крім того, позивачем не виконано вимоги пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, яка передбачає, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Разом з тим, позивачем не виконано вимоги пункту 6 частини 3 статті 175 ЦПК України, а саме не вказані відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Так,позивачем ненадано доказівтого,що вінмає самостійнийдохід,повністю матеріальнозабезпечений,а такожтого,що відповідачкаперебуває закордоном тане маєможливості табажання займатисявихованням дитини, позивачем не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, зважаючи на те, що донька сторін проживає із позивачем, перебуває на її утриманні, у той час як відповідачка, за змістом позовної заяви проживає окремо. Позивач в позовній заяві не зазначила в чому спірність правовідносин, що склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини, чим це підтверджується і чому не може бути вирішено сторонами у безспірному порядку.

Суд наголошує на тому, що позивач зазначає про його самостійний дохід, але водночас в наданій ним характеристиці вказано, що він ніде не працює. Отже, не зазначено та не додано доказів щодо працевлаштування та матеріального стану позивача, іншого доходу, даних про матеріальну можливість позивача утримувати дитину відсутні.

При цьому, у позовній заяві відсутній виклад обставин та посилання на докази, які їх підтверджують, що між батьками існує спір щодо визначення місця проживання дитини. Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви в тому числі просить суд окрім визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з ним, також просить встановити факт перебування дитини на самостійному вихованні та утриманні батька.

Суд звертає увагу, що ЦПК України передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення. Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Встановлення факту судом можливе, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення. Разом з тим, підтвердженням того факту, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна, є довідка, видана органом місцевого самоврядування за місцем проживання заявника.

Порядок замовлення такої послуги та отримання запитуваної довідки врегульовано і у Єдиному державному порталі електронних послуг "Дія" функціонування якого визначається Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та Єдиного державного порталу адміністративних послуг» від 4 грудня 2019 року № 1137, доступ до якого є загальним та відкритим.

Слід зазначити, що причин неможливості одержання довідки про перебування дитини на утриманні батька в органі місцевого самоврядування в позовній заяві не зазначено.

Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Згідно приписів ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, заява повинна бути залишена без руху для усунення названих недоліків шляхом подання заяви про усунення нижчезазначених недоліків.

Враховуючи приписи п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху для виправлення недоліків з метою ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення згідно зі ст. 263 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175-185,258-261,285,363 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Надлацької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини - залишити без руху.

Запропонувати позивачу в десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали подати до суду:

- привести позовну заяву у відповідність до п.п. 2, 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України;

- вказати дані щодо працевлаштування та матеріального стану позивача, наявності у нього іншого доходу;

- надати характеризуючі документи, дані про особу матері дитини, її майновий стан, роботу, тажитлові умови, інше;

- надати належні та допустимі докази, які мають підтвердити місце проживання відповідачки в Україні;

- долучити до позову угоду про визначення сторонами підсудності даного позову судам України для подальшого визначення підсудності даного позову;

- зазначити, що причин неможливості одержання довідки про перебування дитини на утриманні батька в органі місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 285 цього Кодексу, заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і повернеться представнику заявника.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: