Рішення

від 22.04.2025 по справі 732/379/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 732/379/25

Провадження 2-а/732/4/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого- судді Карпинської Н.М.,

секретар - Воропаєва К.В.

за дистанційної участі в режимі відео конференції позивача - ОСОБА_1 , його представника адвоката Костюченка П.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, просив поновити йому процесуальний строк звернення з позовом, визнати протиправним та скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 постанову (без номеру) про адміністративне правопорушення від 16 грудня 2024 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Провадження у справі закрити.

26.03.2025 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови. Розгляд справи вирішено проводити у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, а клопотання про поновлення строку звернення з позовом вирішено розглянути у судовому засіданні з урахуванням думки протилежної сторони.

Сторони були завчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подавав. Клопотань про відкладення судового розгляду не заявив. Участі у судовому засіданні свого представника не забезпечив. Справу можливо розглядати у відсутності відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник-адвокат Костюченко П.Ю. вимоги позову підтримали і просили позов задовольнити, вказуючи, що постанова була вручена позивачу після 13-тої години без підпису посадової особи, яка приймає таку постанову. У протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що часом його розгляду є 16 грудня 2024 о 16 год. 00 хв., участь позивача у розгляді такого протоколу не було забезпечено. Крім того до ТЦК позивача було доставлено примусово без складення протоколу про тимчасове затримання, він був впевнений, що його везуть до відділення поліції для уточнення його особи, оскільки був зупинений поліцією, без належних, як він вважає, підстав і не пред`явив їм документи, оскільки, керуючи на той час автомобілем, він не мав при собі ні паспорту, ні посвідчення водія, ні військового квитка. У відділі ТЦК він дзвонив на гарячу лінію та повідомляв, що його незаконно утримують. На запит адвоката була отримана відповідь, що за цим фактом заява ОСОБА_1 була зареєстрована у відділку поліції, однак кримінальне провадження не розпочиналося, оскільки конфлікт був вичерпаний. ОСОБА_1 вважає, що провадження у справі за ч.3 ст. 210-1 КУпАП підлягає закриттю,

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, перевіривши вимоги, а також підстави для поновлення строку на звернення з позовом до суду, суд дійшов висновку, що строк звернення підлягає поновленню.

Так, відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначаєКодекс адміністративного судочинства України(далі -КАС), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина першастатті 118 КАСвизначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 122 КАСпозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентованістаттею 123 КАСвідповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами пропуску строку визнаються обставини, які були дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач цілеспрямовано шукав захист своїх прав у строк, встановлений для звернення з позовом до суду, некваліфікована правова допомога була причиною і умовою, за якої позивач звернувся з позовом до суду після спливу визначених законом 10-ти днів від дати отримання постанови, тому неможливо стверджувати, що позивач ігнорував та затягував своє звернення до суду

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом враховується, що відповідач не висловлював своїх заперечень щодо строку звернення позивача із позовом до суду.

Керуючись принципом пропорційності інтересів обох сторін, суд дійшов висновку, що повідомлені позивачем причини, які фактично не заперечуються відповідачем, є підставою для поновлення строку звернення з позовом.

Разом з тим, вимоги позову підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2024 року начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 складено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за те, що той 16.12.2024 о 14:00 не мав при собі військово-облікових документів, у межах санкції вказаної статті на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вивчивши обставини вчиненого правопорушення, судом враховано, що дане діяння є порушенням вимог частини 6статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XIIзі змінами, та п. 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затвердженийпостановою КМУ №1487 від 30.12.2022, що є правопорушенням, передбачене ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

У пункті 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженогопостановою КМУ від 30.12.2022 №1487, згідно якого призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Крім того, абз.4 п.10-1 Правил зобов`язував уточнити протягом 60 днів свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) ТЦК, тобто в термін до 16 липня 2024 року.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюютьсяКонституцією України,Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з п.5 ч.1ст.213 КУпАПсправи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАПпередбачено, що Територіальні центрикомплектування тасоціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210--1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені Територіальних центрівкомплектування тасоціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники.

В силу ч.1ст.210-1 КУпАПпорушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отжестаття 210-1 КУпАПвизначає відповідальність за порушення положень законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та визначає підвищену відповідальність у разі вчинення адміністративного правопорушення в особливий період.

Згідно з абз.5 ч.1ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені уст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до ч.6 якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника Територіального центрукомплектування тасоціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до абз.3 п.10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) Територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3ст.210-1 КУпАП.

Частиною 10ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(в редакції, чинній до внесення змінЗаконом № 3633-IX від 11.04.2024) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Як вбачається із пояснень самого позивача станом на 16.12.2024 він не мав при собі жодного із перелічених військово-облікових документів

Тому неможливо стверджувати, що в його діях був відсутній склад правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тому закрити провадженні за п.1 ст. 247 КУпАП неприпустимо.

Щодо доставки позивача поліцією до ТЦК, то суд відмічає, що Доставлення правопорушникадо ТЦКта СПвідбувається напідставі ст.259КУпАП.Таке затриманняможливе тількиз метоюскладення протоколупро вчиненняадміністративного правопорушеннята занеможливості йогоскладення намісці вчиненняправопорушення.Доставлення порушникамає бутипроведено вможливо короткийстрок.Доставлення можевідбуватись доТЦК таСП,в якомувійськовозобов?язаний перебуваєна облікуабо ждо будь-якогоіншого районногоТЦК Підставою для затримання та доставлення правопорушника є звернення до органів Національної поліції про доставлення громадян, які вчинили правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При виявленні таких осіб через реєстр Оберіг при наявності позначки розшук працівники поліції відповідно здійснюють затримання та доставлення порушника до ТЦК та СП.

Разом з тим, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 при винесенні оскаржуваної постанови було порушено права ОСОБА_1 , визначеніст.268 КУпАП.

Приписамист. 278 КУпАПунормовано, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1.чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2.чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3.чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4.чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5.чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ч.1ст.268 КУпАПособа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Однак, постанова була вручена позивачу між 13-тою та 14-тою годиною 16.12.2024без підпису посадової особи, яка приймає таку постанову. У протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що часом його розгляду є 16 грудня 2024 о 16 год. 00 хв. Таким чином, участь позивача у розгляді такого протоколу не було забезпечено, не дотримано його право на захист та запрошення захисника.

Верховний суд у Постанові від 31.03.2021 за № 676/752/17 вказав, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положенняКУпАПмістять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, доводи позивача про те, що порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд приймає, оскільки позивачу видано постанову без фактично дотриманої процедури розгляду протоколу і він був позбавлений можливості реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення при винесенні оскаржуваної постанови, що є безумовною підставою для скасування ухваленої постанови в такій справі.

Частинами 1, 2ст. 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а наведеного відповідачем не реалізовано.

Разом з, тим оскільки сплинув строк накладення адміністративного стягнення, суд не вбачає доцільним після скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 направити адміністративні матеріали на новий розгляд. Суд, передусім керується положенням п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, за яким провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38цього Кодексу.А статтею38КУпАП передбачено,що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбаченихстаттями 210,210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Адміністративне правопорушення, вчинене позивачем було виявлено 16.12.2024. У закритті провадження з підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП слід відмовити. Однак провадження підлягає закриттю за п. 7 ст. 247 КУпАП

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст.2, ч. 1 ст.72, ст.77,243-246,250,255,286,293,297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

поновити строк звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом до суду.

Адміністративний позов задовольнити частково, скасувати постанову від 16 грудня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 про накладення на громадянина ОСОБА_1 штрафу в сумі 25500 гривень за ч.3 статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі за п. 7 ст. 247 КУпАП. У закритті провадження з підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду..

Датою складення повного тексту судового рішення є 28 квітня 2025 року

Суддя Карпинська Н.М.