Рішення

від 23.04.2025 по справі 753/25112/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/25112/24

провадження № 2/753/4142/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Хильченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» про розірвання договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, зобов`язання припинити виконання зобов`язання за договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Промінь-С» про розірвання договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, зобов`язання припинити виконання зобов`язання за договором.

Позов мотивований тим, що 16.02.2027 року між ним ( ОСОБА_1 ) та ТзОВ «Промінь-С» укладено Договір № ЄЧ/34/44 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, й відповідно до умов якого ТзОВ «Промінь-С» зобов`язувалось надавати послуги належної якості, які б відповідали вимогам чинного законодавства, а також забезпечувати своєчасне реагування на звернення щодо технічного стану будівлі та внутрішньобудинокових мереж, проте у процесі виконання договору було виявлено численні порушення та недотримання умов з боку виконавця, що суттєво вплинуло на якість надання послуг і призвело до порушення його прав як споживача, зокрема, такі невідповідності, що є підставами для розірвання договору.

Так, відповідно до ч.3 Договору розмір щомісячної плати за послуги мав бути чітко визначеним і обгрунтованим. Однак, протягом періоду дії Договору суми, що виставлялися для оплати, не відповідали затвердженому розміру, а неодноразові спроби з`ясувати підстави для збільшення платіжних вимог, залишились без належного пояснення та обґрунтування.

Окрім того, пункотом 1 ч.10 Договору встановлено, що послуги повинні надаватись своєчасно і відповідати стандартам якості, визначеним законодавством України. Проте, виконання робіт з прибирання території, утримання будівель та інженерних мереж неодноразово здійснювалось із затримками, що призвело до погіршення санітарного стану будівлі та прилеглої території, а також до підвищення ризику виникнення аварійної ситуації.

На численні звернення щодо несправностей у внітрішньобудинкових інженерних мережах, зокрема водопостачання, каналізації, а також конструктивних елементах будівлі відповідач реагував із значним запізненням або взагалі не вживав заходів для усунення проблем, й це суперечить умовам Договору, зокрема, п.3 ч.10, який зобов`язує виконавця своєчасно усувати несправності та аварії.

Також, згідно з п.3 ч.10 Договору виконавець повинен був зменшувати розмір щомісячної плати за надані послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості послуг. Фактично, попри численні скарги та заяви, перерахування плати за неналежно надані послуги здійснено не було.

Відповідно до п.3 ч.13 Договору виконавець зобов`язаний забезпечувати утримання внітрішньобудинкових мереж у належному технічному стані, здійснювати своєчасне технічне обслуговування та запобігати виникнення аварійних ситуацій. Однак протягом дії Договору такі заходи не виконувались належним чином, що призвело до виникнення аварій та пошкодження комунікацій.

П.4 ч.13 Договору передбачено, що виконавець повинен розглядати претензії та скарги споживачів у строк, визначений законодавством, а також проводити відповідний перерахунок плати за послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі. Однак, його численні звернення в приводу неналежного надання послуг, залишилися без своєчасного розгляду, а належного перерахунку плати не проводилось.

Вважає зазначені порушення існотними та такими, що свідчать про систематичне невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, й відповідно до положень ст.ст.3, 11, 15, 16, 509, 526, 627, 628, 651 ЦК України, ст.ст.1, 6, 8, 13, 14, 19, 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869, просить розірвати Договір № ЄЧ/34/44 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, укладений 16.02.2017 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Промінь-С», зобов`язати ТзОВ «Промінь-С» припинити виконання зобов`язання за договором з моменту ухвалення судом рішення по даній справі, у зв`язку із невиконанням зобов`язання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачв Бондар Р.В. , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 08.01.2025 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав необґрунтованості та недоведеності вимог, вважаючи, що ТзОВ «Промінь-С» належним чином виконував умови договору у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 та надавав вчасно та якісно послуги, всі відповіді на звернення надавались протягом 30 днів, проте позивачем не надно жодного доказу, який би підтверджував факт порушення ТзОВ «Промінь-С» умов договору, позов ґрунтується лише на загальних твердженнях, які не підтверджені жодним доказом. Зауважив, що позивачем не враховано регулювання спірних правовідносин, у тому числі, й Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, й питання зміни управителя має вирішуватися на загальних зборах власників багатоквартирного будинку, позивач, як власник квартири, у такому багатоквартирного будинку, не може одноособово відмовитися від послуг, які надаються всім власника квартир у такому будинку.

Відповідачем подано відзив на позов від 17.01.2025 року, якому просить відмовити позивачу у позові вцілому та зазначає про таке.

Спорудження багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 здійснювалось за рахунок залучених коштів фізичних і юридичних осіб (довірителів).

Порядок взаємодії забудовника та довірителя, а також порядок визначення експлуатуючої організації після введення об`єкта будівництва в експлуатацію визначається Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-IV.

Так, відповідно до статті 19 Закону № 978-IV, забудовник зобов`язаний не пізніше ніж у стодвадцятиденний строк з дня введення об`єкта будівництва в експлуатацію передати цей об`єкт об`єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією.

Крім того, обов`язок забудовника щодо передачі закінченого будівництвом та підключеного до інженерних мереж житлового будинку, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об`єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію, також передбачений частиною 12 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (Закон № 3038).

Враховуючи таке, підставою для здійснення ТОВ «ПРОМІНЬ-С» експлуатації будинку є відповідне рішення, а саме Наказ № 777 від 21.11.2016 року забудовника про визначення ТОВ «Промінь-С» експлуатуючою організацією для будинку, на виконання якого ТОВ «Промінь-С» надало свою згоду.

Під час введення будинку в експлуатацію діяла постанова Кабінету Міністрів України № 509 від 20.05.2009 року «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано 01.02.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2003 року № 1875-IV, 16.02.2017 року позивач уклав з ТОВ «Промінь-С» Договір № ЄЧ/34/44 про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (Закон № 2189, введений в дію з 01.05.2019 року), співвласники багатоквартирних будинків мають обрати модель договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу). Тобто створити об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) і управляти будинком або обрати управляючу компанію з управління багатоквартирним будинком, яка визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню.

До цього часу співвласники будинку так і не обрали форму правління, не зважаючи на те що 11.11.2024 року зареєстрували по вул.Єлизавети Чавдар 34 у м Києві ОСББ «Степовий», код ЄДРПОУ 45723958.

Таким чином постанову Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», яка набрала чинності 13 вересня 2018 року, не можливо використовувати поки співвласники не оберуть колективного споживача управителем або виконавчий орган відповідної місцевої ради (або інший орган - суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести такий конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку у будинках, у яких станом на дату, що передує двом місяцям до запланованої дати оголошення конкурсу, не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено і не проведено такий конкурс відповідно до пункту 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-УІІІ.

Щодо тарифу на послуги з утримання будинку вказує, що згідно ч.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (Закон № 1875) ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 Договору № ЄЧ/34/44 укладеного у 2017 році про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

При введенні будинку в експлуатацію затвердити тариф не можливо, оскільки відсутні економічно обґрунтовані витрати, які необхідні для проведення розрахунків згідно вимог Постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.12.2013 року № 603.

Тариф, який був зафіксований в договорах про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 4,812 грн/м.кв. являвся розрахунковим (договірним) та розрахований на підставі статистичних даних та орієнтовних витрат підприємства.

Згідно вимог чинного законодавства та на виконання умов договору, ТОВ «Промінь-С» здійснено розрахунок економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території і подано до виконавчого органу Київської міської ради відповідно до вимог чинного законодавства.

Тариф розраховувався КП ГІОЦ з дотриманням вимог Постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 року № 869, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій» від 24.12.2013року № 603.

16.03.2018Розпорядженням № 211 від 12.02.2018 року Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) затверджено тариф на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території по АДРЕСА_1 в розмірі 7,72 грн. за І м.кв.

Таке Розпорядження зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції 27.02.2018 року та оприлюднено в газеті Хрещатик № 24 (5075) від 28.02.2018 року.

Розрахунки з мешканцями по затвердженому тарифу проводяться з 16.03.2018 року.

Розпорядження розміщено на сайті КМДА та газети Хрещатик у вільному доступі.

Отже, ТОВ «ПРОМІНЬ-С» виконано п.2 Договору № ЄЧ/34/44 укладеного у 2017 році про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» для надання послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу.

01.03.2018 року на дошці оголошень будинку АДРЕСА_1 було розміщено оголошення ТОВ «Промінь-С», яким повідомлялося про те, що Розпорядженням № 211 від 12.02.2018 року Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) затверджено тариф на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , в розмірі 7.72 грн. за І м.кв. Розпорядження зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції 27.02.2018р. та оприлюднено в газеті Хрещатик N° 24 (5075) від 28.02.2018р., й про те, що розрахунки з мешканцями по затвердженому тарифу будуть проводитись з 16.03.2018 року. А також, доведено до відома про те, що 09.11.2017 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII. Враховуючи даний факт запроповано мешканцям (власникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ) загальним рішенням співвласників визнати ТОВ «ПРОМІНЬ-С» виконавцем комунальних послуг та відповідно до вимог закону встановити ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги за домовленістю сторін (з урахуванням економічно обґрунтованих витрат), що, в свою чергу, прискорить процедуру затвердження тарифів, отримання компенсацій за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільг та нараховані субсидії з оплати комунальних послуг.

Згідно ст.13 Закону визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення. газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо):

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль за виконанням умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Саме послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій із цього переліку і є експлуатаційними послугами. У додатку до постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 р. № 869 наведено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Так, до експлуатаційних послуг, зокрема, належать прибирання прибудинкових територій. технічне обслуговування ліфтів. технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезінсекція тощо.

Відповідно до вимог Закону ТОВ «Промінь-С» є колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

ТОВ «ПРОМІНЬ-С» не є виробником вищезгаданих послуг, а забезпечує надання мешканцям будинку цих послуг, необхідних для їх нормального проживання у будинку, останні здійснюють компенсацію вартості отриманих послуг за тарифами організацій-постачальників комунальних послуг.

Відповідно до постанови КМУ від 30.05.2023 р. № 544 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. N° 483» підвищилась вартість електроенергії (комунальної послуги) для побутових споживачів - 2.64 грн. введення в дію нової ціни з 1 червня 2023 року.

Згідно постанови КМУ від 31.05.2021 р. N° 632 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року N° 483» підвищилась вартість електроенергії (комунальної послуги) для побутових споживачів - 4.32 грн. Введення в дію нової піни - з 1 червня 2024 року.

Згідно ст.7 п.4 пп.З Закону визначено, що забезпечувати розподіл між споживачами, об`єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства (крім випадку, коли співвласниками визначено іншу особу, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги). Таким чином співвласники квартир у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 - індивідуальні споживачі, уклали договори з ТОВ «Промінь-С» - колективним споживачем відповідно до ст.12 п.2 Закону.

Крім того відповідно до ст.1 пп. 11 Закону передбачено плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Позивачем подано відповідь на відзив від 23.01.2024 року, у якому виклав заперечення щодо доводів відповідача, вважаючи, що зазначені у відзиві обставини не можуть вважатися достовірними через відсутність доказів та грубі порушення прав мешканців будинку, підвищення тарифів було проведено без обговорення та погодження з мешканцями будинку, що суперечить нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив від 14.02.2025 року, вважаючи твердження позивача такими, що не відповідають дійсності з огляду на доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, наголошуючи на тому, що підвищення тарифів та утримання будинку та прибудинкової території затверджено Розпорядженнями Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Тариф розраховувався КП ГІОЦ, щодо якості надання послуг, то вказані у позові порушення надання відповідачем послуг мають підтверджуватися актами-претензаями, що також визначено умовами договору, проте такі відсутні у матеріплах справи, й просить відмовити позивачу у позові.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, проведеного підготовчого судового засідання за уасті сторін 18.02.2025 року (а.с.35 том 2), суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, а також визначення основних засад організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до ст.2 зазначеного закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

У частинах 1, 5 статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Судом встановлено, що 16.02.2017 року між ОСОБА_1 , як мешканцем та власником квартири АДРЕСА_1 , та ТзОВ «Промінь-С» укладено Договір № ЄЧ/34/44 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, з додатками до нього (№№ 1, 2, 3, 4), що складають його невід`ємну частину (а.с.17-22, 23, 24, 25, 26), предметом якого є забезпечення надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечення своєчасності сплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п.1 Договору).

Виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків, копія якого долається до цього договору (п.2 Договору).

Відповідно до п.16 Договору у разі порушення виконавцем умов договору споживачем та представником виконавця складається акт-претенція із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо. Представник виконавця повинен з`явитися за викликом споживача для підписання акта-претензії не пізніше протягом двох робочих днів. У разі неприбуття представника виконавця у визначений цим договором строк або необґрунтованості відмови від підписання акт-претензія вважаєттся дісною, якщо його підписали не менше як два інших споживачів. Акт - претензія подається виконавцеві, який вирішує протягом трьох робочих днів питання проведення перерахунку платежів або надає споживачеві обґрунтовану відмову в задоволенні претензії.

Проте, позивач у позові не зазначає, що відповідно до п.16 оспорюваного Договору такі акти-претензії із зазначенням у них строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо складались.

П.20 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2027 року. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим на один календарний рік. Цей договір може бути розірваний достроково у разі: переходу права власності (користуанняя) на квартиру (житлове приміщення), нежитлове приміщення у житловому будинку до іншої особи, невиконання сторонами умов договору.

Судом встановлено, що оспорюваний договір чинний на час дії спірних правовідносин, унаслідок його продовження щорічно, відповідно до п.20 Договору, що визнається сторонами.

Позивач вказує, що він отримує послуги від відповідача, й, як сторона договору, сплачує кошти за отримані послуги, заборгованостей не має, й відповідач таке твердження позивача не спростовує, проте позивач вважає, що відповідачем істотно порушуються умови договору, що є наслідоком для розірвання такого договору, й про такі істотні порушення умов договору вказує, як: ненадання послуг належної якості, які б відповідали вимогам чинного законодавства, а також незабезпечення своєчасного реагування на звернення щодо технічного стану будівлі та внутрішньобудинокових мереж; виявлення у процесі виконання договору численних порушень та недотримання умов з боку виконавця, що суттєво вплинуло на якість надання послуг і призвело до порушення прав позивача, як споживача; збільшення платіжних вимог (суми до сплати за надані послуги); затримка виконання робіт з прибирання території, утримання будівель та інженерних мереж неодноразово не здійснювалось, що призвело до погіршення санітарного стану будівлі та прилеглої території, а також до підвищення ризику виникнення аварійної ситуації; не реагування, або реагування із запізненням, на численні звернення щодо несправностей у внітрішньобудинкових інженерних мережах, зокрема, водопостачання, каналізації, а також конструктивних елементах будівлі; не здійснення зменшення розміру щомісячної плати за надані послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості послуг, незабезпечення утримання внітрішньобудинкових мереж у належному технічному стані, не здійснення здійснення своєчасного технічного обслуговування та запобігати виникнення аварійних ситуацій, й вказує, що відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про житлово-комуннальні послуги», у різі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у поярдку, встановленому законом.

На підтвердження доводів та підстав позову належних, достатніх та допустимих доказів позивач не надав, зокрема, відповідно до п.16 Договору- акти-претенції порушення відповідачем як виконавцем умов договору із зазначенням строків, видів порушень, кількісних і якісних показників послуг, не складено, й про такі не зазначено у позові, й позивачем не враховано того, що окрім іншого, спірні правовідносини виникли унаслідок виконня відповідачем договору сторін, учасником якого є й позивач, як власник квартири у багатоквартирному будинку, в межах дії Законку України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

У частинах 1, 5 статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості. В пункті 5 ч.2 ст.7 Закону передбачено, що такому праву споживача прямо відповідає обов`язок оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг, своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг (ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг» від 27 грудня 2018 року № 1145, для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або кісних показників послуг.

У зверненні обов`язково зазначається прізвище, ім`я та по батькові, місце фактичного проживання споживача, а також найменування ненаданої, наданої не в повному обсязі або неналежної якості послуги.

У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.

Якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком.

В акті-претензії зазначаються також виявлені під час складання додаткові факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Позивачем, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів (такі взагалі відсутні, як й посилання на них) на підтвердження не надання ТзОВ «Промінь-С» відповідно до укладеного Договору № ЄЧ/34/44 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, або надання їх неналежної якості.

Надані позивачем платіжні квитанції про сплату послуг (а.с.27-218 том 1) є недопустимими доказами, оскільки не підтверджують підстави та вимоги позову, а вказують на факт дотримання позивачем, як стороною договору, умов оспорюваного договору.

Доказів на підтвердження ухилення виконавцем (ТзОВ «Промінь-С») від участі у перевірці фактів невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, позивачем не надано.

Самі по собі посилання у позові на узагальнюючі доводи та висновки позивача про істотне порушення ТзОВ «Промінь-С» умов договору (неналежне його виконання) не підтверджують фактів не надання послуг або надання послуг неналежної якості.

Тобто, судом встановлено, що позивач у визначений законом спосіб та порядку не висловлював свої претензії до ТзОВ «Промінь-С» щодо не надання послуг, які мав надавати відповідач,або надання їх неналежної якості.

За змістом Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено привила прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком зборами співвласників

Так, ч.ч.1-3 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;

8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

9) вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Ініціатором зборів співвласників є ініціативна група, яка складається не менш як із трьох власників квартир або нежитлових приміщень, або управитель, обраний відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначені права співвласників багатоквартирного будинку, серед яких: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.

Частиною 2 ст.6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками . За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (ч.1 ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком зборами співвласників визначено ст.10 вказаного Закону.

Так, ч.1 ст.10 передбаченого, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Зокрема, п.1 ч.2 визначено, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком тощо.

Відтак, відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» питання визначення управителя вирішується загальними зборами.

Підставою виникнення зобов`язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов`язок доказування покладається на сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)

Відповідно, позивачем до суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтведження позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, відзиві на позов, відповіді на відзив, зпереченні, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню; обставини, що підтверджують позовні вимоги, судом не встановлені.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів», й суд вважає за необхідне застосувати положення ч.ч.1, 2, 6 ст.141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом в частині розподілу виплат на правову допомогу понесену позивачем, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, й судові витрати (витрати на правову допомогу) покласти на такого позивача.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задовленні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» про розірвання договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, зобов`язання припинити виконання зобов`язання за договором, - відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інші судові витрати (витрати на правову допомогу), понесені позивачем, покласти на накого позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: