Ухвала

від 15.04.2025 по справі 757/12587/25-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12587/25-к

пр. 1-кс-12863/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 07.02.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024000000000282 від 19.02.2024, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 07.02.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024000000000282 від 19.02.2024.

В обґрунтування скарги зазначається, що постанова є необґрунтованою, невмотивованою та прийнятою з суттєвим порушенням КПК України, що є підставою для скасування рішення слідчого.

Особа, що подала скаргу - ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, у прохальній частині скарги просив провести розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримує та просить скаргу задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

За правилами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Частиною 1 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).

Судовим розглядом встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000282 від 19.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 382 КК України.

На адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві надійшло клопотання ОСОБА_3 в порядку ст. 220 КПК України від 04.02.2025 за вих. № 1/1-282.

Зі змісту клопотання ОСОБА_3 від 04.02.2025 за вих. № 1/1-282 встановлено, що останній просить визнати його потерпілим у кримінальному провадженні №42024000000000282 від 19.02.2024 як потерпілого, а також проведення інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 07.02.2025 у визнанні потерпілим ОСОБА_3 відмовлено.

Аргументуючи рішення слідчий зазначив, що ОСОБА_3 у клопотанні не посилається на обставини завдання моральної та майнової шкоди, завданої ймовірними протиправними діями старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 , а також останнє не містить посилань щодо причинно-наслідкового взаємозв`язку між вчиненням дій або ж бездіяльності суб`єктів владних повноважень та настанням відповідних наслідків, а також не надані відповіді підтверджуючі документи про завдання моральної та майнової шкоди, а також її розмірів, виходячи з яких можливо було б установити завдання останньому відповідної шкоди.

Проте слідчий суддя, з висновками слідчого у постанові від 07.02.2025 погодитися не може, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110, ч. 2 ст. 220 КПК України, постанова, крім змісту обставин, які є підставами для її прийняття, має містити мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Всупереч вказаній нормі, оскаржувана постанова слідчого від 07.02.2025, не відповідає вимогам, встановленим ч. 5 ст. 110 КПК України, є невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів скарги вбачається, що відомості до ЄРДР були внесені за заявою ОСОБА_3 .

Частиною 1 статті 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною 2 статті 55 КПК України передбачено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку про законність та вмотивованість рішення слідчого, а відтак приходжу до висновку, що таких не має та як наслідок вважаю за необхідне скасувати постанову від 07.02.2025, як невмотивовану.

Керуючись ст. ст. 55, 303-304, 307, 309, КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 07.02.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024000000000282 від 19.02.2024 - задовольнити.

Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 07.02.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42024000000000282 від 19.02.2024.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1