Постанова

від 23.04.2025 по справі 914/350/25

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. Справа №914/350/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.В. Зварич

Г.Г. Якімець

cекретар судового засідання Д.Т.Залуцький

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗДР, б/н від 20.02.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/443/25 від 20.02.2025)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року (суддя Козак І.Б., ухвалу складено та підписано 17.02.2025, м.Львів)

у справі №914/350/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗДР

до відповідача Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті

про стягнення 2829796,35 грн.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Балика П.О.;

від відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

12.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗДР» подано позовну заяву до Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» про стягнення заборгованості у сумі 2829796,35 грн.

14.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗДР» подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив:

1) Накласти арешт на грошові кошти Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 2 829 796 (два мільйони вісімсот двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 35 коп.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «ЗДР» про забезпечення позову у справі №914/350/25.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗДР, не погодившись з винесеною ухвалою, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм процесуального права.

Скаржник наголосив, що суд першої інстанції залишив поза увагою судову практику щодо забезпечення позову.

Скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 в даній справі, задовольнити його заяву про вжиття заходів забезпечення позову і накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2025 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Якімець Г.Г., Орищин Г.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЗДР, б/н від 20.02.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/443/25 від 20.02.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року у справі №914/350/25.

Витребувано матеріали справи №914/350/25 в Господарського суду Львівської області.

20.03.2025 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/350/25.

В подальшому ухвалою суду від 24.03.2025 розгляд справи №914/350/25 призначено в судове засідання на 7 квітня 2025 року.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Орищин Г.В. розпорядженням керівника апарату суду №32 від 26.03.2025 року призначено автоматизовану заміну складу суду для розгляду справи №914/350/25.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2025 року справу № 914/350/25 розподілено колегії суддів у складі: Малех І.Б. (головуючий суддя), судді: Якімець Г.Г. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2025 року (Малех І.Б. - головуючий суддя, судді: Якімець Г.Г. та Зварич О.В.) розгляд справи №914/350/25 призначено в судове засідання на 9 квітня 2025 року.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 відкладено розгляд справи №914/350/25 в судове засідання на 23 квітня 2025 року

22.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необхідність скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року у справі №914/350/25, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі №914/350/25 є стягнення 2829796,35 грн за договором поставки.

Позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (ідентифікаційний код юридичної особи 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 2829796,35 грн.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При цьому вжиття заходів забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21).

Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам норм національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21.

Також суд бере до уваги, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2829796,35 грн.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом позивача про стягнення 2829796,35 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, позивач і доводив суду, що застосування заявленого ним заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Судом першої інстанції при розгляді заяви позивача не враховано, серед іншого, адекватність та співмірність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах майнової вимоги та не враховано, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції недостатньо вмотивованими та обґрунтованими, а також вважає за необхідне зазначити, що господарський суд не врахував позицій Верховного Суду, сформованих, зокрема, у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 03.03.2023 у справі №905/448/22, не було враховано усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, сформовану у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №373/1281/16 та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, яка застосовується судами касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо необґрунтованої відмови у задоволення його заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане та беручи до уваги обставини даної справи, враховуючи характер спору та предмет позову в справі, суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала місцевого господарського суду скасуванню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗДР, б/н від 20.02.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/443/25 від 20.02.2025) задовольнити повністю.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2025 року у справі №914/350/25 скасувати.

3.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЗДР (адреса вул. Волгодонська, буд. 13, м. Запоріжжя, 69039, ЄДРПОУ 43041726) про вжиття заходів забезпечення позову задоволити, а саме:

- накласти арешт на грошові кошти Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 2 829 796 (два мільйони вісімсот двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 35 коп.

4. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті. Стягнути з Акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗДР 3028 грн в повернення судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/350/25 повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2025.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.В. Зварич

СуддяГ.Г. Якімець