Постанова

від 23.04.2025 по справі 918/1034/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Справа № 918/1034/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

без виклику учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 (повний текст складений 13.02.2025)

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД"

про стягнення в сумі 100 811 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 у задоволені позову відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено підстав покладення обов`язку сплати спірних коштів на відповідача як роботодавця, який при цьому не є власником відповідного транспортного засобу.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" Універсальна" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Розділити судові витрати.

28.02.2025 матеріали справи №918/1034/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- відповідно до матеріалів поліції, пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди та фото з місця дорожньо-транспортної пригоди, винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_1 . Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС України транспортний засіб "MAN TGX", державний номерний знак " НОМЕР_1 " належить ОСОБА_2 . 20.06.2013 стосовно зазначеного транспортного засобу видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" на підставі договору оренди ВТІ № 212409 від 20.06.2013. Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив перетин державного кордону на транспортному засобі "MAN TGX", державний номерний знак " НОМЕР_1 ";

- до суду також було надано лист керівника ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" від 09.07.2024, відповідно якого зазначено, що ОСОБА_1 на даний момент не є співробітником компанії, однак на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 був співробітником компанії та виконував свої трудові обов`язки;

- до суду було надано докази того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" на підставі договору оренди ВТІ № 212409 від 20.06.2013, здійснювали свою діяльність з перевезенням за межами кордону України;

- позивачем було надано відповідь голови ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" щодо надання копії договору оренди ВТІ № 212409 від 20.06.2013, відповідно до якої вбачається що дані документи є втраченими у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації на території України;

- у відповідності до правил перетину кордону ОСОБА_1 , не зміг би перетнути держаний кордон України, якби не перебував у трудових відносинах з відповідачем та не виконував трудові обов`язки керуючи транспортним засобом "MAN TGX", державний номерний знак " НОМЕР_1 ".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

07.03.2025 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" через систему Електронний суд надійшла ухвала про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24. Роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

17.03.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 без змін.

17.03.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" надійшла відповідь на відзив, в якій скаржник просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи. Апеляційну скаргу задоволити в повному обсязі.

18.03.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні скарги повністю.

Щодо долученого скаржником до апеляційної скарги доказу листа керівника ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД №16-09 від 09.07.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно частин 1, 2, 3, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Аналіз наведених норм свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об`єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).

Водночас, скаржник в апеляційній скарзі не обґрунтовує причин неподання суду першої інстанції доказу листа №16-29 від 09.07.2024.

Отже, позивачем не доведено об`єктивну неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції. А тому суд не приймає до розгляду відповідний доказ, який поданий скаржником до суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "АВТОКАСКО" № 3001/394/000001.

Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "DAF", державний номерний знак " НОМЕР_2 ". Зазначена угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печаткою Компанії.

Згідно пункту 4 договору строк його дії встановлений з 04.01.2022 до 04.01.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2022, сталася дорожньо-транспортна пригода у місті Джурджулешти (Молдова) за участю автомобіля "MAN TGX", державний номерний знак " НОМЕР_1 " з напівпричепом "MERCERON M-343SM", державний номерний знак " НОМЕР_3 ", під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "DAF", державний номерний знак " НОМЕР_2 ".

Відповідно до Матеріалів поліції, пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди та фото з місця дорожньо-транспортної пригоди, винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_1 .

При цьому, позивач зазначає, що згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України транспортний засіб "MAN TGX", державний номерний знак " НОМЕР_1 " належить ОСОБА_2 .

20.06.2013 стосовно зазначеного транспортного засобу видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" код ЄДРПОУ 14300875 на підставі договору оренди ВТІ № 212409 від 20.06.2013 року у зв`язку з чим позивач пред`явлено даний позов саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД".

Таким чином, позивач посилаючись на частину 1 статті 1172 ЦК України просить суд, позов задовольнити та стягнути з відповідача 100 811 грн 70 коп. страхового відшкодування за завдану шкоду його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) шкоди (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно пункту 1 частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Суд враховує, що у цій справі склад цивільного правопорушення як сукупність умов, які необхідні для настання цивільно-правової відповідальності, не ставиться під сумнів учасниками судового процесу, однак спірним є визначення саме суб`єкта відповідальності за завдану шкоду.

У силу вимог частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, статтею 1187 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17, на які посилається скаржник).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 1 Закону, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 993 ЦК України, яка кореспондується з ст.27 Закону України "Про страхування", передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З листа Головного сервісного центру МВС України від 06.12.2023 №20698 вбачається, що станом на 11.10.2022 транспортний засіб "MAN TGX" державний номерний знак " НОМЕР_1 " зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 74).

Крім того, вказаним листом додатково проінформовано, що 20.06.2013 стосовно зазначеного транспортного засобу видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" код ЄДРПОУ 14300875 на підставі договору оренди ВТІ № 212409 від 20.06.2013 року. Інших будь - яких доказів щодо права власності Т/З або його розпорядженням суду не надано.

Так, ухвалою суду від 14.01.2025 запропоновано позивачу подати суду до 11.02.2025: інформацію з підтверджуючими документами щодо дійсності договору оренди ВТІ № 212409 від 20.06.2013 станом на 11.10.2022; інформацію щодо наявності трудових відносин ОСОБА_4 з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" станом на 11.10.2022.

Проте, 31.01.2025 від позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких останній не має можливості надати витребувану інформацію в силу відповіді керівника Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД". В матеріалах справи відсутні клопотання позивача щодо витребування таких відомостей.

Щодо посилань скаржника, що винуватець ДТП ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" суд звертає увагу, що доказів перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" матеріали справи не містять, також така інформація відсутня у поясненні з місця події.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази та позивачем не доведено суду, що у відповідача є відповідне право володіння та користування транспортним автомобіля "MAN TGX", державний номерний знак " НОМЕР_1 " з напівпричепом "MERCERON M-343SM", державний номерний знак " НОМЕР_3 ".

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вказаний транспортний засіб належить громадянці ОСОБА_2 .

Отже, для застосування до спірних відносин положень статей 1187 та 1172 ЦК України необхідна така складова, як доказ, що особа, яка керує транспортним засобом, виконує свої трудові (службові) обов`язки на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Крім того, з`ясуванню підлягає і той факт, що заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, матеріали справи не місять як доказів, що ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД", як і не містять доказів, що ОСОБА_6 заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується і висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено підстав покладення обов`язку сплатити спірних коштів на відповідача як роботодавця, який при цьому не є власником відповідного транспортного засобу.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 100 811 грн 70 коп.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі №918/1034/24 - без змін.

2. Справу №924/181/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "23" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.